Рішення № 82930957, 10.07.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 липня 2019 року №826/55/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Огнивому Д.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проскасування податкового повідомлення-рішення, скасування податкової вимоги, скасування рішення,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення від 21.12.2015 №5048/17-01, скасування податкової вимоги від 27.09.2016 №9571-17, скасування рішення про опис майна у податкову заставу від 27.09.2016 №2380/26-59-17-01-14.

Позовні вимоги мотивовано тим, що державною податковою інспекцією у Шевченківському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві безпідставно прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.12.2015 №5048/17-01, податкову вимогу від 27.09.2016 №9571-17 та рішення про опис майна у податкову заставу від 27.09.2016 №2380/26-59-17-01-14. Так, позивач наголошує, що останнім в повній мірі та у відповідності до чинного законодавства було сплачено податок на доходи фізичних осіб за 2014 рік, в тому числі з урахуванням фінансового результату від операцій з інвестиційними активами.

Відповідач проти позову заперечив зазначивши, що вимоги позивача є безпідставними та такими що не підлягають задоволенню, оскільки, відповідно до висновків зазначених в акті від 05.11.2015 №178/17-01/2408502413, ОСОБА_1 порушено п. 170.2 статті 170, пункт 176.1 статті 176 Податкового кодексу України, а саме завищено суму витрат на придбання інвестиційного активу у 2014 році на загальну суму 1 803 335,00 грн. та занижена фінансовий результат операцій інвестиційними активами в сумі 1 803 335,00 грн. Так, в обґрунтування вказаного висновку відповідачем зазначено, що позивачем не надано на письмовий запит державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві документів, які підтверджують суму понесених витрат на придбання інвестиційного активу.

Також, від представника позивача через канцелярію суду 07.12.2017 надійшла заява про розподіл судових витрат, відповідно до якої представник позивача просить у випадку задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 стягнути на користь позивача судові витрати, а саме, судовий збір у розмірі 4 939,13 грн. та витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката у розмірі 8 500,00 грн.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження.

Відповідно до пунктів 10 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" №2147-VIII від 03.10.2017, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Між ОСОБА_1 (Продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Єврокар Сервіс" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу цінних паперів від 13.05.2014 №1057/БВ. Відповідно до вказаного договору, продавець зобов`язується передати у власність покупця належні йому 12 226 штук простих іменних акцій закритого акціонерного товариства "Атолл Холдінг" в строк до 30.05.2014, а покупець оплатити вказані цінні папери в строк до 31.12.2017. Відповідно до підпункту 1.1 пункту 1 договір купівлі-продажу цінних паперів від 13.05.2014 №1057/БВ, загальна номінальна вартість цінних паперів 1 803 335,00 грн.

Так, відповідно до розпорядження від 19.05.2014 №01 ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Єврокар Сервіс" перераховано 12 226 цінних паперів. На виконання умов договіру купівлі-продажу цінних паперів від 13.05.2014 №1057/БВ, за період з 24.06.2014 по 31.12.2014 товариством з обмеженою відповідальністю "Єврокар Сервіс" було перераховано грошові кошти у розмірі 2 680 548,00 грн., що підтверджується виписками з банківських рахункого рахунку та довідкою товариства з обмеженою відповідальністю "Єврокар Сервіс" від 28.04.2015 №169.

Надалі, позивачем до державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві 30.07.2015 подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2014 рік з додатком №3 «Розрахунок податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих від операцій з інвестиційними активами» у якому зазначено податок на доходи фізичних осіб з інвестиційного прибутку за 2014 рік в сумі 149 126,21 грн.

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку дотримання вимог податкового законодавства з питань повноти та своєчасності сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб від доходів отриманих у вигляді інвестиційного прибутку ОСОБА_1 за період з 01.01.2014 по 31.12.2014.

За результатами проведеної перевірки Державною податковою інспекцією у Шевченківську районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві складено акт перевірки від 05.11.2015 №178/17-01/2408502413 (далі - акт перевірки), яким зафіксовано порушення позивачем статті 36, пункту 170.2 статті 170, пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України від 02.12.2018 №2755-VI.

На підставі акту перевірки Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.12.2015 №5048/17-01, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб за 2014 рік за основним платежем у сумі 306 323,35 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 76 580,84 грн.

В подальшому, контролюючим органом також було прийнято податкову вимогу від 27.09.2016 №9571-17 та рішення про опис майна у податкову заставу від 27.09.2016 №2380/26-59-17-01-14.

Не погоджуючись з зазначеним податковим повідомленням-рішенням, податковою вимогою та рішенням про опис майна у податкову заставу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування резидента, зокрема є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Згідно із пунктом 164.1 статті 164 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Підпунктом 164.2.9 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, зокрема включається інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.40 і 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Особливості оподаткування інвестиційного прибутку визначені у пункті 170.2 статті 170 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до підпункту 170.2.1 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік.

За правилами, визначеними підпунктом 170.2.2 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України, інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4-170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).

Відповідно до підпункту 170.2.3 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України, якщо в результаті розрахунку інвестиційного прибутку за правилами, встановленими цією статтею, виникає від`ємне значення, воно вважається інвестиційним збитком.

Підпункт 170.2.6 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України встановлює, що до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.

Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.

Якщо загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами має від`ємне значення, його сума переноситься у зменшення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами наступних років до його повного погашення, крім фінансових результатів, зазначених в абзаці першому пункту 29 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу.

Аналіз наведених правових норм свідчить, що до складу інвестиційного прибутку включається позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу, а до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.

При цьому, суд зазначає, що при вирішенні питання щодо оподаткування інвестиційного прибутку, перевірці підлягають обставини наявності у позивача позитивного фінансового результату від операцій з інвестиційними активами.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 826/9611/16 ( № К/9901/1430/17).

Як вбачається з акта перевірки 05.11.2015 №178/17-01/2408502413, висновки щодо порушення позивачем приписів Податкового кодексу України зроблено з огляду на те, що ОСОБА_1 порушено п. 170.2 статті 170, пункт 176.1 статті 176 Податкового кодексу України, а саме завищено суму витрат на придбання інвестиційного активу у 2014 році на загальну суму 1 803 335,00 грн. та занижена фінансовий результат операцій інвестиційними активами в сумі 1 803 335,00 грн.

В запереченні на позовну заяву, відповідач стверджує, що позивачем не надано на письмовий запит державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві документів, які підтверджують суму понесених витрат на придбання інвестиційного активу.

Відповідно до пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України визначено, що платники податку зобов`язані, зокрема, вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов`язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку; отримувати та зберігати протягом строку давності, встановленого цим Кодексом, документи первинного обліку, в тому числі на підставі яких визначаються витрати при розрахунку інвестиційного прибутку та формується податкова знижка платника податку; подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов`язковим.

На вимогу контролюючого органу та в межах його повноважень, визначених законодавством, платники податку зобов`язані пред`являти документи і відомості, пов`язані з виникненням доходу або права на отримання податкової знижки, обчисленням і сплатою податку, та підтверджувати необхідними документами достовірність відомостей, зазначених у податковій декларації з цього податку;

Суд звертає увагу, що у відповідності до зазначеної правової норми платник податку не зобов`язаний подавати разом із податковою декларацією відповідні підтверджуючі документи, а повинен лише вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, та отримувати і зберігати протягом строку давності, документи первинного обліку.

Якщо під час перевірки у відповідача виникли сумніви у підтвердженні відповідних сум витрат на придбання позивачем інвестиційного активу, він міг вимагати надання необхідних документів, для підтвердження достовірності даних податкової декларації.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що державна податкова інспекція у Шевченківському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві просила позивача надати будь-які підтверджуючі документи щодо витрат на придбання інвестиційного активу, зокрема відповідачем не надано суду доказів направлення письмового запиту на адресу ОСОБА_1 з вимогою надати до контролюючого органу такі документи.

Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що позивачем було подано до податкового органу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2014 рік з додатком №3 «Розрахунок податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих від операцій з інвестиційними активами» у якому зазначено податок на доходи фізичних осіб з інвестиційного прибутку за 2014 рік в сумі 149 126,21 грн.

