Ухвала суду № 82894789, 05.07.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/2855/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Стефанова С.О., розглянувши в порядку письмового провадження питання щодо залишення позову без розгляду у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Укртрансбезпеки в Одеській області, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови №091628 від 10.12.2018 року щодо застосування адміністративно-господарського штрафу, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Укртрансбезпеки в Одеській області, в якому позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки в Одеській області №091628 від 10.12.2018 року щодо застосування адміністративно-господарського штрафу відносно ФОП ОСОБА_1 .

Ухвалою судді від 13 травня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою судді від 10 червня 2019 року залучено до участі у справі в якості другого відповідача - Державну службу України з безпеки на транспорті. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено судове засідання по справі на 27 червня 2019 року о 10 год. 30 хв.

20 червня 2019 року від позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв`язку із здійсненням господарської діяльності та відсутністю позивача у м. Одесі (вхід. №22216/19) (а.с.71).

27 червня 2019 року від представника Державної служби України з безпеки на транспорті надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутністю в порядку письмового провадження (вхід. №23123/19) (а.с.73).

В судове засідання призначене на 27 червня 2019 року о 10 год. 30 хв. позивач не з`явився. Про дату, час і місце проведення судового засідання, був повідомлений належним чином та завчасно, шляхом направлення копії ухвали від 10.06.2019 року та судової повістки про виклик до суду на 27 червня 2019 року о 10 год. 30 хв., що підтверджується підписом представника позивача 14 червня 2019 року в повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с.68), а також звітом про направлення вищевказаних документів 11 червня 2019 року на електронну адресу позивача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначену особисто ОСОБА_1 в позовній заяві (а.с.36-37). Підтвердження від позивача про отримання копії ухвали від 10.06.2019 року та судової повістки про виклик до суду не надійшло, у зв`язку з чим, секретарем судового засідання складено довідку від 12 червня 2019 року (а.с.40).

В судове засідання призначене на 04 липня 2019 року о 09 год. 00 хв. позивач повторно не з`явився. Про дату, час і місце проведення судового засідання, був повідомлений належним чином та завчасно, шляхом направлення судової повістки про виклик до суду на 04 липня 2019 року о 09 год. 00 хв., що підтверджується звітом про направлення судової повістки 27 червня 2019 року на електронну адресу позивача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначену особисто ОСОБА_1 в позовній заяві (а.с.80-81). Підтвердження від позивача про отримання судової повістки про виклик до суду не надійшло, у зв`язку з чим, секретарем судового засідання складено довідку від 28 червня 2019 року (а.с.82).

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

З урахуванням вищевикладеного, керуючись ч.9 ст.205 КАС України, суд продовжив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Статтею 240 ч.1 п.4 КАС України передбачено, що суд своє ухвалою залишає позов без розгляду якщо позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб`єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи у судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.

Суд приймає до уваги заяву, яка надійшла від позивача 20 червня 2019 року про відкладення розгляду справи (а.с.71) з підстав здійснення ним господарської діяльності у зв`язку з чим, позивач буде відсутній в м. Одесі, проте, до зазначеної заяви позивачем не надано жодного доказу на підтвердження здійснення ним будь-якої господарської діяльності за межами міста Одеси. Також, суд критично ставиться до твердження позивача, викладеної у заяві про відкладення розгляду справи для пошуку адвоката та укладення з ним договору про надання правничої допомоги, оскільки до вищевказаної заяви позивачем надано довіреність від 19 лютого 2019 року, за якою ФОП ОСОБА_1 на підставі договору доручення, уповноважує ОСОБА_3 представляти інтереси позивача та подавати позовні заяви та вести від імені позивача справи в усіх судових органах (а.с.72). Таким чином, суд зазначає, що на час звернення позивача з даною позовною заявою до суду, а саме 08 травня 2019 року, позивач уповноважив довіреністю від 19.02.2019 року ОСОБА_3 на представництво його інтересів в усіх судових інстанціях.

Відповідно до положень, передбачених ч.1, 2 ст.44 КАС України учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки. Учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Суд зазначає, що крім наявних прав учасники справи наділені також певними обов`язками, що кореспондують процесуальним правам інших осіб, та дають змогу здійснювати ефективний розгляд справи судом. При цьому, процесуальні права і обов`язки будь-якої особи, яка бере участь у справі, не можуть визнаватися більш або менш важливими ніж права і обов`язки другої особи, яка бере участь у справі.

Право особи на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи кореспондує обов`язок суду повідомити чи викликати її.

Так, ч.3 ст.124 КАС України передбачено, що судовий виклик або судове повідомлення учасників справи, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів здійснюється: 1) за наявності в особи офіційної електронної адреси - шляхом надсилання повістки на офіційну електронну адресу; 2) за відсутності в особи офіційної електронної адреси - шляхом надсилання повістки рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою), кур`єром із зворотною розпискою за адресами, вказаними цими особами, або шляхом надсилання тексту повістки в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу.

