Ухвала суду № 8292351, 10.02.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" лютого 2010 р.                               м. Київ                                        К-21257/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого                                                  Сергейчука О.А.

Суддів                                                            Ланченко Л.В.

                                                                      Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

секретар судового засідання                              Сватко А.О.

за участю представників:

позивача: Підкамінний В.Р., Єрохін В.В.;                    

відповідача: неявка;          

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова

на постанову Господарського суду Львівської області від 12.01.2006 р.

та на ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 10.04.2006 р.

у справі № 5/2357-28/394

за позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Центрохолод»

до          Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова

про          визнання нечинним податкового повідомлення-рішення в частині донарахування податку на прибуток

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Центрохолод»(далі по тексту –позивач, ТОВ «Центрохолод») звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова (далі по тексту –відповідач, ДПІ у Франківському районі м. Львова) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №3661/10/23-5 від 01.03.2005р. в частині донарахування податку на прибуток в сумі 35450 грн., в тому числі: 26700 грн. основного платежу та 8750 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Господарського суду Львівської області від 12.01.2006 р. у справі №5/2357-28/394 (суддя Морозюк А.Я.), яку залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 10.04.2006 р. (головуючий суддя –Якімець Г.Г., судді –Бобеляк О.М., Дубник О.П.), позовні вимоги задоволено повністю. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення №3661/10/23-5 від 01.03.2005р. в частині донарахування податку на прибуток в сумі 35450 грн., в тому числі: 26700 грн. основного платежу та 8750 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

ДПІ у Франківському районі м. Львова, не погоджуючись з постановою Господарського суду Львівської області від 12.01.2006р. та ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 10.04.2006р. у справі № 5/2357-28/394, звернулась з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга ДПІ у Франківському районі м. Львова не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, як встановлено судами попередніх інстанцій, 01.03.2005 р. ДПІ у Франківському районі м. Львова було прийнято податкове повідомлення-рішення №3661/10/23-5, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання за платежем податок на прибуток у розмірі 81050 грн., в тому числі: основний платіж –55 200 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 25 850 грн. (Оскаржено в частині донарахування податку на прибуток в сумі 35450 грн., в тому числі: 26700 грн. основного платежу та 8750 грн. штрафних (фінансових) санкцій щодо завищення валових витрат товариства внаслідок проведення перерахунку кредиторської заборгованості за товар, придбаний в РРН «СООL»(Польща) за іноземну валюту на момент оплати).

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем на підставі акту «Про результати документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ «Центрохолод»за період з 01.10.2003 року по 30.09.2004 року»від 25.02.2005 року № 52/23-5/31526892 (далі по тексту –Акт перевірки).

Відповідно до висновків Акту перевірки, позивачем в порушення вимог п.п. 7.3.2 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме безпідставно завищено валові витрати в сумі 193200 грн. внаслідок проведення ним перерахунку кредиторської заборгованості за товар, придбаний в РРН «СООL»(Польща) за іноземну валюту на момент оплати, що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 55200 грн.

Згідно ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до вимог п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валовий дохід –це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Пунктом 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що валові витрати виробництва та обігу – це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач збільшив валові витрати на дату фактичного отримання товарів за їх вартістю згідно митної декларації і після перерахування валюти за кордон правомірно визначив фактичну балансову вартість придбаної валюти та уточнив валові витрати відповідно до п. 5.10 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів про правомірність проведення позивачем зазначеної операції щодо коригування валових витрат виходячи з наступного.

Підпунктом 11.2.3 п.11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з нерезидентами є дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх імпорті –також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг), –дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової).

Відповідно до пп. 7.3.2 п. 7.3 ст. 7 вказаного Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»витрати, понесені (нараховані) платником податку в іноземній валюті протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат такого платника податку, визначаються у сумі, що має дорівнювати балансовій вартості такої іноземної валюти, визначеної згідно із положеннями підпунктів 7.3.1, 7.3.4, 7.3.6 цієї статті, і вони не підлягають перерахуванню у зв'язку із зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

Тобто, витрати, понесені платником у зв'язку з придбанням товарів та послуг, вартість яких відноситься до складу валових витрат, визначаються в сумі балансової вартості іноземної валюти.

Відповідно до пп. 7.3.4 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»у разі купівлі іноземної валюти за гривні валові витрати або валові доходи платника податку не змінюються. Сума гривень, сплачена платником податку у зв'язку з такою купівлею (без урахування комісійних або вартості інших послуг осіб, що здійснюють конверсійні (обмінні) операції за дорученням платника податку), вважається балансовою вартістю такої іноземної валюти.

Приписи п.п. 7.3.6 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлюють, що платник податку самостійно обирає метод оцінки балансової вартості іноземної валюти за середньозваженою вартістю або ідентифікованою вартістю. Зміна методу оцінки балансової вартості іноземної валюти протягом податкового року для цілей податкового обліку не дозволяється.

Виходячи з системного аналізу норм права та враховуючи те, що за обставинами даної справи при імпорті товарів першою подією було отримання товару, а датою збільшення валових витрат є дата оприбуткування товарів, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з особами, які є нерезидентами, визначити розмір валових витрат по розрахунку з ним є неможливим, так як балансова вартість валюти стане відома тільки після проведення фактичного розрахунку, у зв’язку з чим обґрунтованими є висновки судів попередніх інстанцій відносно того, що позивачем правомірно проведено коригування валових витрат після проведення оплати нерезиденту, тобто доведення валових витрат до рівня справжньої балансової вартості валюти

Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій щодо правильності формування позивачем валових витрат при імпортних операціях, виходячи з балансової вартості іноземної валюти, відповідають вимогам Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

За таких обставин, доводи відповідача, наведені у касаційній скарзі, спростовуються матеріалами справи, а висновки судів попередніх інстанцій є такими, що ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Згідно ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з’ясовано обставини справи та надано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Господарського суду Львівської області від 12.01.2006р. та ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 10.04.2006р. у справі № 5/2357-28/394 не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова на постанову Господарського суду Львівської області від 12.01.2006р. та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 10.04.2006р. у справі №5/2357-28/394 залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Львівської області від 12.01.2006р. та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 10.04.2006р. у справі №5/2357-28/394 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.