Рішення № 82944104, 10.07.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2019 року м. Київ №826/18858/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Костенка Д.А., розглянув-ши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Старокиївський Банк" Грошової Світлани Василівни (далі - Уповноважена особа), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), про зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

У серпні 2015р. позивач звернулася до суду з позовом до Уповноваженої особи, в якому з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 24.05.2016 (а.с. 148-158), а також ухвали суду від 10.07.2019 про закриття провадження у справі в частині, просить зобов`язати Уповноважену особу подати до Фонду додаткову інформацію щодо позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ "Старокиївський Банк" за рахунок Фонду.

У зв`язку із припиненням повноважень судді, в провадженні якого перебувала дана адміністративна справа і не була ним розглянута, та згідно з протоколом повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями вищевказана адміністративна справа передана на розгляд судді Костенку Д.А.

Позов обґрунтовано тим, що позивач є вкладником ПАТ "Старокиївський Банк" і на неї поширюються передбачені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізич-них осіб" гарантії відшкодування коштів, що внесені на виконання договорів банківського вкладу від 12.06.2014 №06/1287-2014 та банківського рахунку від 23.05.2014 №8221.

Під час розгляду справи представник позивача ОСОБА_2 підтримав позов з наведених підстав.

Представник відповідача Дідук О.В. позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні з тих підстав, що укладення вказаних вище договорів всупереч п. 5 ст. 75 Закону України "Про банки та банківську діяльність" відбулось в період, коли постановою Прав-ління НБУ від 12.05.2014 №276/БТ ПАТ "Старокиївський Банк" віднесено до категорії проблемних на строк до 180 днів, що свідчить про нікчемність вказаних правочинів.

Фонд явку свого представника до судового засідання не забезпечив, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, причин неприбуття не суду повідо-мила, у зв`язку з чим і згідно з ч.ч. 4, 6 ст. 128 КАС України (у редакції, чинній до 15.12.2017) суд продовжив розгляд справи у письмовому провадженні.

У справі наявні письмові пояснення Фонду, в яких він просить відмовити в задово-ленні позову, посилаючись на відсутність у нього підстав для включення позивача до Загального реєстру вкладників з огляду на не включення позивача Уповноваженою особою до Переліку вкладників ПАТ "Старокиївський Банк", які мають право на відшкодування вкладу за рахунок Фонду.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази по справі, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

23 травня 2014р. між ПАТ "Старокиївський Банк" (Банк) і ОСОБА_1 (Клієнт) було укладено договір банківського рахунку №8221, згідно з яким Банк за заявою Клієнта відкри-ває банківський поточний рахунок клієнта № НОМЕР_1 у гривні та здійснює за ним операції згідно діючого законодавства, а також передбачено, що за користування грошовими коштами, які знаходяться на поточному рахунку Клієнта, Банк сплачує проценти за ставкою 0 % річних. Відсотки нараховуються за кожну зараховану на рахунок суму, з дня наступного за днем надходження грошових коштів на рахунок, до дня, що передує видачі чи перерахуванню коштів з рахунку.

12 червня 2014р. між ПАТ "Старокиївський Банк" (Банк) і ОСОБА_1 (Вкладник) укладено договір банківського вкладу №06/1287-2014, згідно з яким Банк відкриває Вклад-нику вкладний (строковий) рахунок № НОМЕР_2 "Недільний" у гривні, а Вкладник вносить на цей рахунок грошові кошти у сумі 180000 грн. (вклад). Датою внесення вкладу визначено 12.06.2014, датою його повернення - 19.06.2014, процентна ставка за вкладом складає 1% річних. Проценти за вкладом нараховуються Банком самостійно щомісяця в останній робочий день місяця у валюті вкладу за фактичну кількість днів в календарному місяці та році (28-29-30-31/365-366) від дня, наступного за днем надходження вкладу на рахунок, до дня, який передує його поверненню Вкладникові або списання їх з рахунку з інших підстав. Сплата нарахованих процентів за вкладом здійснюється щомісячно шляхом їх перерахування на поточний рахунок Вкладника № НОМЕР_1 , відкритий у Банку.

Згідно з копією квитанції від 12.06.2014 №67108 ОСОБА_1 перераховано на вкладний рахунок № НОМЕР_2 кошти у сумі 180000 грн., призначення платежу "Внесення готівки на депозитний рахунок (дог. №06/1287-2014 від 12.06.2014)" (а.с. 12).

Згідно з копією виписки відділення №1 ПАТ "Старокиївський Банк" станом на 11.09.2014 на рахунку позивача № НОМЕР_1 перебували кошти у загальній сумі 180029,59 грн., з яких 180000 грн. - перерахування вкладу при закритті рахунку № НОМЕР_2 договір №06/1287-2014 на поточний рахунок № НОМЕР_1 ; 29,59 грн. - перерахування відсотків по цьому ж вкладу (а.с. 13).

Постановою Правління НБУ від 17.06.2014 №365 ПАТ "Старокиївський Банк" відне-сено до категорії неплатоспроможних.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 17.06.2014 №50 розпочато процедуру виве-дення ПАТ "Старокиївський Банк" з ринку та здійснення в ньому тимчасової адміністрації з 18.06.2014 по 18.09.2014 та призначено Уповноваженою особою Фонду за тимчасову адмі-ністрацію ПАТ "Старокиївський Банк" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Пантіну Любов Олексан-дрівну.

24 червня 2014р. Уповноваженою особою Пантіною Л.О. видано наказ №23 "Про перевірку договорів в ПАТ "Старокиївський Банк", яким наказано здійснити в ПАТ "Старо-київський Банк" перевірку договорів (інших правочинів), укладених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення договорів (правочинів), виконання яких спричинило або може спричинити погіршення фінансового стану банку та які відповідають критеріям, передбаченим ч. 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

21 серпня 2014р. згідно з п. 14 протоколу засідання виконавчої дирекції Фонду №182/14 вирішено підтримати пропозицію Уповноваженої особи Пантіної Л.О. щодо тимча-сового блокування виплати грошових коштів за рахунками фізичних осіб - вкладників ПАТ "Старокиївський Банк" згідно переліку та винести це питання на розгляд виконавчої дирекції та надати доручення звернутись до правоохоронних органів із завою про вчинення кримі-нального правопорушення за фактами можливого "дроблення" депозитних вкладів фізичних осіб, сума за якими перевищує граничний розмір відшкодування, здійсненого з метою отри-мання відшкодування клієнтами за рахунок коштів Фонду, долучивши до неї копії матеріалів перевірки (висновку, пояснень, копій юридичних справ, виписок руху коштів за рахунками, тощо).

29 серпня 2014р. Уповноваженою особою Пантіною Л.О. затверджено протокол засі-дання комісії з перевірки договорів, призначеної наказом від 14.07.2014 №30-А, яким запро-поновано надати на затвердження Уповноваженій особі на тимчасову адміністрацію перелік нікчемних договорів та інших правочинів, виявлених за результатами перевірки.

Уповноваженою особою Пантіною Л.О., зважаючи на необхідність звернення до пра-воохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення щодо виявле-них фактів шахрайства та інших протиправних дій працівників банку та інших осіб стосовно ПАТ "Старокиївський Банк", враховуючи рішення виконавчої дирекції Фонду від 21.08.2014 №182/14 та від 28.08.2014 №188/14, винесено наказ від 29.08.2014 №61 (а.с. 129), яким наказано зупинити перерахування/виплати за транзакціями і правочинами згідно переліку, який додається до наказу та визнати нікчемними всі транзакції та правочини (договори), згідно вказаного переліку.

До переліку, який є додатком до наказу від 29.08.2014 №61, включено транзакції і правочини проведені за договорами ОСОБА_1 від 23.05.2014 №8221 та від 12.06.2014 №06/1287-2014 (а.с. 130).

11 вересня 2014р. Правлінням НБУ прийнято постанову №563 про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Старокиївський Банк".

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 21.08.2017 №3697 продовжено строк здійс-нення процедури ліквідації ПАТ "Старокиївський Банк" на один рік до 17.09.2018 включно, а також продовжено повноваження ліквідатору ПАТ "Старокиївський Банк" провідному про-фесіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Пантіній Любові Олександрівні на один рік до 17.09.2018 включно.

29 вересня 2014р. позивач звернулася до Уповноваженої особи із заявою про визнання її кредитором ПАТ "Старокиївський Банк" та відшкодування коштів за вкладом (а.с. 14).

25 червня 2015р. представником позивача адресовано ПАТ "Старокиївський Банк" заяву вх. №4630/08-01, в якій він просив повернути грошові кошти в розмірі 180029,59 грн. за договором банківського рахунку від 23.05.2014 №8221 (а.с. 15).

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 21.12.2017 №5462 змінено Уповноважену особу Фонду ПАТ "Старокиївський Банк" на Грошову Світлану Василівну з 26.12.2017.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 27.08.2018 №2366 продовжено строк здійс-нення процедури ліквідації ПАТ "Старокиївський Банк" на один рік до 17.09.2019 включно.

Спірні правовідносини виникли у сфері функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та стосуються правомірності не включення позивача до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування Фондом коштів за вкладом.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України від 23.02.2012 №4452-VI "Про систему гаранту-вання вкладів фізичних осіб" (далі - Закон №4452) (у редакції, чинній на час введення тим-часової адміністрації банку) Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшко-дування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень (абз. 1).

Згідно з ч. 2 ст. 26 цього Закону вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Як визначено у ч. 1 ст. 2 Закону №4452:

вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах дого-вору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти (п. 3);

вкладник - фізична особа (крім фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківсь-кого рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката (п. 4).

Як було встановлено судом, позивачу відкрито у ПАТ "Старокиївський Банк" поточний рахунок № НОМЕР_1 , на якому знаходилися кошти у сумі 180029,59 грн.

Оскільки, передбачені Законом №4452 гарантії за вкладом поширюються на осіб, які мають правовий статус вкладника неплатоспроможного банку (у розумінні положень ст. 2 цього Закону), який, з-поміж іншого, передбачає наявність вкладу, залученого на умовах договору банківського рахунку, та з огляду на встановлені судом обставини справи суд дійшов висновку про належність позивача до вкладників ПАТ "Старокиївський Банк" .

Згідно з абз. 4 ч. 1 ст. 26 Закону №4452 гарантії Фонду не поширюються на відшко-дування коштів за вкладами у випадках, передбачених цим Законом.

Такі випадки визначені у ч. 4 ст. 26 Закону №4452, однак про їх наявність ніхто з учас-ників справи не стверджував і доказів не надав, а судом таких випадків не встановлено.

Як зазначив представник відповідача у запереченнях, позивач здійснив операції за спірними договорами в час дії обмежень у діяльності банку, встановлених відповідно до п. 12.3 Глави 12 "Положення про застосування Національним банком України заходів впливу" та передбачених постановою Правління НБУ від 12.05.2014 №276/БТ "Про віднесення Пуб-лічного акціонерного товариства "Старокиївський Банк" до категорій проблемних", що, на думку представника відповідача, свідчить про нікчемність вказаних правочинів.

Також, представник відповідача зазначив, що згідно з п. 1.3 договору банківського рахунку документом, що підтверджує відкриття клієнту рахунку у банку є свідоцтво про від-криття рахунку, яке згідно з п. 7.6 цього договору визначено невід`ємною його частиною, але позивач цього свідоцтва до суду не надав, що, на думку відповідача, свідчить про пору-шення позивачем вимог письмової форми договору, а також про укладення таких договорів без фактичного внесення готівкових коштів в касу банку, що виключає виникнення у пози-вача права на одержання відшкодування вкладу за рахунок Фонду.

Крім цього, представник відповідача зазначив, що кошти у сумі 180000 грн. надійшли на рахунок позивача внаслідок "перекидання коштів" з рахунку іншого клієнта та на недо-статність часу для проведення операцій з оформлення вкладів 8 фізичним особам на загальну суму 1445603,45 грн. і видачу ідентичної суми коштів іншій фізичній особі, вклад якої ді-лився, на підтвердження чого надав довідку про рух коштів в національній валюті (а.с. 119).

Оцінюючи заперечення відповідача щодо нікчемності правочинів (трансакцій та договорів), суд зважає на таке.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 38 Закону №4452, на яку посилається представник відповідача у своїх запереченнях, передбачено, що правочини (у т.ч. договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим.

Відповідно до ч. 4 ст. 38 Закону №4452 Фонд:

1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторо-ни за договорами, зазначеними у ч. 2 ст. 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів;

2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами;

3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.

Відповідно до ч. 5 ст. 38 Закону №4452 у разі отримання повідомлення уповноваженої особи Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор зобов`язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.

При вирішенні справи суд враховує висновки Вищого адміністративного суду Украї-ни, який неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що право уповноваженої особи Фонду здійснювати перевірку правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних не є абсолют-ним, а кореспондується з обов`язком встановити перед прийняттям рішення обставини, з якими Закон пов`язує нікчемність правочину, тобто саме по собі твердження про нікчемність правочину недостатньо для визнання його таким, оскільки воно нівелюється протилежним твердженням вкладника про дійсність вкладу.

Також, суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 №826/1476/15 про те, що перелік передбачених ч. 3 ст. 38 Закону №4452 підстав, за яких правочини (у т.ч. договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення ст. 228 ЦК України не можуть бути застосовані комісією банку чи уповнова-женою особою Фонду при вирішення питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у ч. 3 ст. 38 Закону №4452 (п. 42). Здійснюючи операції з перерахування коштів, банк не вчиняє окремі правочини, а виконує свої зобов`язання з обслуговування клієнтів банку, передбачені ЦК України, Законом Украї-ни "Про банки і банківську діяльність", Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою Прав-ління Національного банку України від 12.11.2003 №492, та договорами з відповідними клієнтами. Банку (п. 45). Якщо внаслідок проведених операцій Фонду, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державною виплат), то ст. 38 Закону №4452 не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі ст. 228 ЦК України. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею (п. 46). При цьому при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчем-ними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповно-важеною особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (ч. 2 ст. 215 ЦК України та ч. 3 ст. 38 Закону №4452) незалежно від того, чи була проведена передбачена ч. 2 ст. 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ бан-ку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписано уповноваженою особою Фонду особою, що здійснює пов-новаження органу управління банку. Тому факт того, що наказ уповноваженої особи Фонду не був оскаржений позивачем і є чинним, жодним чином не впливає на нікчемність право-чину (п. 48).

Відповідачем не надано до суду доказів, які б достовірно і переконливо свідчили про те, що зобов`язання ПАТ "Старокиївський Банк", які він взяв на себе за договорами банківсь-кого рахунку від 23.05.2014 №8221 та банківського вкладу від 12.06.2014 №06/1287-2014, призвели до його неплатоспроможності або до неможливості (повністю чи частково) вико-нання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами.

Також, відповідачем не надано до суду доказів визнання недійсними договорів банків-ського рахунку від 23.05.2014 №8221 та банківського вкладу від 12.06.2014 №06/1287-2014 або застосування наслідків недійсності нікчемного правочину в судовому порядку.

За відсутності таких доказів заперечення відповідача цих обставин не доводять.

Так, посилання відповідача на встановлені для ПАТ "Старокиївський Банк" обме-ження постановою Правління Національного банку України від 12.05.2014 №276/БТ, якою цей банк віднесено до категорії проблемних, що було чинним на момент поповнення позива-чем власного рахунку, суд відхиляє, оскільки зазначене рішення становить банківську таєм-ницю і позивач не міг бути обізнаним із його змістом та встановленими обмеженнями. Водночас, дана обставина не спростовує зарахування коштів на вкладний рахунок позивача, а у подальшому їх перерахування з вкладного рахунку позивача на поточний, що підтвер-джено копіями квитанції та виписок по рахунку і встановлено відповідачем при проведенні перевірки. Зарахування на рахунок позивача грошових коштів згідно з квитанцією від 12.06.2014 №67108 (а.с. 12) здійснено до запровадження тимчасової адміністрації банку, що не суперечило вимогам Закону №4452 і договору від 12.06.2014 №06/1287-2014.

З цих же мотивів суд відхиляє посилання відповідача на відсутність свідоцтва про від-криття рахунку (п. 1.3 договору банківського рахунку), оскільки встановлені судом фактичні обставини справи вказують на те, що вкладний і поточний рахунки позивачу були відкриті. Відсутність у справі свідоцтва про відкриття рахунку не спростовує факту відкриття позивачу поточного рахунку, що підтверджено іншими доказами.

Міркування відповідача про нікчемність договору вкладу відповідно до ч. 2 ст. 1059 ЦК України та зважаючи на недотримання форми договору у зв`язку з відсутність свідоцтва про відкриття рахунку, а також посилання відповідача на відсутність реального внесення позивачем готівкових коштів до каси, посилання відповідача на те, що кошти у сумі 180000 грн. надійшли на рахунок позивача внаслідок "перекидання коштів" з рахунку іншого клієнта і на недостатність часу для проведення операцій з оформлення вкладів 8 фізичним особам на загальну суму 1445603,45 грн. та видачу ідентичної суми коштів іншій фізичній особі, вклад якої ділився, посилання відповідача на проведення цих операцій у післяопераційний час, на підтвердження чого відповідач надав довідку про рух коштів в національній валюті (а.с. 119), суд відхиляє, оскільки дані обставини, ні кожна окремо, а ні у своїй сукупності, не стосується змісту норми п. 2 ч. 3 ст. 38 Закону №4452, тому не доводять нікчемність правочину (договору) з цієї підстави. Щодо нікчемності правочинів (договорів) з підстав, визначених у ст.ст. 215, 228, 1059 ЦК України, то відповідач не був позбавлений права і можливості застосувати в судовому порядку наслідки недійсності нікчемного правочину, однак таких дій відповідачем не вчинялося.

Таким чином, відповідачем не доведено наявність обставин, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 38 Закону №4452, а також недійсність та/або нікчемності вищевказаних договорів, на що він посилається у своїх заперечення, за яких гарантована сума відшкодування не виплачується.

Щодо нікчемності трансакцій з перерахування коштів, то такі твердження відповідача є безпідставними, оскільки, здійснюючи такі операції банк не вчиняє окремі правочини, а виконує свої зобов`язання з обслуговування клієнтів банку, передбачені ЦК України, Зако-ном України "Про банки і банківську діяльність", Інструкцією про порядок відкриття, вико-ристання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постано-вою Правління Національного банку України від 12.11.2003 №492, та договорами з відповід-ними клієнтами (п. 45 постанови Верховного Суду від 04.07.2018 №826/1476/15).

Підсумовуючи вищевикладене, суд, враховуючи недоведеність відповідачем передба-чених ст.ст. 26, 36, 38 Закону №4452 підстав для не відшкодування позивачу коштів за рахунок Фонду, дійшов висновку про те, що гарантії Фонду поширюються на відшкодування позивачу коштів у сумі 180029,59 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону №4452 Уповноважена особа складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Згідно з ч. 2 ст. 27 цього Закону Уповноважена особа протягом трьох днів з дня отри-мання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Пунктом 6 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 №14, передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інфор-мацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необ-хідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вклад-ника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників.

Доказів того, що після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та лік-відацію Банку і отримання цього рішення Фондом, відповідач включив позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування Фондом коштів за вкладом, або протягом процедури ліквідації подав до Фонду додаткову інформацію про позивача, відповідач до суду не надав, про наявність таких доказів - не зазначив. Водночас, обидві сторони визнають, що позивача не включено до вказаного переліку.

Таким чином, враховуючи, що згідно із ст. 26 Закону №4452 позивач набув право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду, але не був включений відповідачем до переліку вкладників з причин, правомірність яких не доведена перед судом, суд дійшов висновку про допущення відповідачем протиправної бездіяльності, яка порушила право позивача на одержання гарантованої суми відшкодування.

З метою захисту і поновлення порушеного права позивача, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов`язання Уповноваженої особи подати Фонду додаткову інформа-цію про позивача, якому необхідно здійснити виплату відшкодування у сумі 180029,59 грн. відповідно до договору від 23.05.2014 №8221, а тому вимога про зобов`язання відповідача вчинити ці дії є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо строку звернення до суду, то суд зважає на таке.

Згідно з ч. 2 ст. 99 КАС України (в чинній на час подання позову редакції) для звер-нення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 3 ст. 123 КАС України (тут і далі - в чинній редакції) якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

У справі наявне клопотання представника Фонду, в якому він просить залишити позовну заяву у справі без розгляду з огляду на пропуск позивачем шестимісячного строку для звернення із позовом до суду. В обґрунтування цього клопотання зазначено, що оскільки оголошення про початок виплат коштів вкладникам ПАТ "Старокиївський Банк" розміщено на офіційному веб-сайті Фонду 17.09.2014, то строк звернення до суду позивача як вкладника ПАТ "Старокиївський банк" сплинув у квітні 2015р., зважаючи, що вимоги кредиторів приймаються протягом 30 днів з дня опублікування в газеті "Голос України" оголошення про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення Уповноваженої особи Фонду.

Суд відхиляє дані доводи третьої особи і не вбачає підстав для залишення позову без розгляду, оскільки у справі відсутні докази надіслання (вручення) позивачу Уповноваженою особою повідомлення про визнання укладених нею з банком правочинів нікчемними та (або) інформації щодо порядку застосування наслідків нікчемності правочинів. Будь-яких інших доказів, які б свідчили про повідомлення позивача про дані обставини згідно з п. 1 ч. 4 ст. 38 Закону №4452 відповідачем або третьою особою до суду не надано, а судом таких обставин не встановлено. Також, у справі відсутні докази ознайомлення позивача або отримання ним копії (витягу) наказу від 29.08.2014 №61.

Водночас, як зазначила у позовній заяві позивач і не було спростовано відповідачем та третьою особою, відповідь на свої звернення від 29.09.2014 та від 25.06.2015 вона не отримала, натомість у телефонній розмові із представником банку 26.06.2015 позивачу стало відомо, що Уповноваженою особою визнано нікчемним договір банківського вкладу від 12.06.2014 №06/1287-2014 та договір банківського рахунку від 23.05.2014 №8221, а також операції з внесення коштів по рахунках, відкритих на підставі цих договорів.

Даний позов подано до суду 28.08.2015, що свідчить про дотримання нею встановле-ного ч. 2 ст. 99 КАС України (в чинній на час подання позову редакції) шестимісячного строку, а тому підстави для залишення позову без розгляду у справі відсутні.

При зверненні до суду з цим позовом позивачем сплачено судовий збір у загальній сумі 73,08 грн. згідно з квитанцією №75056572 від 27.08.2015.

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єк-том владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як визначено у п. 17 ч. 1 ст. 2 Закону №4452, уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 16 Закону №4452 позови, подані проти працівників Фонду, вва-жаються позовами, поданими проти Фонду.

З огляду на задоволення позову та згідно із ст. 139 КАС України судовий збір у сумі 73,08 грн. підлягає стягненню на користь позивача з Фонду.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 90, 139, 241-246, пп. 10 п. 1 Перехідних положень КАС України, суд

в и р і ш и в:

1. Задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 .

2. Зобов`язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Приватного акціонерного товариства "Старокиївський Банк" Грошову Світлану Василівну подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про банківський рахунок № НОМЕР_1 , відкритий відповідно до договору банківського рахунку від 23.05.2014 №8221, за яким ОСОБА_1 має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у сумі 180029,59 грн. (сто вісімдесят тисяч двадцять дев`ять гривень 59 коп.).

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 73,08 грн. (сімдесят три гривні 08 копійок) з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Позивач:

ОСОБА_1 ;

АДРЕСА_1 ;

РНОКПП НОМЕР_3 ;

Відповідач:

Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Приватного акціонерного товариства "Старокиївський банк" Грошова Світлана Василівна;

01033, м. Київ, вул. Микільсько-Ботанічна, 7/9.

Третя особа:

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб;

01032, м. Київ, б-р Т. Шевченка, 33-Б, код ЄДРПОУ 21017660.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст.ст. 293-297 КАС України. Апеляційна скарга подається протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Дата рішення є днем складення його у повному обсязі.

Суддя Д.А. Костенко