Ухвала суду № 8295890, 04.02.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" лютого 2010 р.                               м. Київ                                        К-13987/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого                              Степашка О.І.

суддів:                                        Конюшка К.В.

                                                  Ланченко Л.В.

                                                  Нечитайла О.М.

                                                  Пилипчук Н.Г.

при секретарі Гончарук І.Ю.

за участю представників:

відповідачів Ясніцької Т.С.

третьої особи Брильова А.Ю.                    

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Державної податкової адміністрації у Харківській області, Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові та Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова

на постанову Господарського суду Харківської області від 16.03.2007

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2007

у справі №АС-41/19-07

за позовом          Приватної фірми «Орнатус»

до          1.Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова

          2.Державної податкової адміністрації у Харківській області

третя особа:          Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

про          визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В :

Господарським судом Харківської області розглянуто позов приватної фірми «Орнатус»до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова, Державної податкової адміністрації у Харківській області, третя особа -Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Харкові, про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень: від 22.09.2006 № 0000102320/0, від 19.10.2006 № 0000102320/1, від 11.12.2006 № 0000102320/2.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що він правомірно погасив податкові векселі шляхом відображення їх сум у складі податкового зобов’язання у декларації з податку на додану вартість за грудень 2005 року. Крім того, позивач зазначив, що віднесення до податкового кредиту податку на додану вартість на суму 3533266,26 грн. у декларації за грудень 2005 року ним здійснено у зв’язку з самостійним виправленням помилок, допущених у деклараціях за серпень і вересень 2005 року.

Постановою господарського суду Харківської області від 16.03.2007, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2007, позов задоволено частково. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 11.12.2006 № 0000102320/2. В решті позову відмовлено.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що оскільки позивач мав підтверджену суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, то він правомірно включив зобов’язання по податкових векселях до податкових зобов’язань з податку на додану вартість та відніс відповідні суми до податкового кредиту.

В касаційних скаргах Державна податкова адміністрація у Харківській області, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Харкові та Державна податкова інспекція у Червонозаводському районі м. Харкова просять скасувати в частині задоволення позову постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції з мотивів порушення норм матеріального права та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у позові.

Колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами встановлено наступне.

Податковим органом було проведено перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у рахунок наступних платежів за грудень 2005 року, січень 2006 року, за наслідками якої складено акт перевірки від 09.09.2006 № 567-232/24136224.

Позивач надав до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2005 року, в якій задекларовано від’ємне значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту у розмірі 1037091 грн.

Згідно висновків, викладених в Акті перевірки, позивачем порушено пункт 11.5 статті 11 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі –Закон № 168/97-ВР), а саме до складу податкового кредиту за грудень 2005 віднесено векселі, що надані органу митного контролю у липні 2005 року на суму податку на додану вартість 672850,76 грн. та серпні 2005 року на суму податку на додану вартість 2860415,5 грн.

Перевірка з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2005 року не проводилась у зв’язку з не допуском позивачем до перевірки.

В акті перевірки також зазначено, що позивачем завищено суму податкового кредиту за грудень 2005 року на 3533266,26 грн., за січень 2006 року на 4533271 грн., завищено суму податкового зобов’язання за грудень 2005 року на 4533271 грн., за січень 2006 року на 2091053 грн.

За наслідками перевірки заявлена до відшкодування сума податку на додану вартість за січень 2005 року зменшена на 1014201 грн.

Судами встановлено, що підставою прийняття спірного податкового повідомлення-рішення стало порушення пункту 11.5 статті 11 Закону № 168/97-ВР, оскільки підприємство неправомірно віднесло до складу податкового кредиту декларації суму зобов’язань по податковим векселям, термін сплати яких виникає до закінчення терміну подачі до податкового органу за звітний період, у якому відбулась його поставка органу митного контролю, не сплачених грошовими коштами та не надавало заяву до податкового органу з повідомленням про бажання зарахувати у рахунок оплати податкового векселя суму бюджетного відшкодування.

Колегія суддів не погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позову, оскільки він є передчасним та необґрунтованим.

