Вирок № 82940060, 25.06.2019, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/5349/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" червня 2019 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Мельниченко Л.А.,

при секретарі Мовчан А.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань Дніпровського районного суду м. Києваобвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12019100040002058 від 12 березня 2019 року, який надійшов з угодою про примирення, за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ровеньки Луганської області, громадянина України, з неповною вищою освітою, працюючого оператором АЗС «Авантаж», не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, - у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України,

за участю учасників судового провадження:

прокурора Андрєєва Я.А.,

представника потерпілого Дяченко С.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , будучи прийнятий на роботу до АЗС №КВ24 ТОВ «ОККО-Рітейл» код ЄДРПОУ 30841082, за адресою: м. Київ, пр-т Генерала Ватутіна, наказом №35-п від 14 січня 2019 року був призначений на посаду оператора АЗС №КВ24 ТОВ «ОККО-Рітейл».

Відповідно до договору про повну матеріальну відповідальність від 15 січня 2019 року укладеного з роботодавцем, ОСОБА_1 був матеріально відповідальною особою та знав, що відповідно до п. 1. Працівник, що працює Оператором АЗС АЗС №КВ 24/ Центральний дивізіон/ Департамент управління мережею АЗК/ТОВ «ОККО-Рітейл» та виконує роботу, безпосередньо пов`язану із прийомом на зберігання, обробкою, зберіганням, продажем (відпуском) матеріальних цінностей на АЗС/АЗК приймає на себе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження, ввірених йому Товариством, майна та матеріальних цінностей, або до яких він має доступ в процесі виконання роботи і у зв`язку з викладеним зобов`язується: а) дбайливо ставитися до майна та матеріальних цінностей, переданих йому на зберігання або з іншою метою, а також до яких він має доступ в процесі виконання роботи, не допускати заподіяння шкоди Товариству у зв`язку з виконанням своїх посадових обов`язків, і вживати заходів для попередження збитків; б) своєчасно повідомляти керівництво Товариства про всі обставини, що загрожують забезпеченню збереження ввірених йому майна та матеріальних цінностей; в) вести облік, складати й передавати у визначеному порядку товарно-грошові та інші звіти про рух та рештки ввірених йому майна та матеріальних цінностей; г) брати участь в інвентаризації ввірених йому майна та матеріальних цінностей; д) відшкодувати заподіяну Товариству шкоду в повному обсязі; в) відшкодувати Товариству шкоду в порядку регресу, в тому числі за вимогами третіх осіб до Товариства про відшкодування шкоди, що пов`язані із неналежним виконанням Працівником своїх трудових обов`язків (відшкодування шкоди, що завдано їх майну, здоров`ю, тощо).

Також, згідно робочої інструкції ТОВ «ОККО-Рітейл», затвердженої 19 квітня 2016 року директором ТОВ «ОККО-Рітейл», ОСОБА_2 оператора АЗС, з якою під підпис було ознайомлено ОСОБА_1 , а саме розділу 4 пункту 4.9, оператор АЗС несе відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, переданих йому, або підпорядкованим йому працівникам для зберігання, обробки, продажу (відпуску), перевезення, або застосування, а процесі його діяльності, або до яких йому надано доступ.

У окремих випадках, визначених законодавством, на Працівника, винного в заподіянні шкоди Товариству, покладається обов`язок відшкодування прямої дійсної шкоди в повному обсязі без будь-яких обмежень.

Так, в період часу з 03 лютого 2019 року до 07 лютого 2019 року ОСОБА_1 , працюючи оператором АЗС №КВ24, що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Генерала Ватутіна, 2а, будучи матеріально-відповідальною особою, привласнив грошові кошти ТОВ «ОККО-Рітейл» у розмірі 12 000 грн., шляхом вилучення їх із каси.

