Ухвала суду № 82911225, 08.04.2019, Голосіївський районний суд міста Києва

справа № 752/3283/19

провадження №: 1-кс/752/2023/19

У Х В А Л А

08.04.2019 року слідчий суддя Голосіївського районного суду міста Києва Мазур Ю.Ю., за участю секретаря Воробйова І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих прокуратури та підтримання державного обвинувачення управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури АР Крим Романюк Л.М., у кримінальному провадженні №42017010000000182, відомості щодо якого 17.11.2017 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 України, про арешт майна,

ВСТАНОВИВ:

14.02.2019 року до слідчого судді надійшло клопотання прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих прокуратури та підтримання державного обвинувачення управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури АР Крим Романюк Л.М. про арешт майна, у кримінальному провадженні №42017010000000182, відомості щодо якого 17.11.2017 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 України, в якому прокурор просив накласти арешт на інформацію, яка міститься на (жорстких дисках, серверах, тощо) без її вилучення у володільця, яка знаходиться у володінні ПрАТ «Київстар», та на яких міститься інформація щодо телефонних з`єднань колишніх працівників управління Державної пенітенціарної служби України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі за певний період часу.

В обґрунтування поданого клопотання прокурор зазначив, що СВ прокуратури Автономної Республіки Крим здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №42017010000000182, відомості щодо якого 17.11.2017 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що громадяни України із числа колишніх працівників управління Державної пенітенціарної служби України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, бажаючи допомогти у проведенні підривної діяльності проти України та зробити свій особистий внесок у створенні та функціонуванні в Автономної Республіки Крим системи органів державної влади Російської Федерації, у порушення вимог ст. 65 Конституції України, якою передбачено обов`язок громадян України щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, діючи на шкоду суверенітетові та територіальній цілісності України в інтересах Російської Федерації, взяли участь у створенні на території Автономної Республіки Крим незаконних органів влади та вступили до лав так званого Міністерства внутрішніх справ по Республіці Крим, чим забезпечили посилення тимчасової окупації півострова Крим та функціонування незаконно створеної системи органів внутрішніх справ на вказаній території.

Також, в ході досудового розслідування встановлено, що станом на 01.03.2014 фактична чисельність персоналу органів та установ виконання покарань управління Державної пенітенціарної служби України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі становила 1036 особи відповідно до штатного розпису, з яких 379 осіб старшого та середнього начальницького складу - 430 осіб рядового і молодшого начальницького складу та 224 вільнонайманих працівників, при штатній чисельності 1165, 5 одиниць.

Прокурор вказував, що на даний час органом досудового розслідування ідентифіковано 823 особи із числа колишніх працівників управління Державної пенітенціарної служби України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі. Дані працівники перевіряються органами досудового розслідування на причетність до вчинення злочину передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України. Також, продовжується ідентифікація та встановлення інших працівників Державної служби України з надзвичайних ситуацій, що у свою чергу потребує значного часу та проведення слідчих дій.

Крім того, досудовим розслідуванням встановлено, що в період окупації Автономної Республіки Крим вищезазначені колишні працівники управління користувались мобільним зв`язком українського оператора ПрАТ «Київстар».

Прокурор зазначав, що в ході досудового розслідування виникла необхідність в отриманні у операторів телекомунікацій інформації про з`єднання абонентів.

Таким чином, наявна необхідність в накладенні арешту на інформацію, яка міститься на (жорстких дисках, серверах, тощо) без її вилучення у володільця, яка знаходиться у володінні ПрАТ «Київстар».

Згідно ч. 1 ст. 172 КПК України, клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

В той же час, незважаючи на необхідність невідкладного розгляду клопотання, прокурор на розгляд даного клопотання не з`явився, про причини своєї неявки слідчому судді не повідомив.

Відповідно до ч. 5 ст. 27 КПК України під час судового розгляду та у випадках, передбачених цим Кодексом, під час досудового розслідування забезпечується повне фіксування судового засідання та процесуальних дій за допомогою звуко- та відеозаписувальних технічних засобів. Офіційним записом судового засідання є лише технічний запис, здійснений судом у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов`язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Положеннями ч. 1 ст. 107 КПК України визначено, що рішення про фіксацію процесуальної дії за допомогою технічних засобів під час досудового розслідування приймає особа, яка проводить відповідну процесуальну дію.

Враховуючи вищевказані положення КПК України, слідчий суддя вважає за можливе розглянути клопотання за відсутності прокурора та без фіксування судового засідання за допомогою звуко- та відеозаписувальних технічних засобів.

Слідчий суддя, вивчивши клопотання та додані до нього документи, вважає необхідним відмовити у задоволенні клопотання, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому порядку цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважити, що воно є доказом злочину.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 162 КПК України, до охоронюваної законом таємниці, яка міститься в речах і документах зокрема належать: інформація, яка знаходиться в операторів та провайдерів телекомунікацій, про зв`язок, абонента, надання телекомунікаційних послуг, у тому числі отримання послуг, їх тривалості, змісту, маршрутів передавання тощо; персональні дані особи, що знаходяться у її особистому володінні або в базі персональних даних, яка знаходиться у володільця персональних даних.

Слідчим суддею встановлено, що матеріали клопотання не містять даних щодо конкретних осіб, які нібито вчинили кримінальне правопорушення, а також відомостей щодо їх мобільних номерів, на які прокурор просить накласти арешт, а тому враховуючи те, що вказана інформація, на яку прокурор просив накласти арешт є з обмеженим доступом, це може призвести до порушення прав, свобод та законних інтересів третіх осіб, визначених Конституцією України та законами України щодо таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, які не мають відношення до вказаного кримінального провадження.

Крім того, неявка без поважної причини сторони кримінального провадження, якою подане клопотання про арешт майна, свідчить про фактичне не підтримання поданого клопотання та не доведення згаданих обставин.

У відповідності до ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Враховуючи зазначене, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, прийшов висновку про відсутність належних правових підстав для задоволення клопотання, оскільки прокурором не доведено наявність обґрунтованих підстав і мети, відповідно до положень статті 170 цього Кодексу, а також не доведено необхідності такого арешту та наявності ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст. 173, 372 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих прокуратури та підтримання державного обвинувачення управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури АР Крим Романюк Л.М., у кримінальному провадженні №42017010000000182, відомості щодо якого 17.11.2017 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 України, про арешт майна - відмовити.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Слідчий суддя Ю.Ю. Мазур