Ухвала суду № 82905011, 08.07.2019, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/11801/19

УХВАЛА

08 липня 2019 року м..Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області

в особі головуючого судді Кучиної Н.Г.

з участю секретаря судового засідання Ющук О.С.,

представника скаржника - Костючок С.Ю.,

старшого державного виконавця - Коженова С.С.

представника ТзОВ "Рівнетеплоенерго" -Тємнової І.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівному скаргу ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Коженова С.С., стягувач ТзОВ «Рівнетеплоенерго» на постанову про відкриття виконавчого провадження, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернулася до суду зі скаргою на дії старшого державного виконавеця державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Коженова С.С., стягувач ТзОВ «Рівнетеплоенерго» на постанову про відкриття виконавчого провадження.

На обґрунтування своєї скарги ОСОБА_3 посилається на те, що посадова особа відділу ДВС протиправно прийняла до примусового виконання судовий наказ, про стягнення з ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «Рівнетеплоенерго» заборгованості за надані послуги з теплопостачання в розмірі 12 568,58 грн., витрати внаслідок інфляційних процесів в сумі 1482,03 грн., 3% річних в сумі 765,57 грн., судового збору в сумі 121,80 грн., оскільки цей виконавчий документ був поданий стягувачем з пропуском встановленого строку пред`явлення його до виконання.

Представник заявника ОСОБА_3 – ОСОБА_5 в судовому засіданні скаргу підтримала та суду пояснила, що її довірителька тільки 08.06.2019 року дізналася про наявність постанови про відкриття виконавчого провадження та всупереч Закону державний виконавець відкрив виконавче провадження з пропущенням строку пред"явлення виконавчого документу до виконання, який закінчився 27 серпня 2015 року. Крім того, вказала, що виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки не містить всіх реквізитів. Просить скаргу задовольнити.

Старший державний виконавець Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Коженов С.С. просить в задоволенні скарги відмовити, з підстав викладених у запереченні на скаргу, додатково суду пояснив, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, оскільки на зворотному боці судового наказу, містилась відмітка про повернення виконавчого документа без виконання за заявою стягувача на підставі п. 2 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» від 27.10.2017 року. Таким чином, з врахуванням вимог ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» строк пред`явлення виконавчого документа до виконання переривався та починається обчислюватись з 27.10.2017 року, а тому постанова про відкриття виконавчого провадження винесена з дотриманням вимог чинного законодавства України.

Представник ТзОВ "Рівнетеплоенерго" - Тємнова І.Л. вважає, що в задоволенні скарги ОСОБА_3 необхідно відмовити, з підстав, викладених у запереченнях.

Дослідивши наявні в матеріалах даної справи докази, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, суд прийшов до такого висновку.

Судом встановлено, що 08 липня 2014 року Рівненським міським судом винесено судовий наказ, справа №569/9884/14 року про стягнення з ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «Рівнетеплоенерго» заборгованості за надані послуги з теплопостачання в розмірі 12 568,58 грн., витрати внаслідок інфляційних процесів в сумі 1482,03 грн., 3% річних в сумі 765,57 грн., судового збору в сумі 121,80 грн.

27.10.2017 року державним виконавцем Полюховичем Р.М. було повернуто виконавчий документ ТзОВ "Рівнетеплоенерго", на підставі п.2 ч.І ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», а саме у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними.

29 травня 2019 року ТОВ «Рівнетеплоенерго», повторно, звернулось із заявою про відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом №569/11801/19 до відділу ДВС ГТУЮ у Рівненській області.

Щодо строку пред`явлення судового наказу до виконання, то в даному випадку строк пред`явлення виконавчого документа до виконання з боку ТОВ «Рівнетеплоенерго» не пропущено з огляду на таке.

У відповідності до п.5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження», що набрав чинності 05 жовтня 2016 року, виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Згідно ч.І ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII, виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Згідно п.1 ч.4 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження», строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Відповідно до п. 5 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження», у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Згідно п.5 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону ( в даному випадку у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявиись безрезультатними).

На підставі наведеного суд приходить до висновку, що строк предявлення виконавчого документа до виконання стягувачем не пропущено, оскільки після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, перебіг строку починається заново з наступного дня після його повернення (отримання стягувачем постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження). Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

Така правова позиція Верховного Суду України зазначена в постанові від 5 жовтня 2016 року у справі №3-698гс16.

Оскільки, на думку суду, стягувач, пред`являючи повторно виконавчий документ до виконання, не порушив встановлені законом строки, то оскаржувана постанова, винесена державним виконавцем у даному виконавчому провадженні, є законною.

Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з"ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов"язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд звертає увагу на те, що при поверненні виконавчого листа виконавча служба лише роз`яснює порядок повторного пред"явлення виконавчого документа, а не встановлює новий строк його пред`явлення.

Таким чином, суд враховує те, що 27.10.2017 державним виконавцем Полюховичем Р.М. було повернено виконавчий документ ТзОВ "Рівнетеплоенерго", що свідчить про переривання строку пред`явлення виконавчого документа. Повторно ТзОВ "Рівнетеплоенерго", звернулось із заявою про відкриття виконавчого провадження 29 травня 2019 року, тобто через 19 місяців, що не перевищеє 3 років, а строк пред`явлення виконавчого документу згідно ч.І ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» становить 3 роки, тому з боку ТОВ «Рівнетеплоенерго» строку пред`явлення виконавчого документа до виконання пропущено не було.

Крім того, посилання ОСОБА_3 щодо невідповідності оскаржуваної постанови вимогам ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», судом не взято до уваги, оскільки з оглянутої в судовому засіданні постанови про відкриття виконавчого провадження від 31.05.2019 року вбачається, що остання відповідає вимогам ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» та містить всі реквізити необхідні для виконавчого документу.

Частиною 1 ст.4 ЗУ «Про виконавче провадження» встановлено, що у виконавчому документі зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності).

Отже, державний виконавець, отримавши виконавчий документ та вирішуючи питання про відкриття виконавчого провадження, перевіряє, зокрема, його відповідність вимогам статті 4 Закону і у разі відсутності будь-якої із цих вимог може повернути виконавчий лист стягувачу.

Проте в даному випадку дії державного виконавця відповідали вимогам закону і він не мав підстав винести постанову про повернення виконавчого листа стягувачу та відповідно до чинного законодавства відкрив виконавче провадження.

Пунктом 9 частини 2 статті 129 Конституції України передбачено одну із основних засад судочинства – обов`язковість рішень суду, виконання будь-якого рішення є невідємною частиною правосуддя.

У силу статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обовязкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до приписів частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положення статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Аналізуючи положення Закону України «Про виконавче провадження», можна дійти висновку, що стадія примусового виконання судового рішення є невід`ємною частиною відновлення прав особи із застосуванням судової процедури, відповідно до якої стягувач має сподіватись на фактичну реалізацію своїх прав згідно із юридично закріпленим змістом впродовж чітко регламентованого строку.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання на всій території України (ч.5 ст.124 Конституції України, ст.18 ЦПК України). Примусове виконання судового рішення покладено на державну виконавчу службу і здійснюється відповідно до ЗУ «Про виконавче провадження».

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку, що постанова державного виконавця Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Коженова С.С. від 31.05.2019 року про відкриття виконавчого провадження (ВП 59243834) відповідає нормам чинного законодавства, а тому у задоволенні скарги ОСОБА_3 , слід відмовити.

Керуючись ч.6 ст.259, ст.ст. 447-453 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні скарги ОСОБА_1 , на дії старшого державного виконавця державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Коженова С.С., стягувач ТзОВ «Рівнетеплоенерго» на постанову про відкриття виконавчого провадження - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Н.Г. Кучина