Рішення № 82930658, 09.07.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

09 липня 2019 р. справа № 520/3728/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.

розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Начальника Департаменту соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації Шпараги Ю.І. (майдан Свободи, буд.5, Держпром, 7 пов., 3 під., м.Харків, 61022, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;

- зобов`язати Комісію з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи встановити і видати ОСОБА_1 посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 3-ої категорії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що проходячи дійсну військову службу в період 27-28 квітня 1986 року перебував в зоні радіаційного забруднення, евакуйовував матеріальну частину в с.Копачі Чорнобильського району, у зв`язку з чим відповідно до постанови КМУ від 20.01.1997 р. №514 "Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має право на надання статусу учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС 3-ої категорії. У грудні 2018 року позивач звернувся до відповідача з заявою про видачу посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, однак рішенням Комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ОСОБА_1 , відмовлено у видачі посвідчення. Не погодившись з такою відмовою відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх соціальних прав.

Ухвалою суду від 16.04.2019 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 07.05.2019 року відкрито спрощене провадження по справі, відповідно ст.257-262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с.44).

Представник відповідача - Начальника Департаменту соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації Шпараги Ю.І., надав письмовий відзив на позов, в якому заперечував проти задоволення позову, посилаючись на те, що рішення Комісії від 19.12.2018 року прийняте на підставі, у спосіб та в межах чинного законодавства України, оскільки, ОСОБА_1 при зверненні до ХОДА не надав документи, що підтверджують безпосереднє виконання робіт у зоні відчуження. Крім того, зауважує, що директор департаменту соціального населення Харківської обласної державної адміністрації не є належним відповідачем у справі, так як жодних рішень у відношенні позивача не приймав.

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

З`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсіонер по інвалідності 1 групи загальне захворювання, відповідно до довідки до акта МСЕК Серії 12 ААА №704816 від 27.06.2018 року, на підставі якої видане пенсійне посвідчення Серія НОМЕР_2 , виданого 16.08.2018 року (а.с.18).

Згідно архівної довідки Галузевого державного архіву Міністерства оборони України №107 від 10.09.2018 року рядовий ОСОБА_1 вважається таким, що перебував в зоні Чорнобильської АЕС з 27 по 28 квітня 1986 року. В журналі обліку часу знаходження і доз опромінення військовослужбовців в/ч27309 та членів їх сімей в зоні Чорнобильської АЕС значиться, що рядовий ОСОБА_1 за період з 27 по 28 квітня 1986 року отримав дозу опромінення - "4452" (чотири, чотири, п`ять, два) мр (не розшифровано).

Згідно витягу з історичного формуляру в/ч 27309 приймала участь і ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС не в повному складі, а з частини відряджались окремі особи для евакуації матеріальної частини, яка розташовувалась в с.Копачі, Чорнобильського району в період з 26 квітня по 14 листопада 1986 року. (а.с.6).

В грудні 2018 року позивач звернувся до Комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи з заявою про встановлення статусу учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС 3-ої категорії та видачі відповідного посвідчення.

Згідно з витягу з протоколу №3 від 19.12.2018 року комісія з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи Департаменту соціального захисту населення Харківської обласної ради вирішила відмовити ОСОБА_1 у видачі посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у зоні відчуження (а.с.7).

Не погоджуючись з відмовою відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх порушених прав.

Суд, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог виходить з наступного, частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-ХІІ від 28 лютого 1991 року (далі - Закону №796-ХІІ), учасниками ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно із частиною 1 статті 65 Закону №796-ХІІ, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 3 Закону №796-ХІІ, посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Частиною 4 Закону №796-ХІІ, встановлено, що видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій.

На момент виникнення спірних правовідносин, правила видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи регулював Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 №551 (далі - Порядок №551).

За визначенням, наведеним у пункті 2 Порядку №551, посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", іншими актами законодавства.

Згідно п. 11 Порядку №551, посвідчення видаються уповноваженими органами за місцем проживання (реєстрації) особи на підставі рішень комісій з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян, утворених уповноваженими органами (далі - регіональні комісії).

Відповідно до п. 13 Порядку №551, спірні питання щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, та осіб, евакуйованих із зони відчуження в 1986 році, розглядаються утвореними Київською та Житомирською облдержадміністраціями комісіями з вирішення спірних питань щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, а також осіб, евакуйованих із зони відчуження в 1986 році, на підставі підтвердних документів про участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, евакуацію із зони відчуження в 1986 році, документів, що підтверджують факт проживання в населеному пункті, віднесеному до зони відчуження.

Спірні питання визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, вирішуються комісією при Мінсоцполітики, до складу якої, крім його фахівців, входять представники МОЗ, ДАЗВ, МВС, Міноборони, Київської облдержадміністрації та громадських об`єднань, статутна діяльність яких пов`язана із соціальним захистом осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (за згодою), за поданням уповноважених органів.

Рішення зазначених комісій є підставою для видачі посвідчень відповідної категорії.

Розпорядженням Харківської обласної державної адміністрації від 05.10.2018 року №541 затверджено Положення про Комісію з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до пунктів 1 та 4 зазначеного Положення, Комісія з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи є постійно діючим колегіальним органом, утвореним головою Харківської обласної державної адміністрації з метою додержання законодавства у сфері соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Основним завданням Комісії є розгляд документів, поданих відповідно до Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 №551, та прийняття рішення, яке є підставою для видачі або відмови у видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та вкладок до них.

Відповідно до частини 2 пункту 11 Порядку №551, посвідчення видаються учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - на підставі одного з таких документів:

- довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження із зазначенням кількості днів і населеного пункту, підтвердженої первинними документами (наказ чи розпорядження про відрядження до зони відчуження із зазначенням періоду роботи (служби) в зоні відчуження, особового рахунка, табеля обліку робочого часу, посвідчення про відрядження в зону відчуження з відміткою підприємства про прибуття та вибуття працівника, шляхових листів (за наявності), трудової книжки (у разі потреби);

- довідки архівної установи про участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в зоні відчуження із зазначенням періоду служби (виконання робіт), днів виїзду на об`єкти або в населені пункти зони відчуження, у разі потреби - довідки командира військової частини, військового квитка, витягу з особової справи військовослужбовця, завіреного в установленому порядку.

Як зазначається відповідачем у письмовому відзиві на позов, ОСОБА_1 при зверненні до Комісії надав до заяви наступні документи:

- нотаріально завірену копію довідки Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 16.10.2018 №179/1/13359, в якій зазначається, що в наказі командира військової частини №27309 м.Васильків, де проходив дійсну строкову службу позивач: "О пребывании военнослужащих в/ч 27309 и членов их семей в зоне Чернобыльськой АЕС" ОСОБА_2 с 27 по 28 апреля 1986 года";

- копію військового квитка НОМЕР_3 , в якому відсутній запис про участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Аналізуючи надані позивачем на розгляд комісії документи у взаємозв`язку з нормами чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про обґрунтованість та законність рішення Комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, викладене в протоколі №3 від 19.12.2018 року про відмову встановлення статусу та видачі посвідчення ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, так як ОСОБА_1 не надано належних документів, які б підтверджували безпосередню участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Так, з наданій позивачем архівній довідці відсутні відомості, в якій саме зоні Чорнобильській АЕС перебував позивач, які роботи виконував. Також у військовому квитку позивача ніяких записів про відрядження чи перебування його у зоні Чорнобильської АЕС не містяться.

Суд зауважує, що надані позивачем копії виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого 9.6268, виданої КЗОЗ "Обласна клінічна лікарня-центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" та виписки із історії хвороби Інституту терапії Академії медичних наук України №2535, довідка до акту огляду МСЕК Серія 12ААА№704816 від 27.06.2018 не містять висновків, що інвалідність ОСОБА_1 настала внаслідок дії факторів іонізуючого випромінювання або захворювання якого пов`язане з виконанням обов`язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п`ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

За таких обставин, беручи до увагу всі надані сторонами докази в їх сукупності, суд доходить висновку про не обґрунтованість пред`явленого позову та відмовляє в його задоволенні.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст.255, ст. 293, ст. 295, ст.297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Начальника Департаменту соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації Шпараги Ю.І. про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення у відповідності до ст. 295 цього Кодексу. Або в порядку, передбаченому п.15.5 Розділу VII КАС України, а саме: до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Панченко