Крім того, особи, що працюють операторами на АЗС №КВ24 є матеріально- відповідальними особами, які в силу своїх трудових прав та обов`язків здійснюють продаж товарів, прийом, зберігання та облік грошових коштів за товари та послуги. Серед іншого, до обов`язків оператора входить перенесення готівки із скриньки реєстратора розрахункових операцій (каси) в сейф. Такі перенесення здійснюються регулярно на протязі зміни. Для цього оператор реєструє за допомогою реєстратора розрахункових операцій (надалі РРО) відповідну операцію з перенесення готівки в сейф, під час чого вказує кількість купюр кожного номіналу, які будуть вкидатись в сейф. В результаті цієї операції роздруковується чек, який прикріплюється до готівки та поміщається в сейф.

Під час інкасації готівкових коштів, сейф відкривається та вся готівка з прикріпленими чеками перекладається в сумку з готівкою, яку забирають інкасатори (представники банку).

Так, ОСОБА_1 , керуючись єдиним умислом та користуючись сприятливими для доведення до кінця умовами, привласнив з каси АЗС №КВ24 грошові кошти, що були отримані ним, шляхом перенесення суми, що не відповідає, зареєстрованій в реєстрі розрахункових операцій та, яка готувалася для передачі до сейфу, різницю недостачі яких, використав на власний розсуд, що загалом склало суму 12000 грн., тим самим виконав усі необхідні дії, які він вважав необхідними для доведення злочину до кінця.

Згідно даних облікової системи та супровідних відомостями до сумки з готівкою для інкасації передано № 597, від 04.02.2019 - 52 000 грн., №595 від 06.02.2019 - 63 000 грн. та №595 від 08.02.2019 - 70 000 грн.

При перерахунку грошей в банку після інкасації була нестача. Так у сумці № 597 замість 52 000 грн. було 50 000 грн., що на 2 000 грн. менше, в сумці №595, яка формувалась 06.02.2019 виявлено нестачу у розмірі 2 000 грн., а у сумці №595, яка формувалась 08.02.2019, нестача склала 8 000 грн. Вказане підтверджується платіжними дорученнями №1900255371 від 05.02.2019, №1900273179 від 07.02.2019 та №1900291401 від 11.02.2019 в яких у призначенні платежу вказані описані вище відомості.

При аналізі даних облікової системи та записів з камер відеоспостереження виявлено, що оператором ОСОБА_1 , привласнено кошти, які мали бути передані для інкасації, у розмірі 12 000 грн.

Згідно даних облікової системи:

03 лютого 2019 року о 20 годині 36 хвилин ОСОБА_1 проведено перенесення готівки з каси в сейф у розмірі 6000 грн., а саме 15 купюр номіналом 200 грн. та шість купюр номіналом 500 грн.

03 лютого 2019 року, близько 20 години 25 хвилин, камерою відеоспостереження зафіксовано, як оператор ОСОБА_1 , здійснює перенесення готівки в сейф. Він відраховує 4 купюри номіналом 500 грн., але дві з них залишає в скриньці РРО, а інші 2 ставить збоку, готуючи їх для перенесення в сейф. Потім він відраховує купюри номіналом 200 грн. та теж ставить збоку. Після цього ОСОБА_1 до відкладених купюр поставив ще 2 купюри номіналом 500 грн., а також доставляє і забирає купюри номіналом 100 грн. В результаті оператором відкладено 4 купюри номіналом 500 грн. та 15 купюр номіналом 200 грн., що разом склало 5 000 грн.. Після цього оператор склав ці кошти в сумі 5 000 грн., видрукував чек про перенесення готівки в розмірі 6 000 до сейфу що скріпив кошти та чек резинкою та вкинув до сейфу.

Таким чином ОСОБА_1 зареєстрував на РРО операцію з перенесення готівки в сейф на суму 6000 грн., а фактично помістив в сейф тільки 5 000 грн. що на 1000 грн. менше.

Крім того, 03 лютого 2019 року близько 21 години 26 хвилин, ОСОБА_1 знову реєструє на РРО операцію з перенесення готівки в сейф. Згідно даних облікової системи в сейф перенесено одну купюру 500 грн., але в сейф оператор грошей не ставить взагалі.

Таким чином згідно даних бухгалтерського обліку за описані вище дві операції ОСОБА_1 переніс до сейфу 6500 грн., але насправді тільки 5000 грн., а кошти в сумі 1500 грн. залишились в скриньці РРО.

Камерою відеоспостереження зафіксовано, що близько 21 год. 54 хв. 20 сек., ОСОБА_1 забирає з каси 1500 грн., склав їх та поклав собі в кишеню, тобто привласнив кошти ТОВ «ОККО-Рітейл», які були у його віданні.

Такі ж злочинні дії ОСОБА_1 здійснював і в подальшому.

04 лютого 2019 року о 06 годині 41 хвилині, ОСОБА_1 зареєстрував операцію з перенесення готівки в касу у розмірі 6 500 грн., а саме 16 купюр номіналом 100 грн., 7 купюр номіналом 200 грн., 7 купюр номіналом 500 грн., але камера відеоспостереження зафіксувала, що до сейфу він вкинув не 7 купюр номіналом 500 грн., а 6, відповідно суму не 6 500 грн., а тільки 6 000 грн. Після цього, близько 06 години 45 хвилин 45 секунд, ОСОБА_1 привласнив з каси 500 грн., які були його віданні.

Крім того, 05 лютого 2019 року о 21 годині 10 хвилин, ОСОБА_1 зареєстрував операцію з перенесення готівки в касу у розмірі 7000 грн., а саме 10 купюр номіналом 500 грн., та 10 купюр номіналом 200 грн., але камера відеоспостереження зафіксувала, що до сейфу він вкинув не 10 купюр номіналом 500 грн., а всього лиш 6, відповідно суму не 7 000 грн., а тільки 5 000 грн. Після цього, близько 21 години 19 хвилин 50 секунд, ОСОБА_1 привласнив з каси 2000 грн., які були у його віданні.

Крім того, 07 лютого 2019 року о 21 годині 31 хвилині, ОСОБА_1 зареєстрував операцію з перенесення готівки в касу у розмірі 8000 грн., а саме 10 купюр номіналом 500 гри., та 15 купюр номіналом 200 грн., але камера відеоспостереження зафіксувала, що він гроші підготував, але до сейфу їх так і не вкинув, а близько 22 години 14 хвилин 07 лютого 2019 року привласнив 8000 грн., які були у його віданні.

Вказані дії обвинуваченого ОСОБА_1 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 1 ст.191 КК України, оскільки він своїми умисними діями вчинив привласнення чужого майна, яке перебувало у його віданні.

28 березня 2019 року у даному кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12019100040002058 від 12 березня 2019 року, між представником потерпілого Дяченко Світланою Олександрівною та підозрюваним ОСОБА_1 в порядку, передбаченому положеннями ст.ст.468, 469, 471 КПК України, укладено угоду про примирення.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду.

Відповідно до умов угоди, представник потерпілого Дяченко С.О. та підозрюваний ОСОБА_1 за спільною ініціативою дійшли обопільної згоди про укладення угоди про примирення, в якій відповідно до вимог ст.471 КПК України, виклали формулювання обвинувачення та правову кваліфікацію дій обвинуваченого за ч. 1 ст.191 КК України, яка ніким не оспорюється, зазначили істотні обставини для даного кримінального провадження, розмір майнової шкоди, яку ОСОБА_1 добровільно відшкодував у повному обсязі, при цьому обвинувачений ОСОБА_1 у повному обсязі сформульованої підозри беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні даного кримінального правопорушення та правову кваліфікацію його дій за ч. 1 ст.191 КК України.

Також, сторонами угоди визначене узгоджене ними покарання, яке ОСОБА_1 повинен понести за вчинення ним кримінального правопорушення, а саме, за ч. 1 ст. ст.191 КК України у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Крім того, в угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз`яснені потерпілому та обвинуваченому.

Розглядаючи, в порядку встановленому п.1 ч.3 ст.314 КПК України, питання про можливість затвердження даної угоди про примирення, суд виходить з наступного.

Так, відповідно до вимог ст.ст.468, 469 КПК України у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, може бути укладена угода між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим про примирення.

Прокурор в судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні цієї угоди про примирення між потерпілим та підозрюваним дотримані вимоги і правила Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України, просить суд затвердити дану угоду і призначити обвинуваченому узгоджене в угоді покарання та інші, передбачені угодою заходи.

Представник потерпілого Дяченко С.О. в судовому засіданні просила затвердити угоду про примирення, укладену між нею та обвинуваченим ОСОБА_1 , призначити останньому узгоджену ними міру покарання, при цьому підтвердила, що ОСОБА_1 повернув викрадене майно, та що йому роз`яснені та зрозумілі наслідки укладення угоди та обмеження йому права на оскарження вироку, згідно з положеннями ст.ст.394, 424 КПК України, та позбавлення права вимагати в подальшому притягнення особи до кримінальної відповідальності за відповідне кримінальне правопорушення і змінювати розмір вимог про відшкодування шкоди.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні також просив суд вказану угоду, укладену між ним та представником потерпілого Дяченко С.О., затвердити і призначити йому узгоджену в угоді міру покарання, при цьому обвинувачений ОСОБА_1 беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України, в обсязі пред`явленого йому обвинувачення, дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання, зазначив, що він добровільно повернув викрадене майно.

Крім того, при вирішенні питання про можливість затвердження даної угоди про примирення, суд враховує, що злочин, передбачений ч. 1 ст. ст.191 КК України, у вчиненні якого ОСОБА_1 беззастережно визнав себе винуватим, відповідно до вимог ст.12 КК України є злочином середньої тяжкості.

Разом з тим, суд шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження переконався, що укладення угоди про примирення між представником потерпілого Дяченко С.О. та обвинуваченим ОСОБА_1 є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому судом з`ясовано, що ОСОБА_1 повністю усвідомлює зміст укладеної з представником потерпілого угоди про примирення, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені в п.1 ч.5 ст.474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені п.1 ч.1 ст.473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст.476 КПК України. Крім того, представник потерпілого Дяченко С.О. в свою чергу цілком розуміє наслідки затвердження угоди, передбачені статтею 473 КПК України.

Крім того, перевіряючи угоду на відповідність вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України, суд приходить до висновку, що умови угоди не суперечать інтересам суспільства і не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, сторони примирились добровільно, фактичні підстави для визнання винуватості наявні, узгоджена міра покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, визначених положеннями ст.65 КК України.

На підставі викладеного, виходячи з того, що умови угоди про примирення, укладеної між представником потерпілого Дяченко С.О. та обвинуваченим ОСОБА_1 відповідають вимогам кримінального процесуального кодексу України та кримінального кодексу України, суд приходить до висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження цієї угоди.

За таких обставин, суд вважає доведеним в судовому засіданні, що ОСОБА_1 своїми умисними діями вчинив привласнення чужого майна, яке перебувало у його віданні, а тому його дії підлягають кваліфікації ч. 1 ст. 191 КК України, за якою належить призначити ОСОБА_1 узгоджене сторонами угоди про примирення покарання.

Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_1 , відповідно до вимог ст. 66 КПК України, суд визнає щире каяття обвинуваченого та добровільне відшкодування завданої шкоди.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_1 , відповідно до вимог ст. 67 КПК України, - судом не встановлено.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні не понесені.

Доля речових доказів вирішена, відповідно до ст. 100 КПК України.

На підставі наведеного та керуючись вимогами ч. 1 ст. 314 , ст.ст. 373, 374, 469, 472, 473, 474, 475 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду про примирення від 28 березня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12019100040002058 від 12 березня 2019 року, укладену між представником потерпілого Дяченко Світланою Олександрівною , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та обвинуваченим ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.191 КК України, та призначити йому за цей злочин, узгоджене сторонами угоди про примирення від 28 березня 2019 року, покарання у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день винесення вироку становить суму 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень в доход держави.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні не понесені.

Речові докази у справі: DVD+R16х диск, сірого кольору з надписом «Verbatіm», ємністю 4,7 GB - 120 MIN, - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому, представнику потерпілого та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Суддя Л.А. Мельниченко