Рішення № 82926902, 10.06.2019, Гайсинський районний суд Вінницької області

Справа № 144/1331/17

Провадження по справі № 2-а/129/6/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" червня 2019 р. Гайсинський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Дєдова С.М.,

розглянувши у відсутність сторін та їх представників у м. Гайсині у порядку спрощеного письмового позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Теплицької районної ради Вінницької області про визнання рішення Теплицької районної ради незаконним та його скасування, -

Встановив:

26.09.2017 року до Теплицького районного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Теплицької районної ради Вінницької області про визнання рішення Теплицької районної ради незаконним та скасування його, в якому позивачем заявлено дві позовні вимоги:

- визнати незаконним та скасувати рішення 24-ї сесії 7-го скликання Теплицької районної ради «Про видалення з сесійної зали ОСОБА_1 »;

- стягнути із Теплицької районної ради Вінницької області на користь ОСОБА_1 завдану моральну шкоду в розмірі 150 000 грн.

У листопаді 2017 року справу за цим позовом Теплицьким районним судом направлено до Гайсинського районного суду для подальшого судового розгляду та вирішення по суті.

Свої позовні вимоги позивач ОСОБА_1 обґрунтував тим, що він, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 05.01.2017 року та на день оскаржуваного ним рішення Теплицької районної ради Вінницької області «Про видалення з сесійної зали Теплицької районної ради ОСОБА_1 », є спеціальним кореспондентом ПП «Редакція газети Шанс» та здійснює свою професійну діяльність як журналіст. 07 вересня 2017 року у приміщенні Теплицької районної ради у смт. Теплик Вінницької області відбувалось пленарне засідання двадцять четвертої чергової сесії 7-го скликання Теплицької районної ради Вінницької області, на якому був присутній спеціальний кореспондент ПП «Редакція газети Шанс» ОСОБА_1 та проводив відеозйомку вказаного пленарного засідання ради, під час чого на розгляд сесії було винесено питання «Про присутність на пленарному засіданні сесії ради ОСОБА_1 » та після нетривалого обговорення більшістю депутатів (15) шляхом відкритого голосування ухвалено рішення Теплицької районної ради Вінницької області «Про видалення з сесійної зали Теплицької районної ради ОСОБА_1 », оформлене 07 вересня 2017 року протоколом №24 пленарного засідання двадцять четвертої чергової сесії 7-го скликання Теплицької районної ради Вінницької області, вказаним протиправним рішенням, яке підлягає скасуванню, на думку позивача заподіяна йому особисто моральна шкода, яку він оцінює в розмірі 150 000 грн., у зв`язку із чим звернувся до суду із вказаними позовними вимогами.

Ухвалою Гайсинського районного суду від 12.04.2018 року адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Теплицької районної ради Вінницької області про визнання рішення Теплицької районної ради незаконним та його скасування ухвалено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження та призначено цю справу до розгляду у судовому засіданні; звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору в сумі 640 грн. за заявлену ним позовну вимогу про визнання незаконним та скасування рішення 24-ї сесії 7-го скликання Теплицької районної ради «Про видалення з сесійної зали ОСОБА_1 », у розмірі ставки судового збору на час звернення до суду із цим позовом, визначеному ст.4 Закону України «Про судовий збір».

Ухвалою Гайсинського районного суду від 02.04.2019 року повернуто заявнику ОСОБА_1 заяву про зміну предмету позову шляхом доповнення позовних вимог від 02.04.2019 р., яку було подано ним 02.04.2019 року до Гайсинського районного суду Вінницької області у адміністративній справі № 144/1331/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Теплицької районної ради Вінницької області про визнання рішення Теплицької районної ради незаконним та його скасування.

