Ухвала суду № 82965719, 04.07.2019, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/30520/19-к

УХВАЛА

04 липня 2019 року Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва Підпалий В.В., при секретарі Дахно С.С., за участю представника власника майна - адвоката Маковецької М.Ю., прокурора - Данильченка П.Ю., розглянувши в засіданні у залі Печерського районного суду в м. Києва клопотання адвоката Маковецької М.Ю., яка діє в інтересах ОСОБА_1 про скасування арешту майна накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 01.12.2017 року у провадженні №757/72170/17-к, й визначеного порядку зберігання майна встановленого ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 09.01.2018 року у провадженні № 757/1184/18-к, -

ВСТАНОВИВ:

11.06.2019 року у провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва Підпалого В.В. надійшло клопотання адвоката Маковецької М.Ю., яка діє в інтересах ОСОБА_1 про скасування арешту майна накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 01.12.2017 року у провадженні №757/72170/17-к, й визначеного порядку зберігання майна встановленого ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 09.01.2018 року у провадженні № 757/1184/18-к.

В засіданні особа, яка звернулася із клопотанням - адвокат Маковецька М.Ю. подане клопотання підтримала, посилаючись на викладені у ньому доводи та просила задовольнити в повному обсязі.

В засіданні прокурор Данильченко П.Ю. проти задоволення клопотання та скасування арешту майна заперечував.

Слідчий суддя, вислухавши пояснення учасників судового засідання, дослідивши матеріали провадження за клопотанням з доданими доказами, приходить до наступного висновку.

Так, Головною військовою прокуратурою Генеральної прокуратури України здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42016000000003536 від 18.11.2016 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 256, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 209, ч. 4 ст. 368 КК України.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 01.12.2017 року у провадженні № 757/72170/17-к накладено арешт на майно, а саме:

- Квартира АДРЕСА_1 (р.н. НОМЕР_1 );

- Квартира АДРЕСА_2 (р. н . НОМЕР_2 );

- Квартира АДРЕСА_3 (р.н. НОМЕР_3 )

- Квартира АДРЕСА_4 (р.н. НОМЕР_4 );

- Квартира АДРЕСА_5 (р.н. НОМЕР_5 );

- Квартира АДРЕСА_6 (р. н . НОМЕР_3 );

- Квартира АДРЕСА_7 (р. н . НОМЕР_6 );

- Квартира АДРЕСА_8 , (р.н. НОМЕР_7 );

- Квартира АДРЕСА_9 (р.н. НОМЕР_8 ).

Разом з цим, відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.

Проте, власники та/або представники власників вказаного нерухомого майна, не були присутніми в засіданні під час розгляду клопотання про арешт майна, що у свою чергу позбавило права останнього на обґрунтування своєї правової позиції щодо вирішення питання про арешт майна.

Порядок скасування арешту майна визначений ст. 174 КПК України, якою передбачено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти відповідно до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя згідно зі ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Крім того, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Між тим, при розгляді клопотання, поданого в порядку ст. 174 КПК України, слідчий суддя не надає оцінку дотриманню вимог закону при постановленні ухвали про арешт майна та її законності, що є виключною прерогативою суду апеляційної інстанції, а лише оцінює обґрунтованість підстав для скасування арешту.

Згідно ч. 1 ст. 318 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Також, під час розгляду клопотання про скасування арешту майна, прокурором не надано суду доказів на підтвердження того, що арештоване майно набуте в результаті вчинення кримінального правопорушення, є предметом кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 256, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 209, ч. 4 ст. 368 КК України.

Відповідно до ч. 6 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Разом з тим, в судовому засіданні прокурором не надано даних про те, що в межах кримінального провадження № 42016000000003536 від 18.11.2016 року, заявлено цивільний позов про відшкодування матеріальної та/чи моральної шкоди або можливість заявлення такого позову, оскільки цивільний позов пред`являється, якщо кримінальним правопорушенням завдано майнову та/або моральну шкоду (ч. 1 ст. 128 КПК України), а у клопотанні, для забезпечення цивільного позову повинно бути зазначено: розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди.

Згідно положень ч. 8 ст. 170 КПК України вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою.

Зокрема, для встановлення вартості майна, на яке накладається арешт, можна запросити спеціаліста, яким може бути товарознавець чи оцінщик, оскільки оцінка майна, майнових прав, це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, зокрема органом досудового розслідування на протязі більше ніж одного року і шести місяців не вчинено жодних дій, для встановлення вартості майна, що свідчить про нехтування положеннями вказаної статті.

Так, згідно п. 2 ч. 10 ст. 170 КПК України не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

У п. 4 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав» від 28 січня 2013 року, вказано, що відповідно до статті 388 ЦК набувач визнається добросовісним, якщо він не знав, що особа, у якої він придбав річ, не мала права її відчужувати. Отже, набувач є добросовісним, якщо він не знав і не повинен був знати про незаконність свого володіння. Навпаки, набувач визнається недобросовісним, якщо він знав чи повинен був знати, що особа, в якої він придбав річ, не мала права її відчужувати, тобто якщо знав чи повинен був знати про неправомірність свого володіння (стаття 390 ЦК). Таким чином, набувач є недобросовісним, якщо річ набута ним злочинним шляхом. За змістом частини п`ятої статті 12 ЦК добросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне.

Вказаний факт, що майно перебуває у власності добросовісного набувача не було спростовано в засіданні, та свідчить, що вказані особи добросовісно набули право власності на вказане майно, тобто є добросовісними набувачами.

Крім того, стороною обвинувачення не надано даних, якими ініційовано витребування майна у його набувачів, як того передбачає ст. 215 ЦК України.

У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (відповідно до рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льоннрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Тобто, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти.

Зокрема, з 01.12.2017 року по 04.07.2019 року, що становить більше одного року та шести місяців, стороною обвинувачення не надано слідчому судді достатніх та належних даних для висновку про наявність підстав, які б виправдали тривале тримання належного майна під арештом.

Разом з тим, слідчому судді в засіданнях не надано доказів та не доведено існування правових підстав для накладення арешту на майно, передбачених ч. 4 ст. 170 КПК України, а саме, що приміщення набуті кримінально протиправним шляхом або є предметом кримінального правопорушення, тобто відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, а також були одержані внаслідок вчинення злочину та/ або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення злочину, фінансування та/або матеріального забезпечення злочину або винагороди за його вчинення, чи були предметом злочину або були підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби або знаряддя вчинення злочину, тобто підпадають під ознаки майна, на яке може бути накладено арешт з метою спеціальної конфіскації, передбаченої ст. 96-2 КК України.

09.01.2018 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва у провадженні № 757/1184/18-к визначено порядок зберігання речових доказів у кримінальному провадженні № 42016000000003536 від 18.11.2016 шляхом передачі у порядку та на умовах, визначених ст.ст. 19, 21 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (код ЄДРПОУ 41037901), в управління майно належне ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: 1) квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 42536280000 ); 2) квартиру АДРЕСА_2 (реєстраційний номер 135948880000); 3) квартиру АДРЕСА_3 (реєстраційний номер 226202880000); 4) квартиру АДРЕСА_4 (реєстраційний номер 2512480000 ); 5) квартиру АДРЕСА_5 (реєстраційний номер 42503180000 ); 6) квартиру АДРЕСА_6 (реєстраційний номер 226202880000); 7) квартиру АДРЕСА_7 (реєстраційний номер 135901780000); 8) квартиру АДРЕСА_8 (реєстраційний номер 215239180000); 9) квартиру АДРЕСА_9 (реєстраційний номер 31175468000 ), на яке ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 01.12.2017 у справі №757/72170/17-к накладено арешт.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», Національне агентство здійснює управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у тому числі як захід забезпечення позову - лише щодо позову, пред`явленого в інтересах держави, із встановленням заборони розпоряджатися та/або користуватися такими активами, сума або вартість яких дорівнює або перевищує 200 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року.

Тобто, з вимог вказаної статті вбачається, що сума або вартість активів повинна дорівнювати або перевищувати 200 розмірів мінімальної заробітної плати на 1 січня (2019 р. - 834 600 грн), при цьому ст. 100 КПК України встановлює вимогу визнання активів речовими доказами вартістю більше ніж 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2019 р. - 384 200 грн).

Разом з тим, слідчому судді стороною обвинувачення не надано даних про спрямування дій для проведення оцінки та отримання звіту про оцінку активів, зокрема вказаного майна, які прямо суперечать статті 19 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» та ст. 100 КПК України.

Оскільки, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 09.01.2018 року у провадженні № 757/1184/18-к встановлено зобов`язання Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (код ЄДРПОУ 41037901) забезпечити реєстрацію прав на управління та інших речових прав, що виникатимуть на підставі даної ухвали щодо передачі Національному агентству в управління майна, на яке накладено арешт, а саме: 1) квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ); 2) квартиру АДРЕСА_2 (реєстраційний номер 135948880000); 3) квартиру АДРЕСА_3 (реєстраційний номер 226202880000); 4) квартиру АДРЕСА_4 (реєстраційний номер 2512480000 ); 5) квартиру АДРЕСА_5 (реєстраційний номер 42503180000 ); 6) квартиру АДРЕСА_6 (реєстраційний номер 226202880000); 7) квартиру АДРЕСА_7 (реєстраційний номер 135901780000); 8) квартиру АДРЕСА_8 (реєстраційний номер 215239180000); 9) квартиру АДРЕСА_9 (реєстраційний номер 31175468000 ). Реєстрацію здійснити у суб`єкта державної реєстрації прав на нерухоме майно, слідчий суддя вважає за необхідне зобов`язати державного реєстратора скасувати реєстраційні записи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Державному реєстрі обтяжень нерухомого майна про право Національного агентства з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів управління нерухомим майном, яке належить ОСОБА_1 , визначеного в ухвалі слідчого судді Печерського районного суду м. Києва, оскільки у відповідності до положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17.07.1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

За таких обставин вбачається, що на даний час в арешті вказаного майна у справі № 757/72170/17-к й визначеного порядку зберігання майна встановленого ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва у провадженні № 757/1184/18-к відпала потреба й виходячи з даних що були здобуті під час досудового розслідування кримінального провадження, а також даних, які були представлені сторонами в судовому засіданні, а відтак, враховуючи ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 про скасування арешту майна накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 01.12.2017 року у провадженні № 757/72170/17-к, й визначеного порядку зберігання майна встановленого ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 09.01.2018 року у провадженні № 757/1184/18-к, підлягає частковому задоволенню.

Керуючись, ст. 41 Конституції України, ст. 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 174, 309 КК України, -

УХВАЛИВ:

Клопотання адвоката Маковецької М.Ю., яка діє в інтересах ОСОБА_1 про скасування арешту майна накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 01.12.2017 року у провадженні № 757/72170/17-к, й визначеного порядку зберігання майна встановленого ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 09.01.2018 року у провадженні № 757/1184/18-к, - задовольнити частково.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 01.12.2017 року у провадженні №757/72170/17-к, а саме:

- Квартира АДРЕСА_1 (р.н. НОМЕР_1 );

- Квартира АДРЕСА_2 (р. н . НОМЕР_2 );

- Квартира АДРЕСА_3 (р.н. НОМЕР_3 )

- Квартира АДРЕСА_4 (р.н. НОМЕР_4 );

- Квартира АДРЕСА_5 (р.н. НОМЕР_5 );

- Квартира АДРЕСА_6 (р. н . НОМЕР_3 );

- Квартира АДРЕСА_7 (р. н . НОМЕР_6 );

- Квартира АДРЕСА_8 , (р.н. НОМЕР_7 );

- Квартира АДРЕСА_9 (р.н. НОМЕР_8 ).

Скасувати встановлений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 09.01.2018 року у провадженні 757/1184/18-к, порядок зберігання речових доказів у кримінальному провадженні шляхом передачі в управління арештованого майна Національному агентству з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Зобов`язати Національне агентство з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів повернути ОСОБА_1 майно, а саме:

- Квартиру АДРЕСА_1 (р.н. НОМЕР_1 );

- Квартиру АДРЕСА_2 (р. н . НОМЕР_2 );

- Квартиру АДРЕСА_3 (р.н. НОМЕР_3 )

- Квартиру АДРЕСА_4 (р.н. НОМЕР_4 );

- Квартиру АДРЕСА_5 (р.н. НОМЕР_5 );

- Квартира АДРЕСА_6 (р. н . НОМЕР_3 );

- Квартиру АДРЕСА_7 (р. н . НОМЕР_6 );

- Квартиру АДРЕСА_8 , (р.н. НОМЕР_7 );

- Квартиру АДРЕСА_9 (р.н. НОМЕР_8 ).

Зобов`язати державного реєстратора скасувати реєстраційні записи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Державному реєстрі обтяжень нерухомого майна про право Національного агентства з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів управління нерухомим майном, яке належить ОСОБА_1 , визначеного в ухвалі слідчого судді Печерського районного суду м. Києва.

В іншій частині у задоволенні клопотання відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя В.В. Підпалий