Рішення № 82886848, 25.06.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.06.2019Справа № 910/5206/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Дьогтяр О.О., розглянув матеріали господарської справи

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Експрес Техбуд»дотовариства з обмеженою відповідальністю «Київ Бетон Трейд»простягнення 68 651,45 грн.,

Представники учасників справи:

від позивача Пушкарьов О.О., довіреність №17 від 25.03.2019;

від відповідача не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Експрес Техбуд» (далі – ТОВ «Експрес Техбуд») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Київ Бетон Трейд» (далі – ТОВ «Київ Бетон Трейд») про стягнення заборгованості у розмірі 68 651,45 грн. (47 250,00 грн. основного боргу, 15 280,42 грн. пені, 4 828,95 грн. інфляційних втрат та 1 292,08 грн. 3% річних).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язання з оплати вартості послуг погодинної роботи спецтехніки позивача, а також доставки останньої до об`єкту відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2019 відкрито провадження у справі № 910/5206/19, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 21.05.2019.

У судовому засіданні 21.05.2019 суд, відповідно до ч. 4 ст. 233 ГПК України, постановив відкласти розгляд справи по суті на 25.06.2019, про що зазначено в протоколі судового засідання від 21.05.2019.

25.06.2019 до загального відділу діловодства суду від позивача надійшли додаткові письмові пояснення по справі, в яких надав пояснення щодо підписання довідки про виконані роботи (послуги), а також щодо відсутності на довідці про виконані роботи печатки ТОВ «Київ Бетон Трейд».

Представник позивача в судове засідання 25.06.2019 з`явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засіданні 25.06.2019 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала про відкриття провадження у справі та ухвала про повідомлення про дату, час і місце судового засідання направлялися судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02081, м. Київ, вул. Тепловозна, 9-А.

Станом на дату розгляду справи по суті конверт з ухвалою суду від 21.05.2019 був повернутий до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання».

За змістом ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, враховуючи, що ухвали суду направлялися відповідачу на зазначену в відомостях Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресу місцезнаходження (реєстрації) останнього, а матеріали справи не містять доказів повідомлення іншої адреси перебування відповідача, то керуючись приписами ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України суд приходить до висновку, що ухвали суду по даній справі є такими, що були вручені відповідачу в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки «за закінченням встановленого строку зберігання».

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.

Згідно ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на наведене та керуючись вказаними приписами господарського процесуального закону, а також приймаючи до уваги відсутність будь-яких повідомлень відповідача про причини неявки його представників в судове засідання 25.06.2019, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників учасників справи.

У судовому засіданні 25.06.2019 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На виконання вимог статті 222 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

З довідки про виконані роботи /послуги/ вбачається, що у період з 19.05.2018 по 23.05.2018 ТОВ «Експрес Техбуд» було надано ТОВ «Київ Бетон Трейд» послуги з погодинної роботи спецтехніки, а саме: екскаватора САТ 320, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з гідромолотом на загальну суму 68 250,00 грн., а також послуги з доставки спецтехніки до об`єкту ТОВ «Київ Бетон Трейд» на суму 7 000,00 грн.

21.05.2018 ТОВ «Експрес Техбуд» виставило ТОВ «Київ Бетон Трейд» рахунок № 685 на оплату послуг з погодинної роботи спецтехніки та її доставки на об`єкт останнього на загальну суму 75 250,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Київ Бетон Трейд» згідно з платіжним дорученням № 3040 від 04.06.2018 було здійснено часткову оплату вищезазначеного рахунку та перераховано ТОВ «Експрес Техбуд» кошти в розмірі 28 000,00 грн.

З огляду на неповну оплату ТОВ «Київ Бетон Трейд» наданих ТОВ «Експрес Техбуд» послуг, останній звернувся до відповідача з претензією № НОМЕР_2 -1 від 14.02.2019, в якій вимагав у семиденний строк з моменту її отримання сплатити наявну заборгованість за надані послуги у розмірі 47 250,00 грн. та виставив рахунок № 218 від 14.02.2019 на оплату наявної заборгованості.

Проте, відповідач відповіді на вказану претензію не надав, наявної перед позивачем заборгованості у встановлений строк не погасив, що стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Вказане кореспондується з приписами ст. 205 Цивільного кодексу України.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 ЦК України).

За загальним правилом відповідно до ст. 208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

При цьому, відповідно до ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 ЦК України).

У свою чергу, відповідно до ст. 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідно до ст. 642 Цивільного кодексу України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Враховуючи зазначене, судом встановлено, що між сторонами був укладений договір про надання послуг у спрощений спосіб шляхом виставлення позивачем відповідачу рахунків на оплату, шляхом оплати відповідачем рахунку в частині та шляхом підписання сторонами довідки про виконані роботи /послуги/, та враховуючи, що вказані документи містять найменування наданих послуг, їх кількість та ціну. Відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання глави 63 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Як встановлено судом, у період з 19.05.2018 по 23.05.2018 позивачем було надано відповідачу послуги з погодинної роботи спецтехніки, а саме: екскаватора САТ 320, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з гідромолотом на загальну суму 68 250,00 грн., а також послуги з доставки спецтехніки до об`єкту ТОВ «Київ Бетон Трейд» на суму 7 000,00 грн.

21.05.2018 ТОВ «Експрес Техбуд» виставило ТОВ «Київ Бетон Трейд» рахунок № 685 на оплату послуг з погодинної роботи спецтехніки та її доставки на об`єкт останнього на загальну суму 75 250,00 грн.

Згідно з платіжним дорученням № 3040 від 04.06.2018 ТОВ «Київ Бетон Трейд» було здійснено часткову оплату вищезазначеного рахунку та перераховано ТОВ «Експрес Техбуд» кошти у розмірі 28 000,00 грн.

Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем за надані останнім послуги становить 47 250,00 грн.

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Оскільки сторонами не було обумовлено строків оплати наданих послуг за відсутності договору, до спірних правовідносин в цій частині мають застосовуватись положення ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, відповідно до якої якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом, позивач претензією № ЕТ-1 від 14.02.2019 звернувся до відповідача з вимогою в семиденний термін з моменту її отримання сплатити наявну заборгованість в сумі 47 250,00 грн.

До означеної претензії позивачем було додано копію довідки про виконані роботи/послуги за період з 19.05.2018 по 23.05.2018, оригінал акту надання послуг № 809 від 23.05.2018, оригінали рахунків на сплату № 685 від 21.05.2018 на суму 75 250,00 грн. та № 218 від 14.02.2019 на суму 47 250,00 грн., копію податкової накладної № 324 від 23.05.2018 та копію квитанції про прийняття податкової накладної № 1 від 15.06.2018.

Вказана претензія була направлена відповідачу 15.02.2019 на адресу місцезнаходження відповідача, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (02081, м. Київ, вул. Тепловозна, 9-А), що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями опису вкладення в цінний лист від 15.02.2019 та фіскальним чеком № 3000457296 від 15.02.2019, проте, як вбачається з роздруківки з офіційного сайту «Укрпошти» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, конверт разом претензією № ЕТ-1 від 14.02.2019 (номер відправлення 041760388485) не було вручено відповідачу 09.03.2019 у зв`язку з існуванням інших причин, що не дали змоги вручити поштове відправлення, а 05.04.2019 внаслідок невдалої спроби вручення, у зв`язку з чим 08.04.2019 поштове відправлення було передано на зберігання.

Як встановлено п. 116 постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку» у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження, відправлення «EMS» - 14 календарних днів, міжнародні поштові перекази - відповідно до укладених угод.

Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику (п. 117 постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку»).

Проте, на офіційному сайті «Укрпошти» відсутня будь-яка інформація щодо вручення відповідачу поштового відправлення 041760388485 протягом строку, визначеного п. 116 Правил надання послуг поштового зв`язку або його повернення відправнику, а тому суд під час встановлення факту отримання претензії відповідачем, виходить із тієї інформації, яка наявна на офіційному сайті «Укрпошти» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, станом на момент вирішення спору.

Відповідно до змісту ч. 3 ст. 212 Цивільного кодексу України, якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала.

Як вказано в абзацах 2, 3 п. 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про порушення грошових зобов`язань» днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення. Оскільки згаданою статтею 530 ЦК України не визначена форма пред`явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо. При цьому якщо боржник (відповідач) заперечує одержання ним такої вимоги, кредитор (позивач) зобов`язаний подати господарському суду докази її надіслання боржникові. Останній, зі своєї сторони, не позбавлений права подати докази неодержання ним вимоги кредитора (наприклад, довідку підприємства зв`язку про ненадходження на адресу боржника відповідного рекомендованого поштового відправлення). Ухилення боржника від одержання на підприємстві зв`язку листа, що містив вимогу (відмова від його прийняття, нез`явлення на зазначене підприємство після одержання його повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа) не дає підстав вважати вимогу непред`явленою.

Таким чином, враховуючи все вищевикладене, суд дійшов до висновку, що день проставлення у поштовому відділенні, зокрема відмітки «невдала спроба вручення» свідчить про відмову відповідача отримати конверт разом претензією № ЕТ-1 від 14.02.2019 за адресою свого місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, і вважається днем вручення відповідачу претензії.

У зв`язку з вказаним відповідач мав оплатити надані послуги протягом семи днів від дати отримання претензії, тобто до 12.04.2019 включно.

Проте, відповідач в добровільному порядку взяті на себе зобов`язання з оплати наданих послуг не виконав, жодних заперечень щодо якості чи факту надання послуг не висловив. Вказане відповідачем не спростовано.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов`язання по сплаті на користь позивача коштів за надані послуги роботи спецтехніки. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

ТОВ «Київ Бетон Трейд» обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання, не наведено.

Отже, з урахуванням викладеного, відповідач у порушення взятих на себе зобов`язань з оплати вартості наданих позивачем послуг у визначений строк не виконав, в зв`язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 47 250,00 грн.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги «ТОВ Експрес Техбуд» про стягнення з ТОВ «Київ Бетон Трейд» заборгованості у розмірі 47 250,00 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Крім цього, за прострочення виконання зобов`язання з оплати вартості наданих послуг, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 15 280,42 грн. за період з 23.05.2018 по 12.04.2019.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) стаття 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини перша, друга статті 217 Господарського кодексу України). Штрафними санкціями відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими Господарським кодексом України та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (частина перша статті 199 Господарського кодексу України),

Видами забезпечення виконання зобов`язання за змістом положень частини першої статті 546 Цивільного кодексу України є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною другою цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік забезпечувальних заходів для належного виконання зобов`язання не є вичерпним і сторони, використовуючи принцип свободи договору, передбачений статтею 627 Цивільного кодексу України, мають право встановити й інші, окрім тих, що передбачені частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України, засоби, які забезпечують належне виконання зобов`язання, за умови, що такий вид забезпечення не суперечить закону.

За змістом положень частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з наданого суду розрахунку пені, позивачем нараховано пеню за прострочення оплати вартості наданих послуг у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України. Однак, як зазначено судом вище, пеня є договірною санкцію, розмір якої визначається за домовленістю сторін. Проте, між сторонами склались господарські відносини з надання послуг на підставі договору, укладеного у спрощений спосіб, а умови про нарахування пені сторонами не погоджувались. Позивачем не повідомлено суду норми закону або умови договору, які б передбачали нарахування пені в такому розмірі.

Таким чином, нарахування позивачем пені в сумі 15 280,42 грн. за прострочення оплати вартості наданих послуг у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України є безпідставним, а відповідні позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо нарахованих позивачем інфляційних втрат та 3% річних, господарський суд зазначає наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом встановлено, що відповідач мав оплатити надані послуги у строк до 12.04.2019 включно, а тому відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання з 13.04.2019.

З наданого розрахунку вбачається, що позивачем нарахування 3% річних та інфляційних втрат було здійснено за період з 25.03.2018 по 12.04.2019, що за висновком суду є неправомірним, оскільки в заявлений позивачем період прострочення відповідача не було.

За таких обставин, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих за період з 25.03.2018 по 12.04.2019.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з положеннями ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищезазначене, беручи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог ТОВ «Експрес Техбуд» з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес Техбуд» задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Київ Бетон Трейд» (02081, м. Київ, вул. Тепловозна, 9-А, код 39543412) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес Техбуд» (04073, м. Київ, пр-т Степана Бандери, 32, оф. 14; код 39618812) заборгованість у розмірі 47 250 (сорок сім тисяч двісті п`ятдесят) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1 322 (одна тисяча триста двадцять дві) грн. 15 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з п.п. 17.5 пункту 17 розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 08.07.2019.

Суддя О.Г. Удалова