Рішення № 82920914, 18.06.2019, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/143/19

Провадження № 2/307/667/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2019 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Бобрушко В.І. при секретарі Ільницькій О.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Тячів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України «Інформ-Ресурси»,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України «Інформ-Ресурси». В позовній заяві зпредставник зазначив, що позивачка є власником транспортного засобу автомобіля марки «Хундай-Матрікс», державний номерний знак НОМЕР_1 . 25 травня 2017 року автомобіль позивача інспектором дорожнього нагляду Тячівського відділу ГУНП в Закарпатській області було вилучено та поміщено на спеціальний майданчик по вул. Робітничій, 6«а» в м. Тячів підрозділу ДП МВС «Інформ-Ресурси», а за адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 122 КУпАП, винесено постанову. В подальшому постанову Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області відносно ОСОБА_2 було скасовано Тячівським районним судом Закарпатської області, а ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.12.2017 року рішення вказаного суду першої інстанції залишено в силі. Крім того, рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 28.11.2017 року та постановою апеляційного суду Закарпатської області від 14.02.2018 року встановлено, що ОСОБА_2 від 28.05.2017 року та 23.06.2017 року звертався до відповідача із вимогою повернути автомобіль. З боку ДП МВС «Інформ-Ресурси» має місце безпідставне позбавлення права позивачки на користування належним їй майном, вилучення автомобіля, поміщення його на спеціальний майданчик, зберігання його там, складання постанови про адміністративне правопорушення було наслідком протиправних дій працівника поліції, які визнані неправомірними у зв`язку з відсутністю факту адміністративного правопорушення, підстав для затримання автомобіля, поміщення його на спеціальний майданчик та зберігання там, стягнення з власника транспортного засобу плати за час затримання та/або зберігання – не має. Права власника не можуть обмежуватись чи порушуватися, він не може і не повинен нести відповідальності (зокрема сплатою коштів за відсутності для того належної правової підстави) за наслідками протиправних дій інших осіб. Однак, не дивлячись на це та на існуючу вимогу про повернення автомобіля, подання з цього приводу заяви відповідачу і оплату за транспортування і зберігання, а також судові рішення, якими зобов`язано відповідача повернути позивачу автомобіль і встановлену ними відсутність підстав для оплати за транспортування і зберігання автомобіля, відповідач і надалі, аж до 30.07.2018 року не повертав належний позивачу автомобіль. Відповідач і надалі ставив позивачу як умову повернення, повну оплату за час знаходження автомобіля на їх майданчику. Тобто відповідач всупереч наявним судовим рішенням вимагав оплату за час позбавлення позивача можливості користуватися належним йому майном, утримувати його в належному стані. Повернення автомобіля відбулося лише в примусовому порядку внаслідок здійснення органами державної виконавчої служби заходів примусового характеру. З врахуванням вищевказаних судових рішень у відповідача не було жодних підстав для утримання автомобіля на спеціальному майданчику всупереч волі позивача. Також, жодних договорів щодо зберігання транспортного засобу між позивачем та відповідачем не укладалося. Отже, не було жодних підстав для стягнення з позивача плати за транспортування і зберігання транспортного засобу відповідачем. Однак, у зв`язку з тим, що відповідач відмовився повернути автомобіль безкоштовно, а лише за умови оплати транспортування і зберігання автомобіля на спеціальному майданчику, з метою пришвидшення відновлення становища, яке існувало до безпідставного позбавлення особи права власності, позивач вимушений був сплатити відповідачу суму в розмірі 1152 гривні. Отже, відповідач за відсутності на те підстав збагатився за рахунок позивача, про те це також не дало жодного результату. Таким чином, відповідач повинен повернути позивачу суму коштів в розмірі 1152 гривні. Протягом всього часу перебування автомобіля у відповідача, позивач була