Рішення № 82969038, 09.07.2019, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" липня 2019 р. Cправа № 902/219/19

Господарський суд Вінницької області у складу судді Матвійчука Василя Васильовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Гніванський гранітний кар`єр»

(вул. Соборна, буд. 85, м. Гнівань, Тиврівський район, Вінницька область, 23310)

до: Комунального підприємства «Гніваньводопостач»

(вул. Петровського, буд. 2, м.Гнівань, Тиврівський район, Вінницька область, 23310)

про стягнення 404930,86 грн.

за участю секретаря судового засідання Жиляк С.І.,

представників сторін:

представники сторін не з`явилися

У С Т А Н О В И В :

На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява № 339 від 18.03.2019 Товариства з обмеженою відповідальністю «Гніванський гранітний кар`єр» про стягнення з Комунального підприємства «Гніваньводопостач» заборгованості за поставлене пальне в розмірі 404 930,86 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо оплати товару, поставленого позивачем за видатковими накладними №№ ГР-0000252 від 31.01.2018, ГР-0000455 від 28.02.2018, ГР-0000781 від 30.03.2018, ГР-0001234 від 30.04.2018, ГР-0001677 від 31.05.2018, ГР-0002346 від 29.06.2018, ГР-0002953 від 31.07.2018, ГР-0003641 від 31.08.2018, ГР-0004217 від 28.09.2018, ГР-0004629 від 31.10.2018, ГР-0005017 від 02.11.2018.

Ухвалою суду від 22.03.2019 позов залишено без руху на підставі ч.1 ст.174 Господарського процесуального кодексу України та встановлено позивачу строк для усунення виявлених недоліків: 5 днів з дня вручення ухвали суду.

03.04.2019 до суду надійшов лист № 35 від 02.04.2019 на виконання ухвали суду від 22.03.2019.

Ухвалою суду від 05.04.2019 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/219/19 з призначенням до розгляду за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 25.04.2019.

Ухвалою суду від 25.04.2019 підготовче засідання відкладено на 28.05.2019 з підстав неявки сторін в судове засідання та невиконання останніми вимог ухвали від 05.04.2019.

Ухвалою суду від 28.05.2019 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 20.06.2019.

За результатами судового засідання 20.06.2019 судом: застосовано до відповідача Комунального підприємства «Гніваньводопостач» заходи процесуального примусу у вигляді штрафу за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом; закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 09.07.2018. (ухвали від 20.06.2019)

На визначену судом дату представник позивача не з`явився. В заяві від 08.07.2019 представник позивача підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просить розглянути справу за його відсутності.

Відповідач правом участі в судовому засіданні також не скористався, пояснень причин неявки суду не повідомив. При цьому суд зважає, що відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, ухвалою суду від 20.06.2019, яка направлена поштовою кореспонденцією за місцем реєстрації останнього.

За таких обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, але відповідач не скористався своїм правом на участь свого представника у судовому засіданні.

При цьому, статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України зобов`язують сторони користуватись рівними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статей 182, 183 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 3 частини 1 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Положеннями ст. 178 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Частиною першою ст. 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідача до суду не надійшло.

У зв`язку з вищезазначеним, справа розглядається у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

В порядку ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

У судовому засіданні 09.07.2019 прийнято судове рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Позивачем (далі - Постачальник) поставлено відповідачу (далі - Покупець) пальне (далі – товар) на загальну суму 405 509,73 грн на підставі поданих позивачем до матеріалів справи видаткових накладних за період з 31.01.2018 по 02.11.2018.

Вказане підтверджується:

- видатковою накладною № ГР-0000252 від 31.01.2018 на суму 31 812,50 грн;

- видатковою накладною № ГР-0000455 від 28.02.2018 на суму 32 372,50 грн;

- видатковою накладною № ГР-0000781 від 30.03.2018 на суму 35 490,00 грн;

- видатковою накладною № ГР-0001234 від 30.04.2018 на суму 29 229,50 грн;

- видатковою накладною № ГР-0001677 від 31.05.2018 на суму 37 743,20 грн;

- видатковою накладною № ГР-0002346 від 29.06.2018 на суму 42 356,00 грн;

- видатковою накладною № ГР-0002953 від 31.07.2018 на суму 43 892,06 грн;

- видатковою накладною № ГР-0003641 від 31.08.2018 на суму 50 694,95 грн;

- видатковою накладною № ГР-0004217 від 28.09.2018 на суму 41 154,02 грн;

- видатковою накладною № ГР-0004629 від 31.10.2018 на суму 56 560,00 грн;

- видатковою накладною № ГР-0005017 від 02.11.2018 на суму 4 205,00 грн.

Відповідно до ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Статтею 1 даного Закону визначено, що первинним є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Як унормовано ч.2 ст.9 цього ж Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому суд зазначає, що підписання покупцем накладних, які є первинним обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», і які відповідають вимогам, зокрема ст.9 названого Закону і пункту 2.3. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами ч.1 ст.692 ЦК України. (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012).

За доводами позивача, оскільки сторонами не узгоджено строку оплати поставленого товару, останній направив на адресу відповідача претензію № 1730 від 29.10.2018, в якій просив погасити існуючу заборгованість.

Проте, відповідачем відповіді на претензію не надано, та заборгованість не погашено. При цьому, в акті звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2018 по 30.11.2018 відповідач визнав заборгованість перед позивачем в розмірі 404 930,86 грн.

Оцінивши докази, долучені до матеріалів справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи з таких міркувань.

Однією із загальних засад цивільного законодавства України є свобода договору, відповідно ст. 3 Цивільного кодексу України.

Згідно п. 1, ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.2 ст.205 Цивільного кодексу України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Враховуючи зазначене, судом встановлено, що між сторонами укладено договір поставки у спрощений спосіб шляхом прийняття поставленого товару та часткової оплати відповідачем поставленого товару, що не суперечить вимогам ст.181 Господарського кодексу України.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до вимог статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань (частина 7).

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи підтверджується та не спростовано відповідачем, що позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 405 509,73 грн.

Виходячи з наявних матеріалів справи та наведених законодавчих приписів, суд дійшов висновку, що позивачем належним чином виконано взяті а себе зобов`язання по поставці відповідачу товару за договором поставки, укладеним у спрощений спосіб. Тоді як відповідач, прийнявши до виконання зобов`язання, не виконав його.

Отже, у встановлений законом, ст. 692 ЦК України, строк заборгованість відповідачем погашена не була, та наявність у відповідача вищевказаної заборгованості, яка не була погашена на час подання позову, та залишається непогашеною на даний час, позивачем належним чином відповідно до ст.ст. 525, 526, 655 ЦК України та ст.ст. 181, 193, 265 ГК України доведена, документально підтверджена і відповідачем не спростована.

При цьому суд зважає на той факт, що за наявними матеріалами справи загальна сума поставки, за визначений позивачем період, складає 405 509,73 грн. Тоді як позивачем заявлено до стягнення заборгованість в розмірі 404 930,86 грн., а доказів оплати різниці між зазначеними сумами (587,87 грн) матеріали справи не містять.

З огляду на наведене судом враховуються положення ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог.

Виходячи з встановлених обставин справи, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 404 930,86 грн. правомірною та обґрунтованою з огляду на що задовольняє її.

Згідно з положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Судом кожній стороні судом була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Як зазначалось вище, суд процесуальним законом позбавлений права на збирання доказів по справі з власної ініціативи, що було б порушенням рівності прав учасників судового процесу.

Згідно з ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд, дослідивши письмові пояснення, викладені позивачем у позові, та оцінивши, відповідно до ст. 86 ГПК України, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, враховуючи вищевикладене, прийшов до переконання в тому, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладаються витрати по сплаті судового збору в розмірі 6 073,96 грн.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства «Гніваньводопостач» (вул. Петровського, дуб.2, м. Гнівань, Тиврівський район, Вінницька область, 23310, код ЄДРПОУ 36242300) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гніванський гранітний кар`єр» (вул. Соборна, буд. 85, м. Гнівань, Тиврівський район, Вінницька область, 23310, код ЄДРПОУ 35558713) 404 930 (чотириста чотири тисячі дев`ятсот тридцять) грн 86 коп. – основного боргу та 6 073 (шість тисяч сімдесят три) грн 96 коп. - витрат зі сплати судового збору.

Копію рішення направити учасникам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Північно-Західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 10 липня 2019 р.

Суддя Матвійчук В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Соборна, буд. 85, м. Гнівань, Тиврівський район, Вінницька область, 23310)

3 - відповідачу (вул. Петровського, буд. 2, м. Гнівань, Тиврівський район, Вінницька область, 23310)