Рішення № 82931023, 14.05.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2019 року Справа № 160/2389/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

14 березня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить:

- протокол Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №045650001957 від 04 жовтня 2018 року скасувати та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком, починаючи з 01 жовтня 2018 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звертався до відповідача про призначення пенсії за віком згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Однак, відповідачем було прийняте рішення у вигляді протоколу № 045650001957 від 04 жовтня 2018 року, яким ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Так, за даними вказаного протоколу № 045650001957 від 04 жовтня 2018 року позивачу нараховано страховий стаж тривалістю 23 роки 10 місяців 21 день, в тому числі: страховий стаж до 01.01.2004 року - 14 років 1 місяць 23 дні; страховий стаж після 01.01.2004 року - 9 років 8 місяців 28 днів. Однак, фактично, відповідно до записів у трудовій книжці ОСОБА_1 , її страховий стаж для призначення пенсії за віком становить: страховий стаж до 01.01.2004 року - 15 років 2 місяці 6 днів; страховий стаж після 01.01.2004 року - 9 років 10 місяців 18 днів. Всього, за даними трудової книжки страховий стаж складає 25 років 24 дні. Також зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач народила сина ОСОБА_3 , а отже час догляду за сином до досягнення ним 3-річного віку також зараховується до страхового стажу. Всього, її страховий стаж становить 28 років 24 дні. Тому відсутні підстави для відмови у призначення пенсії за віком.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.03.2019 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідачем 20.03.2019 року отримано копію ухвали суду про відкриття спрощеного позовного провадження в даній адміністративній справі та копію позову разом із копіями доданих до нього документів.

03.04.2019 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив щодо заявлених позовних вимог, в якому відповідач заперечив проти позову посилаючись на пункти 1, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 та зазначив, що до страхового стажу позивача не можливо зарахувати наступні періоди роботи за даними трудової книжки: з 12.01.1992 по 30.06.1992 на проектно-виробничому підприємстві «ДППП», оскільки при звільненні відсутня печатка підприємства, що порушує вимоги розділу 4.1 розділу 4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях від 20.06.1974 №162, затверджений Державним Комітетом СССР по труду і соціальним питанням; з 01.07.1992 по 07.02.1996 на Фірмі «Апикс ЛТД», оскільки при прийнятті на роботу назва підприємства записана як Фірма «Апикс ЛТД», а при звільненні поставлено печатку, де назва підприємства записана як Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Апикс ЛТД», що порушує вимоги п.2.15 розділу 2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 №58. Страховий стаж для призначення пенсії позивачу було пораховано за даними трудової книжки та індивідуальних відомостей про застраховану особу, стаж склав 23 роки 10 місяців 21 день, що є недостатнім для призначення пенсії за віком, враховуючи зазначене у призначенні пенсії відмовлено.

08 квітня 2019 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що, ухвалюючи протокол № 045650001957 від 04 жовтня 2018 року, у відповідача не виникали сумніви стосовно періоду роботи на проектно-виробничому підприємстві «ДППП», та як це підприємство у протоколі не вказане. У Товаристві з обмеженою відповідальністю Фірма «Апикс ЛТД» позивач працювала з 01.02.1992 року в той час коли діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях від 20.06.1974 р. № 162, затверджена Державним комітетом СССР по труду і соціальним питанням. Вказаною інструкцією не було врегульовано порядок написання назви підприємств установ та організацій. Також зазначено, що чинне пенсійне законодавство визначає суттєвим наявність точних записів у трудовій книжці про періоди роботи, але не про назви підприємств, установ та організацій. Доводи відповідача щодо відсутності підстав для зарахування до страховок стажу роботу в Товаристві з обмеженою відповідальністю Фірма «Апикс ЛТД» не повинні братись судом до уваги, оскільки певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботі для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 01 жовтня 2018 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням, що було оформлено Протоколом № 045650001957 від 04 жовтня 2018 року, позивачу відмовлено в призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Відповідно до даних вказаного протоколу № 045650001957 від 04 жовтня 2018 року позивачу нараховано страховий стаж тривалістю 23 роки 10 місяців 21 день, в тому числі: страховий стаж до 01.01.2004 року - 14 років 1 місяць 23 дні; страховий стаж після 01.01.2004 року - 9 років 8 місяців 28 днів.

Листом № П17933-18/1 від 27.11.2018 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зазначило, що за даними трудової книжки до страхового стажу не враховані періоди роботи: з 12.01.1992 по 30.06.1992 на проектно-виробничому підприємстві «ДППП», оскільки при звільненні відсутня печатка підприємства, що порушує вимоги розділу 4.1 розділу 4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях від 20.06.1974 №162, затверджений Державним Комітетом СССР по труду і соціальним питанням; з 01.07.1992 по 07.02.1996 на Фірмі «Апикс ЛТД», оскільки при прийнятті на роботу назва підприємства записана як Фірма «Апикс ЛТД», а при звільненні поставлено печатку, де назва підприємства записана як Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Апикс ЛТД», що порушує вимоги п.2.15 розділу 2 Інструкціїпро порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 №58.

ОСОБА_1 не згодна з даним рішенням відповідача у вигляді протоколу № 045650001957 від 04 жовтня 2018 року, оскільки у неї наявний страховий стаж для призначення пенсії за віком, який згідно із записами у трудовій книжці становить: страховий стаж до 01.01.2004 року - 15 років 2 місяці 6 днів; страховий стаж після 01.01.2004 року - 9 років 10 місяців 18 днів, а всього, за даними трудової книжки страховий стаж складає 25 років 24 дні. Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач народила сина ОСОБА_3 , а отже час догляду за сином до досягнення ним 3-річного віку також зараховується до страхового стажу. Таким чином вказує, що всього її страховий стаж становить 28 років 24 дні.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

В силу приписів частини першої статті 4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 1058-IV) законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

У відповідності до абзацу першого частини першої статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно із абзацом першим частини другої статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (надалі - Закон № 1788-XII), до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Згідно із статтею 26 Закону 1058-IV починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років.

До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року.

Положеннями ст. 62 Закону № 1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

Згідно з пунктом 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п. 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Згідно з нормами п. 20 Порядку № 637 підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній у разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Таким чином, нормою вказаного Порядку № 637 чітко визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. І лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Суд критично ставиться до посилань відповідача на те, що до страхового стажу позивача не можливо зарахувати наступні періоди роботи за даними трудової книжки: з 12.01.1992 по 30.06.1992 на проектно-виробничому підприємстві «ДППП», оскільки при звільненні відсутня печатка підприємства, що порушує вимоги розділу 4.1 розділу 4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях від 20.06.1974 №162, затверджений Державним Комітетом СССР по труду і соціальним питанням; з 01.07.1992 по 07.02.1996 на Фірмі «Апикс ЛТД», оскільки при прийнятті на роботу назва підприємства записана як Фірма «Апикс ЛТД», а при звільненні поставлено печатку, де назва підприємства записана як Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Апикс ЛТД», що порушує вимоги п.2.15 розділу 2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 №58 та зауважує, що обов`язок щодо заповнення трудових книжок покладено саме на роботодавця. Матеріали справи не містять доказів у підтвердження того, що дані трудової книжки позивача (в частині спірного періоду роботи) містять неправдиві або недостовірні відомості, а тому зазначене не може бути підставою для відмови у призначенні позивачу пенсії за віком та не відповідає п.п. 1, 20 Порядку № 637, адже трудова книжка позивача підтверджує її стаж роботи на підприємстві в період з 12.01.1992 р. по 30.06.1992 р. та з 01.07.1992 р. по 07.02.1996 р. відповідними записами в ній.

Згідно з правовою позицією Верховного суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 28.02.2018 року у справі № 428/7863/17, певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

В силу вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлене протоколом №045650001957 від 04 жовтня 2018 року щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком, починаючи з 01 жовтня 2018 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) сплачені позивачем судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 768,00 грн. (сімсот шістдесят вісім грн. 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Кальник