Рішення № 82931020, 26.04.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2019 року Справа № 160/824/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "ЮНІКОН" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0007271225 від 09.10.2018р., -

ВСТАНОВИВ:

25.01.2019р. Приватне акціонерне товариство "ЮНІКОН" звернулося з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області та просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0007271225 від 09.10.2018р., прийняте відповідачем на підставі акту №51375/04-36-12-25/23647276 від 12.09.2018р.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що посадовою особою відповідача була проведена камеральна перевірка позивача з питання порушення термінів сплати узгодженої суми грошового зобов`язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого юридичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості за 2018р. по строку сплати 29.07.2018р. за результатами якої було складено акт перевірки №51375/04-36-12-25/23647276 від 12.09.2018р., за висновками якого було встановлено порушення позивачем термінів сплати узгодженого грошового зобов`язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого юридичними особам, які є власниками об`єктів житлової нерухомості в порушення абзацу "б" п.п.266.10.1. п.266.10 ст.266 Податкового кодексу України та на підставі п.п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України контролюючим органом прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення №0007271225 від 09.10.2018р., яким до позивача застосовано штрафні санкції у сумі 326,72 грн. Позивач вважає висновки, викладені у оспорюваному податковому повідомленні-рішенні хибними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки позивачем було сплачено податок на нерухоме майно в м. Дніпрі 30.07.2018р., тобто у перший робочий день, який настав одразу за належним днем сплати - 29.07.2018р., який був неробочим вихідним днем (неділя), що відповідає вимогам п.49.2 ст.49 Податкового кодексу України. В обґрунтування своєї правової позиції позивач посилається на Європейську конвенцію про обчислення строків та постанову Верховного Суду від 14.03.2018р. у справі №820/1867/17. У відповіді на відзив від 14.03.2019р. позивач посилається на ті ж самі обставини та додатково посилається на позицію, викладену у листі ДФС України №24525/7/99-99-22-01-02-17 від 07.07.2015р. «Про податковий контроль за трансфертним ціноутворенням» та у постановах Верховного Суду від 18.05.2018р. у справі №812/1312/17, від 23.10.2018р. у справі №804/3230/17 та від 24.01.2019р. у справі №820/3917/17 (а.с.74-77).

Ухвалою суду від 25.02.2019р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до вимог ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, при цьому, зазначеною ухвалою було зобов`язано відповідача надати суду відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст. 162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.2).

Вказана ухвала суду разом з копією позову та доданих до нього документами була отримана відповідачем 25.02.2019р. та 04.03.2019р., що підтверджується електронним повідомленням та поштовим повідомленням, наявними в матеріалах справи (а.с. 55, 56).

На виконання вимог вказаної ухвали суду, відповідачем 07.03.2019р. було подано до канцелярії суду відзив на позов, у якому відповідач просив у задоволенні вказаного позову відмовити повністю посилаючись на те, що у відповідності до п.п.266.10.1. п.266.10 ст.266 Податкового кодексу України податкове зобов`язання за звітний рік з податку сплачується юридичними особами авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації, тобто граничним терміном сплати податку є 29 число місяця, що наступає за звітним кварталом. Відповідач вказує на те, що нормами Податкового кодексу України не передбачено перенесення термінів сплати податків і зборів, у разі якщо останній день сплати податкового зобов`язання припадає на вихідний або святковий день, а тому у разі якщо останній день сплати податку припадає на вихідний або святковий день, то його необхідно сплатити напередодні встановленого граничного терміну. Як зазначає відповідач, позивачем було сплачено податкове зобов`язання з податку за 2 квартал 2018 року (граничний термін сплати - 29.07.2018р.) сплачено 30.07.2018р. у зв`язку з чим по ІКПП виник податковий борг. З урахуванням викладеного, відповідач вважає, що контролюючим органом оспорюване податкове повідомлення-рішення прийнято в межах повноважень, в порядку та у спосіб, визначеними чинним законодавством (а.с.58-59).

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Отже, рішення у даній справі приймається 26.04.2019р., тобто у межах строку, встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі розгляду адміністративної справи у порядку письмового провадження, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Із наявних в матеріалах справи документів судом встановлені наступні обставини у справі.

Приватне акціонерне товариство «ЮНІКОН» з 12.07.2006р. зареєстровано як юридична особа за адресою: 49005, м. Дніпро, вул . Олеся Гончара, буд. 28-А, що підтверджується відомостями з ЄДРПОУ (а.с.96-99).

19.02.2018р. ПАТ «ЮНІКОН» до контролюючого органу була подана податкова декларація з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2018 рік, за якою позивачем нараховано податок на 2018 рік у загальній сумі 13979,26 грн., зокрема, за 2 квартал 2018 року у сумі 3494,82 грн., що підтверджується копіями відповідної декларації та квитанції №2 до її прийняття, наявними у справі (а.с.68-72).

12.09.2018р. посадовою особою контролюючого органу була проведена камеральна перевірка ПАТ «ЮНІКОН» з питання порушення термінів сплати (перерахування) податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого юридичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості за 2018 рік по строку сплати 29.07.2018р. за результатами якої було складено акт перевірки №51375/04-36-12-25/23647276 від 12.09.2018р., за висновками якого було встановлено порушення позивачем термінів сплати узгодженого грошового зобов`язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого юридичними особам, які є власниками об`єктів житлової нерухомості в порушення абзацу "б" п.п.266.10.1. п.266.10 ст.266 Податкового кодексу України, що підтверджується змістом копії відповідного акту перевірки (а.с.7-9).

На підставі вищевказаного акту перевірки, контролюючим органом 09.10.2018р. було прийнято податкове повідомлення-рішення №0007271225, за яким за порушення абз. Б п.п.266.10.1. п.266.10 ст.266 Податкового кодексу України до позивача було застосовано штрафні санкції на підставі п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України у сумі 326,72 грн. за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості, що підтверджується копіями відповідного податкового повідомлення-рішення та розрахунку штрафних санкцій, що є додатком до вказаного податкового повідомлення-рішення (а.с.15-16).

В подальшому, позивачем вживалися заходи щодо адміністративного оскарження оспорюваного податкового повідомлення-рішення, проте, рішенням Державної фіскальної служби України №41168/6-99-99-11-06-01-25 від 20.12.2018р., скарга позивача була залишена без задоволення, а оспорюване податкове повідомлення-рішення без змін, що підтверджується копіями відповідних скарги та рішення, наявних в матеріалах справи (а.с.18-24).

Позивач оспорює вищевказане податкове повідомлення-рішення, просить визнати його протиправним та скасувати посилаючись на те, що ним було сплачено податок на нерухоме майно в м. Дніпрі 30.07.2018р., тобто у перший робочий день, який настав одразу за належним днем сплати - 29.07.2018р., який був неробочим вихідним днем (неділя), що відповідає вимогам п.49.2 ст.49 Податкового кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.67 Конституції України визначає, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно до п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 36.1 ст.36 ПК України встановлено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк (п.38.1 статті 38 ПК України).

У відповідності до норм ст.31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством.

Строк сплати податку та збору обчислюється роками, кварталами, місяцями, декадами, тижнями, днями або вказівкою на подію, що повинна настати або відбутися.

Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо. Зміна платником податку, податковим агентом або представником платника податку чи контролюючим органом встановленого строку сплати податку та збору забороняється, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Підпунктом 266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України визначено, що платниками податку на нерухоме майно є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Відповідно до п.п.266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта/об`єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

У відповідності до п.п.266.10.1 п.266.10 ст.166 ПК України, податкове зобов`язання за звітний рік з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки сплачується юридичними особами - авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.

Вказана норма не містить застережень щодо порядку сплати податку у випадку, якщо останній день строку його сплати припадає на вихідний або святковий день.

Натомість, таке правило передбачено для податкових декларацій, зокрема, пунктом 49.20 статті 49 ПК України визначено, що якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.

Окрім того, статтею 5 Європейської конвенції про обчислення строків (ETS №76) від 16 травня 1972 року, підписаною державами - членами Ради Європи, яка застосовується до обчислення строків у цивільних, комерційних і адміністративних справах, визначено, що при обчисленні строку суботи, неділі та офіційні свята враховуються. Однак, якщо dies ad quem (для цілей цієї Конвенції термін dies ad quem означає день, у який строк спливає) строку, до спливу якого має бути здійснена та чи інша дія, припадає на суботу, неділю, офіційне свято чи день, який вважається офіційним святом, встановлений строк подовжується на перший робочий день, який настає після них.

У відповідності до частини 1 статті 15 Закону України «Про міжнародні договори України» від 29 червня 2004 року №1906-IV чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права.

Пунктом 3.2 статті 3 ПК України встановлено, що якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

При цьому, пунктом 56.21 статті 56 ПК України встановлено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Таке застосування норм податкового законодавства відповідає й основним засадам податкового права, проголошеним у статті 4 ПК України.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що на юридичну особу - платника податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки покладено обов`язок щодо сплати такого податку авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації, при цьому, якщо останній день строку для сплати податку припадає на вихідний або святковий день, то платник податку має право сплатити таке податкове зобов`язання у перший робочий день, який настає після нього.

Як встановлено судом із матеріалів справи, 19.02.2018р. позивачем до контролюючого органу була подана податкова декларація з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2018 рік, за якою, зокрема, за ІІ квартал 2018 року позивачем нараховано податку у сумі 3494,82 грн., що підтверджується копіями відповідної декларації та квитанції №2 до її прийняття, наявними у справі (а.с.68-72).

При цьому, останнім днем сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за ІІ квартал 2018 рік для юридичних осіб є 29.07.2018р., що припало на вихідний день - неділю.

Так, 30.07.2018р., тобто у перший робочий день після вихідного 29.07.2018р., позивачем було сплачено грошові зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за ІІ квартал 2018 року у загальній сумі 3494,82 грн. (згідно податкової декларації на 2018 рік), що підтверджується копіями платіжних доручень №6363, №6364 від 30.07.2018р., наявними у справі (а.с.40-41).

За таких обставин, оскільки судом встановлено, що позивачем відповідне грошове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за ІІ квартал 2018 року сплачено 30.07.2018р., тобто у перший робочий день після вихідного 29.07.2018р. (останній день сплати податкового зобов`язання), що відповідає положенням що відповідає вимогам п.49.2 ст.49 ПК України та ст.5 Європейської конвенції про обчислення строків, то з боку позивача не відбулося порушення граничних строків сплати наведеного грошового зобов`язання.

Зазначеної правової позиції дотримується і Верховний Суд у своїх постановах від 14.03.2018р. у справі №820/1867/17, від 18.05.2018р. у справі №812/1312/17, від 23.10.2018р. у справі №804/3230/17 та від 24.01.2019р. у справі №820/3917/17.

Згідно ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Так, відповідачем не надано суду жодних доказів правомірності прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням обставин встановлених судом, доказів наданих позивачем, аналізу наведених норм податкового законодавства та вищевикладених висновків Верховного Суду.

При цьому, судом відхиляються твердження відповідача про те, що позивач зобов`язаний був сплатити податок, у разі якщо граничний строк його сплати припадає на вихідний день, напередодні встановленого граничного терміну, оскільки такого порядку сплати не передбачено нормами Податкового кодексу України та наведений відповідачем порядок сплати податку суперечить п.49.2 ст.49 ПК України.

В той же час, позивачем надано достатньо доказів та наведені підстави, які свідчать про протиправність оспорюваного податкового повідомлення-рішення відповідача у відповідності до вимог ст.72-77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши правомірність прийняття відповідачем оспорюваного податкового повідомлення-рішення згідно до вимог ч.2 ст.2 вказаного Кодексу, суд приходить до висновку, що при прийнятті оспорюваного податкового повідомлення-рішення відповідач діяв не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, необґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), у зв`язку із чим оспорюване податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Виходячи з наведеного, наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову у повному обсязі, слід стягнути з бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921 грн. 00 коп., понесені позивачем згідно платіжного доручення №8133 від 25.01.2019р.(а.с.33).

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "ЮНІКОН" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0007271225 від 09.10.2018р. - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №0007271225 від 09.10.2018р.

Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ 39394856) на користь Приватного акціонерного товариства "ЮНІКОН" (49005, м. Дніпро, вул. Олеся Гончара, буд.28-А, ЄДРПОУ 23647276) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921 грн. 00 коп. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня 00 коп.).

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п.15.1 п.15 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва