Рішення № 82957433, 09.07.2019, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

ЄУН № 337/1228/19

Провадження № 2/337/1324/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2019 року Хортицький районний суд міста Запоріжжя в складі:

Головуючого судді - Ширіної С.А.,

за участю секретаря -Бикової С.А.,

представника позивача - адвоката Сільнової А.Л.,

відповідача - ОСОБА_1

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради, про усунення перешкод в користуванні власністю,шляхом виселення та зняття з реєстрації,-

встановив:

ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні власністю, шляхом виселення та зняття з реєстрації, посилаючись на те, що ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 16 січня 2009 року є власником квартири АДРЕСА_1 . В квартирі зареєстрована та проживає відповідач у справі ОСОБА_1 , тітка позивача. Відповідач проживає у його будинку без його згоди, договір найму не укладався, витрат по утриманню будинку вона не несе, крім того, вона не є членом його родини, а тому, зазначене стверджує наявність перешкод у здійсненні ним свого права власності житлом. Враховуючи, що власником будинку є він, а відповідач безпідставно та протиправно залишається користувачем житла, чим перешкоджає йому у вільній реалізації своїх прав по безперешкодному володінню, користуванню та розпорядженню належним йому майном, просить усунути перешкоди у користуванні належній йому квартирі шляхом виселення без надання іншого жилого приміщення відповідача з квартири АДРЕСА_1 та зняти відповідача з реєстрації.

Ухвалою суду від 07.05.2019 р. відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі за даним позовом і призначено відкрите судове засідання.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та пояснила, що відповідач являється тіткою позивача, на сьогоднішній день вона перешкоджає позивачу як власнику користуватись своєю квартирою в повній мірі, не сплачує комунальні послуги не надає позивачу доступу до квартири, тому просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_4 відзиву на позовну заяву до суду не надала, пояснила, що заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки в квартирі вона проживає на законним підставах, так як раніше спірна квартира належала її матері ОСОБА_5 . Крім того, у неї не має іншого житла.

Від представника третьої особи на адресу суду надійшла заяву про розгляд справи без їх участі, проти позову не заперечують.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 11 ЦПК України).

Відповідно до ст.ст. 11, 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Статтею 41 Конституції України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.

Способи захисту права власності передбачені нормами ст. ст. 16, 386, 391 ЦК України.

Об`єктом власності особи може бути, зокрема, квартира (ст. ст. 379, 380 ЦК України).

Так, судом встановлено, що 16 січня 2009 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 укладено договір дарування квартири АДРЕСА_1 . Згідно ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно» від 25.07.2004 року державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.

Таким чином, ОСОБА_3 набув право власності на квартиру АДРЕСА_1 у встановленому законом порядку.

Відповідно довідки ЖБК «Титан-9» від 03.04.2019 року в квартирі АДРЕСА_1 ,зареєстрована та проживає ОСОБА_1 , ОСОБА_3 зареєстрований, але не проживає.

В судовому засіданні встановлено, що позивач не проживає в квартирі, а в квартирі проживає тільки відповідач , тобто, сторони спільно не проживають, не пов`язані спільним побутом, та не мають взаємних прав та обов`язків, даний факт не заперечується сторонами та підтверджується показами свідка ОСОБА_6 .

Частиною 4 ст. 156 ЖК України, передбачено, що до членів сім`ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім`ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 64 ЖК України, до членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Тобто, в зв`язку з тим, що відповідач перестав бути членом сім`ї власника квартири , то він має право проживати в даній квартирі на законних підставах лише за згодою власника квартири та укладеним між ними письмовим договором найму жилого приміщення.

Ст. 158 ЖК України, передбачено, що наймач користується жилим приміщенням у будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, відповідно до договору найму жилого приміщення.

Договір найму жилого приміщення укладається між власником будинку (квартири) і наймачем у письмовій формі з наступною реєстрацією у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів або в органі управління, що ним утворюється. Договір повинен містити вказівку на предмет договору, строк, на який він укладається, визначити права і обов`язки наймодавця і наймача та інші умови найму.

Права власника квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім`ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Передбачаючи право власника квартири на відчуження цих об`єктів, закон не передбачив при цьому перехід прав і обов`язків попереднього власника до нового власника в частині збереження права користування житлом (житлового сервітуту) членів сім`ї колишнього власника у випадку зміни власника будинку (квартири) (на відміну від договору найму (оренди) житла - ст. ст. 810, 814 ЦК України).

Судом встановлено, що позивач не має можливості розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд, оскільки відповідач без правових підстав займає житлове приміщення та чинить перешкоди власнику квартири у його праві користування та розпорядженні майном, між позивачем та відповідачем договір найму жилого приміщення не укладався, будь які домовленості щодо проживання відповідача у спірній квартирі між ними не досягнуто.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша стаття 321 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)).

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Аналіз положень глави 32 ЦК України свідчить, що сервітут - це право обмеженого користування чужою нерухомістю в певному аспекті, не пов`язане з позбавленням власника нерухомого майна правомочностей володіння, користування та розпорядження щодо цього майна.

Відповідач проживала у спірній квартирі в якості члена сім`ї (донька померлої ОСОБА_5 ) і набула право користуванням чужим майном, яке по своїй суті є сервітутом.

Відповідно до частини другої статті 406 ЦК України сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.

Відповідач спільним побутом із позивачем не пов`язаний, тому його право на користування чужим майном підлягає припиненню на вимогу власника цього майна на підставі частини другої статті 406 ЦК України.

Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом України у постанові від 15 травня 2017 року в справі № 734/387/15-ц.

Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 щодо усунення йому перешкод у користуванні та розпорядженні власністю: квартирою АДРЕСА_1 , шляхом виселення з квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_1 без надання іншого житлового приміщення підлягають задоволенню .

Вирішуючи вимогу позову про зняття з реєстраційного обліку відповідача, суд приходить до наступного висновку.

Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов`язані із зняттям з реєстрації місця проживання, а тому його положення підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов`язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 року, зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою в день звернення особи із заявою в органи реєстрації.

У відповідності до п.3 Правил реєстрації місця проживання, реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється виконавчим органом сільської, селищної або міської ради, сільським головою (у разі коли відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено) (далі - орган реєстрації) на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради. Реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється управліннями, відділами (секторами) Державної міграційної служби України (далі - ДМС України) в районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення (далі - територіальний підрозділ ДМС України) у день подання особою документів (п.1.3. Порядку).

Зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про зняття з реєстрації місця проживання особи, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою, що передбачено п.26 вищевказаних правил.

Керуючись ст. ст. 10-12, 60,61, 265, 354 ЦПК України ст. ст. 32, 316, 317, 319, 321, 379, 380, 383, 391,406, 810,814, 383, 391 ЦК України, ст.64,150,156,158 ЖК України , ст.41 Конституції України, Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» суд,-

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради, про усунення перешкод в користуванні власністю,шляхом виселення та зняття з реєстрації - задовольнити частково.

Усунути ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ) перешкоди в користуванні майном, шляхом виселення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 ) з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду через Хортицький районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 11 липня 2019 року.

Суддя С.А. Ширіна

09.07.2019