позбавлена можливості користуватися ним. З моменту відібрання автомобіля вона зазнала значні незручності. Як інвалід другої групи вона була позбавлена можливості вести звичний спосіб життя. Втративши можливість вільно користуватись автомобілем позивач змушена була прикладати значні зусилля для збереження повсякденного звичного ритму життя, для чого була вимушена орендувати інший транспортний засіб для пересування. Дана обставина підтверджується договором №07 на оренду автомобіля від 30.05.2017 року, актами приймання-передачі та документами про оплату оренди на загальну суму 135211 гривень. Крім того, за весь час безпідставного утримання з 25.05.2017 року по 31.07.2018 року автомобіль позивача перебував на відкритому майданчику відповідача, без жодного догляду за ним. Цей період включає і зимову пору року. Тобто, він утримувався відповідачем без забезпечення температур за яких експлуатаційні рідини транспортного засобу не призначені для експлуатації в зимовий період зберігають свої властивості. Замерзання або їх розширення при охолодженні призводить до пошкодження обладнання, в якому перебувають робочі рідини автомобіля (зокрема двигуна, його системи охолодження), яке не завжди піддається ремонту та підлягає заміні при виході із ладу. Також перебування на холоді без спеціальної обробки та тимчасового обігріву призводить до втрати властивостей всіх гумових ущільнювачів автомобіля (зокрема дверей, капота, багажника), які не підлягають відновленню. Таке ставлення відповідача до автомобіля позивача призвело до необхідності його ремонту з метою відновлення можливості його експлуатації. Загальна вартість проведених ремонтних робіт становить 14341,65 гривень, що підтверджується актами, накладними, замовленнями та чеками. Таким чином, необхідні витрати для відновлення порушеного права складають 149552,65 гривень, з яких 135211 гривень - орендна плата за договором оренди автомобіля та 14341,65 гривень на ремонт автомобіля марки «Хюндай-Матрікс», державний номерний знак НОМЕР_1 . Вищевказані незаконні дії відповідача призвели до моральних страждань позивача, вона втратила душевний спокій і постійно перебуває у роздратованому стані. Усі страждання, які довелося перенести зокрема: порушення звичайного способу життя, негативного впливу на відносини в родині, а також інші моральні страждання, пов`язані з цим. Все це спричиняє виникнення пригніченого стану, внаслідок чого позивач почала нервово відноситися до оточуючого світу. Від такого стану постраждали, окрім неї члени її родини, родич, що призвело до розладу стосунків у родині. До моральних страждань призвели також дії відповідача по намаганню уникнути обов`язку повернути позивачу автомобіль, вимагання коштів, а також необхідність відновлювати через це автомобіль. Всіма цими діями була завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, моральних переживаннях, які позначились негативними змінами у житті позивача, викликали негативні переживання та спогади, насторогу, тривогу, емоційні та тілесні реакції при згадуванні, фіксованість уваги на проблемі відновлення транспортного засобу та правової реабілітації, переживання фізичних незручностей та психологічного дискомфорту, тимчасову відірваність від активного соціального життя, знижений настрій, порушення сну, неприємні сновидіння, емоційну напругу, почуття образи, обурення, приниженої гідності. Наслідки події, що сталися, потягли за собою нераціональне витрачення життєвого часу (судові тяжби), обумовили необхідність залучення значних фізичних, душевних та матеріальних ресурсів, які і до тепер вимагають значних зусиль для їх подолання. Таким чином, внаслідок протиправних дій відповідача, позивачу були заподіяні психологічні (моральні) страждання, розмір відшкодування яких, враховуючи характер та обсяг душевних, психічних страждань, характеру немайнових втрат, позивач оцінює в сумі 100000 гривень. Відповідачем станом на день звернення до суду заподіяна шкода не відшкодовані взагалі. З врахуванням зазначеного, вважає, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума в загальному розмірі 250704,65 гривень, з яких 1152 гривень - безпідставно набуті відповідачем кошти, 149552,65 гривень - витрати для відновлення порушеного права, 100000 гривень - моральна шкода.

