Постанова № 82964048, 10.07.2019, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1027/19Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 304000000 Чубай В. В. Доповідач в апеляційній інстанції Храпко В. Д.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2019 року м.Черкаси

Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів :

Храпка В.Д.,

Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л.

за участю секретаря Торопенко Н.М.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА «Страхування» на рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 10 квітня 2019 року, ухваленого від головуванням судді Чубая В.В., у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА «Страхування» до ОСОБА_1 про стягнення збитків в порядку суброгації, -

в с т а н о в и в :

В жовтні 2018 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» ( далі - ПАТ «Страхова компанія «АХА Страхування») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення збитків в порядку суброгації.

Позовна заява мотивована тим, що 05 червня 2015 року між ОСОБА_2 та АТ «Страхова компанія «АХА Страхування» укладено договір добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» № 30277а5са від 05 червня 2015 року. Відповідно умов вказаного договору страхування позивач взяв на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь страхувальника страхове відшкодування.

22 жовтня 2015 року на перехресті пл. Перемоги в сторону вул. Старовокзальної, відбулося зіткнення автомобіля Skoda , р.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , із застрахованим автомобілем. В наслідок дорожньо-транспортної пригоди застрахований автомобіль був пошкоджений.

Зіткнення відбулося в результаті порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Шевченківського районного суд м. Києва від 09 грудня 2015 року у справі 761/35390/15-п.

Відповідно до Рахунок-фактури № 1.003.15.15463 від 28 жовтня 2015 року вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля в результаті його пошкодження становить 50 5556 грн. 84 коп.

Позивач зазначає, що на виконання умов договору страхування, перерахував на рахунки страхове відшкодування у розмірі 48 771 грн. 84 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 204581 від 02 листопада 2015 року.

Згідно умов полісу № АІ/719771 ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» сплатило на користь АТ «Страхова компанія «АХА Страхування» шкоду в межах ліміту його відповідальності за заявленим страховим випадком, в сумі 27 794 грн. 23 коп., а залишок невідшкодованої суми становить 20 977 грн. 61 коп.

Позивач вказує, що до нього у порядку суброгації перейшло право на отримання від відповідача компенсації різниці між шкодою завданої власнику застрахованого автомобіля внаслідок ДТП та виплатою страхового відшкодування страховиком, в якого забезпечена цивільно-правова відповідальність.

На підставі наведеного позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» суму збитків в порядку суброгації у розмір 20 977 грн. 61 коп. та судовий збір

Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 10 квітня 2019 року у задоволенні позову ПАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» до ОСОБА_1 про стягнення збитків в порядку суброгації – відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» просить рішення суду першої інстанції скасувати, як незаконне, постановлене із порушенням норм матеріального права при неповному з`ясуванні усіх фактичних обставин справи, також суд першої інстанції не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а по справі постановити нове рішення яким позовні вимоги задовільнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції послався на праву позицію Великої Палати Верховного Суду по справі № 755/28006/15-ц та не врахував, що спір, розглянутий Верховним Судом , виник з інших відносин, в іншому суб`єктивному складі сторін, із застосуванням інших норм права а ніж ті, що виникли у вказаній справі, що унеможливлює застосування вказаної правової позиції.

А посилання у рішенні суду першої інстанції на ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не є доречним, оскільки позов не є регресним, а відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Законом України «Про страхування», ЦК України та іншими законодавчими актами.

Також судом при постановленні рішенні не було враховано правовий висновок Верховного Суду України у справі № 6-2969цс16 від 31 травня 2017 року щодо застосування ст. 1194 ЦК України.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить змінити у апеляційному провадженні по справі № 709/2200/18 неналежного відповідача ОСОБА_1 на належного відповідача – ПП «Страхова компанія «Українська страхова група» та відмовити у задоволенні апеляційної скарги ПАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» до ОСОБА_1 в повному обсязі та закрити апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ПАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» на рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 10 квітня 2019 року.

Згідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 1ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія проходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення по наступних підставах.

Відповідно до 375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що 05 червня 2015 року між АТ «Страхова компанія «АХА Страхування» і ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту «Все включено». Вигодонабувачем є ОСОБА_3

14 жовтня 2014 року між ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» і ТОВ «Біофармацевтична компанія «Біотоп» укладено поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Строк дії полісу із 31 жовтня 2014 року по 30 жовтня 2014 року.

