Ухвала суду № 82891963, 09.07.2019, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/2561/19

1-кп/212/496/19

У Х В А Л А

про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

09 липня 2019 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд м.Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Дехта Р.В., за участі секретаря судового засідання Більченко Ю.О., прокурора Потєшний М.М., захисників - адвокатів Яковлев Д.С., Лапшин М.Л., розглянувши кримінальне провадженню №12018040730000465 від 20.02.2019 року відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст..185 ч.3 КК України,

встановив:

В провадженні Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018040730000465 від 20.02.2019 року.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки жоден із більш м`яких запобіжних заходів, застосованих до обвинуваченого не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_1 заперечував проти продовження строку тримання під вартою, додатково пояснив, що на його утриманні перебуває дружина та малолітня дитина та бабка похилого віку.

Обвинувачений ОСОБА_2 також заперечував проти продовження строку отримання під вартою, зазначив, що здоров`я не дозволяю перебувати під вартою.

Захисники заперечували про продовження раніше обраного запобіжного заходу обвинуваченому у вигляді тримання під вартою та просили суд обрати відносно обвинувачених цілодобовий домашній арешт.

Заслухавши думку учасників судового провадження, вивчивши матеріали обвинувального акту, суд вважає можливим продовжити запобіжний захід обвинуваченим у виді тримання під вартою, виходячи із наступного.

Судом встановлено, що ухвалою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21.02.2019 року обвинуваченому ОСОБА_1 судом обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, та в подальшому строк тримання під вартою було неодноразово продовжено, останній раз Ухвалою суду від 28 травня 2019 року.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21.02.2019 року обвинуваченому ОСОБА_2 судом обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, та в подальшому строк тримання під вартою було неодноразово продовжено, ухвалою суду від 28 травня 2019 року.

Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до ч.1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про продовження /зміну/ запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачений ст. 177 КПК України, і на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам зазначених прокурором.

Стаття 177 КПК передбачає, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

Водночас, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом 1 статті 5 Європейської конвенції з прав людини і основоположних свобод визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 р. ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Відповідно до рішення ЄСПЛ від 12.03.2013 року у справі «Волосюк проти України» тяжкість обвинувачення може бути достатньою причиною разом з іншими для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Тобто, у розумінні практики Європейського суду з прав людини сама тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Також у рішенні «Харченко проти України», ЄСПЛ зазначив, що тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Зважаючи на викладене, суд все ж приходить до висновку, що обставини, на які посилався слідчий суддя при обранні обвинуваченому запобіжного заходу, а суд при продовженні дії запобіжного заходу, не змінилися. Жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

При цьому суд зазначає, що сама тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим, не є основною чи безпосередньою підставою для тримання під вартою, а оцінюється в сукупності з наявними ризиками, передбаченими ст. 177 КПК України.

Розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, тобто застосування більш м`яких запобіжних заходів до обвинуваченого на даний час неможливе, ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, не зменшилися.

Обставини особистого життя та соціальної адаптації у суспільстві свідчать про наявність певних ознак нестабільного характеру поведінки обвинуваченого у звичайному житті (враховуючи вчинення двох тяжких кримінальних правопорушень, поєднаних з насильством), що дає підстави стверджувати те, що домашній арешт не забезпечить належних гарантій здатності обвинуваченого самостійно дотримуватись належної процесуальної поведінки без додаткових стимулюючих факторів.

Оцінюючи всі встановлені під час розгляду клопотання обставини, враховуючи ризик втечі, зумовлений тяжкістю покарання за інкримінованим йому злочином та обґрунтованість підозри, яка встановлена (та не спростована) при застосуванні запобіжного заходу, суд вважає, що на даний час більш м`які запобіжні заходи не будуть достатніми та не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Вирішуючи питання про продовження строків тримання під вартою, суд оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі суспільну небезпечність злочину, який інкримінується обвинуваченому, дані про особу обвинуваченого, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які колегія суддів вважає доведеними, виходячи з обставин вчинення злочину, інкримінованого обвинуваченому. Із зазначених підстав суд приходить до висновку про продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які стали підставою для обрання запобіжного заходу та виправдовують тримання особи під вартою.

Застосування більш м`якого запобіжного заходу відносно обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , є недостатнім, оскільки вони, обвинувачуються у вчиненні тяжкого злочину, і заявлені при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ризики не зменшились, перебуваючи на волі обвинувачені, можуть порушити покладені на нього Законом процесуальні обов`язків та переховуватися від суду; незаконно впливати на потерпілих, свідків у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для продовження обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою немає.

Будь-яких даних, що свідчили б про зменшення чи відсутність ризиків передбачених ст. 177 КПК України для застосування стосовно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою та можливості скасування раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено.

Суд, виходячи з усіх обставин провадження, вважає, що у кримінальному провадженні відсутні підстави для скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою чи зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м`який, приходить до висновку щодо необхідності продовжити обвинуваченому строк тримання під вартою до двох місяців.

Керуючись ст. ст. 176-178, 183, 314-317 КПК України, суд -

постановив:

Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбачених, ч.3 ст.185 КК України, на строк до двох місяців, а саме до 08 вересня 2019 року, включно.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого, ч.3 ст.185 КК України, на строк до двох місяців, а саме до 08 вересня 2019 року, включно.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду в строк, передбаченим Кримінальним процесуальним кодексом України.

Суддя: Р. В. Дехта