Відповідно до ч.11 ст.126 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

При цьому, статтею 131 КАС України встановлено, що учасники судового процесу зобов`язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адреси повістка надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Учасники справи, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі, які не можуть з поважних причин прибути до суду, зобов`язані завчасно повідомити про це суд.

Положення частини першої цієї статті застосовуються також у разі зміни адреси електронної пошти, номера факсу, телефаксу, телефону, які учасник судового процесу повідомив суду.

При цьому, суд зазначає, що «завчасно» означає необхідність повідомити у такі строки, щоб у суду була інформація про це не пізніше початку судового засідання. Спосіб повідомлення може бути різним (закон їх не обмежує) - телефоном, поштою, тощо.

Остаточно поважність причин неприбуття оцінюватиме суд у кожному конкретному випадку з метою визначення правових наслідків такого неприбуття. Так, поважними причинами можуть бути визнані: захворювання, що перешкоджає з`явитися до суду, відрядження тощо.

Неповідомлення про причини неприбуття за правовими наслідками прирівняне до неприбуття в судове засідання без поважних причин.

Причини неприбуття слід визнавати неповажними, якщо за таких причин особа мала реальну можливість прибути в судове засідання або надіслати свого представника. Тож поважність причин неприбуття є оціночною категорією, яка залежить від конкретних обставин, тому про вирішення цього питання суд постановляє вмотивовану ухвалу.

До поважних причин можуть бути віднесені такі обставини, дії, явища, які не залежать від волі особи, відносно якої вони виникли. Внаслідок таких обставин, особа не має змоги належним чином виконувати покладені на неї обов`язки.

Неприбуття в судове засідання позивача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, є повторним, коли позивач вдруге не прибув на розгляд справи і в суду є достовірні (докази) про те, що обидва рази його було належним чином повідомлено.

Згідно приписів чинного законодавства сторони процесу повинні добросовісно виконувати свої права та обов`язки.

Добросовісність (лат. bona fides) розуміється, як самостійний правовий принцип, як презумпція, як вказівка на винність або об`єктивну протиправність діяння. В цілому, під добросовісністю варто розуміти прагнення суб`єкту до правомірності власної правової поведінки, її соціальної нешкідливості, юридичної досконалості способу досягнення поставленої мети.

З урахуванням визначених правових аспектів, суд вважає, що позивачем по справі допущені неоднарозові зловживання правом, що знайшло своє підтвердження у матеріалах справи та суперечить принципам адміністративного судочинства України, а отже, повинно бути припинено законодавчо встановленими інструментами.

При цьому, вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, відповідач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Судом враховано, що в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").

Крім того, слід враховувати, що засада рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом забезпечує гарантії доступності правосуддя та реалізації права на судовий захист, закріпленого в частині першій статті 55 Конституції України. Ця засада є похідною від загального принципу рівності громадян перед законом, визначеного частиною першою статті 24 Основного Закону України, і стосується, зокрема, сфери судочинства. Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом передбачає єдиний правовий режим, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав.

Принцип рівності перед судом є основою сучасної концепції справедливого правосуддя. Для кожної людини у правовій державі насамперед важливо мати доступ до правосуддя і можливість вільно, швидко, безперешкодно реалізувати право на судовий захист незалежно від належності до певної соціальної групи або інших персональних характеристик особи.

Європейський суд з прав людини досить часто посилається на принцип рівності перед законом і судом у своїх рішеннях, при тому, що засади рівності і змагальності у судовому процесі виведені ним із принципу верховенства права, якому підпорядкована вся Конвенція, та є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції.

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони. Рішення у справах "Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands" від 27 жовтня 1993 р., заява № 14448/88, п. 33, та "Ankerl v. Switzerland" від 23 жовтня 1996 р., заява № 17748/91 п. 38.

Отже, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення позивача належним чином про дату час і місце проведення судових засідань за його участю для реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність залишення адміністративного позову без розгляду на підставі п.4 ч.1 ст.240 КАС України, оскільки має місце повторна неявка позивача у судові засідання без поважних причин, без повідомлення ним про причини неприбуття та без наявності заяв про розгляд справи за його відсутності. Докази повідомлення позивача про судові засідання призначені на 27.06.2019 року та 04.07.2019 року наявні в матеріалах справи.

Керуючись ст.ст.183, 240, 243 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Укртрансбезпеки в Одеській області, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови №091628 від 10.12.2018 року щодо застосування адміністративно-господарського штрафу - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена шляхом подачі через суд першої інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя С.О. Стефанов