Рішення № 82895757, 01.07.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 липня 2019 року № 640/4451/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., при секретарі судового засідання Мині І.І., за участі позивача, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За позовом ОСОБА_1 до Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві про визнання дій протиправними та скасування рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов ОСОБА_1 , в якому позивач просить суд :

визнати протиправними дії старшого державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Лазаревої А.І. в частині прийняття 25.10.2018 року постанови про накладення штрафу на позивача по виконавчому провадженні ВП №52116177 відкритому 06.09.2016 року та скасувати постанову від 25.10.2018 року старшим державним виконавцем Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Лазаревою А.І. постанову про накладення штрафу на боржника;

Визнати протиправними дії державного виконавця, Голосіївського районного - відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Вавдійчик Анжеліки Сергіївни в частині прийняття 8 січня 2019 року постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 57985691 на примусове виконання Постанови №52116177 від 25.10.2018 року;

зобов`язати Голосіївський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві прийняти рішення про закінчення виконавчого провадження ВП № 57985691, відкритого 08 січня 2019 року, про примусове виконання Постанови № 5211617,7 виданої 25.10.2018 року.

Позовні вимоги мотивовано тим, що позивачем не було та не могло бути отримано рішень державного виконавця, внаслідок невірного визначення адреси позивача.

Відповідачем вимог ухвал суду не виконано, матеріалів виконавчого провадження та заперечень на позов не надано, представник відповідача в судове засідання не з`явився.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, на виконанні у Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві перебуває виконавчий лист Голосіївського районного суду міста Києва від 30.08.2016р. по справі 752/16449/14-ц про зобов`язання позивача надати ОСОБА_2 ключі від вхідних дверей в кімнату АДРЕСА_1 .

При цьому, адресою позивача у постанові про відкриття виконавчого провадження №ВП 52116177 від 06.09.2016р. визначено: АДРЕСА_2.

У зв`язку з невиконанням позивачем рішення суду, постановою від 25.10.2018 р. №ВП 52116177 на позивача накладено штраф на користь держави.

Суд вважає дану постанову протиправною, виходячи з такого.

На час прийняття постанови державного виконавця Голосіївського РВ ДВС від 06.09.2016 про відкриття виконавчого провадження №52116177 був чинним Закон України від 21.04.1999 №606-XIV "Про виконавче провадження" (далі - Закон №606).

Згідно з ст. 25 Закону №606, державний виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред`явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби (ч.1).

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови <...> та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом <...> (ч. 2).

Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові (ч. 5).

Згідно із ст. 31 Закону №606, копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов`язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі (ч. 1).

Державний виконавець або уповноважена ним особа може особисто вручити доку-менти виконавчого провадження сторонам або іншим учасникам виконавчого провадження під розписку (ч. 4).

Належним чином оформлена відмова сторін виконавчого провадження від одержання документів виконавчого провадження не є перешкодою для проведення подальших виконавчих дій у встановленому цим Законом порядку (ч. 5).

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами ст. 74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії. Отже, вирішення даної справи залежить від доведеності відповідачем правомірності прийняття ним оспорюваної постанови про відкриття виконавчого провадження.

За цих обставин, у суду відсутні підстави для визнання позивача повідомленим про відкриття виконавчого провадження.

На час прийняття оскаржуваної постанови від 08.11.2018 набрав чинності Закон України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404).

Пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону передбачено, що виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Пунктом 16 ч. 3 ст. 18 Закону №1404, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Статтею 63 цього Закону передбачено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження (ч. 1).

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (ч. 2).

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом (ч. 3).

Статтею 75 Закону №1404 передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Відповідачем не було надано суду доказів отримання позивачем постанови про відкриття виконавчого провадження №ВП 52116177 від 06.09.2016р. та вимог державного виконавця про виконання рішення.

З огляду на викладене, суд вважає, що вимоги позивача про визнання протиправною та скасування постанови від 25.10.2018 р. №ВП 52116177 про накладення штрафу на позивача.

При цьому, судом не встановлено протиправності дій державного виконавця, тобто перевищення ним повноважень, а визнання протиправними дій, в даному випадку, судом вбачається неналежним засобом захисту порушеного права.

Щодо вимог позивача відносно постанови від 8 січня 2019 року про відкриття виконавчого провадження ВП № 57985691 на примусове виконання постанови №52116177 від 25.10.2018 року, суд зауважує наступне.

Постановою про відкриття виконавчого провадження від 8 січня 2019 року було відкрито виконавче провадження №57985691, з виконання вищезазначеної постанови про накладення штрафу від 25.10.2018р.

Як передбачено у п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону №1404, постанова державного виконавця про накладення штрафу є виконавчим документом і підлягає примусовому виконанню відповідно до цього Закону.

Відповідно до ст. 26 Закону №1404, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст. 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (п. 1 ч. 1); виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (ч. 5).

Як встановлено судом, оскаржувана постанова від 8 січня 2019 про відкриття виконавчого провадження №57985691 прийнята на підставі постанови державного виконавця від 25.10.2018 ВП №52116177 про накладення на позивача штрафу у сумі 1700 грн.

Враховуючи, що постанова державного виконавця від 25.10.2018 ВП №52116177 про накладення штрафу у сумі 1700 грн. є виконавчим документом згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону №1404 і на час прийняття постанови від 29.12.2018 набрала законної сили і не була скасована в адміністративному чи судовому порядку, суд дійшов висновку про наявність у головного державного виконавця Голосіївського РВ ДВС передбачених ч.ч. 1, 5 ст. 26 цього Закону підстав для відкриття виконавчого провадження про примусове її виконання.

У зв`язку з цим, у суду відсутні підстави для висновку про протиправність дій головного державного виконавця Голосіївського РВ ДВС при винесенні вказаної постанови від 08.01.2019р., і, відповідно, про задоволення цієї позовної вимоги позивача.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача до закінчення виконавчого провадження №57985691, то суд зазначає, що скасування виконавчого документу, згідно з пунктом 5 частини першої статті 39 Закону №1404, скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, є підставою для закінчення виконавчого провадження.

Таким чином, скасування постанови державного виконавця від 25.10.2018 ВП №52116177 про накладення на позивача штрафу у сумі 1700 грн. є безумовною підставою для закінчення виконавчого провадження.

При цьому, підставою для такого закриття має бути саме набрання даним рішенням законної сили, тобто існування обставини, якої не може бути на момент винесення рішення.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" як особа з інвалідністю II групи, що підтверджується дублікатом посвідчення серія НОМЕР_1 від 26.01.2006, копія якого міститься у справі, тому стягнення судового збору не здійснюється.

З огляду на викладене та керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 25.10.2018р. №ВП52116177.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Повний текст рішення складено 09.07.2019.

Суддя С.К. Каракашьян