Просить стягнути з відповідача ДП МВС «Інформ-Ресурси» на користь позивача ОСОБА_1 кошти в розмірі 250704,65 гривень та судові витрати.

Представники позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , Мишинчук В.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, посилаючись на викладені в позовній заяві обставини та просять позов задовольнити.

Представник відповідача ДП МВС «Інформ-Ресурси» в судове засідання не з`явився, хоч про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, а тому суд в порядку ст. 223 ЦПК України розглянув справу у його відсутності на підставі наявних в справі доказів.

В судовому засіданні встановлено, що згідно інформації про виконавче провадження від 28.11.2018 року 11 червня 2018 року було відкрито виконавче провадження №56585260 щодо виконання виконавчого листа про усунення перешкод ОСОБА_1 у здійсненні нею права власності автомобілем марки «Hyundai Matrix», державний номерний знак НОМЕР_1 , номер шасі (кузов, рама) – НОМЕР_2 , та зобов`язання Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України «Інформ-Ресурси» в установленому порядку повернути ОСОБА_1 належний їй на праві власності автомобіль марки «Hyundai Matrix», державний номерний знак НОМЕР_1 , номер шасі (кузов, рама) – НОМЕР_2 , що зберігається на спеціальному майданчику тимчасового утримання транспортних засобів Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України «Інформ-Ресурси», за адресою м, Тячів, вул.. Промислова, 6«А» та накладено на боржника штраф в сумі 5100 гривень (а.с.13-14).

В листі Західної міжрегіональної філії Державного підприємства Міністерства Внутрішніх Справ України від 20.03.2018 року за №52 зазначено, що на виконання рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 28 листопада 2017 року., яким зобов`язано ДП МВС України «Інформ-Ресурси» повернути належний ОСОБА_1 транспортний засіб у встановленому порядку, запропоновано ОСОБА_3 звернутися на спеціалізований майданчик Західної міжрегіональної філії Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України «Інформ-Ресурси», за адресою: Закарпатська область, м.Тячів, вул.. Промислова, 6 «а», де буде надано для оплати рахунок за тимчасове зберігання належного їй автомобіля марки «Хюндай-Матрікс», державний номерний знак НОМЕР_1 , а після проведення оплати транспортний засіб буде негайно повернутий (а.с.9).

Відповідно до листа Західної міжрегіональної філії Державного підприємства Міністерства Внутрішніх Справ України від 23.06.2018 року №178 ЗМФ ДП МВС України «Інформ-Ресурси» не заперечує негайно повернути транспортний засіб марки «Хюндай-Матрікс», державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_1 , що зберігається на спеціальному майданчику тимчасового утримання транспортних засобів ДП МВС України «Інформ-Ресурси» за адресою: м. Тячів, вул. Промислова, 6А, після проведення оплати витрат за зберігання вищезгаданого транспортного засобу, як це передбачено «Порядком тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках» (а.с.10-11).

Згідно платіжного доручення від 12.10.2017 року за №6 ОСОБА_1 оплатила на рахунки Закарпатської філії ДП «Інформ-Ресурси» 1152 гривень за зберігання транспортного засобу та транспортування транспортного засобу (а.с.12).

В акті виконаних робіт ТОВ «Прем`єра Авто» від 27.08.2018 року №Пр-К-А10853 зазначено, що витрати на ремонтні роботи автомобіля марки «Хюндай-Матрікс», державний номерний знак НОМЕР_1 , складають 2560 гривень, а вартість мастила – 273 гривні (а.с.15).

Згідно товарного чеку від 07.08.2018 року та видаткової накладної №077 від 07.08.2018 року, виданих ФОП ОСОБА_4 , позивач ОСОБА_1 здійснила оплату за запчастини в розмірі 10150 гривень (а.с.16, 17).

Згідно акту виконаних робіт №Пр-К-А10735 від 03.08.2018 року та фіскального чеку від 03.08.2018 року стверджується, що ОСОБА_1 здійснила оплату за діагностику ходової автомобіля марки «Хюндай-Матрікс», державний номерний знак НОМЕР_1 , в розмірі 224 гривень (а.с.23, 24).

Заказом-Нарядом №00000007594 від 31.07.2018 року, видатковою накладною №7594 від 31.07.2018 року, актом надання послуг №7594 від 31.07.2018 року, виданих ФОП ОСОБА_5 , стверджується, що ОСОБА_1 оплатила 1134,65 гривень та 370 гривень за заміну масел в двигуні та заміну антифрізу (а.с. 25,26,27).

Договором оренди автомобіля №07 від 30.05.2017 року, додатком №1 до договору №07 від 30.05.2017 року та актом приймання-передачі №1 до договору оренди транспортного засобу №07 від 30.05.2017 року, стверджується, що ОСОБА_1 отримала від ТОВ «Галант-Центр» в тимчасове користування транспортний засіб марки «Фіат Добло», 2007 року випуску, кузов № НОМЕР_3 , білий колір, номерний знак НОМЕР_4 терміном з 30.05.2017 року по 31.12.2017 року з оплатою за кожен календарний місяць кошти за користування автомобілем в розмірі 9000 гривень та з 1 січня 2018 року – в розмірі 10233 гривень (а.с.29, 30, 31).

1 серпня 2018 року директор ТОВ «Галант-Центр» звернувся до ОСОБА_1 з повідомленням про необхідність оплатити заборгованість за користування автомобілем марки «Фіат Добло», державний номерний знак НОМЕР_4 , відповідно до договору оренди №07 від 30.05.2017 року в розмірі 16631 гривень (а.с.32).

Платіжним дорученням №41 від 23.10.2018 року стверджується, що ОСОБА_1 оплатила заборгованість за оренду автомобіля марки «Фіат Добло», державний номерний знак НОМЕР_4 , в розмірі 16631 гривень (а.с.34).

Квитанціями до прибуткового касового ордера ТОВ «Галант-Центр» серії 02 БЖ №685823 від 07.09.2017 року, серії 02 БЖ №685819 від 05.07.2017 року, серією 02 БЖ №685828 від 04.02.2017 року, серією 02 БЖ №685832 від 21.01.2018 року, року стверджується, що ОСОБА_1 сплачено ТОВ «Галант-Центр» 63580 гривень за оренду автомобіля марки «Фіат Добло», державний номерний знак НОМЕР_4 (а.с.33)

Згідно накладної №139 від 16.04.2018 року стверджується, ОСОБА_1 надало ТОВ «Галант-Центр» папір перфорований в кількості 100 ящиків на суму 55000 гривень в рахунок плати за оренду автомобіля марки «Фіат Добло», державний номерний знак НОМЕР_4 (а.с.35).

Постановою Тячівського районного суду Закарпатської області від 26.07.2017 року, яка залишена в силі постановою Вищого адміністративного суду України від 05.12.2017 року, задоволено позов ОСОБА_2 та скасовано постанову інспектора дорожнього нагляду Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області Чонка В.Ю., серії АР №182420 від 30.05.2017 року про визнання ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 122 КУпАП та накладенні адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень (а.с.36-38, 39-41).

Згідно рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 28.11.2017 року, яке залишене в силі постановою апеляційного суду Закарпатської області від 14.02.2018 року, вирішено усунути перешкоди ОСОБА_1 у здійсненні нею права власності автомобілем марки «Hyundai Matrix», державний номерний знак НОМЕР_1 , номер шасі (кузов, рама) – НОМЕР_2 , та зобов`язати Державне підприємство Міністерства внутрішніх справ України «Інформ-Ресурси» в установленому порядку повернути ОСОБА_1 належний їй на праві власності автомобіль марки «Hyundai Matrix», державний номерний знак НОМЕР_1 , номер шасі (кузов, рама) – НОМЕР_2 , що зберігається на спеціальному майданчику тимчасового утримання транспортних засобів Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України «Інформ-Ресурси», за адресою м, Тячів, вул.. Промислова, 6«А», в решті позову відмовити (а.с.42-46, 47-51).

Відповідно до статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, згідно з частиною другої цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За загальними положеннями, передбаченими статтею 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Частинами першою і другою статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

В судовому засіданні встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є власником транспортного засобу - автомобіля марки «Hyundai Matrix», державний номерний знак НОМЕР_1 , та внаслідок неправомірних дій відповідача ДП МВС «Інформ-Ресурси», в період з 25 травня 2017 року по 30 липня 2018 року, мало місце безпідставне позбавлення права позивачки на користування належним їй вказаним транспортним засобом, у зв`язку з чим позивачка уклала договір оренди автомобіля ТОВ «Галант-Центр», яке надало їй в тимчасове користування на умовах орендної плати транспортний засіб марки «Фіат Добло», номерний знак НОМЕР_4 з 30.05.2017 року.

За приписами частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд, в силу приписів частини першої статті 89 ЦПК України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивачкою ОСОБА_1 доведено спричинення їй майнової шкоди на загальну суму 135783 гривень, з яких 134631 гривня – орендна плата за автомобіль (63000 гривень (9000 гривень*7 місяців 2017 року) + 71633 (10233 гривень*7 місяців 2018 року), 1152 гривні – витрати за зберігання автомобіля на спеціалізованому майданчику, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають до часткового задоволення.

Також, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на її користь майнової шкоди в сумі 14341,65 гривень як відшкодування вартості у зв`язку з ремонтом автомобіля марки «Hyundai Matrix», державний номерний знак НОМЕР_1 , до задоволення не підлягають, оскільки надані позивачкою письмові докази – накладні, замовлення та чеки не підтверджують та не доводять наявність пошкоджень вказаного автомобіля за період його перебування на спеціалізованому майданчику відповідача внаслідок дії атмосферних процесів.

За правилами статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пленум Верховного Суду України надав роз`яснення щодо застосування законів, що регулюють відшкодування моральної шкоди, у постанові «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31 березня 1995 року, із послідуючими змінами. Так, у пункті 2 цієї постанови роз`яснено, що спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень; у випадках, передбачених статтями 23, 1167 ЦК України та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов`язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист права споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31 березня 1995 року роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Пунктом 9 зазначеної постанови визначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Вирішуючи питання щодо відшкодування позивачці моральної шкоди, суд виходить із доведеності факту протиправності дій відповідача щодо безпідставного позбавлення права позивачки на користування належним їй транспортним засобом.

При цьому з урахуванням принципу розумності та справедливості при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, характеру правопорушення, глибини фізичних і душевних страждань та інших обставин, які мають істотне значення, таких як тяжкість вимушених змін у життєвих стосунках позивачки, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, суд вважає, що до стягнення з відповідача на користь позивачки підлягає моральна шкода в розмірі 10000 гривень, а в решті позову в цій частині слід також відмовити.

Судові витрати в частині сплати судового збору слід покласти на відповідача Державне підприємство Міністерства внутрішніх справ України «Інформ-Ресурси».

Керуючись ст.ст. ст.ст.5, 12, 81, 209, 223, 263, 265, 280-282 ЦПК України, ст.ст.23, 321, 1166, 1172 ЦК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України «Інформ-Ресурси» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 135783 (сто тридцять п`ять тисяч сімсот вісімдесят три) гривні завданих збитків та 10000 (десять тисяч) гривень завданої моральної шкоди.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України «Інформ-Ресурси» на користь держави на рахунок спеціального фонду Державного бюджету України 1921 гривню судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду в 30-денний строк з дня його проголошення (складання), при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу 13 «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Відомості про учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканка . АДРЕСА_1 , України, ідентифікаційний номер – НОМЕР_5 .

Відповідач - Державне підприємство Міністерства внутрішніх справ України «Інформ-Ресурси», 01103, м. Київ. Печерський район, проїзд Військовий, буд. 8, код ЄДРПОУ - 32248749.

Повний текст рішення складено 1 липня 2019 року.

Головуючий: В.І. Бобрушко