Ухвала суду № 8288447, 04.02.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" лютого 2010 р.                                                                       К-22823/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:          Брайко А.І.

Конюшко К.В.

Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.,

при секретаріКоротковій О.В.

за участю представників: позивача:Колосовького Ю.О., відповідача:Сиротіної О.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська

на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2007 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2009 року

у справі №А38/522-07

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аякс»

до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аякс»звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.04.2007 року №0003482301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 6541749,00 грн., з яких 4361166,00 грн. –основний платіж та 2180583,00 грн. –штрафні (фінансові) санкції, №0003472301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 6586895,40 грн., з яких 5451458,00 грн. –основний платіж та 1135437,40 грн. –штрафні (фінансові) санкції; від 15.05.2007 року №0003482301/1, №0003472301/1; від 24.07.2007 року №0003482301/2, №0003472301/2 та №0004492301/2, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 2725729,00 грн. відповідно до пп. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а також від 05.10.2007 року №№0003482301/3, №0003472301/3 та №0004492301/3.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2007 року (суддя Бишевська Н.А.), залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду (судова колегія у складі: головуючий суддя –Баранник Н.П., судді –Добродняк І.Ю., Мірошниченко М.В.) позов задоволено.

Задоволення позову судами попередніх інстанцій мотивовано посиланнями на п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», застосувавши які суди дійшли висновку що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат витрати, пов’язані з придбанням дизельного палива, а на підставі податкових накладних, виданих продавцем такого палива, правомірно сформовано й податковий кредит підприємства.

Не погодившись з постановленими у справі судовими рішеннями, Лівобережна міжрайонна державна податкова інспекція м. Дніпропетровська подала касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що судами попередніх інстанцій було невірно застосовано вищезгадані положення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Закону України «Про податок на додану вартість», вказуючи при цьому на безтоварність господарської операції з придбання палива.

Позивач надав заперечення на касаційну скаргу, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені у судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Лівобережною МДПІ м. Дніпропетровська було проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ «Аякс»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 року по 31.12.2006 року, за результатами якої складено акт №959/23/30198309 від 12.04.2007 року та прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Судами також встановлено та в акті перевірки зазначено, що позивачем 26.07.2006 року було укладено з ТОВ «Каштан-Торг» договір №2607/1 на купівлю дизельного палива ДСТУ 3668-99 згідно специфікації №1 та ряд додаткових угод до цього договору. Відповідно до п. 3.3 договору умови поставки визначені у відповідності з міжнародними правилами Інкотермс 2000 року –EXW склад за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. К. Лібкнехта, 11. Згідно з наданими для перевірки документами на виконання договору поставки №2607/1 від 26.07.2006 року та додаткових угод до нього позивач отримав дизельне паливо на загальну суму 26167000,00 грн., у тому числі ПДВ –4361166,66 грн., які були перераховані з розрахункового рахунку ТОВ «Аякс». У податковому обліку позивача валові витрати та податковий кредит з ПДВ сформований на підставі виписаних ТОВ «Каштан-Торг»видаткових накладних, актів прийому-передачі палива, банківських виписок та податкових накладних.

Дійшовши висновку про безтоварність фінансово-господарських операцій позивача з ТОВ «Каштан-Торг», відповідач вказав на відсутність доказів, які б підтверджували факт транспортування позивачем товару та здійснення вантажних робіт, оскільки для перевірки не були надані відповідні товарно-транспортні накладні та на їх підставі не відображені у бухгалтерському і податковому обліку підприємства витрати на транспортування палива. Крім того, відповідачем на запит про проведення зустрічної перевірки ТОВ «Каштан-Торг»було отримано відповідь, що у податковій звітності ТОВ «Каштан-Торг» господарські операції з ТОВ «Аякс»на суму 26167000,00 грн. не були задекларовані, що є свідченням сумнівності таких операцій. В підтвердження своїх висновків відповідач послався також на той факт, що позивачем не були надані документи, які б підтверджували зберігання придбаного дизельного палива у ТОВ «Дніпронафтопродукт», а саме: паспорти якості та сертифікати палива, листи-заявки щодо відвантаження товару, карточки складського обліку товару.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що у даному випадку наведені відповідачем доводи не можуть свідчити про неправомірність та безпідставність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за наслідками взаємовідносин з ТОВ «Каштан-Торг», зважаючи на наступне.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства»встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі –валові витрати) –сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За своїм змістом наведені норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачають як підставу для невключення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.

