Рішення № 82916213, 27.06.2019, Лохвицький районний суд Полтавської області

Справа №538/123/17

Провадження по справі №2/538/5/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2019 року Лохвицький районний суд Полтавської області у складі: головуючого-судді Бондарь В.А.

за участю секретаря

судового засідання Горілей Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Лохвиця цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та Державного підприємства «Лохвицький спиртовий комбінат» Концерну «Укрспирт» міністерства аграрної політики та продовольства України до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги Заводська міська рада Лохвицького району Полтавської області про визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку,-

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги Заводська міська рада Лохвицького району Полтавської області про визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку і в обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що відповідно до рішення виконкому Заводської (Червонозаводської ) міської ради Лохвицького району Полтавської області №210 від 29.05.2002 року «Про затвердження матеріалів інвентаризації земельної ділянки та видачу Державного акту на право приватної власності на землю» було вирішено «1.Затвердити матеріали інвентаризації земельної ділянки по фактичному користуванню ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 площею 0,1658 га; 2.Дозволити державним та іншим землевпорядним організаціям виготовити Державний акт на право приватної власності на землю». Після смерті ОСОБА_3 вищевказану земельну ділянку успадкувала відповідачка ОСОБА_2 Дана земельна ділянка межує із належною позивачу земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_2 . Відповідачка оформила на свою земельну ділянку у порядку спадкування право власності відповідно до свідоцтва про право на спадщину. Позивач вважає, що Державний акт на земельну ділянку, відповідно до якого відповідач успадкувала свої права був складений з помилками, зокрема накладанням частково меж на земельну ділянку позивача, виділеної у 2005 році, якою він увесь час користувався, що підтверджується викопіровкою та схемами з генплану м. Червонозаводське. Обстеженням комісії меж між присадибними земельними ділянками в АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 виявлено факт збільшення земельної ділянки по АДРЕСА_2 на 188 АДРЕСА_3 ?, яка належить позивачу за рахунок перенесення огорожі в сторону домоволодіння по АДРЕСА_1 . Крім того, межі земельної ділянки відповідачки ОСОБА_2 виходять на землі, якими користується ДП «Лохвицький спирткомбінат», оскільки там проходить трубопровід, що використовується для виробничих і технологічних потреб підприємства. Раніше половина цієї земельної ділянки технічної зони ДП «Лохвицький спирткомбінат» за згодою між підприємством, позивачем та попереднім власником ОСОБА_3 була розподілена у рівних частках між позивачем та ОСОБА_3 у використання кожному за потребою. Починаючи з 2005 року по цей час, протягом 12 років на межі земельних ділянок позивача та відповідача ОСОБА_2 , раніше ОСОБА_3 , незмінно стоїть паркан, де позивач вирощує фруктові дерева та побудував лазню. Зазначив, що під час приватизації та виготовлення державного акту, протокол погодження меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) між позивачем, користувачкою ОСОБА_3 та іншим користувачем ОСОБА_4 не підписувався. Всупереч вимогам земельного законодавства України Заводська міська рада передала у власність спадкодавцеві відповідачки, а також і самої відповідачки понад 0,10 га землі у межах населеного пункту, що є грубим порушенням. Тому просить суд визнати недійсним та скасувати Державний акт, згідно яким відповідач ОСОБА_2 є власником земельної ділянки у порядку спадкування, підставою для виникнення права власності є свідоцтво про право на спадщину.

Позивач за зустрічним позовом Державне підприємство «Лохвицький спиртовий комбінат» Концерну «Укрспирт» міністерства аграрної політики та продовольства України звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги Заводська міська рада Лохвицького району Полтавської області про визнання недійсним та скасування Державного акту на право власності на земельну ділянку і в обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що при зверненні первісного позивача ОСОБА_1 до підприємства, у ході консультацій та вивчення документів виявилося, що приватизація земельної ділянки ОСОБА_3 , спадкоємцем якої є відповідачка ОСОБА_2 не відповідає вимогам законодавства, оскільки з адміністрацією та технічними службами підприємства питання узгодження, зміни статусу, надання в користування та межі земельної ділянки ніхто, включно з ОСОБА_3 та відповідачкою ОСОБА_2 не погоджувалося. На спірній земельній ділянці, яка тепер належить відповідачці ОСОБА_2 проходять інженерні мережі ДП (бардопровід, каналізація), та з 2017 року - мережі КП «Комунсервіс». Вважає, що приватизація земельної ділянки ОСОБА_3 , яку успадкувала відповідачка ОСОБА_2 була проведена з порушенням вимог земельного законодавства України, тобто без узгодження з ДП «Лохвицький спиртовий комбінат». Межі земельної ділянки відповідачки ОСОБА_2 виходять на землі, якими користується ДП «Лохвицький спиртовий комбінат», оскільки там проходить трубопровід, що використовується для виробничих і технологічних потреб цього підприємства, що перешкоджає підприємству обслуговувати трубопровід. У зв`язку з чим просить суд визнати недійсним та скасувати Державний акт, згідно яким відповідач ОСОБА_2 є власником земельної ділянки у порядку спадкування, підставою для виникнення права власності є свідоцтво про право на спадщину.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_5 підтримали позовні вимоги, дали пояснення аналогічні позову. Просять суд позов задовольнити у повному обсязі.

У судовому засіданні представник позивача Державного підприємства «Лохвицький спиртовий комбінат» Концерну «Укрспирт» міністерства аграрної політики та продовольства України – Панченко О.І. підтримав позовні вимоги, дав пояснення аналогічні позову. Просять суд позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_6 у судовому засіданні позовні вимоги за первісним позовом ОСОБА_1 не визнала повністю, просила суд відмовити в задоволенні позову у зв`язку зі спливом строку позовної давності, посилаючись на ту обставину, що позивач ОСОБА_1 з 10.06.2005 року на підставі договору дарування будинку та земельної ділянки є власником будинку з господарчими спорудами та приватизованої земельної ділянки по АДРЕСА_2 , яка межує з земельною ділянкою померлої ОСОБА_3 , яка належала їй на праві приватної власності на землю на підставі Державного акту, виданого на підставі рішення Червнозаводської міської ради №210 від 29.05.2002 року, та яку успадкувала відповідачка ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину. Зазначила, що після обдарування позивача з 2005 року будинку та спірної земельної ділянки між ним та померлою ОСОБА_3 ніяких конфліктів щодо накладання меж земельних ділянок не виникало, його право власності останньою не порушувалося. Позивач ОСОБА_1 не довів у судовому засіданні, яким чином зараз відповідачкою, а саме з дня пред`явленням позову у 2017 році після успадкування ОСОБА_2 земельної ділянки порушилися його права.

Щодо зустрічних позовних вимог ДП ««Лохвицький спиртовий комбінат» представник відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_6 просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог за необґрунтованістю посилаючись на те, що представником позивача не надано жодних правовстановлюючих документів на трубопровід, а також правовстановлюючих документів щодо права власності, користування або право сервітуту, що також було підтверджено у судовому засіданні свідком ОСОБА_7

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору представник Заводської міської ради Лохвицького району Полтавської області – Катіба С.І. у судовому засіданні позовні вимоги за первісним та зустрічним позовом не визнав у повному обсязі та пояснив, що позивачем ДП ««Лохвицький спиртовий комбінат» не надані докази щодо правовстановлюючих документів на трубопроводи, зокрема про замовника будівництва трубопроводу, вибір земельної ділянки для будівництва об`єкта, проектна та виконавча документація по будівництву з технічними характеристиками об`єкта, на підставі яких визначається і охоронна зона трубопроводу, акт комісії по введенню в експлуатацію об`єкта, технічний паспорт та витяг з державного реєстру про реєстрацію речового права на нерухоме майно. Вважає, що посилання представника позивача ДП «Лохвицький спиртовий комбінат» на вимоги ст. 83 ЗК України є необґрунтованими, оскільки підприємство, яке заявляє свої права на прокладені трубопроводи повинно встановити розпізнавальні та сигнальні знаки місцезнаходження трубопроводів з винесенням в натурі (на місцевості) охоронних зон, але в судовому засіданні позивач не надав технічної документації на цей об`єкт. Також всупереч вимогам ст. 73 ЗК України позивачем не надано жодних підтверджуючих правовстановлюючих документів щодо земель трубопровідного транспорту. Просить суд відмовити позивачам у позові у повному обсязі.

Суд, вислухавши сторони, свідків, спеціаліста, дослідивши письмові докази по справі приходить до наступного.

Так судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 10.06.2005 року, посвідченого державним нотаріусом Другої Лохвицької нотаріальної контори Жук Т.П. належить будинок з господарчими спорудами та приватизована земельна ділянка розміром 0,1038 га, що знаходяться в АДРЕСА_2 , зареєстрованого в Лубенському МБТІ 27.10.2005 року, реєстровий №686 (а.с.25).

Згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку, серії НОМЕР_1 , виданого на підставі договору дарування позивачу ОСОБА_1 належить земельна ділянка для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд розміром 0,06 га, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2 по АДРЕСА_2 , зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності за землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №1444 від 18.11.2005 року (а.с.23).

Згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку, серії НОМЕР_1 , виданого на підставі договору дарування позивачу ОСОБА_1 належить земельна ділянка для ведення особистого господарства розміром 0,0438 га, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_3 по АДРЕСА_2 , зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №1445 від 18.11.2005 року (а.с.24).

Відповідно до вищезазначених Державних актів згідно плану меж земельних ділянок землі позивача ОСОБА_1 межують із земельною ділянкою площею 0,1658 га для обслуговування жилого будинку ведення селянського господарства по АДРЕСА_1 померлої ОСОБА_3 , якій був виданий Державний акт на право власності на землю, серії НОМЕР_4 , від 29.05.2002 року на підставі рішення Червонозаводської міської ради 6 сесії ХХІІ скликання від 28.12.1995 року №210, та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю №195 (а.с.92).

Відповідно до відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідачці ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину, серія та номер 225, виданий 18.03.2016 року державним нотаріусом Другої Лохвицької державної нотаріальної контори на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_5 , площею 0,01158 га для ведення особистого селянського господарства в м АДРЕСА_2 ( АДРЕСА_1 (а.с.8).

Згідно акту обстеження Заводською міською радою Лохвицького району Полтавської області межі між присадибними ділянками в АДРЕСА_2 по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 від 25.10.2016 року, комісією рекомендовано позивачу ОСОБА_1 , власнику домоволодіння по АДРЕСА_2 , в термін до 15.11.2016 року повернути ділянку площею 188 м? законному власнику по АДРЕСА_1 , тобто відповідачці ОСОБА_2 (а.с.12).

Так, у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснив, що він є сусідом ОСОБА_1 , його земельна ділянка з ним межує. Коли він хотів приватизувати свою земельну ділянку, то зміг приватизувати тільки дві частини, а посередині, де проходить трубопровід, йому дали земельну ділянку у користування. Також пояснив, що він писав заяву про те, що з його боку перешкод для вільного доступу до люків та трубопроводів він надавати не буде. Зазначив, що власником домоволодіння він став у період з 2008-2009 року та додав, що трубопровід проходить через усі земельні ділянки під землею, а люки знаходяться зверху.

У справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , яка є предметом розгляду представником відповідача ОСОБА_6 заявлено про застосування строків позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

При цьому відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Разом з тим, згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

На підставі частини першої статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб`єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність – це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме : забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого ЦПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Таким чином, позивачем ОСОБА_1 та його представником ОСОБА_5 не надані належні та допустимі докази щодо обставин справи, тому суд вважає відмовити позивачу ОСОБА_1 в позовних вимогах до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги Заводська міська рада Лохвицького району Полтавської області про визнання недійсним та скасування Державного акту на право власності на земельну ділянку у зв`язку зі спливом строку позовної давності.

Щодо зустрічних позовних вимог Державного підприємства «Лохвицький спиртовий комбінат» Концерну «Укрспирт» міністерства аграрної політики та продовольства України до ОСОБА_2 суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що він є директором ДП «Лохвицький спиртовий комбінат», трубопровід та каналізації підприємства проходять через ділянки людей. Дані земельні ділянки люди приватизували і цим обмежили право підприємства до їх доступу для обслуговування. Зазначив, що йому відомо, що відповідачка є власником спірної земельної ділянки, а також, що земельна ділянка, по якій проходить трубопровід та каналізація належать Заводській міській раді Лохвицького району Полтавської області і знаходилися в користуванні ДП «Лохвицький спиртовий комбінат», але доказів, що знаходяться у користуванні підприємства він надати не може. Зазначив, що підприємство активно використовувало трубопровід для обслуговування до 2008 року і проводили його зі сторони ОСОБА_1 , який надавав їм вільний доступ.

Допитаний у судовому засіданні у якості спеціаліста інженера-землевпорядника Державного агентства земельних ресурсів України ОСОБА_8 суду пояснив, що спірна земельна ділянка між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 може бути приватизована, але встановлюються чіткі погодження сервітуту із власником земельної ділянки. Зазначив, що підписи в акті встановлення погодження меж земельної ділянки повинні бути всіх суміжних користувачів і власників земельних ділянок, чому підпис в акті погодження меж земельних ділянок ДП «Лохвицького спиртового комбінату» відсутній, йому не відомо.

Суд не бере до уваги посилання представника позивача ДП «Лохвицький спиртовий комбінат» на письмові докази, які маються в матеріалах цивільної справи, а саме а.с. 58, 64, 68-84, 94-97, 127-136, 144-146, оскільки дані докази спростовують наявність правовстановлюючих документів на трубопроводи, зокрема про замовника будівництва трубопроводу, вибір земельної ділянки для будівництва об`єкта, проектна та виконавча документація по будівництву з технічними характеристиками об`єкта, на підставі яких визначається і охоронна зона трубопроводу, акт комісії по введенню в експлуатацію об`єкта, технічний паспорт та витяг з державного реєстру про реєстрацію речового права на нерухоме майно.

Крім того, представник позивача ДП «Лохвицький спиртовий комбінат» просить суд визнати недійсним та скасувати державний акт, на підставі, якого відповідачка ОСОБА_2 отримала свідоцтво про право на спадщину.

Загальні положення про спадкування визначаються главою 84 Цивільного кодексу України (книга шоста «Спадкове право»). Саме з відкриттям спадщини закон пов`язує виникнення спадкових відносин.

Відповідно до зазначеного вище кодексу, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

Зацікавлена особа, яка вважає, що її право на спадкування порушено, може звернутися до суду з позовною заявою про визнання недійсним виданого свідоцтва про право на спадщину (свідоцтво про право на спадщину може бути визнане недійсним тільки у судовому порядку).

Відповідно до ч. 1 ст. 1301 ЦК свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Свідоцтво про право на спадщину може бути визнане недійсним тільки в судовому порядку за позовом зацікавленої особи. Так, наприклад, видача свідоцтва про право на спадщину за заповітом має деякі особливості. Видаючи таке свідоцтво, нотаріус повинен перевірити, чи правильно складений і посвідчений заповіт, чи відповідає він вимогам закону. Крім того, треба з"ясувати, чи не скасовано заповіт, про що необхідна відмітка нотаріуса.

Видаючи свідоцтво про право на спадщину за заповітом, нотаріус зобов?язаний перевірити наявність спадкоємців, які мають право на обов?язкову частку в спадщині. Такими особами є неповнолітні чи непрацездатні діти, непрацездатні дружина, батьки та утриманці, які незалежно від змісту заповіту успадковують не менш як половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкоємства за законом. Свідоцтво про право на спадщину за заповітом, який є недійсним, також буде визнано недійсним.

Крім того обставинами, що в подальшому можуть слугувати для визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, є підстави усунення від спадкування, які, наприклад, будуть встановлені після видачі свідоцтва про право на спадщину.

Згідно вимог ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Таким чином Цивільний кодекс України зазначає вичерпний перелік щодо кола осіб, які можуть звернутися до суду щодо порушення їх прав (прав спадкових).

Разом з цим відсутність у позивача права на спадщину і, відповідно, відсутність порушення свідоцтвом про право на спадщину його прав чи інтересів у контексті положень ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України виключає можливість задоволення його вимог.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 16, 256, 261, 267, главою 84 ЦК України, ст. ст. 4, 10, 12, 76, 81, 89, 141, 263-265, 354-356 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

У позовних вимогах ОСОБА_1 та Державного підприємства «Лохвицький спиртовий комбінат» Концерну «Укрспирт» міністерства аграрної політики та продовольства України до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги Заводська міська рада Лохвицького району Полтавської області про визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку - відмовити.

Рішення може бути оскаржене на підставі ч. 1 ст. 354 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У відповідності з п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Головуючий: В.А. Бондарь