Рішення № 82897588, 08.07.2019, Лиманський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Краснолиманський міський суд Донецької області)

Справа № 236/2047/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2019 року Краснолиманський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Саржевської І.В.

за участю секретаря Олійник С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лиман за відсутності сторін в порядку спрощенного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

В С Т А Н О В И В:

07.06.2019 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням(а.с.2-4).

Позивача було повідомлено належним чином про дату, час та місце розгляду справи судом, однак для участі в судовому засіданні не прибув, надав заяву про розгляд справи без його участі(а.с.31), підтримав заявлені позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні.

Відповідача ОСОБА_2 , було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, але відповідач в судове засідання не прибув, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги визнав повністю, клопотання від 03.07.2019 про об`єднання позовних вимог просив не розглядати(а.с.32).

Враховуючи, що розгляд справи відбувається у відсутність сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось згідно зі ст. 247 ЦПК України.

Суд, дослідивши письмові матеріали по справі, встановив наступні обставини і визначив відповідні до них правовідносини.

Позивач ОСОБА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого 10.04.2019 державним нотаріусом Лиманської державної нотаріальної контори Семеновою І.М. за режстровим № 1065, та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за № 162927704 від 10.04.2019, є власником житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с. 10-11).

Відповідач по справі: зять ОСОБА_2 , зареєстрований за місцем проживання в цьому житловому будинку, що підтверджено довідкою про осіб зареєстрованих за адресою, виданою Лиманською міською радою Донецької області 22.04.2019(а.с.12,14).

Відповідач за вказаною адресою з 2016 року не мешкає, не користується житлом, не зберігає в приміщенні належне майно. Він фактично змінив місце проживання, що підтверджується довідкою від 06.06.2019, складеною головним спеціалісто Новоселівського старостинського округу(а.с.15), однак дотепер не припинив попередньої своєї реєстрації згідно із законодавством України.

Не скасована реєстрація відповідача за колишнім місцем проживання порушує житлові права позивача відповідно до ст. 383 ЦК України. З огляду на це, позивач змушений звернутись за захистом своїх прав до суду.

Відповідно до ст. 41 Конституції України «... кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. ... Право приватної власності є непорушним.»

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ(майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно змісту ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 319 Цивільного кодексу України визначено, що саме власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений або обмежений в здійсненні права власності (ч.2 ст. 321 Цивільного кодексу України).

Нормами ст. 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них (ст. 379 ЦК України).

Відповідно до ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном(ст. 391 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст.405 Цивільного кодексу України, особа втрачає право на користування житлом, у разі його відсутності без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено договором або законом.

В свою чергу відповідач, який не проживає за адресою АДРЕСА_2 втратив право на користування будинком, внаслідок його відсутності без поважних причин понад 5 років.

Статтею 7 Закону України „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні”, встановлено, що зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семі днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Відповідно до п. 3 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 207, зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється виконавчим органом сільської, селищної або міської ради, сільським головою (у разі коли відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено) (далі - орган реєстрації) на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради.

На підставі п.8 Правил документи для здійснення реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи подаються до органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг) з урахуванням вимог Закону України “Про адміністративні послуги”.

Згідно з п. 26 зазначених Правил, зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права користування житловим приміщенням.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частин 1, 4 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов протягом усього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Як вбачається із досліджених судом письмових доказів, з 10.04.2019 у позивача виникло право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину, що є чинним і сторонами не оспорюється.

Відповідач протягом тривалого часу користувався вказаним житловим приміщенням, але вже більше трьох років відсутній за адресою реєстрації. Власнику належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

З огляду на це, суд вважає вимоги позивача стосовно визнання ОСОБА_2 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням, обґрунтованими і приходить до висновку про необхідність задоволення таких вимог.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України судові витрати покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 317,319,383,391,405 ЦК України, ст.ст. 13, 80,81,206, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право на користування житловим будинком, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , в дохід держави (рахунок одержувача: НОМЕР_2 , ЄДРПОУ: 37894853, МФО: 899998, одержувач: УК м. Лиман/отг м. Лиман/22030101, Банк одержувача: Казначейство України (ЕАП)) судовий збір у розмірі 768,40 (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок)гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п. 15.5 п.15 ч. 1 розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Текст рішення виготовлений 08.07.2019.

Суддя -