Ухвала суду № 8295883, 04.02.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" лютого 2010 р.                               м. Київ                                        к-13000/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого                              Степашка О.І.

суддів:                                        Конюшка К.В.

                                                  Ланченко Л.В.

                                                  Нечитайла О.М.

                                                  Пилипчук Н.Г.

при секретарі Гончарук І.Ю.

за участю представника

позивача Палій Є.А.

відповідача Сиротіної О.Б.                    

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.10.2004

у справі № 36/195

за позовом          Відкритого акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат»

до          Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі

про          визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В :

Відкрите акціонерне товариство «Північний гірничо-збагачувальний комбінат»звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 21.06.2004 № 0000492330/3.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що штрафні санкції за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності та штрафні санкції за порушення строку декларування валютних цінностей нараховані з порушенням законодавства. Крім того, названі штрафні санкції не повинні нараховуватись під час дії мораторію на виконання вимог кредиторів.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 29.10.2004 позов задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 21.06.2004 № 0000492330/3.

В касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.10.2004 з мотивів порушення цим судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судом, підставою прийняття податкового повідомлення-рішення від 21.06.2004 № 0000492330/3 про нарахування пені у сумі 23479923,70 грн. за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності став акт перевірки від 24.12.2003 № 31/233-111/00191023 з питань дотримання ВАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат»вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2002 по 01.07.2003.

Судом також зазначено, що по відношенню до ВАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат»порушено справу про банкрутство та ухвалою господарського суду Дніпропетровської області по справі № Б15/107/03 від 01.07.2003 введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Крім того, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2002 по справі № Б15/49/02 було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, який діяв під час перевірки на нарахування штрафних санкцій.

На думку колегії суддів, висновок суду першої інстанції про задоволення позову зроблений з неповним з’ясуванням обставин справи, тому є передчасним та необґрунтованим.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України від 23.09.1994 № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»(далі –Закон № 185/94-ВР) виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Статтею 2 Закону № 185/94-ВР визначено, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону № 185/94-ВР порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Суд першої інстанції обґрунтовував свою правову позицію тим, що зазначені санкції податковим органом неправомірно застосовано у період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Проте, такий висновок суду зроблено без належного з’ясування усіх обставин, що мають значення для справи.

Відповідно до статті 1 Закону України від 14.05.1992 № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(далі –Закон № 2343-XII) мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Частиною 4 статті 12 Закону № 2343-XII визначено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Зі змісту наведених норм матеріального права вбачається, що протягом дії мораторію заборонено нарахування неустойки, в тому числі і за порушення валютного законодавства, лише на ті грошові зобов’язання, строк виконання яких настав до дня введення мораторію.

У порушення закону судом не досліджено кожен епізод порушень позивачем норм законодавства та не визначено, коли настав термін виконання кожного зобов’язання, за порушення яких податковим органом застосовано штрафні санкції. Отже, судом не розмежовано зобов’язання, строк виконання яких закінчився до дня введення мораторію, та зобов’язання, строк виконання яких закінчився після введення мораторію.

Встановлення зазначених обставин є необхідним у даній справі, оскільки застосування штрафних санкцій є правомірним лише по тих зобов’язаннях, строк виконання яких настав після дня введення мораторію.

Крім того, судом не було встановлено на підставі належних доказів момент введення мораторію, не витребувані та не дослідженні відповідні судові рішення, на які є посилання у справі.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте, судами попередніх інстанцій в порушення вказаних норм права не було досліджено всі фактичні обставини справи, встановлення яких є необхідним для винесення об’єктивного рішення.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

          Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір відповідно до норм матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

          Керуючись статтями 221, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.10.2004 скасувати, справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)К.В. Конюшко (підпис)Л.В. Ланченко (підпис)О.М. Нечитайло (підпис)Н.Г. Пилипчук З оригіналом згідно Відповідальний секретар                                                            І.Ю. Гончарук