Рішення № 82930752, 03.07.2019, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2019 р.м. ХерсонСправа № 540/654/1916 год. 20 хв.

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Хом`якової В.В.,

при секретарі: Перебийніс Н.Ю., за участю позивача ОСОБА_1 , представника відповідачів ОСОБА_2 .,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного територіальне управління юстиції у Херсонській області, Міністерства юстиції України про стягнення середнього заробітку,

встановив:

ОСОБА_1 (позивач) просить стягнути з Головного територіального управління юстиції у Херсонській області середній заробіток за час затримки виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2016 по справі № 821/858/16 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Головного територіального управління юстиції у Херсонській області за період з 01.08.2018 по 31.03.2019 в сумі 73 319,68 грн. з відрахуванням до бюджету обов`язкових платежів; та зобов`язати Головне територіальне управління юстиції у Херсонській області у 10-денний строк подати звіт про виконання рішення суду.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що наказом Міністерства юстиції України від 25.05.2015 №1674/к ОСОБА_1 було призначено на посаду начальника Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, а наказом Міністерства юстиції України від 26.05.2016 № 3088/к позивача було звільнено з посади. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2016 по справі № 821/858/16 наказ про звільнення скасовано та поновлено позивача на займаній посаді. Рішення суду про поновлення на посаді допущено до негайного виконання. 07.12.2016 було видано виконавчий лист. Постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2016 по справі №821/858/16 в частині поновлення позивача на займаній посаді залишається невиконаною. За затримку виконання рішення суду в період з 23.11.2016 по 31.07.2018 в судовому порядку рішенням по справі № 2140/1510/18 вже було стягнуто 183957,76 грн. середнього заробітку.

Ухвалою від 03.04.2019 відкрито провадження у справі у спрощеному провадженні. В подальшому суд перейшов до загального провадження.

До участі в розгляді справи судом було залучено в якості другого відповідача Міністерство юстиції України.

Від Головного територіального управління юстиції у Херсонській області (відповідач-1) надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову. Відповідач-1 вказує на те, що суду необхідно врахувати висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду у подібних спорах, а саме необхідно враховувати, що позивач за спірний період працює в іншій установі, отримує дохід за новим місцем роботи, а також отримував допомогу по безробіттю. Відповідач-1 послався на постанову Вищого адміністративного суду України у справі №К/800/62784/14 від 13.05.2015, ухвалу ВАСУ у справі №К/800/20182/17 від 21.06.2017, постанову Верховного Суду у справі №814/709/16 від 11.04.2018, ухвали ВАСУ у справах №К/800/43455/15 від 29.03.2017; №К/800/48632/15 від 13.09.2017, постанову Верховного Суду від 11.07.2018 у справі №813/6551/15, постанови Верховного Суду України від 22.11.2018 у справі №340/41/17, від 12.12.2018 у справі №805/5003/15-а. Відповідач-1 вважає, що Верховний Суд затвердив прецедентне правило - для правильного вирішення спору, який виник на підставі 236 статті КЗпП, звертати увагу суду на наявність отриманої заробітної плати позивача за новим місцем роботи. В разі отримання заробітної плати за новим місцем роботи, соціальної допомоги, отримані доходи підлягають зарахуванню при присудженні позивачу заробітку за час вимушеного прогулу. Якщо сума отриманого доходу за новим місцем роботи перевищує суму позовних вимог, позов про стягнення середнього заробітку за час невиконання судового рішення за таких обставин є безпідставним. Середній заробіток повинен стягуватись за період до моменту працевлаштування позивача на іншій роботі чи отримання доходу від підприємницької діяльності. Щодо посилання ОСОБА_1 на постанову Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 у справі №826/808/16, то відповідач-1 вказує на те, що в цій постанові спір щодо застосування статті 235 КЗпП, а предметом спору виступає скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, зобов`язання виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу і вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди, які за своєю природою відрізняються від спірних правовідносин, про які йде мова у справі про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення. Водночас, статтею 236 КЗпП регламентовано оплату вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника. У разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду у справі №821/858/16 від 23.11.2016 одночасно з поновленням ОСОБА_1 на роботі, з ГТУЮ у Херсонській області, на підставі ст.235 КЗпП, вже стягнуто на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу. Звертає увагу суду, що Головне територіальне управління юстиції у Херсонській області не вчиняє жодних дій, які б порушували або якимось чином перешкоджали позивачу у його можливості заробляти собі на життя працею. Відповідач-1 вважає, що перебуваючи на іншій посаді та отримуючи заробітну плату за новим місцем роботи позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку з ГТУЮ у Херсонській області є фактично зловживанням своїми правами на отримання компенсації (за рахунок коштів державного бюджету).

Відповідач-2 відзиву на позовну заяву не надав до суду.

Позивач прибув в судове засідання. Просить задовольнити позов.

Представник відповідачів прибув в судове засідання, просить відмовити в задоволенні позову.

Підготовче засідання закрито 03.07.2019 та за письмовою згодою представників сторін розпочато слухання справи по суті.

03.07.2019 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступних висновків.

Наказом Міністерства юстиції України від 25.05.2015 №1674/к ОСОБА_1 призначено на посаду начальника Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, а наказом Міністерства юстиції України від 26.05.2016 №3088/к ОСОБА_1 звільнено з посади начальника Головного територіального управління юстиції у Херсонській області 27.05.2016 за власним бажанням, відповідно до частини 2 статті 86 Закону України "Про державну службу".

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2016 по справі № 821/858/16 визнано протиправними та скасовано наказ Міністерства юстиції України № 3088/к "Про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Головного територіального управління юстиції у Херсонській області", наказ Головного територіального управління юстиції у Херсонській області №1244/1 від 27.05.2016 р. "Про звільнення ОСОБА_1 ", вирішено поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Головного територіального управління юстиції у Херсонській області з 27.05.2016 р. та стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Херсонській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 54880 грн.

Рішення суду про поновлення на посаді допущено до негайного виконання, 07.12.2016 було видано виконавчий лист, в якому боржником зазначено Мінюст України.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду по справі №2140/1510/18 від 12.11.2018 частково задоволено позовну заяву ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення, стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Херсонській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2016 по справі № 821/858/16 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Головного територіального управління юстиції у Херсонській області за період з 23.11.2016 по 31.07.2018 в сумі 183 957,76 грн.

На день розгляду даної справи постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2016 по справі № 821/858/16 в частині поновлення позивача на займаній посаді залишається невиконаною, що сторонами не заперечується, хоч є законною і не скасована касаційною судовою інстанцією.

Тому позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до частини 1 статті 235 Кодексу законів про працю України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. За правилами частини 2 статті 235 зазначеного Кодексу при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню (частини 5 статті 235 Кодексу законів про працю України).

Статтею 236 Кодексу законів про працю України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Частиною 1 ст. 370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Згідно з частиною першою статті 325 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Пунктом 3 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

Відповідно до частини другої статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Частиною четвертою статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України законодавець обумовив питання примусового виконання судових рішень у порядку, встановленому Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 606-XIV). Цим підкреслюється винятковість саме примусового виконання рішення адміністративного суду. Відповідно до статті 2 Закону № 606-XIV примусове виконання рішень покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Правова природа діяльності органів державної виконавчої служби та її основне призначення полягає саме в примусовому виконанні рішень суду, в тому числі постанов судів про поновлення на посадах у відносинах публічної служби, які набрали законної сили, що і є підставою для негайного їх виконання. Добровільне виконання рішення суду боржником - це його законодавчо встановлений обов`язок. Зокрема, зазначений обов`язок не залежить від того, подала особа, яку поновлено на роботі, заяву чи виконавчий лист. В таких випадках держава в особі органу державної виконавчої служби несе відповідальність за виконання остаточних судових рішень.

Враховуючи те, що постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2016 по справі № 821/858/16 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді добровільно шляхом прийняття відповідного наказу Міністерством юстиції України не виконана, суд вважає обгрунтованими доводи позивача про те, що він має право, відповідно до статті 236 Кодексу законів про працю України, на виплату йому середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі.

Розрахунок середньомісячного заробітку розраховується згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі Порядок № 100). Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку №100, у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Пунктом 8 Порядку №100 передбачено, що для нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Позивачем обчислений середній заробіток за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі за період з 01.08.2018 по 31.03.2019 (167 днів) в сумі 73319,68 грн., виходячи з середньоденної зарплати 439 грн. 04 коп., саме цей розмір був вказаний у постанові Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2016 по справі № 821/858/16. Цей розрахунок є правильним, тому що довідкою про заробітну плату позивача від 16.06.2016 № 227 ГТУЮ у Херсонській області підтверджено заробітну плату з березня 2016 року в сумі 7917 грн. 66 коп. та квітня 2016 року - 10961 грн., та враховуючи 22 робочих днів у березні 2016 року та 21 робочих днів у квітні 2016 року. Отже, середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді складає: 167 робочих днів * 439,04 грн. = 73319,68 грн.

Суд вважає, що сума середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на посаді ОСОБА_3 може бути стягнута лише з Міністерства юстиції України, а не з Головного територіального управління юстиції у Херсонській області. Згідно норм статті 236 Кодексу законів про працю України, фінансову відповідальність за затримку виконання рішення суду про поновлення на роботі покладено на власника або уповноважений ним орган, які допустили затримку виконання судового рішення. Саме Міністерство юстиції є боржником у справі про поновлення ОСОБА_1 на посаді.

Слід відмітити, що відповідно до п.9 Положення про Головні територіальні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, начальники Головних територіальних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі призначаються на посади та звільняються з посад державним секретарем Міністерства юстиції України.

Таким чином, винесення наказу про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Головного територіального управління юстиції Міністерства юстиції України в Херсонській області є обов`язком Міністерства юстиції України, а відтак, витрати по виплаті середнього заробітку за час затримки виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2016 по справі № 821/858/16 повинно нести Міністерство юстиції України. Відповідач-2 не повідомив суду про наявність будь-яких причин, які перешкоджають прийняттю наказу про поновлення позивача на посаді.

Враховуючи обов`язковість виконання рішення суду про поновлення позивача на посаді з моменту його ухвалення, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача-2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду про поновлення позивача на посаді у період з 01.08.2018 по 31.03.2019.

Виплата грошового забезпечення проводиться за весь час вимушеного прогулу. Законодавством не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин. Посилання представника відповідачів на необхідність зменшення розміру компенсації за час вимушеного прогулу з огляду на пункт 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" є помилковим, оскільки викладені в ньому роз`яснення були зроблені з урахуванням вимог закону, зокрема частини третьої статті 117 КЗпП України, яку виключено на підставі Закону України від 20 грудня 2005 року № 3248-15 "Про внесення змін до Кодексу законів про працю України". Указана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21 вересня 2017 року (№ 6-2597цс16). Доводи представника відповідачів про те, що в вище наведеній Постанові Великої Палати Верховного Суду йдеться мова не про виплати середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, а за час вимушеного прогулу, суд не приймає до уваги, оскільки спірним в даному випадку є питання не підстав виплати середнього заробітку (за час затримки або вимушеного прогулу), а питання проведення виплат за весь час вимушеного прогулу без будь-яких зменьшень, в тому числі на отриману заробітну плату на іншій посаді в період не виконання рішення суду про поновлення. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок, відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Європейської Конвенції з прав людини" (вказана позиція відображена в рішення Європейського суду з прав людини від 15 жовтня 2009 року у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України").

Суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів. Отже, справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що було зазначає в резолютивній частині рішення суду.

Інші доводи представника відповідачів суд також до уваги не приймає та вважає їх необґрунтованими та такими, які не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову.

Щодо встановлення судового контролю, та вимоги позивача зобов`язати ГТУЮ у Херсонській області у 10-денний строк подати звіт про виконання рішення суду. Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. З аналізу вказаної норми вбачається, що встановлення судового контролю за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі, є правом, а не обов`язком суду. Отже, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах є саме диспозитивним правом суду, яке може використовуватись в залежності від наявності об`єктивних обставин, що підтверджені належними та допустимими доказами.

Позивач не навів аргументованих доводів та не надав доказів того, що рішення суду про стягнення грошових коштів з центрального органу влади буде тривалий час невиконане, враховуючи, та в зв`язку з чим своєчасно у межах розумних строків не будуть поновлені його права. Відтак, дане клопотання позивача не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Задовольнити позов ОСОБА_1 .

Стягнути з Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток в сумі 73319,68 грн. за час затримки виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2016 по справі № 821/858/16 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, за період з 01.08.2018 по 31.03.2019, з відрахуванням до бюджету обов`язкових платежів.

Стягнути з Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору в сумі 768 грн. 40 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 10 липня 2019 р.

Суддя Хом`якова В.В.

кат. 106030000