Рішення № 82887712, 25.06.2019, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.2019 справа № 914/283/19

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: Львівського міського центру зайнятості, м. Львів

до відповідача: Державного підприємства “Львівський військовий лісокомбінат”, м. Львів

про: повернення допомоги по безробіттю

Суддя: Пазичев В.М.

При секретарі: Демчук А.П.

Представники:

від позивача: Савка В.С. – дов. № 6 від 25.01.2019 року.

від відповідача: не з`явився

Суд встановив:13.02.2019 року за вх. № 293 в канцелярії Господарського суду Львівської області зареєстровано позовну заяву Львівського міського центру зайнятості до Державного підприємства “Львівський військовий лісокомбінат” про повернення допомоги по безробіттю.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 15.02.2019 року відкрито провадження у справі і призначено підготовче засідання на 04.03.2019 року. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 04.03.2019 року, підготовче засідання відкладено на 09.04.2019 року, в зв`язку з відсутністю представника відповідача. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 09.04.2019 року, підготовче засідання відкладено на 23.04.2019 року, в зв`язку з відсутністю представника відповідача. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 23.04.2019 року, підготовче засідання відкладено на 02.05.2019 року, для надання доказів. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.05.2019 року, підготовче засідання відкладено на 14.05.2019 року, згідно клопотання відповідача. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 14.05.2019 року, підготовче засідання закрито, справа призначена до судового розгляду по суті на 06.06.2019 року.Ухвалою Господарського суду Львівської області від 06.06.2019 року, відмовлено в задоволенні клопотання відповідача щодо призначення колегіального розгляду справи. Протокольною ухвалою від 06.06.2019 року оголошено перерву в судовому засіданні до 25.06.2019 року.

Оскільки, за складністю та категорією дану справу, слід розглядати за правилами загального позовного провадження, суд призначив розгляд цієї справи в підготовчому провадженні.

Позивач вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі від 15.02.2019 року, про відкладення підготовчого засідання від 04.03.2019 року, від 09.04.2019 року, від 23.04.2019 року, від 02.05.2019 року, від 14.05.2019 року виконав частково, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

15.04.2019 р. за вх. № 15875/19 представник позивача подав відповідь на відзив.

23.04.2019 р. за вх. № 16816/19 представник позивача подав заперечення на клопотання про зупинення провадження у даній справі.

23.04.2019 р. за вх. № 16817/19 представник позивача подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

02.05.2019 р. за вх. № 17732/19 представник позивача подав письмові пояснення.

Відповідач вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі від 15.02.2019 року, про відкладення підготовчого засідання від 04.03.2019 року, від 09.04.2019 року, від 23.04.2019 року, від 02.05.2019 року, від 14.05.2019 року виконав частково, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, повернуті на адресу суду, що знаходяться у матеріалах справи, а явка якого була визнана судом обов`язковою.

09.04.2019 р. за вх. № 15013/19представник відповідача подав відзив на позовну заяву.

19.04.2019 р. за вх. № 1100/19 представник відповідача подав клопотання про зупинення провадження у справі № 914/283/19.

23.04.2019 р. за вх. № 16838/19 представник відповідача подав клопотання про перенесення судового засідання на іншу дату.

14.05.2019 р. за вх. № 19583/19 представник відповідача подав клопотання про призначення колегіального розгляду справи.

Відповідно до ст. 222 ГПК України, фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу “Акорд”.

Відповідно до ст. 240 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення виготовлено, підписано та оголошено 25.06.2019 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

У позовній заяві представник позивача зазначив, що Львівський міський центр зайнятості є органом Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (надалі - Фонд), що діє від імені Фонду відповідно до законів України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", "Про зайнятість населення».

Позивач зазначає, що ОСОБА_1 , будучи звільненим 05.02.2018 року з ДП «Львівський військовий лісокомбінат», відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України, зареєструвався 07.03.2018 року у Львівському міському центрі зайнятості з метою пошуку роботи.

Позивач зазначає, що відповідно до наказу Львівського міського центру зайнятості, Домініку ОСОБА_2 було надано статус безробітного 07.03.2018р. і було призначено допомогу з безробіття з 14.03.2018 року та розпочато з 14.03.2018 року виплату допомоги з безробіття відповідно до п.п.1,3,4 ст.22 та п.1 ст.23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». Допомога по безробіттю ОСОБА_1 була виплачена з 14.03.2018 року по 30.09.2018 року в сумі 47 111 грн. 17 коп.

На виконання Рішення Сихівського районного суду м.Львова від 18.10.2018 року у справі №464/1436/18, наказом ДП «Львівський військовий лісокомбінат» від 19.10.2018 року №317-ОС, Домініка ОСОБА_3 . поновлено на роботі з 05.02.2018 року.

Постановою Львівського апеляційного суду від 24.01.2019 року у справі №464/1436/18 апеляційну скаргу ДП «Львівський військовий лісокомбінат» залишено без задоволення, а рішення Сихівського районного суду м.Львова від 18.10.2018 року - залишено без змін.

Відповідно до ч. 1 ст.34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», Фонд загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Фонд) має право стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення у разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу.

Таким чином, позивач зазначає, що у відповідача - Державного підприємства «Львівський військовий лісокомбінат» наявне зобов`язання щодо відшкодування Львівському міському центру зайнятості виплаченої допомоги по безробіттю ОСОБА_1 у сумі 47 111,17 грн. у зв`язку із поновленням його на роботі за рішенням суду, оскільки відповідно до п.4 ст.35 Закону України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” із роботодавця утримуються: сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Згідно п.2 ч. 1 ст.45 Закону України «Про зайнятість населення», реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється з дня поновлення на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.

Згідно п.2 ч. 1 ст.31 Закону України ««Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», виплата допомоги по безробіттю припиняється з дня поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.

У п.34 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» зазначено, що рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Згідно ст. 9 Закону України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

Львівським міським центром зайнятості 29.10.2018 року скеровано Державному підприємству «Львівський військовий лісокомбінат» повідомлення про відшкодування коштів в суму 47 111,17 грн., яке залишено без задоволення.

Частиною 2 ст.4 ГПК України, зокрема, передбачено, що юридичні особи та фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом свої порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст.20 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності(крім справ, передбачених частиною другою цієї статті) та інші справи у визначених законом випадках.

Положеннями пунктів 3.1, 3.2, 16 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 р. №10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" визначено, що господарськими судами розглядаються на загальних підставах справи зі спорів за участю, зокрема, виконавчих дирекцій Фондів соціального страхування, їх робочих органів, якщо такі спори виникають з цивільних чи господарських правовідносин, в яких ці органи виступають на рівних засадах з іншими учасниками відповідних відносин (наприклад, у зв`язку з виконанням цивільно-правових чи господарсько-правових договорів, відшкодування матеріальної або моральної шкоди, із зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави тощо).

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що 21 лютого 2019 року відповідачем одержано ухвалу суду від 15 лютого 2019 року про відкриття провадження у справі за позовом Львівського міського Центру занятості до державного підприємства “Львівський військовий комбінат” про повернення допомоги по безробіттю.

У зв`язку із зазначеним позовом державне підприємство “Львівський військовий комбінат” пояснює наступне:05 лютого 2018 року ОСОБА_1 був звільнений з посади головного інженера державного підприємства “Львівський військовий комбінат” відповідно до ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

07 березня 2018 року ОСОБА_1 зареєструвався у Львівському міському Центру занятості і йому було надано статус безробітного. З 14 березня 2018 року по 30 вересня 2018 року ОСОБА_1 виплачено допомогу по безробіттю в сумі 47 111,17 грн.

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова 18 жовтня 2018 року ОСОБА_1 поновлено на роботі з 05 лютого 2018 року. Зазначене рішення постановою Львівського апеляційного суду від 24 січня 2019 року апеляційну справу залишено без змін.

20 лютого 2019 року державним підприємством “Львівський військовий комбінат” подано Касаційну скаргу по справі № 464/1436/18 до Верховного Суду України. Водночас до Верховного суду України подано заяву про призупинення виконання судового рішення відповідно до ст.436 ЦПК України.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст.288 ГПК України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у касаційному порядку.

У письмових поясненнях позивач зазначає, що Львівський міський цент зайнятості є державною установою у централізованій системі державних установ державної служби зайнятості та є територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції та діє відповідно до законів України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, «Про зайнятість населення».

Відповідно до ч.4 ст. 3 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» з питань, що регулюються цим Законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, посадові особи цих органів діють виключно на підставах, у межах та у спосіб, передбачені законодавством про загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до ч. 1 ст.34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», Фонд загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття має право стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітномув разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення у разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу.

Відповідно до ст.36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленомупорядку як безробітні, зобов`язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

ОСОБА_1 після припинення трудових відносин з ДП «Львівський військовий лісокомбінат» з 05.02.2018р., відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України, звернувся до Львівського міського центру зайнятості. 07.03.2018р. ОСОБА_1 отримав у Львівському міському центрі зайнятості статус безробітного та, відповідно, було призначено та розпочато виплату допомоги по безробіттю.

22.10.2018р. ОСОБА_1 подано до Львівського міського центру зайнятості копію наказу ДП «Львівський військовий лісокомбінат» від 19.10.2018р. № 317-ОС про поновлення ОСОБА_1 на роботі з 05.02.2018р. та копію рішення Сихівського районного суду м. Львова від 18.10.2018 р. у справі № 464/1436/18 щодо поновлення ОСОБА_1 на роботі з 05.02.2018р .

Отже, враховуючи, що ОСОБА_1 своєчасно повідомив Львівський міський центр зайнятості про обставину, що впливає на умови виплати допомоги по безробіттю, тому кошти, виплачені в період перебування ОСОБА_1 на обліку у Львівському міському центрі зайнятості, а саме в період з 14.03.2018р. по 30.09.2018р., у сумі з 47111,17 грн. підлягають утриманню з відповідача - ДП «Львівський військовий лісокомбінат».

У п.34 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» зазначено, що рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Позивач зазначає, що на момент набрання рішенням Сихівського районного суду м. Львова від18.10.2018 р. у справі № 464/1436/18 законної сили - є настання певних правових наслідків для ОСОБА_1 ., а саме видання наказу ДП «Львівський військовий лісокомбінат» від19.10.2018 року № 3170С на підставі рішення Сихівського районного суду м. Львова від 18.10.2018р. про поновлення на роботі.

Зупинення виконання рішення Сихівського районного суду м. Львова від 18 жовтня 2018 року та постанови Львівського апеляційного суду від 24 січня 2019 року, відповідно до ухвали Верховного суду від 03.04.2019р. у справі № 464/1436/18 є в частині виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 120 981,06 грн. та відшкодування моральної шкоди у розмірі 3 000,00 грн., що не є предметом розгляду Господарським судом Львівської області у справі №914/283/19 за позовом Львівського міського центру зайнятості до ДП «Львівський військовий лісокомбінат».

На дату надання Львівським міським центром зайнятості даного пояснення наказ про поновлення ОСОБА_1 на роботі з 05.02.2018р., що виданий на виконання рішення Сихівського районного суду м. Львова не скасований, тому, відповідно до п.4 ст.35 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» із роботодавця ДП «Львівський військовий лісокомбінат» підлягає стягненнювиплачена допомога по безробіттю в сумі 47 111,17 грн.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначаються Законом України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, законодавство про страхування на випадок безробіття складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Закону України "Про зайнятість населення" та інших нормативно - правових актів, що регулюють відносини у сфері страхування на випадок безробіття, а також міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із п. 8 ст. 1 Закону України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, страховим випадком є подія, через яку застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу.

Статтями 34, 35 Закону України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, передбачено право Фонду стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду та обов`язок роботодавця відшкодувати суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Обов`язок роботодавця відшкодувати Фонду вартість послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, виникає тільки у випадку, коли працівника звільнено незаконно і саме через цю подію застрахована особа втратила заробітну плату і була вимушена стати на облік як безробітна та отримувати страхові виплати.

Відповідно до п. 10, п. 11 ст. 1 Закону України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, роботодавцем є власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання та фізичні особи, які використовують найману працю, найманий працівник - це фізична особа, яка працює за трудовим договором (контрактом) на підприємстві, в установі та організації або у фізичної особи.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 45 Закону України “Про зайнятість населення”, реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється з дня поновлення на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 31 Закону України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, виплата допомоги по безробіттю припиняється з дня поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.

Відповідно до норм п. 4 ст. 35 Закону України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, із роботодавця утримуються: сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

В ході розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_1 , будучи звільненим 05.02.2018 року з ДП «Львівський військовий лісокомбінат», відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України, зареєструвався 07.03.2018 року у Львівському міському центрі зайнятості з метою пошуку роботи.

Відповідно до наказу Львівського міського центру зайнятості Домініку ОСОБА_2 було надано статус безробітного 07.03.2018р. і було призначено допомогу з безробіття, з 14.03.2018 року та розпочато з 14.03.2018 року виплату допомоги з безробіття відповідно до п.п.1,3,4 ст.22 та п.1 ст.23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». Допомога по безробіттю ОСОБА_1 була виплачена з 14.03.2018 року по 30.09.2018 року в сумі 47 111 грн. 17 коп.

На виконання Рішення Сихівського районного суду м.Львова від 18.10.2018 року у справі №464/1436/18, наказом ДП «Львівський військовий лісокомбінат» від 19.10.2018 року №317-ОС, Домініка ОСОБА_3 . поновлено на роботі з 05.02.2018 року.

Постановою Львівського апеляційного суду від 24.01.2019 року у справі №464/1436/18 апеляційну скаргу ДП «Львівський військовий лісокомбінат» залишено без задоволення, а рішення Сихівського районного суду м.Львова від 18.10.2018 року - залишено без змін.

Відповідно до ч. 1 ст.34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», Фонд загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Фонд) має право стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення у разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу.

Відповідно до п. 4 ст.35 Закону України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, із роботодавця утримуються: сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастанна певної події.

Згідно ст. 4 Цивільного кодексу України, актами цивільного законодавства є також інші закони України, які прийняті відповідно до Конституції України.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, у відповідача - Державного підприємства «Львівський військовий лісокомбінат» наявне зобов`язання щодо відшкодування Львівському міському центру зайнятості виплаченої допомоги по безробіттю ОСОБА_1 у сумі 47 111,17 грн., у зв`язку із поновленням його на роботі за рішенням суду, відповідно до п.4 ст.35 Закону України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” із роботодавця утримуються: сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Згідно постанови Верховного суду України від 20.09.2016 року (справа № 813/614/14) дана справа підлягає розгляду господарським судом у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

Згідно ст. 39 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", спори, що виникають із правовідносин за цим Законом вирішуються в судовому порядку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України, господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у т.ч. щодо приватизації майна, та з інших підстав.

Положеннями пунктів 3.1, 3.2. 16 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 р. № 10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" визначено, що Господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб`єктами господарської діяльності, а також спори, пов`язані, зокрема, з вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктом публічно-правових відносин, за умови, що такі вимоги не об`єднуються з вимогою вирішити публічно-правовий спір, і за своїм суб`єктним складом підпадають під дію статті 1 ГПК України. Водночас господарськими судами розглядаються на загальних підставах справи зі спорів за участю, зокрема виконавчих дирекцій Фондів соціального страхування, їх робочих органів, якщо такі спори виникають з цивільних чи господарських правовідносин, в яких ці органи виступають на рівних засадах з іншими учасниками відповідних відносин (наприклад, у зв`язку з виконанням цивільно-правових чи господарсько-правових договорів, відшкодування матеріальної або моральної шкоди, із зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави тощо).

Така правова позиція (висновок) висловлена у постанові Львівською апеляційного господарського суду (справа № 921/472/16-6/7), що дана категорія справ за суб`єктивним складом сторін та суттю спору підлягає розгляду господарським судом у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об`єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідачем позовні вимоги не спростовані, суд прийшов до висновку, що позов Львівського міського центру зайнятості до Державного підприємства “Львівський військовий лісокомбінат” про повернення допомоги по безробіттю, є обґрунтованим та підлягає до задоволення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення № 178від 06.02.2019 року на суму 1921,00 грн. про сплату судового збору.

Судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, слід покласти на сторін пропорційно до задоволених вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги – задоволити.

2. Стягнути з Державного підприємства «Львівський військовий лісокомбінат» (79034, м. Львів, вул. Луганська, 3, ЄДРПОУ 07361304) на користь Львівського міського центру зайнятості (79060, м. Львів, вул. Кн. Ольги, 122, ЄДРПОУ 25555035) на рахунок 37170001000584, одержувач: Львівський міський центр зайнятості, банк: ГУДКСУ у Львівській області, ЄДРПОУ 25555035, МФО 825014, КЕКВ 2710- повернення допомоги з безробіття ОСОБА_1 від ДП «Львівський військовий лісокомбінат» коштів в сумі 47 111 (сорок сім тисяч сто одинадцять) грн. 17 коп..

3. Стягнути з Державного підприємства «Львівський військовий лісокомбінат» (79034, м. Львів, вул. Луганська, 3, ЄДРПОУ 07361304) на користь Львівського міського центру зайнятості (79060, м. Львів, вул. Кн. Ольги, 122, ЄДРПОУ 25555035) на рахунок 37170001000584, одержувач: Львівський міський центр зайнятості, банк: ГУДКСУ у Львівській області, ЄДРПОУ 25555035, МФО 825014, КЕКВ 2800- повернення судового збору в сумі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.

4. Наказ видати, в порядку ст. 327 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 05.07.2019р.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.

Рішення підлягає оскарженню в порядку ст. 256 ГПК України.

Суддя Пазичев В.М.