Натомість, судами попередніх інстанцій встановлено, що всі необхідні документи щодо придбання дизельного палива у ТОВ «Каштан-Торг»(договір від 26.07.2006 року, видаткові накладні, акти прийому-передачі палива, банківські виписки) є у наявності у позивача.

Доводи податкової інспекції про відсутність товарно-транспортних накладних, які б підтверджували транспортування палива, не спростовують наведеного висновку, оскільки за встановленими договором від 26.07.2006 року умовами поставки (EXW (склад за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. К. Лібкнехта, 11)) надати товар у розпорядження покупця в зазначений у договорі термін у пункті поставки у тому місці, яке визначене у договорі, зобов’язаний продавець. Таким чином, зважаючи на закріплений за продавцем обов’язок поставки товару у зазначене покупцем місце, усі товарно-транспортні документи можуть бути складені лише щодо продавця, а не щодо покупця товару, а відтак відсутність у ТОВ «Аякс»згаданих накладних не може бути доказом безтоварності господарських операцій з ТОВ «Каштан-Торг».

Згідно з п. 5.11 ст. 5 вищезгаданого Закону встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

За наведених обставин, витрати, пов’язані з оплатою придбаного у ТОВ «Каштан-Торг»дизельного палива, правомірно включені до складу валових витрат ТОВ «Аякс», оскільки факт його придбання підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

Крім того, доводи відповідача про непідтвердження факту передачі позивачем дизельного палива на зберігання ТОВ «Дніпронафтопродукт»з посиланням на відсутність паспортів якості та сертифікатів палива, листів-заявок щодо відвантаження товару, карточок складського обліку товару є юридично безпідставними, оскільки згадані документи не можуть підтверджувати та фіксувати факт здійснення тієї чи іншої господарської операції, а стосуються виключно якості товару та його руху на підприємстві-зберігача.

Що ж стосується формування податкового кредиту, то відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 цієї статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

За змістом наведених норм наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), які в подальшому використовуються у межах господарської діяльності платника податку, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.

Факт подальшого використання придбаного дизельного палива підтверджується встановленими судом апеляційної інстанції обставинами справи, відповідно до яких 27.11.2006 року між позивачем та ТОВ «Дахма»укладено договір на постачання дизельного палива №70/П/ДТ на загальну суму 26367000,00 грн., у тому числі ПДВ - 4394500,00 грн., з відображенням цих сум у складі валових доходів товариства за 4 квартал 2006 року та складі податкових зобов’язань з податку на додану вартість за грудень 2006 року.

Таким чином, рішення судів попередніх інстанцій правильно мотивовані тим, що позивач правомірно відніс до валових витрат вартість придбаного дизельного палива, а відтак законно та у відповідності до пп.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»включив сплачені суми податку на додану вартість в ціні такого товару до складу податкового кредиту, зазначивши, що підставою для нарахування податкового кредиту є наявність податкових накладних, оформлених належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов’язання, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання дизельного палива, на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) ПДВ до податкового кредиту, доведені у ході судового розгляду справи.

Отже, обрані відповідачем підстави для визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на додану вартість, знаходяться поза межами вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Інші статті цього Закону, так само як і інших законів, не ставлять в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб’єктом господарювання.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2007 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2009 року у справі №А38/522-07 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. СуддіБрайко А.І. Конюшко К.В. Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.