Рішення № 82954419, 03.07.2019, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/15126/18

2/357/1244/19

Категорія 26

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03 липня 2019 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді – Орєхова О.І.,

за участі секретаря – Сокур О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному провадженні в залі суду № 2 в м. Біла Церква цивільну справу за позовною заявою акціонерного товариства «ПроКредит Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

20 грудня 2018 року позивач акціонерне товариство «ПроКредит Банк» звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості, посилаючись на наступні обставини.

Між АТ «ПроКредит Банк» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено рамкову угоду № БЦ-369 від 15.09.2005 pоку, викладеній в новій редакції договором № 1 від 22.02.2008 року про внесення змін та доповнень до рамкової угоди, відповідно до умов якої позивач здійснив кредитування відповідача ОСОБА_1 на підставі кредитних договорів (п. 2.1).

Між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про надання траншу № БЦ-6.7737/369 від 22.02.2008 року, згідно якого відповідачу ОСОБА_1 було надано кредит на наступних умовах:

- сума кредиту – 250 000 дол. США;

- процентна ставка – 13,00 % річних (відповідно до договору № 1 від 21.11.2017 року

про внесення змін до договору траншу № БЦ-6.7737/369 від 22.02.2008 року, процентну ставку встановлено на рівні 8 % річних);

- строк – 120 місяців (відповідно до договору № 1 від 21.11.2017 року про внесення

змін до договору траншу № БЦ-6.7737/369 від 22.02.2008 року, строк користування встановлено на рівні 130 місяців).

На день подання до суду позову у відповідача ОСОБА_1 утворився та існує перед позивачем борг за кредитним договором, який складається з наступного:

- капітал по кредиту – 379094,38 грн.;

- проценти – 14110,82 грн.;

- проценти за неправомірне користування кредитом – 7502,18 грн.;

- пеня – 159460,22 грн.

Загальна сума заборгованості – 560167,59 грн.

Відповідно до п. 7.8 рамкової угоди, сторони погодилися, що належним та достатнім доказом наявності, безспірності та розміру заборгованості позичальника, наявності порушень договорів, є письмова довідка кредитора.

Таким чином, відповідно до умов договору розрахунки заборгованості, в силу п. 7.8 рамкової угоди, належним та достатнім доказом наявності, безспірності та розміру заборгованості позичальника, наявності порушень кредитних договорів.

Згідно п. 7 вищевказаних кредитних договорів, даний договір є невід`ємною частиною рамкової угоди, умови якої вважаються умовами цього договору і регламентують усі відносини між сторонами, що виникли на підставі цього договору.

В забезпечення виконання зобов`язань відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором із АТ «ПроКредит Банк» було укладено договір поруки № БЦ-369-ДП2 від 22.02.2008 року з ОСОБА_2 .

Відповідно до умов кредитних договорів п. 2.1 та п. 9.2.2 відповідач ОСОБА_1 , як позичальник, зобов`язалася здійснювати своєчасне погашення кредиту та сплачувати усі інші, передбачені цим договором платежі у порядку, визначеному кредитними договорами. Статтею 1049 Цивільного кодексу передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем, у строк та в порядку, що встановлені договором.

Стаття 1054 ЦК України встановлює, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Стаття 1048 ЦК України передбачає, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Однак, відповідач ОСОБА_1 порушила умови кредитних договорів та вимоги законодавства, не забезпечила своєчасне погашення кредиту та відсотків, внаслідок чого у неї утворилась кредитна заборгованість.

Умовами вищезазначених кредитних договорів п. 8.2.1 передбачено, що кредитор вправі вимагати дострокового погашення кредиту у разі прострочення погашення грошових зобов`язань за цим договором, тривалістю більш ніж 3 (три) банківські дні. Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Водночас, умовами зазначених кредитних договорів п. 8.6 та п. 8.7 передбачено, що при прострочені погашення грошових зобов`язань за цим договором, тривалістю більш ніж 30 (тридцять) календарних днів позичальник зобов`язаний повністю достроково погасити кредит не пізніше ніж через 3 (три) банківські дні з дати настання тридцятого дня прострочення незалежно від того, чи кредитор пред`явив йому вимогу, якщо інше не буде погоджено з кредитором. При цьому кредитор вправі самостійно та без повідомлення позичальника приймати рішення про збільшення строку прострочення, необхідного для такого дострокового погашення чи строку, в який має бути здійснено таке погашення.

Керуючись вказаними положеннями законодавства та договору, позивач надіслав відповідачу ОСОБА_1 вимогу про повне дострокове погашення кредиту.

Умовами кредитних договорів п. 8.4 передбачено, що позичальник зобов`язаний достроково погасити кредит протягом п`яти банківських днів з дня відправлення вимоги.

Проте, відповідач ОСОБА_1 не виконала вимогу і взяті на себе зобов`язання та до цього моменту кредит залишається не погашеним.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Кредитними договорами встановлений розмір процентів, про що було зазначено вище.

Зобов`язання (у тому числі - сплачувати проценти) припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 4.2 рамкової угоди, проценти обчислюються у валюті кредиту за процентною ставкою, встановленою відповідним кредитним договором, від суми залишку кредиту за кожен день користування залишком кредиту, виходячи із 360 календарних днів у році, з моменту видачі кредиту до моменту повного погашення кредиту.

Відповідно до п. 4.4 рамкової угоди, у випадку прострочення погашення кредиту, позичальник сплачує проценти за неправомірне користування кредитом у розмірі, що дорівнює визначеним відповідними кредитними договорами процентам за користування даним кредитом за кожен календарний день прострочення, які обчислюються за методом «факт/360» від суми залишку кредиту, строк погашення якого настав з дати виникнення заборгованості до дати повного її погашення».

Кредитним договором ч. 3 п. 2 і п. 4.1 рамкової угоди передбачено, що за користування кредитом позичальник сплачує позивачу проценти, розмір яких було зазначено вище. Отже, розмір процентів, що встановлений кредитними договорами, повинен сплачуватися відповідачем ОСОБА_1 за весь час прострочення і до моменту погашення заборгованості, в силу ст. 625 ЦК України.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (ст. 611 ЦК України). Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, п. 2 ст. 551 ЦК України.

Положеннями кредитних договорів п. 10.2 передбачено, що у випадку прострочення встановлених цим договором строків погашення грошових зобов`язань, позичальник сплачує кредитору штрафну пеню у розмірі 0,5 % від суми непогашеної заборгованості, але не менше ніж 15 (п`ятнадцять) гривень у еквіваленті валюти кредиту за кожний календарний день прострочення, включаючи день повного погашення заборгованості.

Згідно ст.ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 року № 543/96-ВР «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

АТ «ПроКредит Банк» прийнято рішення на користь боржника не стягувати заборгованість по пені, отже АТ «ПроКредит Банк» набув право вимагати стягнення заборгованості з позичальника за капіталом по кредиту, відсотками по графіку, відсотками за фактичне користування капіталом та пенею.

Відповідно до умов договору поруки п. 2.1, поручитель поручається перед кредитором за виконання усіх зобов`язань позичальника у їх повному обсязі, як солідарний із позичальником боржник. Згідно зі ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Договором поруки, яким забезпечується виконання зобов`язань відповідачем ОСОБА_1 не передбачено спеціальних умов відповідальності поручителя, а отже відповідач ОСОБА_1 і поручитель (відповідач ОСОБА_2 ) відповідає перед АТ «ПроКредит Банк», як солідарний із позичальником боржник.

У зв`язку з виникненням заборгованості відповідача ОСОБА_1 , позивач звернувся до поручителя (відповідача ОСОБА_2 ) з вимогою про виконання зобов`язань відповідача ОСОБА_2 , відповідно до умов договорів поруки. Зокрема, поручителю було направлено вимогу, однак вимоги АТ «ПроКредит Банк» не були виконані і погашення на підставі договору поруки не відбулося.

АТ «ПроКредит Банк» було вжито усіх можливих та доступних заходів щодо відповідачів для досудового врегулювання проблеми, однак це не призвело до повного погашення боргу. У зв`язку з цим вимушені стягувати заборгованість з відповідача ОСОБА_1 та солідарного із нею боржника - поручителя - відповідача ОСОБА_2 , у примусовому порядку, шляхом звернення до суду.

Просили суд стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 суму заборгованості в розмірі 400707 грн. 37 коп. та судового збору в розмірі 6010 грн. 61 коп. (а.с. 2-6).

Ухвалою судді від 31 січня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у вищезазначеній цивільній справі. Постановлено провести розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання на 12 годину 30 хвилин 12 березня 2019 року (а.с. 43-44).

12 березня 2019 року підготовче судове засідання відкладено до 11 квітня 2019 року о 14 год. 00 хв., в зв`язку з неявкою сторін по справі.

Ухвалою суду від 11 квітня 2019 року постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 14 годину 45 хвилин 07 червня 2019 року (а.с. 63-64).

07 червня 2019 року судове засідання відкладено до 03 липня 2019 року о 14 год. 30 хв., в зв`язку з неявкою сторін по справі.

В судове засідання представник позивача АТ «ПроКредит Банк»» не з`явився, 27.06.2019 року за вх. № 23140 судом отримано заяву за підписом голови правління акціонерного товариства «ПроКредит Банк» В.В. Пономаренко, в якій просив справу розглянути за відсутності представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити та проти винесення заочного рішення не заперечує (а.с. 77).

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в судове засідання не з`явились, про час та місце слухання справи повідомлялись встановленому законом порядку, однак конверти з повістками були повернуті до суду, за закінченням терміну зберігання (а.с. 75-76).

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 130 ЦПК України якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-якому з повнолітніх членів сім`ї, які проживають разом з нею. У такому випадку особа, якій адресовано повістку, вважається належним чином повідомленою про час, дату і місце судового засідання, вчиненням іншої процесуальної дії. У разі відсутності адресата (будь – кого з повнолітніх членів його сім`ї) особа, яка доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення.

Частиною 1 статті 131 ЦПК України передбачено, що у разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка–повідомлення – завчасно.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про слухання справи, яке було призначено на 03 липня 2019 року були повідомлені завчасно, у відповідності до вимог статті 128 ЦПК України.

З боку відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 жодних заяв та клопотань на адресу суду не надходило.

Також, не надходив і відзив на позовну заяву АТ «ПроКредит Банк».

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Отже, оскільки сторони не з`явились в судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Ухвалою суду від 03 липня 2019 року постановлено провести розгляд справи в заочному порядку.

Стаття 280 ЦПК України визначає, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідачі належним чином повідомлялися про дату, час і місце судового засідання; відповідачі не з`явились в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідачі не подали відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно ч. 2 ст. 281 ЦПК України розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги позивача АТ «ПроКредит Банк» підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Судом встановлені фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

Встановлено, що між АТ «ПроКредит Банк» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено рамкову угоду № БЦ-369 від 15.09.2005 pоку, викладеній в новій редакції договором № 1 від 22.02.2008 року про внесення змін та доповнень до рамкової угоди, відповідно до умов якої позивач здійснив кредитування відповідача ОСОБА_1 на підставі кредитних договорів (п. 2.1.).

Між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про надання траншу № БЦ-6.7737/369 від 22.02.2008 року, згідно якого відповідачу ОСОБА_1 було надано кредит на наступних умовах: сума кредиту – 250 000 дол. США; процентна ставка – 13,00 % річних (відповідно до договору № 1 від 21.11.2017 року про внесення змін до договору траншу № БЦ-6.7737/369 від 22.02.2008 року, процентну ставку встановлено на рівні 8% річних); строк – 120 місяців (відповідно до договору №1 від 21.11.2017 року про внесення змін до договору траншу № БЦ-6.7737/369 від 22.02.2008 року, строк користування встановлено на рівні 130 місяців).

