Вирок № 82902666, 08.07.2019, Лисичанський міський суд Луганської області

справа № 415/518/19

провадження № 1-кп/415/444/19

ВИРОК

Іменем України

08 липня 2019 року м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Шевченко О.В.

секретаря судового засідання Бервено Ю.В.

номер кримінального провадження, внесеного 03.01.2019 до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12019130240000021

про обвинувачення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Лисичанська Луганської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, неодруженого, непрацюючого, інвалідом не являється, відповідно до ст. 89 КК України не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України,

за участю:

прокурора Комм Я.О.

обвинуваченого ОСОБА_1

потерпілого ОСОБА_2 ,

розглянувши у підготовчому відкритому судовому засіданні зазначене кримінальне провадження,

У С Т А Н О В И В

13.11.2018 у ранковий час обвинувачений ОСОБА_1 перебуваючи біля будинку № 189 по вулиці Московській міста Лисичанська Луганської області, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, під приводом перевезти особисті речі, взяв у свого знайомого - потерпілого ОСОБА_2 металеву тачку, вартістю 433 гривні 33 копійки (згідно висновку експерта № 19/113/9-39е від 15.01.2019), пообіцявши останньому повернути майно цього ж дня, з самого початку не маючи наміру виконувати дану обіцянку. Після чого обвинувачений ОСОБА_1 розпорядився вказаним майном на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_2 матеріальної шкоди на суму 433 гривні 33 копійки.

Таким чином ОСОБА_1 , своїми умисними протиправними діями вчинив заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 190 КК України.

18 січня 2019 року під час досудового розслідування, відповідно до вимог ст. 471 КПК України, між потерпілим ОСОБА_2 та підозрюваним ОСОБА_1 , укладено угоду про примирення.

За умовами цієї угоди сторони, а саме – потерпілий ОСОБА_2 та підозрюваний ОСОБА_1 , остаточно примирилися і дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій підозрюваного за ч. 1 ст. 190 КК України та істотних для цього кримінального провадження обставин. ОСОБА_1 беззастережно визнав свою винуватість за ч. 1 ст. 190 КК України у зазначеному діянні. Також зазначеною угодою визначено покарання, яке має понести підозрюваний ОСОБА_1 , у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки, із застосуванням ст. 75 КК України, зі звільненням від відбування покарання з випробуванням, із встановленням іспитового строку. В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, встановлені ст. 473 КПК України, і наслідки її невиконання.

Заслухавши доводи обвинуваченого та потерпілого, думку прокурора, дослідивши матеріали кримінального провадження, перевіривши умови укладання угоди про примирення, відповідність угоди за змістом вимогам процесуального законодавства, роз`яснивши та з`ясувавши у обвинуваченого про повне розуміння ним його процесуальних прав, добровільності та відсутності будь-яких обставин, які примусили його погодитися на підписання угоди про примирення, характеру висунутого ОСОБА_1 обвинувачення, виду і розміру покарання та наслідки ухвалення вироку на підставі угоди про примирення, з`ясувавши у потерпілого розуміння наслідків затвердження угоди, суд дійшов висновку про те, що у даному кримінальному провадженні можливо затвердити надану угоду про примирення з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.

Відповідно до ст. 468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим про примирення. Згідно з вимогами ст. 469 КПК України, угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

На підставі об`єктивно з`ясованих обставин, суд дійшов висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 , а його дії органом досудового розслідування обґрунтовано кваліфіковані за ч. 1 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, яке відповідно до положень ст.12 КК України, відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості.

При цьому суд з`ясував, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Окрім того, судом також з`ясовано, що потерпілий цілком розуміє наслідки затвердження даної угоди, передбачені ч. 1 ст. 473 КПК України.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Також суд встановив, що умови даної угоди не суперечать вимогам кримінального та кримінального процесуального законодавства України. Узгоджена міра покарання, визначена в межах, передбачених санкцією ч.1 ст. 190 КК України, що відповідає загальним засадам призначення покарання, зазначених ст. 65 КК України, ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про примирення, укладеної між потерпілим та підозрюваним і призначення обвинуваченому узгодженого сторонами покарання.

Підстав для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу до набрання вироком законної сили, суд не вбачає.

Цивільний позов не заявлено.

Відповідно до ст. ст. 122, 124 КПК України, процесуальні витрати підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь держави.

Питання щодо речових доказів вирішується судом, відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 314, 373, 374, 474, 475 КПК України, суд

У Х В А Л И В

Угоду від 18 січня 2019 року про примирення, укладену між потерпілим ОСОБА_2 та підозрюваним ОСОБА_1 - затвердити.

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, і призначити йому узгоджене сторонами покарання у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_1 такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу пробації;

- повідомляти уповноважений орган пробації про зміну місця проживання.

Запобіжний захід ОСОБА_3 , до набрання вироком законної сили, не обирати.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави, процесуальні витрати за проведення

товарознавчої експертизи №19/113/9-39е від 15.01.2019, вартістю 572 (п`ятсот сімдесят дві) гривні 00 копійок, (отримувач - УК у м. Лисичанську/м. Лисичанськ/24060300, код ЄДРПОУ – 37800278, банк – Казначейство України (ЕАП), МФО – 899998, рахунок – 31112115012051, код класифікації доходів бюджету – 24060300).

Речовий доказ, відповідно до постанови слідчого СВ Лисичанського ВП ГУНП в Луганської області від 04 січня 2019 року - металеву тачку, яка знаходиться згідно розписки на зберіганні у власника ОСОБА_2 . – повернути потерпілому ОСОБА_2 .

Відповідно до ст. 532 КПК України, вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Цей вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку виключно з підстав, визначених у ч. 3 ст. 394 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного суду через Лисичанський міський суд Луганської області.

Копію вироку негайно після проголошення вручити прокурору, обвинуваченому в порядку, передбаченому ст. 376 КПК України.

Суддя О.В. Шевченко