Ухвала суду № 82935613, 10.07.2019, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 638/2099/18

Провадження № 1-кп/638/368/19

10.07.2019 року Дзержинський районний суд м. Харкова

в складі: головуючого - судді Хайкіна В.М.

за участю секретаря – Жакун Н. О.

з участю прокурора – Рабцун М.О.

з участю обвинуваченого – ОСОБА_1

з участю захисника обвинуваченого – Секового О. Д.

з участю обвинуваченого – ОСОБА_2

з участю захисника обвинуваченого – Ярмак С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні об`єднане кримінальне провадження №12017220480005593 від 17.11.2017 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених частиною 2, 3 статті 185, частиною 2 статті 187 Кримінального кодексу України, кримінальне провадження №12017220480005340 від 01.11.2017 року за обвинуваченням ОСОБА_2 , у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого частиною 2 статті 187 Кримінального кодексу України,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Дзержинського районного суду м. Харкова знаходиться об`єднане кримінальне провадження №12017220480005593 від 17.11.2017 року за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених частиною 2, 3 статті 185, частиною 2 статті 187 Кримінального кодексу України, кримінальне провадження №12017220480005340 від 01.11.2017 року за підозрою ОСОБА_2 , у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого частиною 2 статті 187 Кримінального кодексу України.

В судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , посилаючись на продовження існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, що стало підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_1 при розгляді клопотання прокурора покладався на розсуд суду.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 - Сековий О.Д. заперечував проти задоволення клопотання прокурора, вважав за можливим обрати більш мякий запобіжний захід відносно обвинуваченого.

Обвинувачений ОСОБА_2 , а також його захисник Ярмак С.В. заперечували проти задоволення клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вважали за можливим обрати більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний із позбавленням волі.

Суд, заслухавши думку учасників судового розгляду, приходить до наступних висновків.

Відповідно до частини 3 статті 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Положеннями статті 29 Конституції України гарантовано право на свободу та особисту недоторканність. Відповідно до цієї статті передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Так, у рішенні «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 року, визначено, що тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Так, Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини. Такими ознаками є тяжкість та підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину, ухилення від явки до суду, вчинення іншого злочину.

Вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують, та міжнародними контактами.

Частиною 1 статті 194 КПК України визначено, що суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Пункт 3 статті 5 Конвенції вимагає, щоб обґрунтування будь-якого строку тримання під вартою - незалежно від того, наскільки коротким він є, - має бути переконливо доведено органами державної влади. Аргументи «за» і «проти» звільнення, включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному здійсненню провадження, не мають прийматися абстрактно (in abstracto), а повинні підтверджуватися фактичними доказами. Небезпека того, що обвинувачений буде переховуватися, не може оцінюватися виключно за ступенем тяжкості ймовірного покарання. Вона має оцінюватися з урахуванням низки інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки переховування, або зробити її на стільки незначною, що вона не зможе обґрунтовувати досудове тримання під вартою (див. рішення від 4 жовтня 2005 року у справі «Бекчієв проти Молдови» (Becciev v. Moldova), заява № 9190/03, пп. 56 та 59 з подальшими посиланнями).

Так, при обранні запобіжного заходу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою, існували ризики, передбачені статтею 177 КПК України, які дали суду підстави для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до вимог статті 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України суд, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчинені якого він підозрюється.

Вислухавши думку учасників судового засідання, вивчивши надані прокурором документи, які підтверджують необхідність та достатність підстав для продовження строку тримання під вартою обвинуваченим, суд приходить до висновку про відсутність даних, які б свідчили, що ті ризики, які були враховані судом під час обрання запобіжного заходу, відсутні.

Розглянувши обвинувальні акти, враховуючи реальне існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а також оцінюючи сукупність обставин, враховуючи особи обвинувачених, наявні підстави вважати, що знаходячись на волі обвинувачені можуть продовжити злочинну діяльність, суд вважає, що підстав для заміни або скасування запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою на теперішній час не має.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ст.5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, Рішенням Європейського суду з прав людини від 10.02.2011, справа «Харченко проти України», ст.165-1 КПК України 1960 р., ст.ст.314-316, 331, 334, 369, КПК України,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою – задовольнити.

Продовжити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою терміном на 60 днів, тобто до 07 вересня 2019 року.

Продовжити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк тримання під вартою терміном на 60 днів, тобто до 07 вересня 2019 року.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в той же строк, з моменту вручення їм копії ухвали суду.

Головуючий: