Ухвала суду № 8295368, 17.02.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

                              м. Київ                                        К-13219/07

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Голубєвої Г.К.

Пилипчук Н.Г.

Сергейчука О.А.

Степашка О.І.

Сторони не повідомлялись.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Кіровоградської міжрайонної державної податкової інспекції

на постанову Господарського суду Кіровоградської області від 05.02.2007 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.05.2007

у справі №14/379

за позовом Кіровоградського районного споживчого товариства

до Кіровоградської міжрайонної державної податкової інспекції

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

                                                   ВСТАНОВИВ:                                                  

Постановою Господарського суду Кіровоградської області від 05.02.2007, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.05.2007, позов задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Кіровоградської ОДПІ №0000132310/3 від 24.11.2005 в частині нарахування податкового зобов’язання по податку на прибуток за основним платежем в сумі 8623,81 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 4311,91 грн.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанцій та прийняття нового рішення про відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Позивач подав відзив на касаційну скаргу в якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, судові рішення –без змін.

Перевіривши у попередньому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з такого.

Відповідачем проведено позапланову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства госпрозрахунковим відособленим підрозділом «Малютка»Кіровоградського РСТ за період з 01.01.2002 по 31.03.2005, за результатами якої складено акт №85/23-1/23905494 від 02.06.2005.

За висновками акта перевірки позивачем порушено пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме занижено податок на прибуток за 2002 рік на загальну суму 8623,81 грн. та за 2003 рік на загальну суму 86,4 грн.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.04.2005 №0000132310/0, яким Кіровоградському РСТ визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток.

За результатами апеляційного оскарження, 24.11.2005 Кіровоградською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000132310/3 про нарахування госпрозрахунковому відокремленому підрозділу «Малютка»Кіровоградського РСТ податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 13065,33 грн., у т.ч. основний платіж –8710,21 грн., штрафні (фінансові) санкції –4355,10 грн.

Відповідно до пп. 15.1.1. п. 15.1. ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»передбачено, що податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого зобов'язання.

Суди попередніх інстанцій встановивши, що ГВП «Малютка»Кіровоградського РСТ, як платнику податку на прибуток податкове зобов’язання по податку на прибуток за 1-3 квартали 2002 року донараховано згідно спірного податкового повідомлення-рішення від 24.11.2005 поза межами встановлених пп.15.1.1 п. 15.1. ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»строків, дійшли вірного висновку про необхідність його скасування в цій частині.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності прийнятого судами попередніх інстанцій рішення, пп. 15.1.1. п. 15.1. ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»пов’язує початок перебігу строку протягом якого податковий орган самостійно має право визначити суму податкових зобов'язань платника податків саме з останнім днем граничного строку подання податкової декларації, і не передбачає його обчислення до дати подання заяви про ліквідацію.

Щодо доводів відповідача про пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду, та у зв’язку з цим вирішення судом першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, питання про його поновлення, то слід зазначити, що загальний строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи визначено частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України і становить один рік. Зазначений строк, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Разом з тим, частина третя цієї статті передбачає, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду.

Підпункт 5.2.5 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»встановлює, що платник податків вправі оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення з урахуванням строків давності. В свою чергу, строки давності визначені статтею 15 зазначеного Закону і становлять 1095 днів.

Таким чином, строк звернення платника податків з позовом до адміністративного суду щодо оскарження рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання визначається на підставі норм статей 5 та 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»і становить 1095 днів з моменту отримання відповідного податкового повідомлення.

Водночас помилковість висновків судів попередніх інстанцій в цій частині не призвела до прийняття неправильного рішення у справі, у зв’язку з чим, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки підстав для скасування прийнятого у справі рішення, з мотивів викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кіровоградської міжрайонної державної податкової інспекції відхилити, а постанову Господарського суду Кіровоградської області від 05.02.2007 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.05.2007 залишити без змін.

          Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Г.К.Голубєва

Н.Г.Пилипчук           О.А.Сергейчук

О.І.Степашко

Суддя Л.В. Ланченко