Рішення № 82942939, 11.07.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2019 року Справа № 280/1973/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., розглянувши за правилами спрощеного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника – ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м. Запоріжжя, 69107) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

02.05.2019 засобами системи «Електронний суд» до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 Гасановича (далі – позивач або ФОП ОСОБА_1 ), в особі представника – ОСОБА_2 , до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі – відповідач або ГУ ДФС у Запорізькій області), в якій позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0058724907 від 24.04.2019.

Крім того, позивач просить розглянути позов за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

В обґрунтування позовних вимог ФОП ОСОБА_1 зазначив, що зобов`язання зі сплати сум єдиного податку виконані без порушень строків та відповідно до приписів Податкового кодексу України. Вказує, що сплата зобов`язань на неправильний рахунок не може бути підставою для прийняття спірного рішення, оскільки в подальшому кошти спрямовані за належністю. Вважає, що такі обставини не свідчать про порушення податкового законодавства і не можуть бути підставою для застосування штрафних санкцій.

Ухвалою від 06.05.2019 позов був залишений без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків позову.

07.05.2019 представником позивача були усунені недоліки позову.

Ухвалою суду від 11.05.2019 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/1973/19. Судове засідання призначено на 10.06.2019 без виклику сторін.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 31.05.2019. У відзиві ГУ ДФС у Запорізькій області зазначило, що перевіркою встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 . п.295.3 ст.295 Податкового кодексу України, а саме: несвоєчасно сплачено суму єдиного податку. Порушення терміну сплати єдиного податку склало 4 дні. За результатами перевірки складений акт №2215/08-01-49-07/ НОМЕР_1 від 15.04.2019. На підставі висновків акту перевірки прийнято податкове повідомлення - рішення № 0058724907 від 24.04.2019, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 10% від суми боргу, а саме 9518,65 грн. Вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято законно та обґрунтовано, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши наявні у справі матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

ОСОБА_4 є фізичною особою - підприємцем, зареєстрованою належним чином відповідно до законодавства України, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 23.06.2016 (а.с. 20).

Згідно з даними зазначеними у Витягу з ЄДР, основними видами економічної діяльності позивача за КВЕД є:

01.61 допоміжна діяльність у рослинництві,

46.11 Діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами,

77.31 Надання в оренду сільськогосподарських машин і устаткування,

49.41 Вантажний автомобільний транспорт,

70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування.

Позивач є платником єдиного податку третьої групи.

26.07.2018 за підсумками півріччя позивачем подано до контролюючого органу податкову декларацію №9154361420 (а.с. 21-22).

В рядку 14 декларації зазначена сума єдиного податку, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного (звітного) податкового періоду. Сума єдиного податку з доходів фізичних осіб склала 95189,00 грн. (а.с. 22).

Згідно з квитанцією №2 від 26.07.2018 вказана податкова накладна прийнята Державною фіскальною службою України (а.с. 23).

15.08.2018 платіжним дорученням №122 позивач здійснив оплату податкового зобов`язання - суми єдиного податку в розмірі 95189,00 грн., однак у платіжному дорученні помилково зазначив невірний рахунок отримувача коштів (а.с. 24).

17.08.2018 позивачем направлений лист начальнику Запорізької ОДПІ ГУ ДФС України ОСОБА_5 про перерахування сплачених коштів з коду податку 18050301 на код податку 18050401 (отримувач УК у Олександрівському районі м. Запоріжжя р/р 33216866008003) (а.с.25).

15.04.2019 відповідачем було проведено камеральну перевірку за результатами якої було складено Акт № 2215/08-01-07/2407113555 в якому податковий орган прийшов до висновку про затримку на 4 дні сплати позивачем узгодженої суми податкового зобов`язання з єдиного податку з доходів фізичних осіб (а.с. 26).

На підставі висновків зазначеного Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.04.2019 № 0058724907, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 10% від суми грошового зобов`язання, сплаченого з порушенням строку, у розмірі 9518,65 грн.

Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи даний спір, суд виходив з таких мотивів та норм права.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів врегульовано Податковим кодексом України (надалі - ПК України).

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку визначено Главою 1 розділу XIV ПК України.

Відповідно до п.291.2 ст.291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

За приписами п.291.4 ст.291 ПК України суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку:

1) перша група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 300000 гривень;

2) друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;

обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень.

Дія цього підпункту не поширюється на фізичних осіб - підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005), а також здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння. Такі фізичні особи - підприємці належать виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для такої групи;

3) третя група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень;

4) четверта група - сільськогосподарські товаровиробники:

а) юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків;

б) фізичні особи - підприємці, які провадять діяльність виключно в межах фермерського господарства, зареєстрованого відповідно до Закону України "Про фермерське господарство" , за умови виконання сукупності таких вимог:

здійснюють виключно вирощування, відгодовування сільськогосподарської продукції, збирання, вилов, переробку такої власновирощеної або відгодованої продукції та її продаж;

провадять господарську діяльність (крім постачання) за місцем податкової адреси;

не використовують працю найманих осіб;

членами фермерського господарства такої фізичної особи є лише члени її сім`ї у визначенні частини другої статті 3 Сімейного кодексу України ;

площа сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду у власності та/або користуванні членів фермерського господарства становить не менше двох гектарів, але не більше 20 гектарів.

Позивач є платником єдиного податку третьої групи.

За приписами абз. 2 п. 294.1 ст. 294 ПК України податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи є календарний квартал.

Відповідно до п. 295.3 ст. 295 ПК України Платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.

Згідно з п. 9.3. ст. 9 ПК України зарахування загальнодержавних податків та зборів до державного і місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.

Пунктом 300.1 ст. 300 ПК України встановлено, що платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.

Відповідно до п. 109.1 ст. 109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п. 109.2 ст. 109 ПК України вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

За приписами п. 110.1 ст. 110 ПК України платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з п. 111.1 ст. 111 ПК України за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності: фінансова; адміністративна; кримінальна.

Пунктом 111.2 ст. 111 ПК України встановлено, що фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.

За приписами п. 126.1. ст. 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Наведені норми законодавства свідчать, що підставою для застосування до платника податків фінансової відповідальності у вигляді штрафу є саме несплата відповідної суми податку.

Бюджетним кодексом України від 8 липня 2010 року № 2456-VІ визначаються правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства.

Статтею 45 Бюджетного кодексу України визначено, що податки і збори та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном). Податки і збори та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Пунктом 22.4 статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, що при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.

Матеріали справи свідчать, що позивачем фактично здійснено сплату єдиного податку з доходів фізичних осіб, відповідна сума коштів своєчасно та фактично надійшла до державного бюджету, що підтверджується платіжним дорученням № 112 від 15.08.2018 (а.с. 24).

Допущена Позивачем помилка в коді платежу та номері рахунку не свідчить про несплату необхідної суми єдиного податку у визначений законодавством строк та не спричинила настання жодних негативних наслідків або збитків для відповідного бюджету та держави в цілому, оскільки відповідна сума коштів фактично зарахована саме до державного бюджету.

До того ж, згодом така помилка самостійно виявлена позивачем, який вжив відповідні заходи щодо спрямування коштів за належністю, шо підтверджується листом за вих.№17/08-19р від 17.08.2018. (а.с. 25).

З огляду на вищевказані норми законодавства невірне зазначення номеру рахунку у платіжному дорученні не свідчить про вчинення позивачем податкового правопорушення, а відповідно не є достатньою правовою підставою для притягнення позивача до відповідальності на підставі п. 126.1 ст. 126 ПК України.

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постановах: від 14.11.2018 у справі № 805/3665/16-а (провадження №К/9901/36741/18), від 24.10.2018 у справі №760/6097/16-а (2а/760/590/16) (провадження №К/9901/23305/18), від 12.06.2018 у справі №826/1/16 (провадження №К9901/28108/18) та інших.

Частиною 5 ст.242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням викладеного суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Матеріалами справи встановлено факт сплати судового збору у розмірі 768,40 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 25.04.2019 № 1 (а.с. 3).

Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 Андрія Гасановича ( АДРЕСА_1 ), в особі представника – ОСОБА_7 Івановича ( АДРЕСА_2 ) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м. Запоріжжя, 69107) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області №0058724907 від 24.04.2019.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м. Запоріжжя, 69107, код ЄДРПОУ 39396146) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.В. Кисіль