Рішення № 82950796, 20.06.2019, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/13083/18

Провадження № 2/201/1351/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2019р. Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

в складі : головуючого - судді Ткаченко Н.В.

за участю секретаря – Іващенко Ю.О.

за участю представника позивача – Лойфера А.Е.

за участю відповідачки – ОСОБА_1

за участю представника відповідачки – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 (третя особа–приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Іванютін-Сандомирський Леонід Олегович) про стягнення грошових коштів та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання припиненим попереднього договору до договору купівлі-продажу від 21.11.2018р.,

ВСТАНОВИВ:

29.11.2018р. до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04.12.2018р. було відкрито провадження по даній цивільній справі.

Ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 04.11.2018р. вжито заходи забезпечення позову, між тим ця ухвала була скасована постановою Дніпровського апеляційного суду від 04.04.2019р.

Ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 21.05.2019р. вдруге вжито заходи забезпечення позову, оскільки відразу після скасовування постановою Дніпровського апеляційного суду від 04.04.2019р. ухвали судді Ткаченко Н.В. від 04.11.2018р. про вжиття заходів забезпечення позову, відповідачка ОСОБА_1 відразу відразу здійснила відчудження квартири на користь матері.

В обґрунтування позовних вимог позивач в позовній заяві посилався на те, що 21.11.2018р. між ним та ОСОБА_1 був укладений попередній договір до договору купівлі-продажу квартир. Відповідно до умов Попереднього договору відповідачка зобов`язалась продати, а позивач зобов`язався купити квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 у строк до кінця дня 22.11.2018р., про що між сторонами мав бути укладений договір купівлі-продажу. На підтвердження дійсних намірів про наступне укладання договору купівлі-продажу позивач передав відповідачці, а відповідачка отримала від позивача кошти в сумі 1 150 000 грн. Через неявку відповідачки та ненадання нею документів, що необхідні в силу чинного законодавства України для укладання договору купівлі-продажу нерухомого майна, 22.11.2018р. договір купівлі-продажу квартир укладено не було, у зв`язку з чим позивач, з урахування поданої заяви про збільшення позовних вимог від 05.02.2019р. (а.с. № 77-78 т. № 1), просив стягнути з відповідачки на свою користь подвійну суму переданих відповідачці коштів, а саме 2 300 000 грн.

ОСОБА_1 вимоги позову ОСОБА_3 не визнала з підстав, що викладені у відзиві на позовну заяву (а.с. № 35-40 т. № 1), зокрема наголошувала на неотриманні від позивача коштів в сумі 1 150 000 грн., на відсутності доказів проведення між ним розрахунків, через що просила у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

ОСОБА_3 через представника подано до суду відповідь на відзив в порядку ст.ст. 179, 199 ЦПК України, у якому викладено заперечення проти відзиву ОСОБА_1 на позовну заяву (а.с. № 55-57 т. № 1).

В процесі розгляду справи ухвалою від 20.03.2019р. (винесена без виходу до нарадчої кімнати з огляду на положення ст. 353 ЦПК України – а.с. № 140 т.№ 1) до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, за основним позовом було залучено приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Іванютіна-Сандомирського Л.О. (а.с. № 140 т. № 1).

Відповідачкою 08.04.2019р. заявлено зустрічний позов (а.с. № 151-158 т. № 1), який прийнято судом до спільного розгляду з первісним позовом ухвалою від 08.04.2019р.(а.с. № 166 т. № 1).

У зустрічному позові ОСОБА_1 просить визнати припиненим попередній договір до договору купівлі-продажу квартир, укладений 21.11.2018 р. між нею та позивачем, посилаючись на те, що вона з`явилась до нотаріальної контори 22.11.2018р. о 14 год. 00 хв., чим виконала умови попереднього договору купівлі-продажу. Крім того стверджує, що не отримувала від ОСОБА_3 кошти в сумі 1 150 000 грн.

ОСОБА_3 через представника 06.05.2019р. подано відзив на зустрічну позовну заяву (а.с. № 190-192 т. № 1), згідно з яким він вимоги зустрічного позову не визнає, вважає їх є необґрунтованими та такими, що мають на меті ухилення ОСОБА_1 від відповідальності за невиконання взятих на себе зобов`язань, а тому просив суд у задоволенні зустрічного позову відмовити.

ОСОБА_1 , як позивачка за зустрічним позовом, подала відповідь на відзив від 11.05.2019р. (а.с. № 195-199 т. № 1) та додаткові заперечення від 03.06.2019р. (а.с. № 3-5 т. № 2), у яких в чергове зауважила про належне виконання нею всіх зобов`язань за попереднім договором купівлі-продажу, про здійснення психологічного тиску, про безпідставність вимог первісного позову, просила у задоволенні первісного позову відмовити, зустрічний позов задовольнити.

ОСОБА_3 через представника подані заперечення від 20.05.2019р. на відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву (а.с. № 205-207 т. № 1) та додаткові пояснення щодо заперечень ОСОБА_1 , у яких наголошено на безпідставності вимог зустрічної позовної заяви, на відсутності допустимих та достатніх доказів належного виконання ОСОБА_1 її зобов`язань за попереднім договором, через що ОСОБА_3 просив первісний позов задовольнити повністю, а у задоволенні зустрічного позову відмовити.

Третя особа – приватний нотаріус ДМНО Іванютін-Сандомирський Л.О. в підготовче засідання 03.06.2019р. та судове засідання 20.06.2019р. не з,явився, про дати засідань був повідомлений належним чином (а.с. № 35, 41-43 т. № 2), про причини неявки суду не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи не надав.

Ухвалами суду від 03.06.2019р. та 20.06.2019р. (винесені без виходу до нарадчої кімнати з огляду на положення ст. 353 ЦПК України – а.с. № 37-39, 47-50 т.№ 2 ) було постановлено про початок та завершення розгляду справи за відсутності третьої особи – приватного нотаріуса ДМНО Іванютіна-Сандомирського Л.О. за умови належного повідомлення про розгляд справи та відсутності заяв, з яких би вбачалась поважність причин неявки третьої особі (або його представника) до суду.

При розгляді цивільної справи в ході підготовчого провадження та судового розгляду відповідно до ч.1 ст. 247 ЦПК України здійснювалася повна фіксація судового процесу технічними засобами.

Підготовче провадження у справі тривало з 04.11.2018р. до 03.06.2019р. та завершилось проведенням підготовчого засідання 03.06.2019р. відповідно до положень ст. 197, п.3 ч.2 ст. 200 ЦПК України (а.с. № 37-39 т. № 2).

Суд, вивчивши матеріали справи, вислухав представника позивача за основним позовом (представника відповідача за зустрічним позовом), відповідачку та її представника за основним позовом (позивачку та її представника за зустрічним позовом), перевіривши фактичні обставини справи у межах заявлених позовних вимог обох сторін та наданих сторонами письмових доказів, оцінивши докази у їх сукупності за принципами ст. 89 ЦПК України, дійшов до висновку про задоволення первісного позову ОСОБА_3 та повну відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 з наступних підстав.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст.4 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1 ст.13 ЦПК України).

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

21.11.2018р. між позивачем та відповідачкою був укладений попередній договір до договору купівлі-продажу квартир, який посвідчено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Іванютіним-Сандомирським Л.О. та зареєстровано в реєстрі за № 112.

Відповідно до умов попереднього договору відповідачка зобов`язалась продати, а позивач зобов`язався купити квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 у строк до кінця дня 22.11.2018 р., про що між сторонами мав бути укладений договір купівлі-продажу.

На підтвердження дійсних намірів про наступне укладання договору купівлі-продажу ОСОБА_3 передав ОСОБА_1 , а остання отримала від нього кошти в якості завдатку в сумі 1 150 000 грн., що станом на 21.11.2018р. за курсом комерційного банку, який було обрано за згодою сторін, становило 41 071 дол. США, про що вказано в п. 2.5. попереднього договору.

Сторони домовились, що укладання основного договору має відбутись у приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Іванютіна-Сандомирського Л.О. за адресою: м. Дніпро, вул. Старокозацька, 25, прим АДРЕСА_3 12, для чого сторони мають з`явитись за вищевказаною адресою не пізніше 15:00 22.11.2018р. У випадку, якщо для укладання договору у зазначений час з`явиться лише одна сторона, то вона має право на одержання у нотаріуса свідоцтва про перебування особи у певному місці, що буде підтвердженням її виконання свого обов`язку щодо наміру укладання основного договору, і підтвердження порушення зобов`язання іншою особою (п. 5 попереднього договору).

Згідно з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З метою виконання зобов`язань, які були передбачені попереднім договором, та укладання основного договору ОСОБА_3 з`явився до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Іванютіна-Сандомирського Л.О. за адресою: м. Дніпро, вул. Старокозацька, 25, прим. 12, 22.11.2018р. о 12:00, що підтверджується свідоцтвом від 22.11.2018р., яке видано приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Іванютіним-Сандомирським Л.О. та зареєстровано в реєстрі за № 116.

Відповідно до свідоцтва від 22.11.2018р., яке видано приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області, Іванютіним-Сандомирським Л. О. та зареєстровано в реєстрі за № 117, ОСОБА_1 до приватного нотаріуса з`явилась 22.11.2018р. о 14:00.

Згідно із правовим висновком, який викладений у постанові Верховного Суду України від 24.10.2012р. у справі № 6-119цс12, визначено, що суду слід встановити причину не укладення основного договору, чи мало місце необґрунтоване ухилення однієї із сторін від укладення договору, а також з`ясувати умови відповідальності, які були встановлені попереднім договором.

Відтак, для правильного вирішення спору слід з`ясувати коло обов`язків, які були покладені попереднім договором на його сторін, факт виконання або невиконання цих обов`язків кожної зі сторін.

На підставі наявних у матеріалах справи доказів суд дійшов висновку, що на ОСОБА_3 умовами попереднього договору від 21.11.2018р. покладено лише обов`язок з`явитись до нотаріальної контори 22.11.2018р. для укладення основного договору, а на ОСОБА_1 - обов`язок з`явитись до нотаріальної контори 22.11.2018р. для укладення основного договору, а також оформити за власні кошти, підготувати та надати для укладення основного договору купівлі-продажу квартир всі передбачені законодавством України для такого роду правочинів документи, в тому числі, але не виключно: вартісну оцінку відчужуваної квартири, довідку про склад зареєстрованих осіб за адресою відчужуваної квартири, тощо – за належністю (п. 2.6. попереднього договору).

Обома сторонами виконаний покладений обов`язок щодо з`явлення до нотаріальної контори.

У ч. 1 ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Докази мають бути належними, допустимими, достовірними (ст.ст. 77-79 ЦПК України).

Відповідно до ст. 79 Цивільного процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

ОСОБА_1 в ході розгляду справи на надала копію довідки про склад зареєстрованих осіб у житловому приміщенні, повноваженнями на видачу якої в силу норм ст.ст. 3, 11, 112 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» наділений Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради. Копії звітів про оцінку нерухомого майна, які виготовлені ПП «Діалог», не зареєстровані в Єдиний базі даних звітів про оцінку, що є обов`язковим в силу приписів Порядку ведення єдиної бази даних звітів про оцінку, який затверджено Наказом Фонду державного майна України від 17.05.2018р. № 658, до копії звітів не долучені довідки про внесення інформації зі звіту про оцінку до Єдиної бази, що свідчить про невідповідність наданих ОСОБА_1 звітів про оцінку вимогам чинного законодавства України в сфері професійної оцінки майна.

У ч. 1 ст. 81 ЦПК України наголошено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Копії документів (заяви від 22.11.2018р., звітів про оцінку нерухомого майна, які виготовлені ПП «Діалог») не є тими належним, допустимими та достовірними доказами , які б підтверджували виконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань з а п. 2.6. попереднього договору.

Зважаючи, що ОСОБА_3 доведено шляхом надання нотаріального свідоцтва № 116 від 22.11.2018р. належне виконання своїх зобов`язань за попереднім договором, а ОСОБА_1 надала лише нотаріальне свідоцтво № 117 від 22.11.2018р., проте не надала допустимих та достовірних доказів на підтвердження належного виконання всіх своїх обов`язків за п. 2.6. попереднього договору, суд приходить до висновку, що саме в результаті дій ОСОБА_1 не було укладено основний договір купівлі-продажу нерухомого майна.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з п. 2.7. попереднього договору, у разі, якщо продавець відмовляється від укладення Основного договору купівлі-продажу нерухомого майна, вказаного в п. 1 цього Попереднього договору, та/або ухиляється від укладення такого договору, продавець зобов`язаний повернути покупцеві передані за цим Попереднім договором кошти у подвійному розмірі.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Відповідно до ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 571 ЦК України, якщо порушення зобов`язання сталося з вини кредитора, він зобов`язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості.

Сторонами дотримано вимоги ч. 3 ст. 635, ст. 657 ЦК України щодо обов`язкового нотаріального посвідчення попереднього договору до договору купівлі-продажу нерухомого майна, отже попередній договір є дійсним, а зобов`язання за таким договором можуть бути забезпечені завдатком.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 11.04.2018р. у справі № 196/844/16-ц (провадження № 61-1093св17) та постанові Верховного Суду від 13.07.2018р. у справі № 639/3833/15-ц (провадження № 61-6641св18).

Беручи до уваги загальний принцип свободи договору та зважаючи, що умовами попереднього договору (п. 2.7.) передбачений правовий наслідок за його порушення у вигляді повернення коштів у подвійному розмірі, вимоги первісного позову суд визначає такими, що відповідають приписам чинного цивільного законодавства України.

Суд відхиляє як необґрунтоване твердження відповідачки за первісним позовом про неотримання нею від ОСОБА_3 1 150 000грн, оскільки це спростовуються доказами, що містяться в матеріалах справи з однієї сторони та з іншої сторони - не підтверджується жодним доказом, який би було надано на підтвердження цих посилань з боку ОСОБА_1 ..

У п. 2.5. попереднього договору вказано, що на підтвердження дійсних намірів про наступне укладання договору купівлі-продажу покупець передав подавцю, а продавець отримала від покупця кошти в якості завдатку в сумі 1 150 000 грн. (один мільйон сто п`ятдесят тисяч грн.), що станом на 21.11.2018р. за курсом комерційного банку, який було обрано за згодою сторін, становило 41 071дол США (сорок одну тисячу сімдесят один дол.США).

Попередній договорів містить особисті підписи його сторін, які, як свідчить текст попереднього договору, проставлені у присутності приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Іванютіним-Сандомирським Л.О., особи сторін встановлено, їх дієздатність перевірено.

Факт укладання попереднього договору визнається й самою ОСОБА_1 , про що серед іншого вказано й в тексті її зустрічної позовної заяви.

У постанові Верховного Суду України від 24.02.2016р. у справі № 6-50цс16 зазначено, що письмова форма договору є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми.

Отже, підписуючи попередній договорів, ОСОБА_1 не лише погодились на всі його умови, а й підтвердила факт отримання нею грошових коштів.

В частині доводів та вимог зустрічного позову суд зауважує про таке.

Згідно з ч. 3 ст. 635 Цивільного кодексу України зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Попереднім договором встановлено зобов`язання ОСОБА_1 продати, а ОСОБА_3 купити квартири АДРЕСА_1 АДРЕСА_2 в строк до кінця дня 22.11.2018р., про що між сторонами має бути укладений договір купівлі-продажу (основний договір).

Саме це зобов`язання є припиненим в силу ч. 3 ст. 635 ЦК України.

Проте, припинення зобов`язання, встановленого попереднім договором, не має наслідком звільнення від відповідальності за невиконання або неналежне виконання стороною своїх обов`язків, оскільки це б суперечило загальному принципу обов`язковості договору (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 16 ЦК України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Згідно з ч. 3 ст. 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006р).

З урахуванням викладеного, позовні вимоги первісного позову підлягають задоволенню, а в задоволенні зустрічного позову слід відмовити за наступних підстав.

Обговорюючи питання розподілу судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України, з урахуванням того, що первісний позов задоволено повністю, а у задоволенні зустрічного відмовлено, судові витрати по справі слід розподілити наступним чином.

Позивачем за основним позовом ОСОБА_3 понесені наступні судові витрати: судовий збір у розмірі 8810грн. за подачу первісного позову (а.с. № 2 т. № 1), судовий збір у розмірі 700 грн. за подачу уточненої позовної заяви 05.02.2019р. (а.с. № 82 т.№ 1), судовий збір у розмірі 352грн.40коп., 384грн.20коп., 384грн. 20коп. за подачу заяв про забезпечення позову (а.с. № 2, 182, 235 т. № 1).

Між тим, ухвала судді Ткаченко Н.В. від 04.11.2018р. про забезпечення позову була скасована постановою Дніпровського апеляційного суду від 04.04.2019р., отже судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 352грн.40коп. за подачу цієї заяви покладаються на ОСОБА_3 Так само, не підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 384грн.20коп.. за подачу заяви про забезпечення позову, яка була залишена без розгляду ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 17.05.2019р. (а.с. № 187 т. №1).

Таким чином, судові витрати по сплаті судового збору в загальному розмірі 9 862грн.40коп. за подачу первісного позову, уточненої позовної заяви та заяви про забезпечення позову, яка була задоволена ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 21.05.2019р. (8 810грн. + 700грн. + 384грн. 20коп.), підлягають стягненню рішенням суду на користь позивача з відповідачки за основним позовом.

Судові витрати по сплаті судового збору за подачу зустрічного позову у розмірі 768грн.40коп. (а.с. № 150 т. № 1) покладаються на ОСОБА_1 .

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 13, 16, 526, 530, 546, 610, 611 ЦК України, правовим висновком, який викладений у постанові Верховного Суду України від 24.10.2012р. у справі № 6-119цс12, правовими висновками, які викладені в постанові Верховного Суду від 11.04.2018р. у справі № 196/844/16-ц (провадження № 61-1093св17) та постанові Верховного Суду від 13.07.2018р. у справі № 639/3833/15-ц (провадження № 61-6641св18), рішенням ЄСПЛ від 18.07.2006р «Проніна проти України» № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 128-131, 223, 141, ст.ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 (третя особа–приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Іванютін-Сандомирський Леонід Олегович) про стягнення грошових коштів – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП – НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) подвійну суму завдатку у розмірі 2 300 000 грн. (два мільйони триста тисяч грн.)

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП – НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі – 9 862грн. 40коп.

В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання припиненим попереднього договору до договору купівлі-продажу від 21.11.2018р. - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя Ткаченко Н.В.