У відповідності до розрахунку податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих від операцій з інвестиційними активами, сума доходу отриманого від продажу інвестиційного активу склала 2 680 548,00 грн., при цьому сума витрат - 1 803 335,00 грн. Таким чином, фінансовий результат операцій з інвестиційними активами склав - 877 213,00 грн. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було сплачено суму податку з врахуванням вказаного фінансового результату відповідно до квитанції від 28.07.2015 №122016083 у розмірі 149 036,14 грн.

Отже, при розрахунку доходу від продажу цінних паперів відповідно до договору від 13.05.2014 №1057/БВ, позивачем враховано витрати на придбання вказаних вище цінних паперів, що підтверджується наявними у справі матеріалами та не спростовано відповідачем.

На підставі вищевикладеного суд вважає, що висновки акта перевірки від 05.11.2015 №178/17-01/2408502413, відповідно до якого встановлено заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб за 2014 рік на 1 803 335,00 грн. є безпідставними, а податкове повідомлення-рішення 21.12.2015 №5048/17-01 є протиправним та підлягає скасуванню.

Крім того, враховуючи встановлені судом обставини справи, податкова вимога від 27.09.2016 №9571-17 та рішення про опис майна у податкову заставу від 27.09.2016 №2380/26-59-17-01-14 також підлягають скасуванню.

Що стосується вимоги позивача щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 500, 00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з положеннями частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.03.2018 у справі №815/4300/17, від 11.04.2018 у справі №814/698/16.

Також, суд зазначає, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Тобто, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VI ).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VI ).

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження наявності у позивача витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано копії таких документів: договору про надання правової допомоги від 08.12.2016, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, ордер на надання правової допомоги, детальний опис робіт (наданих послуг) за договором про надання правової допомоги від 08.12.2016, акти про прийняття-передачу наданих послуг від 21.12.2017, докази про сплату витрат на правничу допомогу, а саме

Так, відповідно до підпункту 4.1 пункту 4 договору про надання правничої допомоги від 08.12.2019, оплата за надання правової допомоги на підставі даного договору здійснюється у формі гонорару .

Відповідно до детального опису робіт (наданих послуг) за договором про надання правової допомоги від 08.12.2016, виконавцем - представником позивача надана наступна правова допомога:

- складання та подання позовної заяви до Окружного адміністративного суду міста Києва, розмір гонорару склав 7 000,00 грн., оплату здійснено на підставі рахунку від 27.02.2017 №14, що відображено в виписці по особовому рахунку Адвокатського об`єднання «СКІФ» № НОМЕР_1 за 01.03.2017;

- участь адвоката в судовому засіданні у справі №826/55/16, розмір гонорару склав 1 500,00 грн., оплату здійснено на підставі рахунку від 25.10.2017 №93, що відображено в виписці по особовому рахунку Адвокатського об`єднання «СКІФ» № НОМЕР_1 за 31.10.2017.

З огляду на вищевикладене та виходячи з обсягу задоволених позовних вимог на користь позивача слід стягнути судові витрати, пов`язані з наданням правничої допомоги при розгляді справи в суді в розмірі 8 500, 00 грн.

Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також доводи сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби в місті Києві від 21.12.2015 №5048/17-01.

Визнати протиправним та скасувати податкову вимогу державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби в місті Києві від 27.09.2016 №9571-17.

Визнати протиправним та скасувати рішення державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби в місті Києві про опис майна у податкову заставу від 27.09.2016 №2380/26-59-17-01-14.

Стягнути з державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Державної фіскальної служби в місті Києві (адреса: 04107, м. Київ, вул. Багговутівська, 26, код ЄДРПОУ 39561761) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) понесені ним судові витрати у розмірі 4 939,13 грн. (чотири тисячі дев`ятсот тридцять дев`ять гривень тринадцять копійок).

Стягнути з державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Державної фіскальної служби в місті Києві (адреса: 04107, м. Київ, вул. Багговутівська, 26, код ЄДРПОУ 39561761) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 500, 00 (вісім тисяч п`ятсот гривень).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.