Рішення № 82964730, 18.04.2019, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/12265/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2019 р. м. Київ

Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді САВЛУК Т.В.,

за участю секретаря Бурячек О.В.,

учасники справи:

представник позивача - адвокат Хобта Д.О.,

відповідач ОСОБА_1 - не з`явився,

третя особа - не з`явилась,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщення дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітніх дітей - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа Служба у справах дітей Дніпровської у місті Києві державної адміністрації про виселення,

в с т а н о в и в:

Публічне акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітніх дітей - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 просило виселити ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1 .

Обґрунтовуючи підстави звернення до суду, позивач посилається на наступне, що між Закритим акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний банк» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 5932816 від 18 грудня 2007 року про надання позичальнику кредит у розмірі 140 000,00 дол. США. Згідно з умовами кредитного договору позивач належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором та надав відповідачу кредит для придбання нерухомості: трьохкімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . У забезпеченні виконання зобов`язань відповідачем було передано трьох кімнатну квартиру, про що був укладений договір іпотеки № 5932825 від 18 грудня 2007 року. В зв`язку з нездійсненням відповідачем у встановлені Кредитним договором строки платежів за кредитом та нарахованими процентами у відповідача виникла прострочена заборгованість.

23 серпня 2017 року Дніпровським районним судом м. Києва постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітніх дітей - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа Служба у справах дітей Дніпровської у місті Києві державної адміністрації про виселення.

01 березня 2018 року Дніпровським районним судом м. Києва постановлено ухвалу про зупинення провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітніх дітей - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа Служба у справах дітей Дніпровської у місті Києві державної адміністрації про виселення до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративні справі №826/8926/17 за позовом ОСОБА_5 до приватного нотаріуса Кобелєвої Алли Михайлівни, третя особа Публічне акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії.

17 липня 2018 року Дніпровським районним судом м. Києва постановлено ухвалу про відновлення провадження у справі та розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

11 жовтня 2018 року Дніпровським районним судом м. Києва постановлено ухвалу про залучення до участі у справі у якості співвідповідача у справі - малолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в особі їх законного представника ОСОБА_1 .

11 жовтня 2018 року Дніпровським районним судом м. Києва постановлено ухвалу про залучення до участі Службу у справах дітей Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації у якості третьої особи без самостійних вимог.

13 грудня 2018 року Дніпровським районним судом м. Києва постановлено ухвалу про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі №755/12134/18 за позовом ОСОБА_5 до приватного нотаріуса Кобелєвої Алли Михайлівни, третя особа: Публічне акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» про скасування рішення про державну реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

13 березня 2019 року Київським апеляційним судом винесено постанову, якою ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 13 грудня 2018року скасовано та направлено справу для продовження розгляду.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу Адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017 року, котрим ЦПК України викладено в новій редакції.

Відповідно до п.п. 9 п.1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції справи в судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У відповідності до ч.8 ст.279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

У відповідності до ст.ст.174, 178 ЦПК України відповідач не скористалась своїм процесуальним правом та не направили суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти позову.

Представник позивача Хобта Д.О. в судове засідання з`явився, позовні вимоги підтримує в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_1 яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітніх дітей - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилась, про час та місце слухання справи повідомлялась належним чином, шляхом направлення судових повісток за адресою, вказаною у позовній заяві, що підтверджується зворотними поштовими повідомленнями про їх вручення відповідачу, про поважні причини неявки в судове засідання суд не повідомила, процесуальним правом подати письмові пояснення (заперечення) не скористалась.

Третя особа Служба у справах дітей Дніпровської у місті Києві державної адміністрації в судове засідання не з`явилась, подала пояснення по справі, посилається на наступне, що користувачами даної квартири є малолітні діти: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які зареєстрованні та проживають з моменту народження. ОСОБА_1 зареєструвала своїх дітей по місцю їх фактичного проживання разом із своїм місцем проживання та реєстрацією. Законодавством не передбачено отримання дозволу банку для реєстрації неповнолітніх дітей в жиле приміщення, яке є предметом іпотеки, якщо дане приміщення є їх постійним або тимчасовим місце проживання разом з батьками або з одним із батьків. У разі задоволення позову призведе до грубого порушення майнових прав та інтересів малолітніх дітей, тому просили відмовити в задоволенні позову.

Таким чином, розглянувши подані позивачем документи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, як це передбачено ст. 279 ЦПК України.

Суд у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що між Закритим акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний банк» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк») та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 5932816 від 18 грудня 2007 року про надання позичальнику кредит у розмірі 140 000,00 дол. США.

18 грудня 2007 року між Закритим акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний банк» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк») та ОСОБА_1 було укладено Договір іпотеки № 5932825, зареєстрованого в реєстрі під № 4762, та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук З.М.

За умовами п. 1.1.1. Договору іпотеки, укладаючи цей договір, іпотекодавець попередньо безвідклично погоджується забезпечувати виконання Основного зобов`язання у випадку заміни боржника за Кредитним договором, незалежно від підстав такої зміни, в тому числі, але не виключно, у випадку заміни боржника за Кредитним договором, що пов`язана із смертю такого боржника або оголошенням його померлим в порядку визначеному чинним законодавством України.

Відповідно до п. 1.2. Договору іпотеки, іпотекодержатель з метою забезпечення повного виконання Основного зобов`язання, передає в іпотеку, а Іпотекодержатель приймає іпотеку на умовах, визначених у цьому Договорі, нерухоме майно, опис якого наведено у п. 1.2.1. цього Договору.

Відповідно до п. 1.2.1.1. Договору іпотеки, предметом іпотеки за цим Договором є трьох кімнатна квартира, загальна площа: 57,00 кв.м., житлова площа: 39,70 кв.м. Адреса місцезнаходження Предмету іпотеки: АДРЕСА_1 .

Згідно Довідки про реєстрацію місця проживання, за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформованого 27 квітня 2017 року, вбачається, що підставі рішення приватного нотаріусу Кобелєвої Алли Михайлівни Київського міського нотаріального округу, відповідно до якого проведено державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , за суб`єктом Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк»

Виходячи з характеру спірних правовідносин, які виникли між сторонами спору на підставі іпотечного договору, порядок звернення стягнення на предмет іпотеки був погоджений сторонами в Іпотечному договорі від 18 грудня 2007 року.

Звернення стягнення здійснюється на підставі: рішення суду; у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса. (п.п. 4.2, 4.3 Договору іпотеки).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні Іпотекодавця, згідно з яким Іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. (ч.1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку»)

За змістом положень частини 1 та 3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому ст. 37 цього Закону.

Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. (ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку»)

Отже, передбачений вищевказаною нормою договір про задоволення вимог іпотекодеожателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, повинні відповідати загальним положенням про договір, установленим розділом II книги п`ятої Цивільного кодексу України.

При дотриманні цих умов іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки з дотриманням умов звернення стягнення та порядку реалізації, передбачених Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрації обтяжень».

Водночас, можливість виникнення права власності за рішенням суду Цивільний кодекс України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК України).

Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Отже, аналізуючи положення статей 33, 36, 37, 39 Закону України «Про іпотеку», 328, 335, 376, 392 ЦК України слід дійти висновку про те, що законодавцем визначено три способи захисту на задоволення вимог кредитора, які забезпечені іпотекою шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий - на підставі рішення суду та два позасудових способи захисту: на підставі виконавчого напису нотаріуса і згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

При цьому договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (частина перша статті 37 Закону України «Про іпотеку»).

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду України від 30.03.2016 року у справі №6-1851цс15 та від 14.09.2016 року у справі № 6-1219 цс16.

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на предмет іпотеки було зареєстровано державним реєстратором, на підставі Договору іпотеки, а не на підставі вищезгаданого договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 3 ст. 77 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Звертаючись з цим позовом до суду, позивачем не долучено докази, які мали підтвердити той факт, що на момент проведення державної реєстрації та виникнення у ЗАТ «ПУМБ» права власності на квартиру АДРЕСА_1 , предмет іпотеки, в порядку звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку, був наявний Договір про задоволення вимог іпотекодержателя укладений між Іпотекодавцем та Іпотекодержателем, що унеможливлює з`ясувати підстави набуття ПАТ «ПУМБ» права власності на предмет іпотеки.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому, відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

Виходячи з предмету позову, Публічне акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» пред`явило позов до ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітніх дітей - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , як колишнього власника майна, що перебувало в іпотеці, з вимогами виселити з квартири АДРЕСА_1 , посилаючись на положення ст. ст. 316, 317, 319, 321, 391 Цивільного кодексу України, якими регулюється захист прав власника.

Виходячи із загального обсягу доказів, які долучено до позову, позивачем не надано суду належних доказів того, що відповідач, після набуття позивачем права власності на квартиру, попереджалися про виселення та в добровільному порядку звільнила квартиру, як і відсутні інші докази, які мали підтвердити факт проживання відповідача в квартирі, що є предметом доказування при вирішення спору щодо виселення особи із житлового приміщення.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої ст.13 Цивільного процесуального кодексу України с уд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини другої ст.89 Цивільного процесуального кодексу України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітніх дітей - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа Служба у справах дітей Дніпровської у місті Києві державної адміністрації про виселення є не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, суд не вирішує питання розподілу судових витрат, оскільки судом ухвалене рішення про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог у повному обсязі.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 2, 3, 11, 13, 316, 317, 319, 325, 328, 335, 376, 386, 391, 392, 405 Цивільного кодексу України, ст. ст. 9, 109 Житлового кодексу України, ст.ст.1, 33, 37 Закону України «Про іпотеку», Постановою Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року за №2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», ст. ст. 2, 4, 5, 13, 76-81, 89, 259, 263-265, 273, 280, 284, 288, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України ,суд-

у х в а л и в:

Відмовити у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітніх дітей - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа Служба у справах дітей Дніпровської у місті Києві державної адміністрації про виселення.

Відповідно до ст. 354 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

С у д д я: