Рішення № 82894347, 09.07.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2019 року Справа № 160/5616/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сидоренка Д.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1972-58 від 14.05.2019 року, -

Обставини справи: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, в якій просить:

- визнати протиправними дії ГУ ДФС у Дніпропетровській області щодо винесення Вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1972-58 від 14.05.2019 року на суму 11937,72 грн.;

- скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1972-58 від 14.05.2019 року.

В обґрунтування позову зазначено, що позивачем було отримано вимогу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1972-58 від 14.05.2019 року у розмірі 11937,72 грн., з якою позивач не погоджується та вважає її необґрунтованою. Позивач зазначає, що вона з 2003 року є пенсіонером за віком та отримує пенсію, а також з 22.05.2017р. здійснює підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, тобто, є звільненою від сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, на підставі ч.4 ст.4 Закону №2464-VI. Проте, відповідачем було винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки), якою він вимагає сплатити недоїмку в сумі 11937,72 грн. Позивач вважає вимогу такою, що не відповідає положенням чинного законодавства України, та такою, що підлягає визнанню протиправною та скасуванню.

Ухвалою суду від 24.06.2019 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Копію ухвали про відкриття провадження у справі надіслано учасникам справи, відповідачу запропоновано у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання цієї ухвали подати суду відзив на позовну заяву.

08.07.2019 року від відповідача надійшов відзив, в якому відповідач заперечуючи проти задоволення позову, наводить правове обґрунтування правомірності оскаржуваного рішення. Також зазначає, що вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом, яка формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів. У зв`язку із тим, що згідно з даними КОР станом на 31.01.2019 року за позивачем обліковувалась недоїмка зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 11937,72 грн., відповідачем було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.05.2019 року №Ф-1972-58.

Відповідно до частини 3 статті 263 КАС України, у справах, визначених частиною 1 цієї статті, заявами про суті справи є позов та відзив.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за №2 230 000 0000 024894 від 22.05.2017 року, та з 22.05.2017 року здійснює свою діяльність за спрощеною системою оподаткування.

Згідно з посвідченням серії НОМЕР_1 від 09.04.2003, ОСОБА_1 отримує пенсію за віком з 20.06.2001 року по б/т.

Як зазначено в позові, 07.06.2019р. позивачем засобами поштового зв`язку було отримано від Головного управління ДФС у Дніпропетровській області вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1972-58 від 14.05.2019 року, в якій зазначено, що станом на 31.01.2019 року у позивача наявна заборгованість зі сплати єдиного внеску, та визначено недоїмку у сумі 11937,72 грн.

Позивач вважає вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1972-58 від 14.05.2019 року протиправною, у зв`язку із чим звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон України №1058) визначено поняття «пенсіонер» - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Частиною 1ст.9 Закону України №1058передбачено, що відповідно до цьогоЗаконув солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI), єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 4 ч.1 ст.4 вказаного Закону передбачено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до ч.4ст.4 Закону №2464-VI, особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з п.3 ч.1 ст.7 Закону №2464-VI, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першоїстатті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Таким чином, фізичні особи-підприємці, які отримують зазначену пенсію і які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на підставі ч.4 ст.4 Закону №2464-VI, проте, не позбавлені права сплачувати цей внесок на добровільних засадах.

Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їхньої добровільної участі в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Слід зазначити, що добровільна участь особи, яка виявила бажання бути платником єдиного внеску, передбачає собою укладення договору на добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

В матеріалах справи відсутній договір про добровільну участь позивача у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Також, судом встановлено, що відповідачем не подано до суду жодних заяв поданих позивачем до контролюючого органу про добровільну участь зі сплати ЄСВ, отже, позивач не виявляв бажання сплачувати ЄСВ, тому, суд вважає, що відсутні підстави для нарахування податковим органом зобов`язання, від якого позивач звільнений.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2018 року у справі №806/1575/16, та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 року у справі №814/779/17, які в силу вимог ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України, мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Суд також звертає увагу на практику ЄСПЛ, засновану на принципах Європейської конвенції з прав людини, що узгоджується із приписами статті 19 Конституції України, яка встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України, тобто забезпечувати відповідні гарантії проти свавільного порушення прав, свобод та інтересів юридичних і фізичних осіб.

Позитивні зобов`язання сформульовані Європейським судом під час застосування окремих статей Конвенції, зміст яких визначає усталена судова практика ЄСПЛ.

Основною характеристикою позитивних зобов`язань держави є те, що, по суті, зони вимагають від національних органів влади застосувати необхідні засоби для гарантування прав людини, а точніше - вжити прийнятних (розумних) та належних заходів для захисту цих прав.

Розглядаючи питання, які мають загальний інтерес, органи державної влади повинні діяти коректно, дуже послідовно (рішення у справі «Беєлер проти Італії»).

Крім того, як охоронець громадського порядку держава має моральне зобов`язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок (рішення ЄСПЛ від 19.06.2001 у справі «Звежинський проти Польщі» (заява № 34049/96).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що винесена Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області позивачу вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1972-58 від 14.05.2019 року, якою відповідач вимагає сплатити недоїмку в сумі 11937,72 грн. є такою, що не відповідає положенням чинного законодавства України, тому підлягає скасуванню.

Відповідно до п.6 Розділу VI «Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», затвердженої наказом Міністерства фінансів України №499 від 20.04.2015, вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається відкликаною, якщо вимога органу доходів і зборів про сплату боргу (недоїмки) скасовується чи змінюється судом (господарським судом).

За приписами вимог п.4 ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно з ч.1 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до положень ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно позовних вимог, позивач просить суд визнати протиправними дії ГУ ДФС у Дніпропетровській області щодо винесення Вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1972-58 від 14.05.2019 року на суму 11937,72 грн.

Разом з тим, діями суб`єкта владних повноважень є сукупність вчинків здійснених у межах наданих чинним законодавством повноважень.

В даному випадку, права позивача порушуються не сукупністю вчинків відповідачів, а рішенням суб`єкта владних повноважень, а саме вимогою Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1972-58 від 14.05.2019 року, внаслідок чого суд вважає необхідним залишити вимогу про визнання протиправними дій (бездіяльність) відповідача без задоволення.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб`єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, а також належність способу захисту порушеного права і необхідність його повного захисту, суд вважає за необхідне визнати протиправними та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській областіпро сплату боргу (недоїмки) №Ф-1972-58 від 14.05.2019 року.

Відповідно до частини 5 статті 250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст.2, 5, 9, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (вул.Сімферопольська, буд.17а, м.Дніпро, Дніпропетровська область, 49600; код ЄДРПОУ 39394856) про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1972-58 від 14.05.2019 року.

В задоволенні інших вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.В. Сидоренко