Рішення № 82895489, 26.06.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2019 року справа № 580/1/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Кульчицького С.О.,

за участю: секретаря судового засідання: Зачепи Х.В.,

позивача: ОСОБА_1 - особисто;

представника відповідача: Селіни А.С. - за довіреністю;

представника третьої особи: Ворони А.П. - за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державна екологічна інспекція у Черкаській області про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Державної екологічної інспекції України (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державна екологічна інспекція у Черкаській області, в якому просить:

- визнати незаконним та скасувати наказ Державної екологічної інспекції України від 07 грудня 2018 року № 407-0 про звільнення позивача з посади начальника Державної екологічної інспекції у Черкаській області - Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Черкаської області;

- поновити позивача на посаді начальника Державної екологічної інспекції у Черкаській області - Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Черкаської області;

- стягнути з Державної екологічної інспекції України на користь позивача 8846,04 грн (вісім тисяч вісімсот сорок шість гривень чотири копійки) середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 10.12.2018 по 29.12.2018 (день підготовки позову);

- стягнути з Державної екологічної інспекції України на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період розгляду справи судом з дати подання позову по момент прийняття рішення;- стягнути з Державної екологічної інспекції України на користь позивача 5409,20 грн (п`ять тисяч чотириста дев`ять гривень двадцять копійок) витрат понесених у зв`язку з лікуванням, як майнової шкоди завданої позивачеві внаслідок неправомірних дій відповідача;

- стягнути з Державної екологічної інспекції України 50 000 грн. (п`ятдесят тисяч гривень) відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок незаконного звільнення з посади.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що після поновлення його на посаді начальника Державної екологічної інспекції у Черкаській області його відповідно до п. 1 ч 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» та п. 1 ст. 40 КЗпП України звільнено із займаної посади.

Позивач зазначає, що відповідачем не дотримано вимоги ст. 49-2 КЗпП України, а саме його ознайомлено про наступне вивільнення пізніше, ніж за два місяці та не запропонував всі наявні в структурі Державної екологічної інспекції України вакантні посади.

Позивач також зазначає, що відповідач не врахував п.7 ст. 20, п. 1 ст. 21 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якими встановлене переважне право залишення на роботі при вивільненні працівника, який є особою, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи віднесеним до категорії 2

Також позивач зазначив про необхідність стягнення моральної шкоди та витрат пов`язаних із лікуванням у зв`язку із погіршенням його стану здоров`я у зв`язку із діями відповідача.

Позивач у судовому засіданні просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою суду від 08.01.2019 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

У встановлений судом строк, від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній просив задоволенні позовних вимог відмовити повністю, аргументуючи свою позицію тим, що позивача було попереджено про наступне вивільнення та запропоновано наявні вакансії, а саме: заступник начальника Державної екологічної інспекції у Вінницькій області - заступника Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Вінницької області, начальника Державної екологічної інспекції у Житомирській області -Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Житомирської області, першого заступника начальника Державної екологічної інспекції у Житомирській області - першого заступника Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Житомирської області, заступника начальника Державної екологічної інспекції у Луганській області - заступника Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Луганської області, першого заступника начальника Державної екологічної інспекції у Миколаївській області - першого заступника Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Миколаївської області, заступника начальника Державної екологічної інспекції у Тернопільській області - заступника Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Тернопольської області, заступника начальника Державної екологічної інспекції у Чернівецькій області - заступника Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Чернівецької області.

Крім того відповідач зазначив, що позивач не навів обґрунтування щодо завдання йому моральної шкоди.

Керуючись правом передбаченим ст. 163 КАС України позивач подав відповідь на відзив, в якому зазначив, що 09.10.2018 отримав від відповідача лист від 05.10.2018 №5-8-6929 про необхідність прибути до відповідача, інформацію про наступне вивільнення даний лист не мав.