На день подання до суду позову у відповідача ОСОБА_1 утворився та існує перед позивачем борг за кредитним договором, який складається з наступного: капітал по кредиту – 379094,38 грн.; проценти – 14110,82 грн.; проценти за неправомірне користування кредитом – 7502,18 грн.; пеня – 159460,22 грн. Загальна сума заборгованості – 560167,59 грн.

Відповідно до п. 7.8 рамкової угоди, сторони погодилися, що належним та достатнім доказом наявності, безспірності та розміру заборгованості позичальника, наявності порушень договорів, є письмова довідка кредитора.

Таким чином, відповідно до умов договору розрахунку заборгованості, в силу п. 7.8 рамкової угоди, належним та достатнім доказом наявності, безспірності та розміру заборгованості позичальника, наявності порушень кредитних договорів.

Згідно п. 7 вищевказаних кредитних договорів, даний договір є невід`ємною частиною рамкової угоди, умови якої вважаються умовами цього договору і регламентують усі відносини між сторонами, що виникли на підставі цього договору.

В забезпечення виконання зобов`язань відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором із АТ «ПроКредит Банк» було укладено договір поруки № БЦ-369-ДП2 від 22.02.2008 року з ОСОБА_2 .

Відповідно до умов кредитних договорів п. 2.1 та п. 9.2.2 відповідач ОСОБА_1 , як позичальник, зобов`язалася здійснювати своєчасне погашення кредиту та сплачувати усі інші, передбачені цим договором платежі у порядку, визначеному кредитними договорами.

Зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Однак, відповідач ОСОБА_1 порушила умови кредитних договорів та вимоги законодавства, не забезпечила своєчасне погашення кредиту та відсотків, внаслідок чого у неї утворилась кредитна заборгованість.

Умовами вищезазначених кредитних договорів п. 8.2.1 передбачено, що кредитор вправі вимагати дострокового погашення кредиту у разі прострочення погашення грошових зобов`язань за цим договором, тривалістю більш ніж 3 (три) банківські дні. Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Водночас, умовами зазначених кредитних договорів п. 8.6 та п. 8.7 передбачено, що при прострочені погашення грошових зобов`язань за цим договором, тривалістю більш ніж 30 (тридцять) календарних днів позичальник зобов`язаний повністю достроково погасити кредит не пізніше ніж через 3 (три) банківські дні з дати настання тридцятого дня прострочення незалежно від того, чи кредитор пред`явив йому вимогу, якщо інше не буде погоджено з кредитором. При цьому кредитор вправі самостійно та без повідомлення позичальника приймати рішення про збільшення строку прострочення, необхідного для такого дострокового погашення чи строку, в який має бути здійснено таке погашення.

Керуючись вказаними положеннями законодавства та договору, позивач надіслав відповідачу ОСОБА_1 вимогу про повне дострокове погашення кредиту.

Умовами кредитних договорів п. 8.4 передбачено, що позичальник зобов`язаний достроково погасити кредит протягом п`яти банківських днів з дня відправлення вимоги.

Проте, відповідач ОСОБА_1 не виконала вимогу і взяті на себе зобов`язання та кредит не погасила.

Кредитними договорами встановлений розмір процентів.

Зобов`язання (у тому числі - сплачувати проценти) припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Згідно п. 4.2 рамкової угоди, проценти обчислюються у валюті кредиту за процентною ставкою, встановленою відповідним кредитним договором, від суми залишку кредиту за кожен день користування залишком кредиту, виходячи із 360 календарних днів у році, з моменту видачі кредиту до моменту повного погашення кредиту.

Відповідно до п. 4.4 рамкової угоди, у випадку прострочення погашення кредиту, позичальник сплачує проценти за неправомірне користування кредитом у розмірі, що дорівнює визначеним відповідними кредитними договорами, процентам за користування даним кредитом за кожен календарний день прострочення, які обчислюються за методом «факт/360» від суми залишку кредиту, строк погашення якого настав з дати виникнення заборгованості до дати повного її погашення.

Кредитним договором ч. 3 п. 2 і п. 4.1 рамкової угоди передбачено, що за користування кредитом позичальник сплачує позивачу проценти. Отже, розмір процентів, що встановлений кредитними договорами, повинен сплачуватися відповідачкою ОСОБА_1 за весь час прострочення і до моменту погашення заборгованості, в силу ст. 625 ЦК України.

Положеннями кредитних договорів п. 10.2 передбачено, що у випадку прострочення встановлених цим договором строків погашення грошових зобов`язань, позичальник сплачує кредитору штрафну пеню у розмірі 0,5 % від суми непогашеної заборгованості, але не менше ніж 15 (п`ятнадцять) гривень у еквіваленті валюти кредиту за кожний календарний день прострочення, включаючи день повного погашення заборгованості.

АТ «ПроКредит Банк» прийнято рішення на користь боржника не стягувати заборгованість по пені, отже АТ «ПроКредит Банк» набув право вимагати стягнення заборгованості з позичальника за капіталом по кредиту, відсотками по графіку, відсотками за фактичне користування капіталом та пенею.

Відповідно до умов договору поруки п. 2.1, поручитель поручається перед кредитором за виконання усіх зобов`язань позичальника у їх повному обсязі, як солідарний із позичальником боржник.

Договором поруки, яким забезпечується виконання зобов`язань відповідача ОСОБА_1 не передбачено спеціальних умов відповідальності поручителя, а отже відповідач ОСОБА_1 і поручитель, відповідач ОСОБА_2 , відповідає перед АТ «ПроКредит Банк», як солідарний із позичальником боржник.

У зв`язку з виникненням заборгованості відповідача ОСОБА_1 , позивач звернувся до поручителя, відповідача ОСОБА_2 , з вимогою про виконання зобов`язань відповідача ОСОБА_2 , відповідно до умов договорів поруки. Зокрема, поручителю було направлено вимогу, однак вимоги АТ «ПроКредит Банк» не були виконані і погашення на підставі договору поруки не відбулося.

Так, в порушення умов кредитного договору рамкової угоди та чинного законодавства України, відповідачі не виконують взяті на себе зобов`язання, внаслідок чого, у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 існують перед позивачем заборгованість за кредитним договором рамкової угоди в розмірі 400707,37 гривень.

Згідно зі ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином і в строк, встановлений договором, відповідно до умов договору. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

В силу ст. 599 ЦК України зазначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому, згідно ст. 627 ЦК України та відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визнані умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

На підставі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір в силу приписів ст. 638 ЦК України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, підписання рамкової угоди № БЦ-369 від 15.09.2005 року та договору про надання траншу № БЦ-6.7737/369 від 22.02.2008 року свідчить про те, що ОСОБА_1 всі умови даних договорів цілком зрозумілі і вона вважає їх справедливими по відношенню до неї.

Вказані договори були прочитані та підписані сторонами.

Таким чином, своїми підписами сторонни письмово підтвердили та закріпили те, що вони діяли свідомо, були вільні в укладенні договору, вільні у виборі контрагента та умов договору.

07 листопада 2018 року відповідачу ОСОБА_1 було направлено вимогу від 06.11.2018 року про повне дострокове погашення кредиту, однак заборгованість не була сплачена.

Стаття 1048 частина 1 ЦК України передбачає право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір та порядок одержання яких встановлюється договором.

Позичальник зобов`язаний, відповідно до ст. 1049 ЦК України, повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За кредитним договором, відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

В забезпечення виконання зобов`язань відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором із АТ «ПроКредит Банк» було укладено договір поруки № БЦ-369-ДП2 від 22.02.2008 року з ОСОБА_2 .

Відповідно до умов договору поруки п. 2.1, поручитель поручається перед кредитором за виконання усіх зобов`язань позичальника у їх повному обсязі, як солідарний із позичальником боржник.

Стаття 553 ЦК України передбачає, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Згідно зі ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Отже, договором поруки, яким забезпечується виконання зобов`язань відповідача ОСОБА_1 не передбачено спеціальних умов відповідальності поручителя, а тому відповідач ОСОБА_1 і поручитель, відповідач ОСОБА_2 , відповідає перед АТ «ПроКредит Банк», як солідарний із позичальником боржник.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред`явить позову до поручителя. Для зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов`язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов`язання.

Встановлено, що 06 листопада 2018 року позивач АТ «ПроКредит Банк» надіслав ОСОБА_1 вимогу про повне дострокове погашення кредиту та одночасно 06 листопада 2018 року було позивачем направлено поручителю ОСОБА_2 вимогу про виконання зобов`язань за договором поруки, направлення вказаних вимог відповідачам підтверджується наявними в матеріалах справи списками згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів, однак вимоги АТ «ПроКредит Банк» не були виконані боржником та поручителем.

Оскільки строк виконання основного зобов`язання в повному обсязі настав 06 листопада 2018 року, то передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячний строк пред`явлення вимоги до поручителя підлягає обрахуванню від цієї дати.

З дня настання строку виконання основного зобов`язання (06 листопада 2018 року) і до дня звернення позивача з позовом до поручителя (20 грудня 2018 року) не пройшов шестимісячний строк пред`явлення вимоги до поручителя.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року ( справа № 759/13908/15-ц, провадження № 61-23520св18 ).

Отже, відповідач ОСОБА_1 та ОСОБА_2 порушили умови договору та мають заборгованість в сумі 400707,37 гривень, з якої: 379094,38 грн. – капітал по кредиту; 14110,82 грн. – проценти; 7502,18 грн. – проценти за неправомірне користування кредитом, що підтверджується наявним в матеріалах справи розрахунком заборгованості за кредитним договором (а.с. 20-27).

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів є примусове виконання зобов`язання в натурі. Примусове виконання зобов`язання в натурі, - це спосіб захисту, який випливає з загального принципу повного і належного виконання зобов`язання та полягає в зобов`язанні здійснити дію, або утриматися від її здійснення, незалежно від застосування до боржника інших заходів впливу.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин вчиняється у формі, встановлений законом, має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.

Відповідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 5 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

В порушення вищезазначених вимог закону та умов договору, відповідачі зобов`язання за договором не виконують, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Згідно ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З боку відповідачів не надано до суду жодних пояснень, заперечень та відзиву щодо позовних вимог позивача акціонерного товариства «ПроКредит Банк», а також у відповідності до вимог ст. 81 ЦПК України жодного належного та допустимого доказу в спростування доводів позивача щодо нарахованих сум.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позов ґрунтується на законі, а з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню солідарно заборгованості за договором у сумі 400707,37 гривень.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із п. 1 ч.ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на – відповідача.

Отже, у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь позивача підлягає стягненню в солідарному порядку судовий збір у сумі 6010,61 гривень, понесення яких документально підтверджено (а.с. 7).

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 16, 203, 526, 530, 554, 599, 610, 625, 626, 627, 628, 629, 638, 1048, 1049, 1054 Цивільного кодексу України та керуючись ст.ст. 2, 5, 12, 19, 76, 77, 81, 131, 141, 247, 263, 280-289 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги акціонерного товариства «ПроКредит Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості, - задовольнити.

Стягнути солідарно з відповідача ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 , паспорт, серії НОМЕР_2 , зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ) та відповідача ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП – НОМЕР_3 , паспорт, серії НОМЕР_4 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь позивача акціонерного товариства «ПроКредит Банк» (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ – 21677333, р/р – НОМЕР_5 в АТ «ПроКредит Банк», МФО – 320984, адреса місцезнаходження: 03115, м. Київ, вул.. Перемоги буд. 107-А) заборгованість за договором про надання траншу № БЦ-6.7737/369 від 22.02.2008 року, який є невід`ємною частиною рамкової угоди № БЦ-369 від 15.09.2005 року в сумі 400707 грн. 37 коп. та судовий збір у сумі 6010 гривень 61 копійок, а загалом 406717 гривень 98 копійок (чотириста шість тисяч сімсот сімнадцять гривень дев`яносто вісім копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складання у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення – якщо така адреса відсутня.

Повний текст заочного рішення складено 03 липня 2019 року.

Заочне рішення надруковане в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

СуддяО. І. Орєхов