Ухвала суду № 8296570, 02.02.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

                              м. Київ                                        К-14972/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача                    Федорова М.О.

суддів:                    Брайка А.І.

Карася О.В.

Маринчак Н.Є.

                    Рибченка А.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.03.2007 та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.06.2007

у справі          № 2-16/1544-2007А

за позовом          Республіканського підприємства Міжнародний аеропорт „Сімферополь”

до          Державної податкової інспекції у м. Сімферополі

про          визнання нечинним податкового повідомлення - рішення

ВСТАНОВИВ:

Республіканське підприємство Міжнародний аеропорт „Сімферополь” звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0018512301/0 від 26.12.2006.

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.03.2007 позов задоволено, визнано нечинним податкове повідомлення –рішення № 0018512301/0 від 26.12.2006 Державної податкової інспекції у м. Сімферополі.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.06.2007 постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.03.2007 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.03.2007 та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.06.2007, прийняти по справі нове рішення яким в задоволенні позову Республіканського підприємства Міжнародний аеропорт „Сімферополь” відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, 18.12.2006 відповідачем проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість та складений Акт №6596/23-4/01130621 від 18.12.2006 з якого вбачається, що позивач за серпень 2006 року включив до податкового кредиту податок 4874,66 грн. по операції придбання телекомунікаційних послуг за липень 2006 року, оплата яких відбулася у серпні 2006 року.

За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0018512301/0 від 26.12.2006 яким встановлено завищення позивачем суми бюджетного відшкодування за вересень 2006 року у сумі 4875 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, позивачу надана податкова накладна №1388/010000 про надання 31.08.2006 за договором №137 від 18.06.2004 року послуг вартістю 29302, 91 грн., у тому числі податок на додану вартість 4883,80 грн., оплата за вище зазначеним договором підтверджується витягом з банківського рахунку позивача у сумі 30260, 99 грн.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 „Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 вказаного Закону датою виникнення права на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів.

Як встановлено судами попередніх інстанцій ці події відбулися в одному податковому періоді - у серпні 2006 року, а тому позивач мав право віднести суму податку лише за серпень 2006 року.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що „Про податок на додану вартість” ніяк не ставить у залежність такі обставини як період, за який сплачується вартість послуг і податковий період, у якому таку оплату слідує включати до податкового кредиту, а значення має лише період, у якому здійснюються оплата чи отримання податкової накладної.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.03.2007 та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.06.2007 у справі № 2-16/1544-2007А слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі відхилити.

Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.03.2007 та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.06.2007 у справі № 2-16/1544-2007А залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.О. Федоров

СуддіА.І. Брайко

          О.В. Карась

Н.Є. Маринчак

А.О. Рибченко Суддя М.О. Федоров