Ухвала суду № 82952138, 10.07.2019, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 183/2906/19

№ 1-кс/183/1678/19

10 липня 2019 року Слідчий суддя Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області Лила В.М., за участю секретаря Петренко О.А., розглянувши клопотання слідчого Новомосковського відділу поліції головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області Овечко А.А. про застосування запобіжного заходу тримання під вартою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Знаменівка Новомосковського району Дніпропетровської області, громадянина України, маючого середню освіту, одруженого, має двох малолітніх дітей, не працюючого, інваліда 2 групи, зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , судимого 14.02.2019 р. Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ст. 185 ч.1 КК України, до 1 року позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений строком на 1 рік.

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України,

за участю сторін кримінального провадження

прокурора Шаповала А.М.,

підозрюваного ОСОБА_1

захисника Крикштуліс А.М.

слідчого Овечко А.О.,

встановив :

ОСОБА_1 підозрюється в тому, що 25 січня 2019 р. приблизно о 14.00 год., ОСОБА_2 знаходився за місцем мешкання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , де у нього виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), яке знаходиться на території домоволодіння АДРЕСА_1 . Після цього, ОСОБА_2 запропонував ОСОБА_1 спільно таємно викрасти чуже майно, на що останній дав свою згоду, тобто вони вступили в злочинну змову, спрямовану на таємне викрадення чужого майна. Після чого, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 25 січня 2019 р. приблизно о 14.30 годині, прибули до території домоволодіння АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_3 , відчинивши хвіртку проникли на територію, де побачили трансформатор, який лежав на землі.

Припускаючи, що вказаний трансформатор має матеріальну цінність, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 діючи умисно, з корисливих мотивів, переконавшись, що за їх діями ніхто не спостерігає, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання суспільно - небезпечних наслідків, керуючись єдиним умислом на таємне викрадення чужого майна, вчиняючи злочин повторно, із застосуванням сили від`єднали від трансформатору металевий бак для масла вагою 50 кг вартістю 400 гривень, та зняли мідну обмотку вагою 30 кг вартістю 3900 гривень, тим самим викравши їх.

Після чого, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , присвоївши викрадене, місце скоєння злочину покинули, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 4300 грн.

Крім того, 13 березня 2019 р. приблизно о 22.00 годині, ОСОБА_1 знаходився за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , де у нього виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), яке знаходиться на території домоволодіння АДРЕСА_1 . Після чого ОСОБА_1 13 березня 2019 року приблизно о 22.20 годині, прибув до території домоволодіння АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_3 , відчинивши хвіртку проник на територію, де побачив приміщення сараю. Припускаючи, що в даному сараї знаходяться речі, які мають матеріальну цінність, ОСОБА_1 через незачинені двері проник в приміщення сараю, де діючи умисно, з корисливих мотивів, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання суспільно - небезпечних наслідків, вчиняючи злочин повторно, викрав майно, яке належить ОСОБА_3 , а саме: чувунна буржуйка вартістю 560 грн., 20 алюмінієвих поршнів для вантажного автомобіля Камаз, вартістю кожного 144 гривень на суму 2880 грн., 20 чувунних гільз до поршнів для вантажного автомобіля Камаз, вартістю 40 грн. кожен на суму 800 грн. Після чого, ОСОБА_1 присвоївши викрадене, місце скоєння злочину покинув, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 4240 грн.

Крім того, 07 квітня 2019 р. приблизно о 23-30 годині, ОСОБА_2 знаходився за місцем мешкання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , де у нього виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), яке знаходиться на території домоволодіння АДРЕСА_1 . Після цього, ОСОБА_2 запропонував ОСОБА_1 спільно таємно викрасти чуже майно, на що останній дав свою згоду, тобто вони вступили в злочинну змову, спрямовану на таємне викрадення чужого майна. Після чого, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 07 квітня 2019 року приблизно о 23.55 годині, прибули до території домоволодіння АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_3 , відчинивши хвіртку проникли на територію, де побачили будинок. Припускаючи, що в даному будинку знаходяться речі, які мають матеріальну цінність, ОСОБА_1 підійшов до вікна, розташованого справа від вхідних дверей, та застосовуючи фізичну силу, руками відігнув цвяхи, що тримають скло у віконній рамі, вийняв скло та через вікно спільно з ОСОБА_2 проникли всередину будинку, де побачили газову колонку «Веretta», та 10 секцій чувунних батарей парового опалення, які вирішили викрасти.

Після чого, діючи умисно, з корисливих мотивів, переконавшись, що за їх діями ніхто не спостерігає, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання суспільно - небезпечних наслідків, керуючись єдиним умислом на таємне викрадення чужого майна, вчиняючи злочин повторно, викрали майно, яке належить ОСОБА_3 , а саме: - газову колонку «Веretta» вартістю 3397 грн.; - 10 секцій чувунних батарей вартістю 2950 грн. Після чого, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , присвоївши викрадене, місце скоєння злочину покинули, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 6347 грн.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.3 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у сховище, з проникненням у приміщення, з проникненням у житло.

Обґрунтованість підозри у інкримінованому, ОСОБА_1 кримінальному правопорушенні підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.

Слідчий Овечко А.А. звернулася до суду з клопотанням, про обрання запобіжного заходу тримання під вартою ОСОБА_1 , мотивуючи тим, що по справі є достатньо підстав вважати підозру у вчинені кримінального правопорушення обґрунтованою. Вважає наявними ризики, передбачені п. 1, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, у зв`язку з чим відносно нього неможливо застосувати більш м`який запобіжний захід ніж тримання під вартою, просить обрати запобіжний захід тримання під вартою строком на 60 днів.

Прокурор Шаповал А.М. підтримав заявлене слідчим клопотання та просить задовольнити його, оскільки на його думку наявні ризики передбачені п.1, п.5 ч. 1 ст. 177 КПК України, тому вважає не можливим застосувати інший запобіжний захід ніж тримання під вартою.

Підозрюваний ОСОБА_1 винним себе у скоєнні вказаних кримінальних правопорушеннях визнав, вказав, що не хоче, щоб йому було обрано запобіжний захід тримання під вартою, так як живе з батьком, спілкується з дітьми, буде самостійно з`являтися до слідчого.

Захисник Крикштуліс А.М. вказав, що в задоволені клопотання повинно бути відмовлено, так як ОСОБА_1 , має постійне місце проживання, що свідчить про наявність у нього міцних соціальних зв`язків, буде своєчасно з`являтися до слідчого, кається в скоєному, тому можливо обрати запобіжний захід домашній арешт.

Суд, дослідивши заявлене клопотання, вислухавши доводи слідчого, прокурора, захисника, пояснення підозрюваного у відповідності до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України, з урахуванням ч. 1 ст. 177, ст. 178, ст. 181 КПК України, вважає його не обґрунтованим в частині застосування запобіжного заходу тримання під вартою, але достатньо обґрунтованим для застосування запобіжного заходу домашнього арешту.

Перевіряючи законність та обґрунтованість клопотання слідчого про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відповідності до викладених вимог кримінального процесуального закону, вислухав, доводи учасників судового провадження належним чином дослідив фактичні обставини, вказані у клопотанні слідчого, суд вважає, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою, тому суд встановив, що клопотання підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що слідчим не доведено необхідність тримання під вартою ОСОБА_1 , тому суд, виходячи із презумпції на користь свободи, вирішив, на основі принципу змагальності відмовити слідчому в застосуванні запобіжного заходу тримання під вартою та застосувати більш м`який запобіжний захід домашній арешт.

При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу суд враховує наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України про який свідчить те, що на теперішній час обґрунтовано ОСОБА_1 , підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України віднесено до категорії тяжких злочинів, за яке передбачена реальна міра покарання, а отже є підстави вважати, що підозрюваний, маючи можливість вільного пересування, зможе продовжити вчиняти інші кримінальні правопорушення. Крім того з 14.02.2019 р. ОСОБА_1 перебуває на обліку Новомосковського міськрайонного відділу філії «Центр пробації», на шлях виправлення не став. Вказані обставини свідчать про те, що суду необхідно вжити заходів щодо запобігання спробам підозрюваного вчинити інше кримінальні правопорушення.

Відповідно до ст. 178 КПК України суд враховує вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення, при цьому суд враховує показання ОСОБА_1 , щодо належного ним виконання своїх процесуальних обов`язків, що свідчить про те, що він буде своєчасно з`являтися до слідчого, що в свою чергу свідчить про відсутність у нього наміру переховуватися від органів досудового розслідування.

Суд не встановив наявність ризику передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, на який слідчий посилається у клопотанні, оскільки він нічим об`єктивно не доведений, а тому на думку суду, це є припущенням слідчого без належного підтвердження доказами наявності такого ризику, тому ризик для обґрунтування при обранні запобіжного заходу, суд врахувати не може.

Суд встановив, що підстави на які посилається слідчий при підтриманні клопотання про обранні запобіжного заходу тримання під вартою, є недостатніми. Крім того слідчий не навів будь яких доказів неможливості обрання будь якого іншого менш тяжкого запобіжного заходу.

Таким чином суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання слідчого Овечко А.О. про застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу тримання під вартою. Але враховуючи досліджений ризик передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд вважає його обґрунтованим та достатнім для застосувати до ОСОБА_1 запобіжного заходу домашнього арешту строком два місяці, що буде необхідним та достатнім для належного виконання підозрюваним ОСОБА_1 своїх процесуальних обов`язків.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 177, 178, 181, 183, КПК України, суд,

постановив :

в задоволенні клопотання слідчого слідчого відділення Новомосковського відділу поліції головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області Овечко А.О. про застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу тримання під вартою відмовити.

Застосувати до ОСОБА_1 запобіжний захід домашній арешт, заборонивши строком до 10 вересня 2019 р. цілодобово залишати своє житло за адресою АДРЕСА_1

На час дії запобіжного заходу зобов`язати ОСОБА_1 прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою та повідомляти слідчого прокурора або суд про зміну свого місця проживання.

На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня проголошення повного тесту ухвали.

Слідчий суддя Лила В.М.