Ухвала суду № 82967355, 11.07.2019, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 760/6858/19

Провадження № 1-кс/760/4034/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2019 року м. Київ

Слідчий суддя Солом`янського районного суду м. Києва Вишняк М.В., при секретарі Литвиненко Н.В., за участі: захисника Слюсаря А.А. (свідоцтво КС № 6405/10 від 15.02.2018р. про право на заняття адвокатською діяльністю та ордер), детектива Національного антикорупційного бюро України Ліпи О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання захисника Слюсаря Андрія Адамовича, подане в інтересах ОСОБА_1 , про скасування арешту майна в кримінальному провадженні № 52016000000000319 від 09.09.2016р., -

В С Т А Н О В И В:

До Солом`янського районного суду м. Києва надійшло вказане клопотання.

Подане клопотання обґрунтоване тим, що ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 12.02.2018р. в справі № 760/2972/18 (провадження № 1-кс/760/2163/18) задоволено клопотання детектива Національного бюро Третього відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Литвиненка Д.І. та накладено арешт на майно ОСОБА_1 , зокрема, на кошти, що знаходяться на відкритому у Публічному акціонерному товаристві «Укрсоцбанк» (ідентифікаційний код юридичної особи: 00039019, місцезнаходження юридичної особи: м. Київ, вулиця Ковпака, будинок 29) банківському рахунку: № НОМЕР_1 , встановивши заборону відчужувати кошти з вказаного банківського рахунку в частині видаткових операцій, з метою забезпечення конфіскації майна, як виду покарання.

На думку захисника, арешт на вказане майно накладений необґрунтовано, оскільки слідчий суддя, задовольняючи клопотання детектива про накладення арешту, прийшов до висновку, що підозра ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України є достатньо обґрунтованою.

Разом з тим, докази, які обвинувачення надавало суду на підтвердження наявності обґрунтованої підозри у вчиненні злочину, на даний час спростовані рішенням суду, яке набрало законної сили, є чинним та підлягає безумовному виконанню.

Крім того, захисник Слюсар А.А. зазначив, що відповідно до деталізованої довідки Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» № 04.6-21/50-30 від 14.02.2018р., яка була надана на вимогу детектива та відкрита стороні захисту, в порядку ст. 290 КПК України, встановлено, що залишок коштів на банківському рахунку № НОМЕР_1 становить 0,00 доларів США.

На думку захисника, за відсутності коштів на вказаному банківському рахунку, арешт, накладений ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 12.02.2018р. не може забезпечити мету конфіскації, як виду покарання та відповідно, виконати завдання кримінального провадження, для виконання якого слідчий звернувся з клопотанням, як цього вимагають п. 3 ч. 3 ст. 132 та п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України.

Тому, у зв`язку з очевидною неможливістю забезпечення мети конфіскації як виду покарання шляхом накладення арешту на кошти, що знаходяться на банківському рахунку № НОМЕР_1 , арешт є необґрунтованим та для його подальшого застосування відсутність будь-які законні підстави.

За таких обставин, захисник вважає, що накладений ухвалою арешт на грошові кошти ОСОБА_1 , що знаходяться на відкритому в Публічному акціонерному товаристві «Укрсоцбанк» банківському рахунку № НОМЕР_1 , підлягає скасуванню.

В судовому засіданні захисник Слюсар А.А. підтримав подане клопотання та просив його задовольнити в повному обсязі.

Детектив Національного антикорупційного бюро України Ліпа О.П. в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання зазначаючи, що накладення арешту на кошти, що знаходяться на відкритому у Публічному акціонерному товаристві «Укрсоцбанк» банківському рахунку: № НОМЕР_1 , в повній мірі відповідає меті такого арешту - конфіскація майна як виду покарання.

Крім цього, детектив зазначив, що даний банківський рахунок не заблокований та використовується, тому на нього можуть надходити грошові кошти, оскільки ухвалою слідчого судді від 12.02.2018р. накладено арешт на банківський рахунок № НОМЕР_1 із забороною відчужувати кошти з вказаного банківського рахунку в частині лише видаткових операцій.

Тому, на думку детектива, арешт на майно ОСОБА_1 , з метою забезпечення можливої конфіскації, як виду покарання, накладений ухвалою слідчого судді від 12.10.2018р. обґрунтовано та у його застосуванні на даний час не відпала потреба.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши надані матеріали клопотання та матеріали клопотання про арешт майна в кримінальному провадженні № 52016000000000319 від 09.09.2016р. (справа № 760/2972/18, провадження № 1-кс/760/2163/18), слідчий суддя вважає, що клопотання захисника не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

В ході судового розгляду клопотання встановлено, що Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 52016000000000319 від 09.09.2016р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

В рамках даного кримінального провадження, ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України.

12.02.2018р. ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва (справа № 760/2972/18, провадження № 1-кс/760/2163/18) задоволено клопотання детектива Національного бюро Третього відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Литвиненка Д.І. та накладено арешт на майно ОСОБА_1 , зокрема, на кошти, що знаходяться на відкритому у Публічному акціонерному товаристві «Укрсоцбанк» (ідентифікаційний код юридичної особи: 00039019, місцезнаходження юридичної особи: м. Київ, вулиця Ковпака, будинок 29) банківському рахунку: № НОМЕР_1 , встановивши заборону відчужувати кошти з вказаного банківського рахунку в частині видаткових операцій, з метою забезпечення конфіскації майна, як виду покарання.

Слідчий суддя, під час вирішення питання про накладення арешту, встановив належні правові підстави, передбачені п. 3 ч. 2 та ч. 5 ст. 170 КПК України для задоволення клопотання детектива та накладення арешту на вказане майно ОСОБА_1 , оскільки останній підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, санкція статті якої передбачає можливість, у разі доведення винуватості ОСОБА_1 , призначення такого виду покарання як конфіскація майна.

Крім того, слідчим суддею було перевірено доводи та обставини, на які посилався детектив, та з`ясовано, що наведені у клопотанні дані свідчать про те, що підозра ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України є достатньо обґрунтованою.

Крім цього, слідчий суддя прийшов до висновку, що органом досудового розслідування доведено, що підозрюваним ОСОБА_1 були відкриті відповідні банківські рахунки на яких знаходяться грошові кошти та він є власником відповідних цінних паперів, на які орган досудового розслідування просить накласти арешт, що підтверджується листом Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів від 29.12.2017 № 35-31-17/5, додатками до нього, інформаційною довідкою щодо залишків коштів по рахунках ОСОБА_1 , випискою про операції з цінними паперами за період з 01.11.2012р. по 22.01.2018р.

Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України на слідчого суддю покладається функція здійснення контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Європейський суд з прав людини при здійсненні правосуддя неодноразово звертав увагу на: структуру статті 1 Першого протоколу, а саме «три норми»: Ця стаття містить три окремі норми. Перша норма, яка має загальний характер, проголошує принцип мирного володіння майном; друга норма стосується випадків позбавлення майна і підпорядковує його певним умовам - вона міститься в другому реченні частини першої. Третя норма визнає, що держави мають право, зокрема, контролювати використання майна, відповідно до загальних інтересів, шляхом запровадження законів, які вони вважають необхідними для забезпечення такої мети; ця норма міститься в частині другій.

Перед тим як з`ясувати, чи було дотримано першу норму, Суд повинен встановити застосовність у цій справі решти двох норм. Рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden) від 23 вересня 1982 р., заяви №№ 7151/75; 7152/75, серія А, № 52.

Крім того, Європейський суд з прав людини наголошує, що втручання у право власності допустиме лише тоді, коли воно переслідує легітимну мету в суспільних інтересах. Але, окрім того, втручання у право безперешкодного користування своїм майном передбачає «справедливу рівновагу» між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав людини.

Суд також наголошує на тому, що втручання, особливо коли воно має розглядатися в контексті частини другої статті 1 Протоколу № 1, має забезпечити «справедливу рівновагу» між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту основних прав людини. Важливість забезпечення цієї рівноваги відбивається в структурі статті 1 загалом, а отже, й у частині другій. Має бути розумне співвідношення між засобами, що використовуються, і поставленою метою.

З`ясовуючи, чи дотримано цієї вимоги, Суд визнає, що держава має право користуватися широкими межами свободи розсуду як у виборі засобів примусового виконання наказів, так і у з`ясуванні виправданості наслідків такого виконання наказів у світлі загальних інтересів - виконання, що спрямоване на досягнення мети, поставленої даним законом. У таких сферах, як житлова, що відіграє центральну роль у забезпеченні добробуту й економічної політики в сучасному суспільстві, Суд поважатиме законодавчі рішення, якщо вони відповідають загальним інтересам і ґрунтуються на чітко сформульованому розумному вмотивуванні (див. рішення у справі «Мелахер та інші проти Австрії» (Mellacher and Others v. Austria), заяви №№ 10522/83; 11011/84; 11070/84, рішення від 19 грудня 1989 р., п. 48, та у справі «Шассанью та інші проти Франції» (Chassagnou and Others v. France) [GC], від 29 квітня 1999 р., заяви №№ 25088/94, 28331/95 та 28443/95, п. 75). Рішення у справі «"Іммобільяре Саффі" проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy) [GC] від 28 липня 1999 р., заява № 22774/93, п. 49.

Так, у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» заявники скаржились на те, що постанова муніципалітету міста Стокгольм, яка дозволяла місцевій владі відчужувати за своїм бажанням практично без обмежень будь-яку власність, порушувала їхнє право власності за статтею 1 Протоколу № 1. Суд ухвалив, що хоч подібне відчуження теоретично залишало за власниками право користуватися та розпоряджатися своєю власністю, однак практично їхні можливості робити це були обмежені настільки, що застосування шведського закону справді порушувало їхнє право на вільне володіння своїм майном. Розглянувши справу, Суд також підкреслив свою думку про те, що Конвенція у цілому вимагає збереження балансу між інтересами суспільства і основними правами людини, та зауважив, що у випадку позбавлення власності, встановлені обмежень на користування нею чи в інших подібних випадках справедливість вимагає, щоб особам, які постраждали, було надано право оскаржувати рішення уряду з питань позбавлення власності, встановлення контролю за її використанням і було надане відшкодування.

Аналізуючи зазначені в ухвалі слідчого судді від 12.02.2018р. правові підстави для арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що під час вирішення питання про накладення арешту, слідчим суддею було перевірено доводи детектива про необхідність накладення арешту на майно ОСОБА_1 , зокрема, на кошти, що знаходяться на відкритому у Публічному акціонерному товаристві «Укрсоцбанк» банківському рахунку: № НОМЕР_1 , з метою забезпечення конфіскації майна, як виду покарання, та за результатами розгляду клопотання було обґрунтовано накладено арешт, який в жодному разі не призвів до надмірного обмеження прав власників, а також в повній мірі відповідав принципам пропорційності, «справедливої рівноваги» між інтересами суспільства і основними правами людини, відповідно до практики ЄСПЛ.

Крім того, на думку слідчого судді, заслуговує на увагу позиція детектива стосовно того, що на даний банківський рахунок накладено арешт в частині заборони здійснювати видаткові операції, тобто надходження на них грошових коштів не заборонено. В разі надходження грошових коштів вони можуть підлягати конфіскації, що буде відповідати меті арешту та завданням кримінального провадження.

За таких обставин, враховуючи, що в даному кримінальному провадженні ще не закінчено досудове розслідування, тому, на думку слідчого судді, у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, на даний час не відпала потреба, тому клопотання захисника Слюсаря А.А. не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 18, 131-132, 170, 171, 173, 174, 309, 369, 371-372, 395 КПК України, слідчий суддя -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання захисника Слюсаря Андрія Адамовича, поданого в інтересах ОСОБА_1 , про скасування арешту майна в кримінальному провадженні № 52016000000000319 від 09.09.2016р. - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: М.В. Вишняк