14 жовтня 2014 року між ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» і ТОВ «Біофармацевтична компанія «Біотоп» укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасних випадків з водієм та пасажирами на транспорті.

01 грудня 2014 року між ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» і ТОВ «Біофармацевтична компанія «Біотоп» укладено договір про внесення змін до договору від 14 жовтня 2014 року.

28 квітня 2015 року між ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» і ТОВ «Біофармацевтична компанія «Біотоп» укладено договір № 2 до договору від 14 жовтня 2014 року.

Відповідно до додатку до договору серед інших автомобілів застраховано автомобіль Skoda Fabia Classic, державним номер НОМЕР_1 .

22 жовтня 2015 року сталася дорожньо-транспортна пригода між автомобілем Mitaubishi , державний номер НОМЕР_2 , яким керувала ОСОБА_3 і автомобілем Skoda Fabia Classic, державний номер НОМЕР_1 , яким керувала ОСОБА_1

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 09 грудня 2015 року винною в скоєнні ДТП визнано водія автомобіля Skoda Fabia Classic - ОСОБА_1

17 лютого 2016 року ПАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» звернулася до ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» із заявою про виплату в добровільному порядку на рахунок АТ «Страхова компанія «АХА Страхування» 48 771 грн. 84 коп.

21 березня 2016 року ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» надала АТ «Страхова компанія «АХА Страхування» відповідь на претензію, в якій виявила згоду на сплату страхового відшкодування у розмірі 27 794 грн. 23 коп. з урахуванням зносу автомобіля.

Платіжним доручення від 02 листопада 2015 року АТ «Страхова компанія «АХА Страхування» перерахувала ТОВ Ніко Центр Київ 48 771 грн. 84 коп. як страхове відшкодування згідно акту № VESKO22741/2015, ОСОБА_3 .

Страхування – це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів ( стаття 1 Закону України «Про страхування»).

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору ( ст. 979 ЦК України).

Розрізняють добровільну та обов`язкову форми страхування ( ст. 5 Закону України «Про страхування»). Добровільне може бути , зокрема, страхування наземного транспорту ( п. 6 ч. 4 ст. 6 Закону України «Про страхування»). Втім, законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником, зокрема, відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи ( обов`язкове страхування) ( ч. 1 ст. 999 ЦК України).

Види обов`язкового страхування в Україні визначені у ст. 7 Закону України «Про страхування». До них згідно з п. 9 ч. 1 вказаної статті належить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує , зокрема, Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Між учасниками справи виникло декілька цивільно-правових зобов`язань:

Договірне зобов`язання між позивачем і потерпілою особою – за договором добровільного майнового страхування;

Деліктне зобов`язання між потерпілою особою і ОСОБА_1 - із завданням шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Договірне зобов`язання між АТ «Страхова компанія «АХА Страхування» і ОСОБА_2 договір добровільного страхування наземних транспортних засобів і ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова компанія» і ТОВ «Біофармацевтична компанія «Біотоп» договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності та договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасних випадків з водієм та пасажирами на транспорті.

Судом встановлено, що на виконання договору добровільного майнового страхування позивач сплатив страхове відшкодування потерпілій особі у сумі 48 771 грн. 84 коп. Спір між сторонами виник щодо відшкодування позивачеві виплачених потерпілій особі 48 771 грн. 84 коп.

Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією ( пункт 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц).

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати ( страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою ( страховим відшкодуванням).

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за яким страховик зобов`язаний виплатити страхове відшкодування при настанні цивільно-правової відповідальності страхувальника та/або особи, відповідальність якої застрахована, такий страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання взяв на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоду. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, реалізує право вимоги, передбачене стаття 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність ( п. 74 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц).

Відповідач ОСОБА_1 керувала автомобілем Skoda Fabіa Classic державний номер НОМЕР_1 , відповідальність водія якого застраховано відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 вересня 2018 року у справі № 569/96/17/ 14-386цс18.

Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обгрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обгрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА «Страхування» на рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 10 квітня 2019 року залишити без задоволення , а рішення суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді: