Рішення № 82944028, 10.07.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2019 року м.Чернігів Справа № 620/1302/19

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Соломко І.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Чернігівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А:

У провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду знаходиться справа за позовом ОСОБА_1 до Чернігівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

Позовні вимоги обґрунтовані тим, у з 10.09.1986 по 24.09. 1986 позивач брав участь у роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Рішенням Лохвицького районного суду Полтавської області у справі № 538/1324/18 зобов`язано Лохвицьку райспоживспілку видати довідку встановленого зразка про нарахування ОСОБА_1 заробітну плату за період роботи в зоні відчуження з 10.09.1986 по 24.09.1986, з урахуванням 400 крб., яку позивач надав відповідачу для перерахунку розміру пенсії. Однак відповідачем відмовлено позивачу у проведенні перерахунку пенсії. Вважає дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії на підставі вказаної довідки протиправними та такими, що не ґрунтуються на нормах діючого законодавства.

Ухвалою суду від 28/05/2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), та встановлено відповідачу строк для подання суду відзиву на позовну заяву (відзив).

У встановлений судом строк відповідачем подано до суду відзив, в якому він заперечив проти позовних вимог. Відзив обґрунтований тим, що врахування документів можливе тільки за умови їх підтвердження, а тому, на думку відповідача, оскільки довідка про заробітну плату від 20.11.2018 № 39 перевірці не підлягає, то підстави для її врахування при обчисленні розміру пенсії позивачу відсутні. За таких обставин, просив суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Повно і всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими доказами, судом встановлено таке.

16.10.2018 Лохвицьким районним судом Полтавської області у справі № 538/1324/18 прийнято рішення зобов`язання Лохвицьку райспоживспілку видати ОСОБА_1 , довідку встановленого зразка про нараховану їй заробітну плату за період її роботи в зоні відчуження з 10.09.1986 року по 24.09.1986 року з урахуванням 400 крб. премії (а.с. 11).

20.11.2018 на виконання вищевказаного рішення суду Лохвицькою райспоживспілкою видана довідка № 38 (а.с. 18).

27.11.2018 позивач звернулась до відповідача з заявою про перерахунок його пенсії на підставі довідки Лохвицької райспоживспілки від 20.11.2018 № 38.

28.03.2018 Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області листом повідомило позивача, що брати до уваги для проведення перерахунку пенсії позивача довідку про заробітну плату від 20.11.2018 № 38, видану Лохвицькою районною спілкою споживчих товариств на підставі рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 16.10.2018 у справі № 538/1324/18 немає підстав, оскільки вона перевірці не підлягає.

Вважаючи дії пенсійного органу щодо відмови у перерахунку розміру пенсії з урахуванням довідки від 20.11.2018 № 38 протиправними, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991.

Відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-ХІІ пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. Дружинам (чоловікам), які втратили годувальника із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від причинного зв`язку смерті з Чорнобильською катастрофою. В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців. Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.

Механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54 і 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначається Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210, згідно з яким пенсії за бажанням осіб можуть призначатися, виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках у розмірі відшкодування фактичних збитків (пункт 1 Порядку).

Заробітна плата для обчислення пенсій враховується за будь-які 12 місяців підряд такої роботи (п.2 Порядку № 1210).

Згідно з пп.4 п.3 Порядку № 1210 у разі коли особа пропрацювала у зоні відчуження менше календарного місяця у 1986-1990 роках, за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу у зоні відчуження, за весь фактично відпрацьований час, в одному із неповних календарних місяців роботи протягом цих років, без додавання суми заробітної плати за період роботи за межами зони відчуження. У такому разі заробітна плата за весь фактично відпрацьований час ділиться на число відпрацьованих днів, а одержана сума множиться на 25,4. Якщо дні роботи припали на вихідні і святкові дні, розрахунок заробітної плати проводиться у такому ж порядку, як і за роботу у робочі дні, а доплата за вихідні і святкові дні, нарахована за фактично відпрацьований час, з урахуванням установленої кратності додається до суми обчисленої заробітної плати.

В усіх випадках премія, передбачена підпунктом 3 пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР, Укрпрофради від 10 червня 1986 р. № 207-7 (не більш як 400 карбованців на місяць), що була визначена умовами оплати праці для осіб, які безпосередньо брали участь у роботах, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи і запобіганням забрудненню навколишнього природного середовища, після проведеного розрахунку додається до суми обчисленого заробітку (п.6 Порядку №1210).

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами, організаціями (військоматами).

Згідно з п. 2.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонд України 25.11.2005 №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.

У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми. Установлення заробітку для обчислення пенсії на підставі показань свідків не допускається. Виписка зі штатного розпису про посадовий оклад, профспілкові квитки, квитки партій та рухів, громадських об`єднань не є документами, що засвідчують фактичний заробіток для обчислення розміру пенсії.

Судом встановлено, що на виконання рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 16.10.2018 у справі № 538/1324/18, Лохвицькою райспоживспілкою позивачу видано довідку №38 від 20.11.2018, як такому, що працював у пунктах зони відчуження у м.Чорнобиль в період з 10.09.1986 по 28.09.1986. Вказана довідка містить всю необхідну інформацію, має відбиток установи, підписана головою правління Лохвицької райспоживспілки чинна та не визнана недійсною.

Суд вважає, що, в даному випадку, позивач не може бути позбавлений свого права на збільшення розміру пенсії згідно з вказаною довідкою через неможливість перевірки її достовірності органами Пенсійного фонду, тобто у зв`язку з обставинами, що виникли не з вини позивача, та на які він не міг вплинути. Окрім того, у позивача відсутня будь-яка можливість в інший спосіб отримати відомості, зазначені у цій довідці. Зі свого боку, позивач вчинив всі необхідні для перерахунку розміру пенсії дії, а відтак, не може нести тягар відповідальності за формування роботодавцем належним чином довідки про його заробітну плату.

Крім того, суд зазначає, що дії управління при відмові у перерахунку пенсії позивачу є непропорційними заявленій легітимній меті (підтвердження обґрунтованості довідки про заробітну плату, наданої позивачем, шляхом проведення перевірок), тому їх не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо, адже відповідач у даному випадку не врахував те, що позивач з метою реалізації права на збільшення розміру пенсії ще в 2018 році зверталась до суду, яким і було зобов`язано Лохвицьку районну спілку споживчих товариств видати необхідну належним чином оформлену довідку про заробітну плату, а також той факт, що він позбавлений можливості надати іншу таку довідку.

З огляду на встановлене, суд відхиляє доводи відповідача, що довідка про заробітну плату №38 від 20.11.2018, яка видана Лохвицькою райспоживспілкою, не може бути врахована при обчисленні розміру пенсії позивачу.

Частиною 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі "Ковач проти України", п.59 рішення у справі "Мельниченко проти України", п.50 рішення у справі "Чуйкіна проти України").

Згідно з п.п.4, 23 ч. 1 Європейської соціальної хартії від 03.05.1996, ратифікованої Законом України "Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)" № 137-V 14.09.2006, усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень для них самих та їхніх сімей та кожна особа похилого віку має право на соціальний захист.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства ("Stretch - United Kingdom" № 44277/98).

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("Von Maltzan and Others v. Germany" № 71916/01, 71917/01 та 10260/02).

Крім того, практикою Європейського суду з прав людини сформовано підхід щодо розуміння правової визначеності як засадничої складової принципу верховенства права. Зокрема, у пункті 61 Рішення "Брумареску проти Румунії" Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип правової визначеності є складовою верховенства права ("Brumarescu v. Romania" № 28342/95). Крім цього, у пункті 109 справи "Церква Бессарабської Митрополії проти Молдови" Суд зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку ("Judgment in the Case of Metropolitan Church of Bessarabia and Others v. Moldova" № 45701/99).

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За результатом розгляду справи суд дійшов висновку, що охоронювані законом права, свободи та інтереси позивача порушені протиправними діями відповідача, які полягають у не здійсненні перерахунку пенсії позивача з урахуванням довідки від 20.11.2018 № 38.

Визначаючи дату, з якої слід відновити порушені права, свободи та інтереси позивача, суд враховує, відповідно до ст. 44 Закону №1058 заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Частиною 4 ст. 45 цього Закону зазначено, що перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п`ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

Як встановлено з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з відповідною заявою щодо врахування при обчисленні розміру пенсії довідки від 20.11.2018 № 38, - 27.11.2018.

Відтак, відновлення порушених прав, свобод та охоронюваних законом інтересів позивача слід здійснити шляхом зобов`язання Чернігівського об`єднаного управління ПФУ здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії з врахуванням довідки від 20.11.2018 № 38, виданої Лохвицькою райспоживспілкою з 01.12.2018.

За таких обставин, позов підлягає до задоволення повністю.

Правові підстави для застосування положень ст.139 КАС України у суду відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Чернігівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України щодо відмови здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з врахуванням довідки про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках від 20.11.2018 № 38, виданої Лохвицькою райспоживспілкою.

Зобов`язати Чернігівське об`єднане управління Пенсійного фонду України здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з врахуванням довідки про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках від 20.11.2018 № 38, виданої Лохвицькою райспоживспілкою з 01.12.2018.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Чернігівське об`єднане управління Пенсійного фонду України (проспект Миру, 44, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 40378209).

Повний текст рішення складено 10.07.2019.

Суддя І.І. Соломко