Ухвала суду № 8295359, 17.02.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" лютого 2010 р.                               м. Київ                                        К-9551/07

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Голубєвої Г.К.

Пилипчук Н.Г.

Сергейчука О.А.

Степашка О.І.

при секретарі: Андрюхіній І.М.

за участю представників:

позивача: не з’явився.

відповідача: Гоцка Р.В., Ясніцької Т.С.

третьої особи: Суботи О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва

на постанову Господарського суду м.Києва від 04.12.2006 та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2007

у справі №32/165-А

за позовом Приватного підприємства «Армавір»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва

третя особа Головне управління державного казначейства України у м.Києві

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та зобов’язання вчинити дії, -

                                                   ВСТАНОВИВ:                                                  

Постановою Господарського суду м.Києва від 04.12.2006, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2007, позовні вимоги ПП «Армавір»задоволено частково. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м.Києва №0001642230/0 від 29.11.2005, в частині вимоги про надання йому висновків про відшкодування сум податку на додану вартість в позові відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції в частині задоволених позовний вимог та про прийняття нового рішення в цій частині про відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального права.

Позивач правом подати заперечення на касаційну скаргу не скористався, представників у судове засідання касаційної інстанції не направив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Справу розглянуто відповідно до приписів ч.4 ст.221 КАС України.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено позапланову перевірку правильності обчислення та достовірності заявленого позивачем до відшкодування з бюджету податку на додану вартість за серпень, жовтень та листопад 2004 року, за результатами якої складено акт №95/22-30/32493271 від 24.11.2005.

Перевіркою встановлено, що заявлена до відшкодування з бюджету сума податку на додану вартість за серпень, жовтень та листопад 2004 року в розмірі 1731273 грн. виникла у зв’язку з експортом зливків немартенситно старіючої легірованої сталі, при цьому позивачем порушено приписи пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0001642230/0 від 29.11.2005, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2004 року на суму 656877 грн., за жовтень 2004 року –699418 грн., за листопад 2004 року на 352399 грн.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов, обґрунтував своє рішення дотриманням позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість»при формуванні податкового кредиту, з огляду на те, що суми податку, сплаченого у відповідному звітному періоді, у зв’язку з придбанням товарів, віднесені до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних виданих контрагентом позивача ТОВ «Рубін-2000», який є платником податку на додану вартість, а видані ним податкові накладні містять всі необхідні реквізити передбачені пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 цього Закону, розрахунки з постачальником проведені в повному обсязі, і зазначені обставини не спростовані відповідачем.

Підпунктом 7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Таким чином до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при їх придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». При цьому, для віднесення відповідних сум податку, сплачених в ціні товару, до податкового кредиту Законом України «Про податок на додану вартість»не передбачено умов про сплату цих сум до бюджету.

Крім того, за результатами перевірки взаєморозрахунків ТОВ «Рубін-2000»з позивачем, ДПІ у Печерському районі м.Києва складено довідку від 11.02.2005 №26/1/23-15/32493271, згідно якої податковий кредит позивача підтверджується податковими зобов’язаннями ТОВ «Рубін-2000».

З огляду на те, що правомірність формування податкового кредиту позивачем за серпень, жовтень, листопад 2004 року знайшло свої підтвердження, висновки судів попередніх інстанцій в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 29.11.2005 №0001642230/0 є правильними.

Разом з тим, відмовляючи в задоволенні позову в частині надання висновку про відшкодування сум податку на додану вартість, виходячи з положень пп.7.7.11 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», суди попередніх інстанцій не врахували, що у розумінні пункту 1.8 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетне відшкодування –це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Правовідношення щодо повернення з бюджету податків, зборів (обов’язкових платежів) з підстав, передбачених законом, виникає між платником податків, зборів (обов’язкових платежів) та державою в особі відповідного органу державної податкової служби, на який згідно із Законом України «Про державну податкову службу в Україні»покладені повноваження по здійсненню контролю за своєчасною та правильною сплатою до бюджету податків, зборів (обов’язкових платежів), та відповідного територіального органу Державного казначейства України з огляду на запроваджену Бюджетним кодексом України казначейську форму обслуговування Державного бюджету.

У разі невідшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, а тому способом захисту цього права має бути вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).

З огляду на викладене рішення судів попередніх інстанцій, в цій частині є помилковими, а провадження у справі підлягає закриттю у зв’язку з тим, що така вимога за своїм змістом не відповідає матеріально-правовому способу захисту порушеного права, визначеному законом, і не підлягає розгляду в суді.

З урахуванням наведеного касаційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, рішення судів апеляційної та першої інстанцій в частині відмови в позові щодо зобов’язання надати висновок про відшкодування позивачу податку на додану вартість –скасуванню, з закриттям провадження у справі в цій частині, в іншій –залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 157, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва задовольнити частково.

Постанову Господарського суду м.Києва від 04.12.2006 та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2007 в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м.Києва №0001642230/0 від 29.11.2005 залишити без змін.

В іншій частині скасувати з закриттям провадження у справі.

          Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Г.К.Голубєва

Н.Г.Пилипчук

О.А.Сергейчук

О.І.Степашко