Ухвала суду № 8292293, 10.02.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" лютого 2010 р.                               м. Київ                                        К-29314/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого                                                  Сергейчука О.А.

Суддів                                                            Ланченко Л.В.

                                                                      Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

секретар судового засідання                              Сватко А.О.

за участю представників:

позивача: неявка;

відповідача: неявка;

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Конвалія»

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.07.2006 р.

по справі №АС4/183-06

за позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Конвалія»

до          Шосткінської міжрайонної державної податкової інспекції

про          визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Конвалія»(далі по тексту –позивач, ТОВ «Конвалія») звернулось до Господарського суду Сумської області з позовом до Шосткінської міжрайонної державної податкової інспекції (далі по тексту – відповідач, Шосткінська МДПІ) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Господарського суду Сумської області від 11.05.2006р. у справі №АС4/183-06 (суддя Лугова Н.П.) позовні вимоги задоволено повністю. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення №0000962301/0 від 11.10.2005 р. в частині застосування штрафних санкцій в сумі 72869 грн. та №919/2301/0 від 11.10.2005 р. в частині застосування штрафних санкцій в сумі 1395 грн.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.07.2006 р. у справі №АС-4/183-06 (головуючий суддя Шутенко І.А., судді Бабакова Л.М., Твердохліб А.Ф.) постанову Господарського суду Сумської області від 11.05.2006р. скасовано. Прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

ТОВ «Конвалія», не погоджуючись з постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.07.2006 р. у справі №АС-4/183-06, звернулось з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга ТОВ «Конвалія»не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 11.10.2005 року Шосткінською МДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення:

-          №0000962301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 218 606 грн.: в тому числі 145 737 грн. –основний платіж та 72 869 грн. –штрафні (фінансові) санкції, яке оскаржено позивачем в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій;

-          №919/2301/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 2791 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкцій у розмірі 1395 грн., яке оскаржено позивачем в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Зазначені податкові повідомлення-рішенні прийняті відповідачем на підставі акту «Про результати виїзної планової перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Товариства з обмеженою відповідальністю «Конвалія»за період з 01.07.2003 р. по 30.06.2005 р.»від 03.10.2005 р. №1533/23-1/14024122 (далі по тексту –Акт перевірки)

Відповідно до висновків Акту перевірки, позивачем в порушення вимог п. 2.1 ст. 2, п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.4, п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 148 528 грн. за податковими накладними виданими ТОВ «Мрія», яке не зареєстровано в органах державної податкової служби та не є платником податку на додану вартість.

Згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час формування позивачем спірного податкового кредиту) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ТОВ «Мрія»в період з 16.08.2004 р. по 15.07.2005 р. було укладено одинадцять договори купівлі-продажу на поставку товарно-матеріальних цінностей, зобов’язання за якими Були виконані шляхом заліку зустрічних однорідних вимог.

На підставі виписаних ТОВ «Мрія»на виконання вказаних договорів податкових накладних, позивачем включено до податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 148 528 грн.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до листа ДПА у м. Києві №11094/7/26-41 від 23.09.2005 р., ТОВ «Мрія»не значиться на податковому обліку в органах державної податкової служби України, у зв’язку з чим, правомірними є викладені в Акті перевірки висновки податкового органу відносно того, що податкові накладні, виписані ТОВ «Мрія», не можуть бути прийняті до уваги при формуванні позивачем податкового кредиту.

Поряд з цим, згідно п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними підпунктом документами.

До того ж, згідно з п. п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року за №165, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. А пунктом 5 цього Порядку встановлено, що Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Таким чином, висновок суду апеляційної інстанції з огляду на вищенаведені обставини, про те, що позивач не мав права включати до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 148528 грн. по податковим накладним, отриманим від ТОВ «Мрія», яке не є платником податку на додану вартість, ґрунтується на вимогах чинного законодавства України (п.п. 7.2.4 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Відповідно до п. 1.5 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Беручи до уваги наведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції в тому, що підставою застосування штрафних (фінансових) санкцій податкове законодавство визначає порушення платником податків правил оподаткування, при цьому можливість застосування відповідних санкцій не ставиться в залежність від наявності або відсутності вини у особи, яка порушила норму податкового законодавства.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції погоджується з обґрунтованістю висновків судів попередніх інстанцій відносно неправомірного віднесення позивачем сум податку до податкового кредиту.

Згідно ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції належним чином з’ясовано обставини справи та дано їм належну правову оцінку. Підстав для скасування постанови Харківського апеляційного господарського суду від 24.07.2006 р. у справі №АС-4/183-06 не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Конвалія»на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.07.2006 р. у справі №АС-4/183-06 залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.07.2006 р. у справі №АС-4/183-06 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.