Ухвалою Гайсинського районного суду від 14.05.2019 року визнано ОСОБА_3 (паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Теплицьким РВ УМВС України у Вінницькій області) таким, що не може бути в силу приписів ч.2 ст. 58 КАС України представником відповідача Теплицької районної ради Вінницької області із передбаченими КАС України процесуальними правами та обов`язками для представника відповідача у адміністративній справі № 144/1331/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Теплицької районної ради Вінницької області про визнання рішення Теплицької районної ради незаконним та його скасування, а також визнано ОСОБА_4 , такою, що не має передбачених КАС України процесуальних прав та обов`язків представника відповідача Теплицької районної ради Вінницької області на підставі документів, - посвідчення №38, виданого Теплицькою районною радою Вінницької області 7-го скликання 2015-2020 років, рішення Теплицької районної ради Вінницької області 7-го скликання 43-ї позачергової сесії від 29.01.2019 року №528, витягу №1005313540 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 08.05.2019 року, у адміністративній справі № 144/1331/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Теплицької районної ради Вінницької області про визнання рішення Теплицької районної ради незаконним та його скасування.

Позивач ОСОБА_1 подав до суду письмову заяву, згідно із якою заявлені позовні вимоги підтримав повністю, просив їх задовольнити з підстав вказаних у позовній заяві, а також заявив на підставі ч.3 ст. 194 КАС України клопотання про розгляд справи за його відсутності на підставі наявних у суду матеріалів (т.3 а.с. 185).

Представники відповідача Теплицької районної ради Вінницької області із документами, які б підтверджували їх повноваження належним чином, до суду не з`явилися, хоча відповідач Теплицька районної ради Вінницької області була належним чином повідомлена про час та місце судового розгляду справи, що відповідно до ст. 205 КАС України не є перешкодою для проведення судового розгляду цієї справи за відсутності такого учасника справи.

Оскільки позивачем заявлено клопотання про розгляд справи за його відсутності на підставі наявних у суду матеріалів, а належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду справи сторона відповідача в судове засідання не з`явилися, то на підставі ч.3 ст. 194, ст. 205, ст. 257 КАС України суд вирішує вказану справу на підставі наявних у ній доказів за відсутності сторін та їх представників у порядку спрощеного письмового позовного провадження.

З урахуванням позицій сторін, досліджених доказів та вимог закону суд визнає за необхідне змінені позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково з таких міркувань.

Суд, з`ясувавши обставини у справі та перевіривши їх доказами, встановив, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 05.01.2017 року та на день оскаржуваного ним рішення Теплицької районної ради Вінницької області «Про видалення з сесійної зали Теплицької районної ради ОСОБА_1 », спеціальним кореспондентом ПП «Редакція газети Шанс» та здійснює свою професійну діяльність як журналіст, що підтверджується довідками ПП «Редакція газети Шанс» (а.с.а.с.85, 86) довіреністю ПП «Редакція газети Шанс» (а.с.95), посвідченням №5 ПП «Редакція газети Шанс» (а.с. 8, 59).

07 вересня 2017 року у приміщенні Теплицької районної ради у смт. Теплик Вінницької області відбувалось пленарне засідання двадцять четвертої чергової сесії 7-го скликання Теплицької районної ради Вінницької області, на якому був присутній спеціальний кореспондент ПП «Редакція газети Шанс» ОСОБА_1 та проводив відеозйомку вказаного пленарного засідання ради, під час чого на розгляд сесії було винесено питання «Про присутність на пленарному засіданні сесії ради ОСОБА_1 » та після нетривалого обговорення більшістю депутатів (15) шляхом відкритого голосування ухвалено рішення Теплицької районної ради Вінницької області «Про видалення з сесійної зали Теплицької районної ради ОСОБА_1 », оформлене 07 вересня 2017 року протоколом №24 пленарного засідання двадцять четвертої чергової сесії 7-го скликання Теплицької районної ради Вінницької області, вказане рішення обґрунтоване не проходженням ОСОБА_1 акредитації у Теплицькій районній раді, відсутністю у нього освіти журналіста, поданням у ЗМІ недостовірної інформації, що підтверджується протоколом №24 пленарного засідання двадцять четвертої чергової сесії 7-го скликання Теплицької районної ради Вінницької області (а.с.а.с. 68-75), відеозаписом пленарного засідання ради на DVD-R диску а.с. 9).

Вважаючи протиправним рішення Теплицької районної ради Вінницької області «Про видалення з сесійної зали Теплицької районної ради ОСОБА_1 », оформлене 07 вересня 2017 року протоколом №24 пленарного засідання двадцять четвертої чергової сесії 7-го скликання Теплицької районної ради Вінницької області, позивач звернувся з даним адміністративним позовом в суд.

Спірні правовідносини регламентуються такими нормами законодавства.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до частини третьої статті 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Отже, правові акти місцевого самоврядування та їх посадових осіб не повинні суперечити Конституції і законам України.

Відповідно до частини десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до п.19) ч.1 ст.4 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк;

Відповідно до п.2) ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Частиною 2 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Відповідно до ч. 2 ст. 264 КАС України (в редакції чинній на час продовження існування спірних правовідносин) право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт, а згідно із ч.9 цієї статті суд може визнати нормативно-правовий акт протиправним (незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили) та нечинним повністю або в окремій його частині.

Відповідно до ч.1, ч. 2 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Спірні правовідносини регулюються Законом України від 21.05.1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (зі змінами та доповненнями), чинний на момент виникнення правовідносин (далі Закон №280/97-ВР), Законом України «Про інформацію» від 02.10.1992 року № 2657- XII (далі Закон №2657- XII), Законом України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» від 16.11.1992 року № 2782-XII (далі - Закон № 2782-XII) (зі змінами та доповненнями) тощо.

Згідно зі ст. 4 Законом №280/97-ВР гласність, тобто політика максимальної відкритості, визначається як один з основних принципів місцевого самоврядування. Частиною 17 ст. 46 цього ж Закону визначено, що сесії ради проводяться гласно із забезпеченням права кожного бути присутнім на них, крім випадків, передбачених законодавством, і порядок доступу до засідань визначається радою відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 25 Закону України «Про інформацію» під час виконання професійних обов`язків журналіст має право здійснювати письмові, аудіо- та відеозаписи із застосуванням необхідних технічних засобів, за винятком випадків, передбачених законом. Також, журналіст має право безперешкодно відвідувати приміщення суб`єктів владних повноважень, відкриті заходи, які ними проводяться, та бути особисто прийнятим у розумні строки їх посадовими і службовими особами, крім випадків, визначених законодавством.

Відповідно до п.4) ч. 1 ст. 3 Закону України «Про доступ до публічної інформації» право на доступ до публічної інформації гарантується доступом до засідань колегіальних суб`єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством.

Із вищезазначених норм Закону вбачається, що на рівні регламенту місцевої ради положення ради про акредитацію журналістів не можуть вирішуватись питання щодо обмеження прав журналіста на використання техніки, присутності на засіданні чи переміщення по залі засідань. Можливі обмеження можуть бути передбачені тільки законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Законом України «Про інформацію» закріплено гарантії діяльності засобів масової інформації та журналістів, з чого убачається, що професія журналіста зобов`язує його першим опинятися в гущині подій та висвітлювати їх для загалу.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» до сфери професійної діяльності журналіста включається збирання, творення, редагування, підготовку інформації до друку та видання друкованих засобів масової інформації з метою її поширення серед читачів. Стаття 2 цього ж Закону визначає, що свобода слова і вільне вираження у друкованій формі своїх поглядів і переконань гарантуються Конституцією України і означають право кожного вільно і незалежно шукати, одержувати, фіксувати, зберігати, використовувати та поширювати будь-яку інформацію за допомогою друкованих засобів масової інформації, крім випадків, визначених законом.

Статтею 34 Конституції України гарантовано кожному громадянинові України незалежно від його професії, право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб на свій вибір.

Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенцію (995_004)) та практику Європейського суду з прав людини (Суду) як джерело права.

Відповідно до ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Свобода вираження поглядів», -

1. Кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств.

2. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.74 КАС України)

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч.2 ст.77 КАС України).

Оскільки відповідач і суб`єкт владних повноважень Теплицька районна рада, прийняла оскаржуване позивачем рішення Теплицької районної ради Вінницької області «Про видалення з сесійної зали Теплицької районної ради ОСОБА_1 », оформлене 07 вересня 2017 року протоколом №24 пленарного засідання двадцять четвертої чергової сесії 7-го скликання Теплицької районної ради Вінницької області, не на підставі та без урахування (у порушення) вимог ст.ст. 19, 34 Конституції України, ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Свобода вираження поглядів», ч.17 ст.46, ст.ст. 4, 24, , 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ч. 1-2 ст. 25 Закону України «Про інформацію», ст. 6 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», ст. 3 Закону України «Про доступ до публічної інформації», необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття вказаного рішення та без урахування наявних у ОСОБА_1 прав, закріплених у згадуваних нормах права, небезсторонньо (упереджено із звинуваченнями щодо майбутнього недостовірного відтворення інформації), без дотримання принципу рівності перед законом, непропорційно, а саме таке втручання у гарантовані ст. 34 Конституцією України та ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права позивача на свободу вираження поглядів, здійснювалося суб`єктом владних повноважень не згідно із законом, не переслідувало легітимної мети і не було необхідним у демократичному суспільстві, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), внаслідок чого порушила гарантовані ст. 34 Конституцією України та ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права ОСОБА_1 на свободу вираження поглядів, яке включає незалежно від професії, право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб на свій вибір, то оскаржуване рішення Теплицької районної ради Вінницької області «Про видалення з сесійної зали Теплицької районної ради ОСОБА_1 », оформлене 07 вересня 2017 року протоколом №24 пленарного засідання двадцять четвертої чергової сесії 7-го скликання Теплицької районної ради Вінницької області, є протиправним, та таким, що порушує згадувані права позивача, а тому задля захисту законного права позивача суд визнає необхідним вказане рішення Теплицької районної ради визнати протиправним та скасувати його.

Доводи відповідача, наведені у відзиві та письмових запереченнях проти позову, суд до уваги не приймає та відхиляє, оскільки вони спростовані наведеними вище доказами, обґрунтуваннями, міркуваннями та мотивами суду. Окрім того, вказаний відзив подано представником відповідача, повноваження якого засвідчувались довіреністю за підписом ОСОБА_4 , яку ухвалою Гайсинського районного суду від 14.05.2019 року визнано, такою, що не має передбачених КАС України процесуальних прав та обов`язків представника відповідача Теплицької районної ради Вінницької області, у адміністративній справі № 144/1331/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Теплицької районної ради Вінницької області про визнання рішення Теплицької районної ради незаконним та його скасування, що також додатково свідчить про безпідставність відзиву.

Відповідно до ч.5 ст. 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Позовна вимога про відшкодування моральної шкоди розглядається в адміністративному судочинстві, якщо вона була заподіяна протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин і якщо вона заявлена в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

Чинний КАС України не містить матеріальних та процесуальних норм та положень щодо відшкодування моральної шкоди, такі положення щодо відшкодування моральної шкоди містяться у ЦК України.

Аналіз частини другої статті 23 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку щодо немайнового характеру моральної шкоди, оскільки вона полягає у немайнових втратах для особи, а саме:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Оскільки позовна заява та додані до неї документи (докази) ОСОБА_1 містять лише виключно саму позовну вимогу про стягнення із Теплицької районної ради Вінницької області на користь ОСОБА_1 завданої моральної шкоди в розмірі 150 000 грн., однак не містять при цьому викладу обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо моральної шкоди із зазначенням доказів, що підтверджують вказані обставин моральної шкоди із посиланням на норми ЦК України та із деталізацією усіх визначених законодавством проявів цієї шкоди, а саме не зазначено виду, ознак, глибини і тривалості душевних страждань, яких зазнав позивач від протиправного рішення, то суд визнає, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування із Теплицької районної ради Вінницької області на його користь завданої моральної шкоди в розмірі 150 000 грн. необхідно відмовити через безпідставність та недоведеність таких позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 9, 77, 122, 139, 242, 243, 244, 245, 246, п.п.10, 12 п.1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд

Вирішив:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Теплицької районної ради Вінницької області «Про видалення з сесійної зали Теплицької районної ради ОСОБА_1 », оформлене 07 вересня 2017 року протоколом №24 пленарного засідання двадцять четвертої чергової сесії 7-го скликання Теплицької районної ради Вінницької області.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного адміністративного суду.

Суддя: