Ухвала суду № 82930570, 10.07.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

10 липня 2019 року Справа № 160/6323/19

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Барановського Р. А. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро заяву про самовідвід судді в адміністративній справі №160/6323/19 за позовом ОСОБА_1 до відповідача 1 – Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області, відповідача 2 – Ради адвокатів Дніпропетровської області, відповідача 3 – Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України», треті особи: Адвокатське об`єднання «Всеукраїнська спілка адвокатів», Громадська спілка «Асоціація захисту прав людини в Україні» про визнання дій протиправними, скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

08.07.2019р. ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до відповідача 1 – Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області, відповідача 2 – Ради адвокатів Дніпропетровської області, відповідача 3 – Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України», треті особи: Адвокатське об`єднання «Всеукраїнська спілка адвокатів», Громадська спілка «Асоціація захисту прав людини в Україні», в якій позивач просить суд:

визнати протиправними дії Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області, ідентифікаційний код юридичної особи - 20298303; Ради адвокатів Дніпропетровської області, ідентифікаційний юридичної особи - 38598654; Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України», ідентифікаційний код юридичної особи - 38488439; у відношенні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 щодо: неналежних утворення, організацію, перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката, розгляду дисциплінарної справи, складання, оформлення, оголошення, вручення, оприлюднення, внесення до Єдиного реєстру адвокатів України, виконання рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області №6/ДПР-19 від 13.06.2019р. про позбавлення адвоката Дмитра Сергійовича Чернеша права на заняття адвокатською діяльністю;

визнати протиправними дії Ради адвокатів Дніпропетровської області, ідентифікаційний юридичної особи - 38598654; Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України», ідентифікаційний код юридичної особи - 38488439; у відношенні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , щодо неналежного ведення Єдиного реєстру адвокатів України щодо адвоката Дмитра Сергійовича Чернеша;

скасувати рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області №6/ДПР-19 від 13.06.2019р. про позбавлення адвоката Дмитра Сергійовича Чернеша права на заняття адвокатською діяльністю;

зобов`язати Раду адвокатів Дніпропетровської області, ідентифікаційний юридичної особи - 38598654; Недержавну некомерційну професійну організацію «Національна асоціація адвокатів України», ідентифікаційний код юридичної особи - 38488439; негайно внести до Єдиного реєстру адвокатів України щодо адвоката Дмитра Сергійовича Чернеша слідуючи зміни:

-інформацію з розділу «Інформація про зупинення або припинення права на заняття адвокатською діяльністю» видалити;

-доповнити розділ «Адреса робочого місця та номери засобів зв`язку» слідуючим записом: «телефони: НОМЕР_2 , НОМЕР_3 »;

стягнути солідарно з Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області, ідентифікаційний код юридичної особи - 20298303; Ради адвокатів Дніпропетровської області, ідентифікаційний юридичної особи - 38598654; Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України», ідентифікаційний код юридичної особи - 38488439; на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , моральну шкоду в сумі 300 000 (триста тисяч) гривень 00 копійок;

при винесенні рішення судові витрати стягнути солідарно з Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області, ідентифікаційний код юридичної особи - 20298303; Ради адвокатів Дніпропетровської області, ідентифікаційний юридичної особи - 38598654; Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України», ідентифікаційний код юридичної особи - 38488439; на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер обліково картки платника 'податків – НОМЕР_1 ;

зобов`язати Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури Дніпропетровської області, ідентифікаційний код юридичної особи - 20298303; Раду адвокатів Дніпропетровської області, ідентифікаційний юридичної особи - 38598654; Недержавну некомерційну професійну організацію «Національна асоціація адвокатів України», ідентифікаційний код юридичної особи – 38488439 подати до суду звіт про виконання судового рішення протягом 3 (трьох) денного строку з моменту набрання законної сили рішення суду.

Справі за вищезазначеним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи – 160/6323/19.

Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.07.2019р. справу №160/6323/19 передано до розгляду судді Барановському Р.А.

10.07.2019р. суддею Барановським Р.А. подано заяву про самовідвід, яка обґрунтована наявністю обставин, які можуть викликати у сторін сумнів у неупередженості або об`єктивності судді, а саме тим, що батько судді є адвокатом та обліковується у Раді адвокатів Дніпропетровської області.

Так, з урахуванням строків визначених у ч. 1 ст. 40 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд заяви судді Барановського Р.А. про самовідвід підлягає до розгляду у письмовому провадженні.

Суд при вирішенні питання про наявність підстав для самовідводу судді виходить з наступного.

Відповідно до ст.ст. 1, 17 Кодексу суддівської етики, затвердженого V з`їздом суддів України 24.10.2002р., суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. Суддя повинен уникати взаємовідносин, які можуть вплинути на незалежність та неупередженість судді.

За змістом Кодексу адміністративного судочинства України, процесуальною гарантією забезпечення безсторонності та об`єктивності суду є право відводу (самовідводу).

Підстави для відводу (самовідводу) судді наведені у статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 36 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Частиною 1 статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Питання про самовідвід вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу (ч. 2 ст. 40 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно із ч. 3 ст. 39 Кодексу адміністративного судочинства України, відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Згідно з ч.1 ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.

У відповідності до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 09.11.2006 року у справі "Білуха проти України" та рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.1998 року у справі "Ветштайн проти Швейцарії" зазначено, що важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює право на справедливий судовий розгляд. Кожна людина при визначенні її громадських прав та обов`язків або при висуненні проти неї будь-якого обвинувачення, має право на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Щодо безсторонності Європейський суд з прав людини висуває дві вимоги: по-перше, бути суб`єктивно вільним від упередженості чи зацікавленості у результаті розгляду справи, по-друге, бути об`єктивно безстороннім - тобто суд повинен гарантувати виключення будь-якого обґрунтованого сумніву стосовно його безсторонності. Щоб задовольнити ці вимоги, суд повинен відповідати суб`єктивному і об`єктивному тесту: безсторонність для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися суб`єктивним тестом, тобто на підставі особистого переконання окремого судді в даній справі, і за об`єктивним тестом, тобто з`ясування, чи має суддя гарантії, достатні для виключення будь-якого законного сумніву стосовно його безсторонності.

Статтею 2 Закону України 23.02.2006 №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що рішення Європейського суду з прав людини (надалі - також "ЄСПЛ") є обов`язковими для виконання Україною. Вказаний Закон прямо закріплює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі також - "Конвенція") та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Частина 1 статті 6 Конвенції містить вимоги щодо неупередженості суду. Так, ЄСПЛ розрізняє чи в конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому (рішення у справах "Piersac vs Belgium", "Grieves vs UK"). Крім того, згідно принципу, який є стабільним та викладеним в Рішенні ЄСПЛ у справі "Le Comte, Van Leuveni De Meyere vs Belgium", суд має бути неупередженим і безстороннім.

У справі "П`єрсак проти Бельгії" ("Piersac vs Belgium") ЄСПЛ висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, її відсутність або, навпаки, наявність може бути перевірено різноманітними способами.

У даному контексті можна провести розмежування між суб`єктивним підходом, який відображає особисте переконання даного судді у конкретній справі, та об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект.

Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі «Хаушильд проти Данії» зазначається, що ЄСПЛ потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об`єктивної перевірки.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини при вирішенні того, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» («Wettstein v. Switzerland»), п. 44; та рішення у справі «Ферантелі та Сантанжело проти Італії» («Ferrantelli and Santangelo v. Italy»), від 07.08.1996р., п. 58).

З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, «правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться» (рішення у справі «Де Куббер проти Бельгії» («"De Cubber v. Belgium»), від 26.10.1984р., п. 26).

Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (вищевказане рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» («Wettstein v. Switzerland») та рішення у справі «Кастілло Альгар проти Іспанії» («Castillo Algar v. Spain»), від 28.10.1998р., п. 45).

Такі саме висновки містяться також в рішенні Європейського суду з прав людини від 09.11.2006р. у справі «Білуха проти України» (заява № 33949/02).

В той же час, реалізація принципу верховенства права, визначеного статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України є неможливою без забезпеченої можливості доступу особи до незалежного, неупередженого суду, провадження в якому відповідає вимогам справедливого судового розгляду.

Зважаючи на вказані вище обставини, аналіз норм чинного законодавства України, Конвенції про захист прав і основних свобод людини, практики Європейського суду з прав людини, та з урахуванням приписів ст.ст. 36, 39, 40 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою забезпечення неупередженості у розгляді справи №160/6323/19 та виключення будь-яких сумнівів щодо дотримання судом принципів законності, неупередженості та об`єктивності за результатами розгляду цієї справи, суд вважає, що подана заява судді про самовідвід є вмотивованою та підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 36, 39, 40, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Задовольнити заяву про самовідвід судді Барановського Р.А. в адміністративній справі №160/6323/19 за позовом ОСОБА_1 до відповідача 1 – Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області, відповідача 2 – Ради адвокатів Дніпропетровської області, відповідача 3 – Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України», треті особи: Адвокатське об`єднання «Всеукраїнська спілка адвокатів», Громадська спілка «Асоціація захисту прав людини в Україні» про визнання дій протиправними, скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Справу передати для здійснення розподілу між суддями в порядку, встановленому ч. 1 ст. 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили після її проголошення. Ухвала за наслідками розгляду питання про відвід окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення чи ухвалу суду, прийняті за наслідками розгляду справи.

Суддя Р.А. Барановський