Ухвала суду № 82922883, 03.07.2019, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 03.07.2019

Справа № 320/356/19

Провадження № 1-кп/320/545/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2019 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонним суд Запорізької області у складі:

головуючого судді - Бахаєва І.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Фурсової Л.І.,

прокурора - Щербини О.О.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Зубова О.В.,

потерпілої - ОСОБА_2 ,

представника потерпілої ОСОБА_2 .. - адвоката Чеботарь Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018080140003426 від 24 жовтня 2018 року за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

В провадження Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018080140003426 від 24 жовтня 2018 року за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

26 жовтня 2018 року ухвалою слідчого судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області до підозрюваного ОСОБА_1 був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Термін дії запобіжного заходу неодноразово продовжувався і нині спливає - 13 липня 2019 року.

Відповідно до вимог ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

У судовому засіданні прокурор заявила клопотання про продовження терміну тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , на строк 2 місяці, оскільки його строк тримання під вартою спливає 13 липня 2019 року і до цього часу розгляд справи не буде завершений та на даний час не відпали ризики, що були встановлені під час обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою,.

Захисник обвинуваченого у судовому засіданні заперечував щодо продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно його підзахисного, вважає, що підстави для продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відсутні, просив суд обрати відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, а саме - у вигляді домашнього арешту.

Обвинувачений повністю підтримав думку та клопотання свого захисника.

Потерпіла та її представник у судовому засіданні не заперечували проти задоволення клопотання прокурора про продовження терміну тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , на строк 2 місяці.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що клопотання прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Відповідно до вимог статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Так, згідно практики Європейського суду з прав людини суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав і інтересів.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

У справах «Ілійков проти Болгарії» та «Летельє проти Франції», Європейський суд з прав людини, зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

У судовому засіданні, суду не надано відомостей та відповідно належних доказів стосовно того, за якою адресою необхідно застосувати домашній арешт, кому належить право власності на житло, не з`ясовано думку власників житла щодо можливості застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту за цією адресою, а також не доведено наявності міцних соціальних зв`язків у обвинуваченого в місці його постійного проживання, наявності у нього родини та утриманців (місце їх фактичного проживання), достатність застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту для запобігання ризикам. З огляду на викладене, суд не має підстав для зміни відносно обвинуваченого запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт. А тому, суду вважає, що клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Зубова О.В. про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_1 з тримання під вартою на домашній арешт слід залишити без задоволення.

Таким чином, з урахуванням викладеного, та того, що, підстави, за яких судом було обрано обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не відпали, обставини у справі з часу обрання запобіжного заходу не змінилися, а ризики, передбачені ст. 177 КПК України не зменшились, крім того, жоден з більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам врахованим під час обрання вказаного запобіжного заходу, суд приходить до висновку, що відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , необхідно продовжити термін дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строк на 2 (два) місяці, але не більше 60 (шістдесяти) днів.

Мотивованого клопотання щодо зміни запобіжного заходу відносно обвинуваченого до суду не надійшло, а тому, підстав для цього у суду немає.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 331, 369-372, 392 КПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора Мелітопольської місцевої прокуратури Щербини О.О. про продовження терміну дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 - задовольнити.

Продовжити термін дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , на строк 2 (два) місяці, але не більш 60 днів, тобто з 03 липня 2019 року до 31 серпня 2019 року, включно.

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Зубова О.В. про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_1 з тримання під вартою на домашній арешт - залишити без задоволення.

Копію ухвали надіслати на адресу Державної установи «Запорізький слідчий ізолятор» - для виконання

Згідно з Рішенням Конституційного Суду № 4-р/2019 від 13 червня 2019 року, ухвала може бути оскаржена лише в частині продовження строку тримання під вартою - в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду через Мелітопольський міськрайонний суду Запорізької області протягом 7 (семи) днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Повний текст ухвали проголошено 08 липня 2019 року о 15 годині 15 хвилин.

СУДДЯ: І.М. БАХАЄВ