Рішення № 82930312, 10.07.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2019 р. справа № 400/1553/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Марича Є.В., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:Акціонерного товариства "Миколаївобленерго", вул. Громадянська, 40, Миколаїв,54017 до відповідача:Управління Держпраці у Миколаївській області, вул. Маршала Василевського, 40/1, Миколаїв, 54003 про:визнання протиправною та скасування постанови від 25.04.2019 р. № МК929/441/АВ/П/ЗБ-ФС,ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Миколаївобленерго» (далі-позивач) звернулось з позовом до Управління Держпраці у Миколаївській області (далі-відповідач), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову від 25.04.2019 р. №МК929/441/АВ/П/ЗБ-ФС про накладення штрафу в сумі 12519 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не допускав порушення Кодексу законів про працю та Закону України «Про оплату праці», адже ним виплачувалась працівникам основна заробітна плата, додаткова заробітна плата за роботу в нічний час, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, а також в обліковому періоді, який у випадку підприємства складає рік, працівникам виплачується заробітна плата за надурочні, відтак спірна постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідач надав до суду відзив, згідно якого просив відмовити у задоволенні позову, оскільки позивачем допущені порушення щодо виплати заробітної плати не в повному обсязі.

Ухвалою від 27.05.2019 р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заяв і клопотань учасники справи суду не подавали.

Процесуальних дій у справі судом не вчинялось.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

У період з 25.03.2019 р. по 04.04.2019 р. співробітниками відповідача проведено інспекційне відвідування акціонерного товариства «Миколаївобленерго», за результатами якого складено акт від 04.04.2019 р. №МК929/441/АВ.

Згідно висновків акту, відповідач дійшов висновку, зокрема, що в порушення ч. 1 ст. 94 Кодексу законів про працю та ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» позивачем заробітна плата працівникам груп сторожової охорони та чергових на підстанціях, за виконану роботу не виплачується заробітна плата. Заробітна плата нараховуються та виплачується не за фактично відпрацьований час, а з розрахунку норми робочого часу працівників за поточний місяць.

На підставі висновків акту, 25.04.2019 р. відповідачем було прийнято постанову про накладення штрафу №МК929/441/АВ/П/ЗБ-ФС в сумі 12519 р.

Відповідно до статті 94 Кодексу законів про працю, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.

Ті самі норми, закріплені і у ст. 1 Закону України «Про плату праці».

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оплату праці», основна заробітна плата. це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

З матеріалів справи вбачається, що позивач виплачував працівникам, окрім основної заробітної плати (тарифна ставки за місячні норми часу), додаткову заробітну плату за роботу в нічний час, інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

В акті перевірки, також, відображено нарахування вищезазначених виплат, при цьому, відповідач зазначив, що деяким категоріям працівників не доплачена заробітна плата, оскільки у електромонтерів ОСОБА_1 200 год. відпрацьованого робочого часу, ОСОБА_2 188 год, ОСОБА_3 188 год. при нормі 160 год. робочого часу, у сторожів ОСОБА_4 209 годин відпрацьованого часу, ОСОБА_5 187 год., ОСОБА_6 195 год. при нормі 158 годин робочого часу, у машиністів ОСОБА_7 216 год. відпрацьованого часу, ОСОБА_8 228 год, ОСОБА_9 212 год. при нормі 158 год.

Вищезазначене і стало підставою для висновків відповідача, про вчинення позивачем порушення щодо виплати заробітної плати не в повному обсязі і винесення спірної постанови про накладення штрафу.

Суд дійшов висновку про відсутність порушення позивачем трудового законодавства з огляду на наступне.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 62 Кодексу законів про працю України, надурочними вважаються роботи понад встановлену тривалість робочого дня (статті 52, 53 і 61).

Плата надурочних проводиться відповідно до ст. 106 Кодексу законів про працю України.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 106 Кодексу законів про працю України, у разі підсумованого обліку робочого часу оплачуються як надурочні всі години, відпрацьовані понад встановлений робочий час в обліковому періоді, у порядку, передбаченому частинами першою і другою цієї статті.

Відповідно до ст. 61 Кодексу законів про працю України, на безперервно діючих підприємствах, в установах, організаціях, а також в окремих виробництвах, цехах, дільницях, відділеннях і на деяких видах робіт, де за умовами виробництва (роботи) не може бути додержана встановлена для даної категорії працівників щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, допускається за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації запровадження підсумованого обліку робочого часу з тим, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормального числа робочих годин (статті 50 і 51).

Позивачем, окрім іншого, надано до суду Витяг з колективного договору АТ «Миколаївобленерго», копія правил внутрішнього трудового розпорядку, копію наказу товариства «Про запровадження підсумкового обліку робочого часу від 30.12.2016 р. №1055». А згідно пояснень позивача, викладених в позовній заяві, тривалість облікового періоду на підприємстві була визначена зважаючи на особливості виконуваної працівниками роботи, з врахуванням роз`яснень наведених в методичних рекомендаціях щодо застосування підсумованого обліку робочого часу, затверджених Наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 138 від 19.04.2006.

Так, згідно п. 6 методичних рекомендацій обліковим періодом при підсумованому обліку робочого часу, як правило, є місяць. В окремих випадках застосовуються інші облікові періоди - декада (10 календарних днів місяця), квартал, півріччя, рік тощо.

Отже, з огляду на особливості виконуваної роботи та потреб підприємства, тобто в окремих випадках підприємство має право визначити обліковим періодом при підсумованому обліку робочого часу рік, що й було зроблено позивачем.

Таким чином, для працівників, зазначених в акті відповідача, оплата надурочних годин проводиться не на підставі облікового використання робочого часу в межах місяця, а за результатами підсумкового обліку робочого часу за обліковий період - один рік.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не довів правомірності оскаржуваної постанови, що є підставою для задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судовий збір позивачем сплачено в розмірі 1921 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2344 від 22.05.2019 р. (а. с. 4), який підлягає присудженню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов акціонерного товариства "Миколаївобленерго" (вул. Громадянська, 40, Миколаїв, 54017, ідентифікаційний код 23399393) до Управління Держпраці у Миколаївській області (вул. Маршала Василевського, 40/1, Миколаїв, 54003, ідентифікаційний код 39787411) задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Миколаївській області (вул. Маршала Василевського, 40/1, Миколаїв, 54003, ідентифікаційний код 39787411) про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №МК929/441/АВ/П/ЗБ-ФС від 25.04.2019 р.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Миколаївській області (вул. Маршала Василевського, 40/1, Миколаїв, 54003, ідентифікаційний код 39787411) на користь акціонерного товариства "Миколаївобленерго" (вул. Громадянська, 40, Миколаїв, 54017, ідентифікаційний код 23399393) судовий збір в розмірі 1921 грн.

4. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Є. В. Марич