Рішення № 82901451, 20.06.2019, Вишгородський районний суд Київської області

20.06.2019 Справа № 363/411/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2019 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Рудюка О.Д.,

за участю секретаря Клименко В.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Вишгороді в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: відділ Державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ярощук Вікторія Юріївна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, посилаючись на те, що 27.02.2008 року між ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк», та позивачем укладено кредитний договір, відповідно до умов якого позивач отримала грошові кошти у розмірі 55 000,00 доларів США, для придбання квартири, терміном дії з 27.02.2008 року по 25.02.2028 року. Крім того, в забезпечення виконання умов кредитного договору, 27.02.2008року укладено іпотечний договір, згідно якого в іпотеку передано однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 . В грудні 2018 року ОСОБА_1 стало відомо, що відділом Державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції відносно неї відкрито виконавче провадження. Після ознайомлення з виконавчим провадженням №467437 з`ясувалося, що воно відкрито на підставі виконавчого напису від 15.01.2015 року, зареєстрованого в реєстрі під номером 63 та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ярощук В.Ю. Позивач вважає, що виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ярощук В.Ю. №63 від 15.01.2015 року є безпідставним, незаконним та таким, що не підлягає виконанню, оскільки його було вчинено з порушенням статей 34, 36, 87, 88 Закону України «Про нотаріат».

Ухвалою суду від 25 січня 2019 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Дельта Банк», треті особи: відділ Державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ярощук Вікторія Юріївна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, та призначено підготовче судове засідання.

Під час розгляду справи, за клопотанням позивача у відповідності до вимог статті 51 ЦПК України, замінено неналежного відповідача ПАТ «Дельта Банк» на ОСОБА_3 .

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав викладених у позовні заяві та просила задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, до суду подав заяву про визнання позову, розгляд справи проводити у його відсутність.

Представник третьої особи відділу Державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду невідомі.

Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ярощук В.Ю. в судове засідання не з`явилась, про день та час розгляду справи повідомлялась належним чином, причини неявки суду невідомі.

Заслухавши позивача, дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного.

27 лютого 2008 року між ВАТ «Сведбанк», правонаступник АКБ «ТАС-Комерцбанк» (банк) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено кредитний договір №2621/0208/71-034 відповідно до умов якого, банк зобов`язується надати позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 55 000,00 доларів США, на строк з 27 лютого 2008 року по 25 лютого 2028 року включно та на умовах, передбачених у цьому договорі, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобов`язання у повному обсязі у терміни, передбачені цим договором.

Відповідно до п.1.4. кредитного договору, кредитні кошти призначені для здійснення позичальником розрахунків по договору купівлі-продажу між позичальником та ОСОБА_7 з метою придбання: квартири АДРЕСА_1 .

Крім того, 27 лютого 2008 року між ВАТ «Сведбанк», правонаступник АКБ «ТАС-Комерцбанк» (іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (іпотекодавець) укладено іпотечний договір №2621/0208/71-034-Z-1 відповідно до умов якого, цим договором забезпечується належне виконання іпотекодевцем вимог іпотекоддержателя, що випливають (та/або випливатимуть) з кредитного договору №2621/0208/71-034 від 27 лютого 2008 року, укладеного між іпотекодавцем та іпотеко держателем, а також всіх додаткових угод, що будуть укладені до нього, в тому числі щодо суми зобов`язань, строків їх виконання, розміру процентів та інших умов.

Згідно п.2 іпотечного договору на забезпечення виконання основного зобов`язання іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю належне йому на праві власності майно: квартиру номер АДРЕСА_1 .

15 січня 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ярощук В.Ю. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №63, про звернення стягнення на майно, а саме: однокімнатну АДРЕСА_1 загальною площею 48,90 кв.м. , в тому числі житловою – 19,50 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що належить громадянці України ОСОБА_1 За рахунок коштів, отриманих від реалізації майна, задовольнити вимоги ПАТ «Дельта Банк» у розмірі 600 084,30 грн., в тому числі: сума заборгованості за кредитом - 37 551,61 доларів США, що до курсу НБУ становить 568 759,20 грн., та заборгованості за відсотками - 2 068,20 доларів США, згідно курсу НБУ становить 31 325,10 грн.

Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції Садіковою А.О., 05 березня 2015 року відкрито виконавче провадження ВП №467437, з примусового виконання виконавчого напису №63 виданого 15 січня 2015 року.

25 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» (продавець) та ПАТ «Дельта Банк» (покупець) укладено договір купівлі продажу прав вимоги відповідно до якого, продавець цим погоджується продати (відступити) права вимоги та передати їх покупцю, а покупець цим погоджується купити права вимоги, прийняти їх і сплатити загальну купівельну ціну. Для уникнення сумнівів, прав вимоги відступаються без надання будь-яких запевнень та гарантій щодо їх якості, окрім тих запевнень та гарантій, що викладені у пункті 7.5., а також без права регресу, крім випадків, передбачених у пунктах 4.5, 4.6, 4.12 та 8.1 цього договору.

Згідно п.2.3. договору купівлі продажу прав вимоги, права вимоги переходять від продавця до покупця, та обов`язки продавця передати права вимоги вважаються виконаними з моменту підписання продавцем та покупцем акту приймання передачі прав вимоги. Обов`язок продавця передати права вимоги покупцю та підписати акт приймання передачі прав вимоги залежить від отриманої продавцем повної суми загальної купівленої ціни у дату підписання.

Як вбачається, з акту приймання - передачі кредитних файлів №4 до договору купівлі-продажу прав вимоги від 25 травня 2012 року, ПАТ «Сведбанк» (продавець) вручив ПАТ «Дельта Банк» (покупець) прийняв, належним чином укомплектовані кредитні файли у кількості 110 штук, в тому числі за ерудитним договором №2621/0208/71-034 укладеного між ВАТ «Сведбанк», правонаступник АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_1

04 квітня 2019 року між ПАТ «Дельта Банк» (первісний іпотеко держатель) та ОСОБА_3 (новий іпотекодержатель) укладено договір відступлення права вимоги за іпотечним договором №2621/0208/71-034-Z-1 від 27 лютого 2008 року, відповідно до умов якого, на умовах цього договору, договору №1232/К купівлі-продажу майнових прав від 04 квітня 2019 року та на підставі протоколу електронних №UA-EA-2019-01-31-000158-b від 25 березня 2019 року, первісний іпотеко держатель передає (відступає) новому іпотеко держателю право вимоги за іпотечним договором №2621/0208/71-034-Z-1, о укладався між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1

Відповідно ст.18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст.88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Згідно до ст.89 Закону України «Про нотаріат» у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім`я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис, найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають, витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення, розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред`явлення виконавчого напису до виконання. Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.

Відповідно до п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» при вирішення справ пов`язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею відповідно до Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.

Пунктом 8 зазначеної вище постанови передбачено, що суд при вирішенні питання про обґрунтованість повинен виходити з того, що нотаріальні дії повинні вчинятись у суворій відповідності з встановленими для даного органу чи особи компетенцією і порядком їх вчинення.

Відповідно до п. 10 «Узагальнення судової практики розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні» від 07.02.2014 року Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз`яснено, що однією з об`єктивних причин оскарження виконавчих написів є поверхневий підхід нотаріуса до вирішення питання про можливість вчинення виконавчого напису у кожному конкретному випадку. Поза увагою нотаріуса часто лишається те, що стягувачі, звертаючись за вчиненням виконавчого напису, необґрунтовано завищують суми своїх вимог, включаючи до їх складу всі санкції, комісії, винагороди, або звертаються про стягнення спірного боргу. Тому судами під час розгляду таких справ має бути враховано пред`явлені банками розрахунки заборгованості за кредитними договорами, суми, які зазначені у письмових вимогах та виконавчих написах нотаріусів, з`ясовано всі обставини у справі, зокрема чи є за боржником сума боргу. При цьому судам слід особливу увагу приділяти спірності сум у частині зазначення різних сум у письмовій вимозі та у виконавчому написі.

Згідно з п.2 «Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року, №1172 для одержання виконавчого напису про стягнення кредитної заборгованості кредитором надаються оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Як зазначив Верховний Суд України в своїй постанові від 05 липня 2017 року по справі №754/9711/14-ц безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

При цьому законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Отже, суд приходить до висновку, що у даному випадку, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався щодо існування безспірної заборгованості, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, оскільки, у суму заборгованості входить тіло кредиту та відсотки. Крім того, відповідно до наданих приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ярощук В.Ю., засвідчених копій документів, на підставі яких вчинено виконавчий напис, відсутні докази отримання позивачем досудової вимоги ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 за кредитним договором.

Таким чином, враховуючи вищевикладена, а також те, що відповідач визнав позов, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення, що встановлено частиною 3 статті 200 ЦПК України.

За таких обставин та враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки виконавчий напис вчинено з порушенням Закону України «Про нотаріат».

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 50, 87, 88, 89 Закону України «Про нотаріат», статтями 4, 12, 13, 77, 81, 141, 200, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати виконавчий напис від 15.01.2015 року зареєстрований в реєстрі за № 63, про звернення стягнення на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , таким, що не підлягає виконанню.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач: ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_6 ).

Третя особа: Відділ Державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції (м. Вишгород, вул. Шолуденка, 6).

Третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ярощук Вікторія Юріївна (АДРЕСА_7 ).

Суддя О.Д. Рудюк