Рішення № 82886768, 08.07.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.07.2019Справа № 910/4967/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Донецька залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» до товариства з обмеженою відповідальністю «Мітал Транс» про стягнення 105 770,00 грн.,

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання),

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У квітні 2019 року акціонерне товариство «Українська залізниця» (далі – Залізниця) в особі філії «Донецька залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі – Філія) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Мітал Транс» (далі – Товариство) штрафу в розмірі 105 770,00 грн. за невірно зазначену масу вантажу в накладній від 13 жовтня 2018 року № 33883059.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19 квітня 2019 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали.

2 травня 2019 року через загальний відділ канцелярії суду позивачем на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 19 квітня 2019 року подано документи для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 6 травня 2019 року вищенаведену позовну заяву Залізниці прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/4967/19 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

3 червня 2019 року через загальний відділ канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній заперечив проти позову та вказав, що наданий позивачем в обґрунтування його вимог комерційний акт від 26 жовтня 2018 року № 482004/513 складено з порушеннями Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002 року № 334. Товариство посилалося на те, що зі змісту цього комерційного акта неможливо встановити, хто саме з працівників станції Залізниці здійснював особисту перевірку маси вантажу та чи є особи, які підписували комерційний акт, працівниками позивача. З урахуванням викладених обставин, а також беручи до уваги визначення маси вантажу з порушенням нормативних вимог та невірне зазначення маси вагону, Товариство вказало, що позивачем належними засобами доказування не доведено факту порушення відповідачем приписів чинного законодавства України, а відтак і відсутні підстави для покладення відповідальності на Товариство. Водночас, відповідач наголосив на тому, що заявлена до стягнення сума штрафу не відповідає засадам добросовісності, розумності та справедливості, оскільки позивачу не було завдано значних збитків, з урахуванням чого, Товариство просило зменшити розмір заявленої до стягнення з нього суми штрафу до розміру однієї провізної плати – 21 154,00 грн.

13 червня 2019 року через загальний відділ канцелярії суду надійшла відповідь позивача на відзив, в якій останній навів аргументи на спростування викладених відповідачем у відзиві обставин.

Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Відповідно до частин 5, 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

13 жовтня 2018 року зі станції Дарниця Південно-Західної залізниці відповідачем згідно накладної № 33883059 було здійснено відправлення вантажу (брухт чорних металів, маса вантажу – 64 500 кг) у вагоні № 60448537 на станцію Роя Донецької залізниці.

26 жовтня 2018 року на проміжній станції Покровськ Донецької залізниці було здійснено комісійне переважування зазначеного вагону та складено комерційний акт від 26 жовтня 2018 року. Результат вказаного переважування було зафіксовано у книзі обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу в вагонах, а також складено акт загальної форми від 26 жовтня 2018 року № 1817.

Згідно з вказаним комерційним актом під час переважування вагону виявлено, що маса вантажу у вагоні, що склала 68 650 кг, не відповідає масі, вказаній відправником у накладній, де зазначено, що маса вантажу становить 64 500 кг, тобто на 4 150 кг більше.

У зв`язку з тим, що маса вантажу у вищезазначеному вагоні не відповідає масі, вказаній відправником у накладній, позивач на підставі статей 118, 122 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 року № 457 (далі – Статут), просив суд стягнути з Товариства штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати в сумі 21 154,00 грн., що складає 105 770,00 грн.

Згідно з частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до статті 908 ЦК України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно зі статтею 909 ЦК України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Статтею 306 Господарського кодексу України (далі – ГК України) встановлено, що загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 5 статті 307 ГК України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Приписами статті 3 Закону України "Про залізничний транспорт" визначено, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із Закону України "Про транспорт", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Як передбачено частиною 1 статті 307 ГК України та пунктом 22 Статуту, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до статті 5 Статуту на підставі даного Статуту Мінтранс затверджує: а) Правила перевезення вантажів (далі – Правила); б) Технічні умови навантаження і кріплення вантажів; в) Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України; г) інші нормативні документи.

Статтею 6 Статуту визначено, що накладна – це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони – одержувача.

Відповідно до статті 23 Статуту відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Дата приймання і видачі вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем станції.

Згідно з пунктом 28 Правил приймання вантажів до перевезення, вантаж завантажений відправником у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймається залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування.

Статтею 37 Статуту встановлено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса окремих вантажів може визначатися розрахунковим методом, за обміром або умовно (нафтопродукти в цистернах, тварини, лісоматеріали тощо). Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

Відповідно до статті 24 Статуту залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Пункт 22 Правил видачі вантажів передбачає, що перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення. Зважування вантажів на вагонних вагах провадиться в порядку, передбаченому Правилами приймання вантажів до перевезення.

Перевірка проміжною станцією маси вантажів у вагонах може здійснюватись нею у будь-який спосіб, передбачений для визначення маси відповідного вантажу.

Стосовно спірного вантажу, норми діючого законодавства дозволяють здійснювати перевірку його маси шляхом як зважування, так і умовно.

Однак, саме зважування є більш точним способом визначення маси вантажу (аналогічна правова позиція викладена, зокрема в пункті 3.18 Роз`яснення Президії Вищого господарського суду України від 29 травня 2002 року № 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею").

Можливість визначення маси певних вантажів умовно не виключає можливість її визначення шляхом зважування. Вантажовідправник у такому разі має можливість обирати той чи інший спосіб визначення маси на власний розсуд. Однак, враховуючи викладені висновки, Залізниця, користуючись правом, визначеним статтею 24 Статуту, під час перевірки на проміжних станціях не позбавлена можливості обрати для цього зручний для себе та більш точний спосіб.

Правилами перевезень вантажів, а саме пунктом 1.1 розділу 4 Правил оформлення перевізних документів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000 року за № 863/5084, передбачено, що накладна може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису). Електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу.

Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено пунктом 2.3 Правил оформлення перевізних документів, своїм підписом підтверджує представник відправника.

З матеріалів справи вбачається, що правильність внесених відомостей до накладної від 13 жовтня 2018 року № 33883059 підтвердив своїм підписом представник відправника Романенко А.М.

Згідно з пунктом 28 Правил приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000 року за № 861/5082, вантажі, завантажені відправником у вагони відкритого типу (а у даному випадку спірні вагони є напіввагонами відкритого типу), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Статтею 24 Статуту встановлено, що залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Пунктом 22 Правил видачі вантажів, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000 року за № 862/5083, передбачено, що перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.

Так, на станції Покровськ Донецької залізниці при комісійному переважуванні на 150-тонних статичних вагах станції було виявлено, що маса вантажу, зазначена у накладній № 33883059 (64 500 кг), не відповідає фактичній масі вантажу у вагоні (68 650 кг) та є більшою на 4 150 кг, про що зазначено в комерційному акті від 26 жовтня 2018 року № 482004/513.

Відповідно до статті 105 Статуту залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.

Згідно зі статтею 118 Статуту за пред`явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

За змістом статті 122 Статуту за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

За приписами статті 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Відповідно до пункту 1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 № 644 (далі – Правила оформлення перевізних документів), на кожне відправлення вантажу відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну).

Згідно з пунктом 2.1 Правил оформлення перевізних документів відправником заповнюються, зокрема, такі графи накладної як "Маса вантажу, визначена відправником" – заповнюється, якщо маса вантажу визначена відправником. Маса вказується у кілограмах (маса брутто вантажу), загальна маса відправки (прописом), а також "Спосіб визначення маси".

При цьому, правильність вказаних у накладній відомостей, як це передбачено пункті 2.3 Правил оформлення перевізних документів, своїм підписом засвідчує представник відправника.

Відповідно до пункту 2 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002 року № 334, комерційні акти складаються для засвідчення, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах. Дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин. У комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена незбереженість, а також обставини, які могли бути причиною виникнення незбереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. Усі графи бланка акта мають бути заповнені. Не дозволяється проставлення рисок та лапок замість повторення необхідних даних. У комерційному акті зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах. У разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено. Особи, які склали або підписали комерційний акт або акт загальної форми, що містить дані, які не відповідають дійсності, несуть установлену законодавством відповідальність.

У матеріалах справи наявний складений позивачем комерційний акт від 26 жовтня 2018 року № 482004/513, в якому також зазначено, що перевіркою комісійного переважування виявлено, що в накладній № 33883059 у вагоні № 60448537 вказана маса вантажу складає 64 500 кг, фактично ж встановлено, що маса вантажу складає 68 650 кг, що на 4 150 кг більше, ніж вказано у накладній.

При цьому, не заслуговують на увагу суду посилання відповідача на те, що наданий позивачем комерційний акт від 26 жовтня 2018 року № 482004/513 складено з порушенням абзацу 2 пункту 6 та пункту 10 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002 року № 334, оскільки в акті не зазначено, як було визначено масу тари – шляхом зважування порожнього вагону чи шляхом зазначення тари з бруса, акт підписаний лише однією з трьох уповноважених осіб залізниці, а зі змісту цього акту неможливо встановити, хто саме з працівників станції особисто здійснював зважування (перевірку маси вантажу), а також те, що особи, які підписували комерційний акт, є працівниками залізниці, з огляду на таке.

Судом встановлено, що комерційний акт від 26 жовтня 2018 року № 482004/513 складено у присутності заступника начальника станції Ветошко Д.В., комерційного агента Тернопольської А.М., робітників станції Скакун О.І. та ОСОБА_1 .

Вказаний комерційний акт підписаний заступником начальника станції Ветошко Д.В., комерційним агентом, яка брала участь у зважуванні вагону, ОСОБА_2 та робітником станції, який безпосередньо проводив зважування вагону, – Скакун О.І.

Оскільки згідно штатного розпису структурного підрозділу Залізниці "Станція Покровськ" у господарстві вантажної та комерційної роботи станції позакласом - штатні одиниці: начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) – відсутні, вказаний комерційний акт на підставі наказу начальника структурного підрозділу "Станція Покровськ" Вакуленко Д.В. від 29 грудня 2017 року № 1865 був підписаний заступником начальника станції Ветошко Д.В., агентом комерційним Скакун О.І., що безпосередньо проводили переважування вагону (згідно пункту 10 Правил складання актів). Водночас такий акт не містить підпису начальника вантажного району, оскільки згідно штатного розпису така посада не передбачена.

Разом із тим замість такої особи до перевірки вантажу та підписання акта був залучений робітник станції Тарнопольська А.М. (агент комерційний вантажного двору), який приймав участь у переважуванні вагону та уповноважений на підписання комерційного акта у разі його складання згідно пункту 2.7 посадової інструкції № 236.

Слід також зазначити, що ОСОБА_3 у встановленому законом порядку також була уповноважена на підписання комерційного акта у разі його складання згідно підпункту 5 пункту 2.2 посадової інструкції № 235 і на проведення зважування вагонів на вагонних вагах станції згідно підпункту 11 пункту 2.2 посадової інструкції № 235.

Зважаючи на те, що комерційний акт від 26 жовтня 2018 року № 482004/513 підписаний трьома уповноваженими працівниками Залізниці, він складений відповідно до пункту 10 Правил складання актів та вважається таким, що складений з дотриманням вимог чинного законодавства України.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що комерційний акт від 26 жовтня 2018 року № 482004/513, яким засвідчено невідповідність маси вантажу даним, зазначеним вантажовідправником у накладній, є складеним у відповідності до вимог Правил.

Посилання Товариства на невідповідність інформації щодо технічних характеристик вагону № 60448537 на офіційному сайті позивача, де зазначено про те, що його маса складає 23,7 тон, масі цього вагону, зазначеній у накладній та комерційному акті, не беруться судом до уваги з огляду на те, що за змістом приписів Правил оформлення перевізних документів правильність визначення ваги вантажу, тари вагону та внесених у накладну відомостей щодо ваги вантажу при перевірці перевізних документів не передбачена. Разом із тим з матеріалів справи вбачається, що правильність внесених відомостей до накладної від 13 жовтня 2018 року № 33883059, у тому числі щодо маси тари вагону у розмірі 19000 кг, підтвердив своїм підписом представник відправника Романенко А.М.

Статтею 24 Статуту передбачено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.

Пунктом 1 статті 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно пунктом 1 статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до пункту 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Як вже було зазначено, відповідно до статті 122 Статуту за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 Статуту. При цьому, відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Згідно із пунктом 5.5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року № 644, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту.

Суд зазначає, що у розгляді справ про стягнення цього штрафу слід виходити з того, що неправильно вказаною має бути хоча б одна відомість.

Крім того, у застосуванні статей 118 та 122 Статуту слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за сам факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв`язку з цим збитки.

Згідно зі статтею 118 Статуту за пред`явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

У пункті 31 накладної № 33883059 зазначено, що провізна плата за вагон зі станції Дарниця Південно-Західної залізниці у вагоні № 60448537 становить 21 154,00 грн. Отже, штраф (п`ятикратний розмір провізної плати) становить 105 770,00 грн. (21 154,00 грн. х 5).

При цьому, спростовуючи доводи відповідача суд зазначає, що відповідно до положень Статуту, який, зокрема, регулює правовідносини, що склалися між сторонами спору, відповідальність за дані, внесені до залізничної накладної несе вантажовідправник, зокрема й що стосується маси вантажу, а Залізниця, у свою чергу має право перевіряти відповідність даних, внесених до накладної, з фактичними. Оскільки, вантаж було прийнято Залізницею лише шляхом візуального огляду, згідно пунктом 28 Правил приймання вантажів до перевезення, позивач не міг знати про невідповідність маси вантажу, а тому вантаж відправнику не повертався та не переоформлялися нові перевізні документи.

Оскільки факт невідповідності маси вантажу даним, зазначеним відповідачем у накладній по вагону № 60448537, підтверджений належними доказами, наявними у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність позовних вимог Залізниці про стягнення з Товариства штрафу в розмірі 105 770,00 грн.

Разом із тим, суд зазначає, що клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Частина 3 статті 551 ЦК України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до частини 1 статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України).

Зі змісту вищенаведених приписів чинного законодавства вбачається, що при вирішенні, у тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, необхідно об`єктивно оцінювати, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Отже, при прийнятті рішення про стягнення штрафу суд вправі зменшувати його розмір з урахуванням усіх конкретних обставин справи. Підстави та розмір зменшення стягуваного штрафу повинні бути мотивовані та обґрунтовані в рішенні суду.

Проте всупереч наведеним вище приписам відповідач не навів мотивованих та обґрунтованих підстав для зменшення штрафу, а також не підтвердив їх відповідними доказами.

При цьому слід зазначити, що позивач теж є суб`єктом господарювання та несе відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Отже, нарахований позивачем на підставі статей 118, 122 Статуту штраф підлягає стягненню за сам факт допущення вантажовідправником порушення, незалежно від того, чи завдано Залізниці у зв`язку з цим збитків та їх розміру.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 22 березня 2018 року у справі № 917/964/17.

Разом із тим суд зазначає, що відповідно до статті 24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній, а залізниці надане право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній. Зазначена норма встановлює чіткі вимоги до відправника щодо оформлення вантажу та покликана забезпечити дисциплінованість учасників господарських відносин та визначає критерії обґрунтованості в подальшому будь-яких претензій залізниці до учасників господарських відносин (відправника та одержувача).

Проте з матеріалів справи вбачається, що спір у даній справі виник внаслідок недобросовісної поведінки відповідача, яка полягала у зазначенні заниженої маси тари вагону у перевізних документах, що додатково свідчить про відсутність правових підстав для зменшення розміру нарахованої Залізницею до стягнення з Товариства суми штрафу.

Крім того, недотримання вимог, визначених Статутом, який є спеціальним нормативним актом, що визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, покладає на порушника відповідальність, яка в даному випадку передбачена статтями 118, 122 Статуту. При цьому, зазначений штраф, відповідно до статей 118, 122 Статуту, стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків, а можливості його зменшення Статутом не передбачено.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 5 лютого 2019 року у справі № 914/2339/17.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтями 76, 77 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 1 статті 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Залізниці в особі Філії підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись пунктом 13 статті 8, статтями 129, 232, 236-241, 252 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Донецька залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Мітал Транс» (03058, місто Київ, вулиця Миколи Голего, будинок 5; нежиле приміщення 134, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, місто Київ, вулиця Тверська, будинок 5; ідентифікаційний номер 40075815) в особі філії «Донецька залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» (84404, Донецька область, місто Лиман, вулиця Привокзальна, будинок 22; ідентифікаційний номер 40150216) 105 770 (сто п`ять тисяч сімсот сімдесят) грн. 00 коп. штрафу та 1 921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 8 липня 2019 року

Суддя Є.В. Павленко