Ухвала суду № 82965548, 19.06.2019, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №1-кп/760/1289/18

Справа №760/5976/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2019 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Криворот О.О.,

при секретарі - П`яла П.Б.,

учасників кримінального провадження:

прокурора - Дрозда А.М.,

захисників - адвокатів Коника Г.В., Шири О.В., Войтенко К.В.,

обвинувачених - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

провівши підготовче судове засідання в залі суду в м. Києві по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР 31.10.2016 за №42016110350000314, по обвинуваченню ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за ч.3 ст.368 КК України,

в с т а н о в и в:

в провадження Солом`янського районного суду м. Києва надійшов обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР 31.10.2016 за №42016110350000314, по обвинуваченню ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за ч.3 ст.368 КК України.

В підготовчому судовому засіданні прокурор просив призначити зазначений обвинувальний акт до судового розгляду, який відповідає вимогам ст.291 КПК України.

Захисники Кушнова А.С., Алексютіна Д.Ю. та Тарана О.В. вважали, що обвинувальний акт відносно їх підзахисних не відповідає вимогам КПК України, просили повернути його прокурору про що подали письмові клопотання.

Зокрема, спільна позиція захисників, думку яких підтримали ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , зводиться до того, що прокурором, всупереч статті 291 КПК України, не сформульовано обвинувачення, а також порушено строки прийняття рішення про висунення обвинувачення.

Вислухавши сторони кримінального провадження, вивчивши обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування, суд приходить до наступного.

Згідно з ч.3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право, у тому числі, повернути обвинувальний акт прокурору, який не відповідає вимогам ст.291 КПК України.

Так, згідно з п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, відповідно до положень п. 4 ст. 110 КПК України, є обвинувальний акт, який повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу, яка, в свою чергу, містить вичерпний перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт і вони є обов`язковими для їх виконання слідчим і прокурором.

Зокрема, згідно з п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті КК України та формулювання обвинувачення.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, за результатами якого, у разі визнання особи винуватою, мотивувальна частина вироку має містити, як на тому наголошується в п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України, зокрема, формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення та статтю (частину статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Разом з тим, на думку суду, вказані вимоги Кримінального процесуального закону стороною обвинувачення не дотримані.

В розділі "Формулювання обвинувачення" обвинувального акту зазначено, що своїми умисними діями, які виразилися у вимаганні та одержані службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди за невчинення нею в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду дій з використанням наданого їй службового становища, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 368 КК України.

Відповідно до статті 368 частини 3 КК України у взаємозв`язку із пунктом 5 примітки статті 354 КК України, під вимаганням неправомірної вигоди слід розуміти вимогу щодо надання неправомірної вигоди з погрозою вчинення дій або бездіяльності з використанням свого становища, наданих повноважень, влади, службового становища стосовно особи, яка надає неправомірну вигоду, або умисне створення умов, за яких особа вимушена надати неправомірну вигоду з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до положень пункту 13 частини 1 статті 3 КПК України, обвинувачення - твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Зважаючи на формулу кваліфікації кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 368 КК України - шляхом вимагання неправомірної вигоди, - сторона обвинувачення в обвинувальному акті мала зазначити сутність вимагання неправомірної вигоди, а саме:

- безпосередні дії ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , які б виражалися у вимаганні неправомірної вигоди;

- зміст та характер вимоги про надання неправомірної вигоди, висунутої обвинуваченими ОСОБА_2 ; ОСОБА_1 , ОСОБА_3 ,

- особу, якій обвинуваченими ОСОБА_2 ; ОСОБА_1 , ОСОБА_3 висунуто вимогу про надання неправомірної вигоди;

- особу, яка надала та від якої ОСОБА_2 ; ОСОБА_1 , ОСОБА_3 отримано неправомірну вигоду проти висунутої вимоги (вимагання);

- форму, розмір (суму у грошовому вираженні) неправомірної вигоди, з приводу надання якої ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 пред`явив вимогу (вимагав) конкретно встановленій особі;

- обставини вимагання неправомірної вимоги, з огляду на положення статті 91 КПК України, із зазначенням часу, місця, способу вимагання та інших обставин, що мають значення для кримінального провадження.

До того ж, у разі наявності факту вчинення дій, природа яких полягає у вимаганні неправомірної вигоди, - такі дії та вимоги мають бути безпосередніми і адресними, тобто висунутими певній конкретній особі (особам).

За таких обставин вчинення кримінального правопорушення при формулюванні обвинувачення неодмінно має бути визначено особу (осіб), від якої неправомірна вигода вимагалася.

Однак, в обвинувальному акті таких осіб не визначено.

До того ж, в обвинувальному акті зазначено, що потерпілі у кримінальному провадженні відсутні.

Таким чином, обвинувальним актом не сформульоване обвинувачення, з якого б убачався факт вимагання та одержання ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 неправомірної вигоди на свою користь.

Із Обвинувального акту випливає, що кримінальне правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , передбачене частиною 3 статті 368 КК України.

Як убачається із змісту обвинувального акту, стороною обвинувачення не встановлено обставин, які, з точки зору статті 91 КПК України, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Формулюючи обвинувачення прокурор зобов`язаний був сформулювати твердження про вчинення злочину (кримінального правопорушення) ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , а це перш за все зазначити подію кримінального правопорушення (час, місце, спосіб) та інші обставини вчинення кримінального правопорушення, а також винуватість кожного з обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, форму вини, мотив та мету вчинення.

Проте вказаних вимог закону орган досудового розслідування не виконав.

Натомість, в обвинувальному акті стороною обвинувачення зазначається, що обставин вчинення ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 кримінального правопорушення не встановлено.

Зокрема, не встановлено обставини події кримінального правопорушення, а саме час, місце, спосіб вимагання та одержання неправомірної вигоди.

Пункт «а» ч. 3 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої ВРУ 17.07.1997, зазначає, що кожний, хто обвинувачується у кримінальному правопорушенні має право бути негайно і детально повідомлений зрозумілою для нього мовою про характер та причини обвинувачення проти нього. У разі пред`явлення не конкретного обвинувачення, що є порушенням права на захист, справа підлягає поверненню на додаткове розслідування на підставі існуючого закону. Таким чином, завданням кримінального провадження є зокрема охорона прав і законних інтересів всіх учасників провадження, а також забезпечення швидкого і повного судового розгляду з тим, щоб зокрема, до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, у тому числі і під час формулювання обвинувачення. Пред`явлене особі обвинувачення має бути конкретним і містити дані про час, місце, інші обставини вчинення злочину, оскільки особа має знати у чому саме вона обвинувачується і захищатися від пред`явленого їй обвинувачення.

Таким чином, обвинувачення повинно бути сформульовано повно, чітко та зрозуміло і узгоджуватися з наведеною правовою кваліфікацією. Це обумовлено, зокрема, необхідністю забезпечення права на захист, оскільки особа повинна знати від якого обвинувачення захищатись та з огляду на висунуте їй обвинувачення обирати правову позицію захисту.

Проте, наведених вимог кримінального процесуального закону, на думку суду, при складанні обвинувального акта у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 органом досудового розслідування дотримано не було, а тому обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування підлягає поверненню прокурору.

Крім того, суд погоджується з твердженнями сторони захисту щодо порушення затвердження обвинувального акту прокурором.

Надаючи оцінку доводам щодо недотримання прокурором процесуальних строків при складенні та затвердженні обвинувального акту, суд згідно з п. 4 § 2 Розділу 4 Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017р., керується редакцією КПК України, яка була чинною на дату затвердження обвинувального акту.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

За змістом ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

Частиною 1 статті 113 КПК України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов`язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії.

Відповідно до ч. 2 ст. 219 КПК України строк досудового розслідування може бути продовжений у порядку, передбаченому параграфом 4 глави 24 цього Кодексу. При цьому загальний строк досудового розслідування не може перевищувати:

1) двох місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку;

2) шести місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості;

3) дванадцяти місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Частинами першою та другою статті 283 КПК України встановлено, що особа має право на розгляд обвинувачення проти неї в суді в найкоротший строк або на його припинення шляхом закриття провадження.

Прокурор зобов`язаний у найкоротший строк після повідомлення особі про підозру здійснити одну з таких дій:

1) закрити кримінальне провадження;

2) звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності;

3) звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

Таким чином, обвинувальний акт - це процесуальне рішення, яке прокурор має право прийняти лише у межах строку досудового розслідування.

Строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42016110350000314 закінчився - 06.06.2017р., в той час як обвинувальний акт був затверджений прокурором - 23.10.2017р., що також підтверджується даними ЄРДР.

Стаття 2 КПК України гарантує кожній особі право на належну правову процедуру.

Відповідно до частини 1 статті 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Невиконання прокурором наведених вимог КПК України має наслідком незаконність прийнятого процесуального рішення у формі обвинувального акту, оскільки такий складений поза межами строку досудового розслідування.

В той же час, відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Пунктом 13 частини 1 статті 3 КПК України визначено, що обвинувачення - твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

З огляду на принцип законності кримінального провадження, закріплений в статті 9 КПК України та з урахуванням таких засад як - верховенства права, рівність перед законом і судом, право на захист, змагальність сторін, суд доходить висновку, що ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 не висунуто обвинувачення відповідно до встановленої правової процедури, а тому судовий розгляд на підставі вищезгаданого обвинувального акту неможливий.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 314-316 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

повернути прокурору обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР 31.10.2016 за №42016110350000314, по обвинуваченню ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за ч.3 ст.368 КК України, для усунення зазначених в ухвалі недоліків в розумні строки.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Солом`янський районний суд м. Києва протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя О.О. Криворот