Позивач стверджує, копію попередження про наступне вивільнення отримав лише 17.10.2018, з яким його ознайомила начальник відділу Державної екологічної інспекції Центрального округу Дмитренко Ю.В., яка за своїми функціональними обов`язками не могла пропонувати подальше працевлаштування та попереджати про звільнення.

Позивач також зазначив, що Державна екологічна інспекція у Черкаській області ліквідовується шляхом реорганізації в Державну екологічну інспекцію Центрального округу.

В іншій частині відповіді на відзив позивач не виходив за межі доводів викладених у позовній заяві.

Представник відповідача та третьої особи в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних повністю.

Заслухавши пояснення сторін, покази свідків, розглянувши подані документи і матеріали, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши надані у справі докази, в т.ч. покази свідка, надавши їм юридичну оцінку, суд зазначає таке.

Суд встановив, що ОСОБА_1 працював на посаді начальника Державної екологічної інспекції у Черкаській області - Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Черкаської області із 19.09.2018.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №102 «Про питання реалізації Концепції реформування системи державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища» в структурі Державної екологічної інспекції України відбувається реформування, в рамках якого деякі територіальні органи інспекції об`єднуються і утворюються міжтериторіальні. В додатку 1 постанови вказуються інспекції, що підлягають ліквідації, в додатку № 2 - які створюються.

Таким чином, відповідно до вищевказаної постанови КМУ підлягають ліквідації Державна екологічна інспекція у Черкаській області та Державна екологічна інспекція у Полтавській області з утворенням міжтериторіальної структури - Державної екологічної інспекції центрального округу.

Державною екологічною інспекцією України прийнято наказ від 31.07.2018 №147 «Про ліквідацію Державної екологічної інспекції у Черкаській області».

23 липня 2018 року наказом Державної екологічної інспекції України про питання діяльності Державної екологічної інспекції Центрального округу, зокрема встановлено, що Державна екологічна інспекція України здійснює свої повноваження на території Черкаської та Полтавської області через утворений у відповідному порядку міжрегіональний територіальний орган Держекоінспекції, а саме: Державну екологічну інспекцію Центрального округу.

Наказом голови ліквідаційної комісії Державної екологічної інспекції у Черкаській області від 07 грудня 2018 року №407-О позивача звільнено з начальника Державної екологічної інспекції у Черкаській області - Головного державного інспектора з охорони навколищнього природного середовища Черкаської області, у зв`язку із ліквідацією Державної екологічної інспекції у Черкаській області відповідно до Закону України «Про державну службу».

Позивач вважаючи спірний наказ протиправним, звернувся за захистом своїх прав до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 5 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон №889-VIII) відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом».

Пунктом 4 ч. 1 ст. 83 Закону №889-VIII передбачено, що державна служба припиняється за ініціативою суб`єкта призначення (стаття 87 цього Закону).

Відповідно до ст. 87 Закону №889-VIII підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є: 1) скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.

Процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 ч. 1 цієї статті визначається законодавством про працю.

Звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення.

В свою чергу ст. 40 КЗпП передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: 1) змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації».

Згідно статті 49-2 КЗпП про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників».

Суд зазначає, що при розгляді спору про звільнення за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП необхідно з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №102 «Питання реалізації Концепції реформування системи державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища» наказом Державної екологічної інспекції України від 31.07.2018 №147 встановлено ліквідувати як юридичну особу публічного права Державну екологічну інспекцію у Черкаській області, утворено ліквідаційну комісію Державної екологічної інспекції у Черкаській області та призначено головою ліквідаційної комісії заступника начальника Державної екологічної інспекції у Черкаській області - заступника Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Черкаської області Познякова О.В.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняє свою діяльність, передаючи все своє майно, права та обов`язки іншим юридичним особам - правонаступникам внаслідок реорганізації (через злиття, приєднання, поділ, перетворення) або ліквідації.

Суд зазначає, що при реорганізації юридична особа припиняється, але її права та обов`язки в порядку правонаступництва переходять до нової (іншої) юридичної особи. При цьому до правонаступника переходять обов`язки не тільки в частині майнових прав, а й трудових відносин, в тому числі обов`язок щодо працевлаштування працівника (переведення працівника на іншу роботу).

Ліквідація юридичної особи публічного права здійснюється розпорядчим актом органу державної влади, органу місцевого самоврядування або уповноваженою на це особою. У цьому акті має бути наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої особи або їх передачі іншим органам виконавчої влади. Якщо таке обґрунтування наведене, то у такому випадку має місце ліквідація юридичної особи публічного права, а якщо ні, то саме посилання на те, що особа ліквідується, є недостатнім. У зв`язку з цим при вирішенні спорів щодо поновлення на роботі працівників юридичної особи публічного права, про ліквідацію яких було прийнято рішення, судам належить, крім перевірки дотримання трудового законодавства щодо таких працівників, з`ясовувати фактичність такої ліквідації (чи мала місце у цьому випадку реорганізація). При вирішенні зазначеної категорії спорів підлягає оцінці і правовий акт, що став підставою ліквідації, зокрема: припинено виконання функцій ліквідованого органу чи покладено виконання цих функцій на інший орган.

Встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) установи, що ліквідується, не виключає, а передбачає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

Аналогічна позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом України у постановах від 04.03.2014 №21-8а14, від 27.05.2014 №21-108а14, від 28.10.2014 №21-484а14, від 19.01.2016 №21-2225а15 та була підтримана Верховним Судом у постановах від 10 жовтня 2018 року по справі № 816/979/17, від 20 червня 2018 року по справі №П/811/3349/15

Таким чином, у випадку ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) установи, обов`язок щодо працевлаштування (пропозиції про працевлаштування згідно статті 49-2 КЗпП) працівників ліквідованої установи (організації) поширюється не лише на цю установу (організацію), а й на відповідну новостворену установу (організацію), оскільки, як зазначено Верховним Судом України, роботодавцем у такому випадку є держава, а не окрема установа, що діє від імені держави.

Так, згідно ч. 5 ст. 22 Закону №889-VIII у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, здійснюється без обов`язкового проведення конкурсу.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 41 Закону № 889-VIII державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійної компетентності може бути переведений без обов`язкового проведення конкурсу: на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець.

Відтак, обов`язок роботодавця щодо працевлаштування працівника державної установи, що ліквідується із утворенням нової установи, що буде виконувати повноваження (завдання) установи, що ліквідується, може бути виконаний шляхом пропозиції працівникові роботи в утвореній установі та, у випадку згоди, переведення працівника в порядку частини п`ятої статті 22, пункту другого частини першої статті 41 Закону № 889-VIII.

Дослідивши Положення про Державну екологічну інспекцію у Черкаській області, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 12.12.2011 №136 та Положення про Державну екологічну інспекцію Центрального округу затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 17.05.2018 №82, суд дійшов висновку, що зміст повноважень, завдань і функцій відповідача та третьої особи свідчить про те, що фактично відбулася реорганізація шляхом ліквідації територіального органу Державну екологічну інспекцію у Черкаській області з одночасним створенням Державну екологічну інспекцію Центрального округу як структурного підрозділу Державної екологічної інспекції України. Функції та повноваження вказаних територіальних органів, які ліквідуються, покладено на новоутворені територіальні органи як структурні підрозділи апарату Державної екологічної інспекції України.

Варто зазначити, що власник або уповноважений ним орган вважаються такими, що належно виконали вимоги ч. 2 ст. 40, ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України стосовно працевлаштування працівника, якщо запропонували йому наявну на підприємстві роботу, тобто, вакантну посаду або роботу за відповідною професією, спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. Роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника або уповноважений ним орган з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом ч. 3 статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 18.10.2017 у справі №6-1723цс17 та підтримані Верховним Судом у постанові від 10 жовтня 2018 року у справі №816/979/17.

Як свідчать матеріали справи та не заперечується позивачем останній ознайомився із попередженням про наступне вивільнення 17.10.2018, в той час як наказ про його звільнення винесено 07.12.2018 та оголошено останній 10.12.2018, вказана обставина свідчить про недотримання відповідачем вимог ст. 49-2 КЗпП, яким передбачається персональне попередження про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці.

Допитані в судовому засіданні заслухані в якості свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 також підтвердили, що 17.10.2018 позивач попереджений про наступне вивільнення

Між тим відповідач в ході розгляду справи стверджував, що надав позивачу всі вакантні в нього посади, при цьому із попередження про наступне вивільнення позивача, судом встановлено, що останньому запропоновано для переведення наявні вакантні посади, а саме заступник начальника Державної екологічної інспекції у Вінницькій області - заступника Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Вінницької області, начальника Державної екологічної інспекції у Житомирській області - Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Житомирської області, першого заступника начальника Державної екологічної інспекції у Житомирській області - першого заступника Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Житомирської області, заступника начальника Державної екологічної інспекції у Луганській області - заступника Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Луганської області, першого заступника начальника Державної екологічної інспекції у Миколаївській області - першого заступника Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Миколаївської області, заступника начальника Державної екологічної інспекції у Тернопільській області - заступника Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Тернопольської області, заступника начальника Державної екологічної інспекції у Чернівецькій області - заступника Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Чернівецької області.

Проте вищевказані доводи відповідача спростовуються, зокрема, наказом Державної екологічної інспекції України від 08.10.2018 №335-о про звільнення ОСОБА_4 з посади начальника Державної екологічної інспекції у Харківській області - Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Харківської області та інформацією про посади державної служби у територіальних органах Держекоінспекції у період звільнення позивача.

Відтак позивачу запропоновані не всі наявні вакантні посади, які з`явилися протягом двох місячного періоду і які існували на день звільнення, що вказує на не дотримання відповідачем ч. 3 статті 49-2 КЗпП.

Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що відповідачем порушено порядок звільнення позивача внаслідок не пропонування останньому всіх вакантних посад чи іншої роботи у Державній екологічній інспекції України та її територіальних підрозділів.

З огляду на вищевказане відповідач протиправно звільнив позивача всупереч імперативним приписам ст. 49-2 КЗпП.

Таку ж позицію судів у подібних правовідносинах підтримав Верховний Суд у постанові від 10 жовтня 2018 року у справі № 816/979/17.

Суд відхиляє посилання відповідача на повідомлення про наступне вивільнення позивача листом Державної екологічної інспекції України від 05.10.2018 №5-8-6919 з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги.

При цьому доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч. 1 ст. 72 КАС України).

На підтвердження своїх доводів сторони повинні подавати докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи та у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин які входять до предмету доказування, тобто докази повинні бути достовірні та достатні.

У своїх доводах відповідач стверджує, що позивач ознайомлений із попередженням про наступне вивільнення та наявними вакансіями саме 09.10.2019, листом від 05.10.2018, який отриманий позивачем 09.10.2018, про що свідчить відповідна відмітка на поштовому повідомленні №02088 02452179.

Суд зазначає, що в наданому відповідачем оригіналі рекомендованого повідомлення №02088 02452179 вкладення дописане від руки, відсутня адреса адресата, що в свою чергу вказує на не допустимість в якості належного та достовірного доказу повідомлення позивача.

При цьому суд звертає увагу відповідача на п. 61 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, яким передбачено, що у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв`язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв`язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.

Суд зазначає, що у випадку пересилання офіційних документів, дуже важливим є - опис вкладення, який є офіційним підтвердженням наявності у відправленні того пакету документів, який був надісланий відправником.

Відтак за відсутності опису вкладення в надісланий позивачу лист, з огляду на подані відповідачем докази, суд позбавлений можливості встановити достовірність надіслання позивачу попередження про наступне вивільнення, а отже при вирішенні даного спору керується достовірними доказами повідомлення позивача саме 17.10.2019.

Таким чином позивачем доведено протиправність свого звільнення.

Згідно статті 235 КЗпП у разі звільнення без законної підстави бо незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядав трудовий спір.

Враховуючи, що звільнення позивача визнано судом протиправним, то суд поновлює позивача на посаді і в установі, з якої його було звільнено.

Відповідно до статті 235 КЗпП при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу".

Відповідно до частини першої статті 27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок №100).

Відповідно до п. 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

За приписами абзацу 3 пункту 3 Порядку № 100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Пунктом 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

З огляду на викладені норми, при обчисленні розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку.

Аналогічну позицію було висловлено у постанові Верховного Суду України від 01 березня 2017 року по справі № 635/2084/16-ц.

Згідно довідки Державної екологічної інспекції у Черкаській області розмір заробітної плати за два місяці, які передували звільненню становить: жовтень 2018 року - 9613,63 грн, жовтень - 14100,00 грн.

Відповідно до табелю обліку робочого часу позивача, останній відпрацював у жовтні 2018 - 15 робочих днів, листопаді 2018 - 22 робочих днів.

Таким чином, середньоденна заробітна плата становить 640,91 грн із розрахунку (9613,63+14100)/(15+22) = 640,91 грн.

Суд встановив, що період вимушеного прогулу становить з 11.12.2018 по 26.06.2019 (за 2018 рік: грудень - 14 робочих днів; за 2019 рік: січень - 21 робочих днів, лютий - 20 робочих днів, березень - 20, квітень - 20, травень - 22, червень по момент винесення рішення - 17 робочих днів) - 134 робочих днів. Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу підлягає стягненню з Державної екологічної інспекції у Черкаській області на користь ОСОБА_5 за період з 11.12.2018 по 26.06.2019 (виходячи з розрахунку 134 х 640,91) у сумі 85881,94 грн.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 50000 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до частин 1, 2 статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди має бути з`ясована наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Зокрема, необхідно з`ясувати чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Враховуючи, що матеріали адміністративної справи не містять доказів, які свідчили б про душевні страждання позивача та підтвердження причинного зв`язку між протиправними діями інспекції і завданням позивачеві від цього моральної шкоди, то відповідно вимога позивача щодо стягнення моральної шкоди не може бути задоволена.

Суд наголошує, що сам лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди, оскільки моральна шкода має бути обов`язково підтверджена належними та допустимими доказами, тому суд доходить висновку про необґрунтованість позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди.

Крім того з огляду на відсутність доведення та причинно наслідкового зв`язку звільнення позивача із його лікуванням також слід відмовити у задоволенні вимоги щодо витрат понесених у зв`язку із лікуванням, як майнової шкоди завданої позивачеві внаслідок дій відповідача.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід задовольнити частково.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись ст. 14, 77, 90, 139, 205, 242-246, 255, 294, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Державної екологічної інспекції України від 07 грудня 2018 року №407-0 про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Державної екологічної інспекції у Черкаській області - Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Черкаської області.

Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Державної екологічної інспекції у Черкаській області - Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Черкаської області із 11.12.2018.

Стягнути із Державної екологічної інспекції України на користь позивача 85881 (вісімдесят п`ять тисяч вісімсот вісімдесят одна) грн. 94 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період із 11.12.2018 по 26.06.2019 із відрахуванням відповідних податків та зборів на доходи фізичних осіб, сплата яких є обов`язковою у встановленому законом порядку.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в межах стягнення суми за один місяць, підлягає до негайного виконання.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до суду апеляційної інстанції через Черкаський окружний адміністративний суд. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складене у повному обсязі 08.07.19.

Суддя С.О. Кульчицький