Відповідно до абзацу першого пункту 11.5 статті 11 Закону № 168/97-ВР з моменту набрання чинності цим Законом платники податку при імпорті товарів на митну територію України, за умови оформлення митної декларації (за винятком тимчасової чи неповної, періодичної чи попередньої декларації), можуть за власним бажанням надавати органам митного контролю податковий вексель на суму податкового зобов’язання зі строком погашення на тридцятий календарний день з дня його поставки органу митного контролю, один примірник якого залишається в органі митного контролю, другий надсилається органом митного контролю на адресу органу державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку, а третій залишається платнику податку.

Абзацом четвертим пункту 11.5 статті 11 вищезазначеного Закону передбачено, що платник податку може за самостійним рішенням достроково погасити вексель шляхом перерахування коштів до бюджету або шляхом заліку сум бюджетного відшкодування, підтвердженого податковим органом.

Згідно абзацу п’ятого пункту 19 Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 1997 року № 1104, який розроблений відповідно до пункту 11.5 статті 11 Закону № 168/97-ВР, платник податку може за самостійним рішенням достроково погасити податковий вексель шляхом перерахування коштів до бюджету або заліку суми бюджетного відшкодування, підтвердженого органом державної податкової служби, згідно з поданою ним письмовою заявою.

Наряду з достроковим погашенням податкових векселів за рахунок сум бюджетного відшкодування, що фактично можливо стосовно податкових векселів, строк погашення яких настає до закінчення терміну подачі декларації до податкового органу за звітний (податковий) період, у якому відбулася його поставка органу митного контролю, платник податку має право на погашення податкового векселя, строк сплати за яким настав, за рахунок сум бюджетного відшкодування з дотриманням вимог абзацу сьомого пункту 11.5 статті 11 Закону № 168/97-ВР.

Якщо платник податку на дату поставки податкового векселя органу митного контролю має підтверджену податковим органом суму бюджетного відшкодування, яка дорівнює або більша ніж сума зобов’язання по такому векселю, платник податку має право включити суму зобов’язань по податковому векселю до складу податкових зобов’язань за звітний (податковий) період, в якому відбулася його поставка органу митного контролю. При цьому податковий вексель вважається погашеним та платник податку має право на включення до складу податкового кредиту суми зобов’язань по податковому векселю у наступному звітному (податковому) періоді (абзац сьомий пункту 11.5 статті 11 Закону № 168/97-ВР).

При цьому право на погашення зобов’язання за податковим векселем за рахунок сум бюджетного відшкодування виникає за умови, що на дату поставки податкового векселя митному органу платник податку має підтверджену суму бюджетного відшкодування, яка не менше суми зобов’язання за векселем.

Вимогу Закону щодо підтвердження суми бюджетного відшкодування податковим органом слід розуміти як узгодженість платником податку питання щодо його права на отримання бюджетного відшкодування у відповідній сумі з податковим органом. Законом встановлено спосіб, у який податковий орган, як уповноважений державою орган на її представництво у податковому правовідношенні, має право визнати за платником податку право на отримання бюджетного відшкодування, а саме: за результатами проведеної документальної невиїзної (виїзної позапланової) перевірки, що передбачено підпунктом 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР. За дотримання вимог цього підпункту сума бюджетного відшкодування вважається підтвердженою податковим органом для всіх можливих згідно Закону способів реалізації свого права на бюджетне відшкодування, в тому числі погашення за рахунок суми бюджетного відшкодування зобов’язань з податку на додану вартість, зокрема і тих, щодо яких був виданий податковий вексель.

Внаслідок неправильного застосування норм матеріального права та в порушення вимог частини 4 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суди не перевірили належним чином, чи була підтверджена сума бюджетного відшкодування податковим органом, в рахунок якої позивач просив погасити податкові векселі, на момент поставки позивачем податкових векселів органу митного контролю.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

          Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір відповідно до норм матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

          Керуючись статтями 221, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

У Х В А Л И В :

Касаційні скарги Державної податкової адміністрації у Харківській області, Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові та Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Харківської області від 16.03.2007 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2007 скасувати, справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко

Судді(підпис)К.В. Конюшко

(підпис)Л.В. Ланченко

(підпис)О.М. Нечитайло

(підпис)Н.Г. Пилипчук

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар                                                                                І.Ю. Гончарук