Рішення № 82883007, 18.06.2019, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №2/760/5241/19

Справа №760/10824/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2019 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Шереметьєвої Л.А.

за участю секретаря - Гак Г.М.

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства» Укрсоцбанк», Державного реєстратора Комунального підприємства »Реєстраційне бюро» Тарасенка Ігоря Миколайовича про визнання незаконними дій державного реєстратора, скасування реєстрації речового права та зобов`язання вчинити дії, суд

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з позовом і просить:

- визнати незаконними дії реєстратора Тарасенка І.М. (Комунальне підприємство «Реєстраційне бюро», м. Київ) щодо реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за Акціонерним товариством «Укрсоцбанк»;

- скасувати реєстрацію речового права, а саме: права власності на квартиру АДРЕСА_1 за Акціонерним товариством «Укрсоцбанк», код ЄДРПОУ: 00039019 на підставі Іпотечного договору № 013/700452-Ю від 07 серпня 2008 року № 3353, яка вчинена у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстратором Тарасенком І.М. (Комунальне підприємство «Реєстраційне бюро», м. Київ), індексний номер 45670569 від 23 лютого 2019 року о 14:24:25, номер запису про право власності 30427777;

- поновити відомості в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо права власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 , що передували скасованому запису.

Посилається в позові на те, що 07 серпня 2008 року між нею та АТ «Укрсоцбанк» був укладений договір невідновлювальної кредитної лінії за № 013/700447-KN, за умовами якого вона отримала кредитні кошти у загальній сумі 220 000, 00 доларів США під 14, 0 % річних на термін до 06 серпня 2018 року.

07 серпня 2008 року з метою забезпечення виконання зобов`язань між нею та банком був укладений іпотечний договір № 013/700452-Ю, за змістом якого предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1 .

Строк дії зазначеного Іпотечного договору встановлений до припинення основного зобов`язання за Кредитним договором.

Внаслідок укладання Іпотечного договору на квартиру, що є предметом іпотеки, накладено обтяження: за реєстраційним № 9200729 в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 30 вересня 2009 року; за реєстраційним № 7710001 в Державному реєстрі іпотек від 08 серпня 2008 року; за реєстраційним № 7719593.

У зв`язку з наявністю кредитної заборгованості 12 березня 2016 року банк звернувся до суду з позовом про стягнення з неї всієї кредитної заборгованості за період прострочення з врахуванням коштів, строк погашення яких не настав.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 05 травня 2018 року в задоволенні позову АТ «Укрсоцбанк» було відмовлено у зв`язку зі зверненням останнім до суду після спливу строку позовної давності.

Крім того, зазначеним вище судовим рішенням було встановлено, що строк користування кредитом вважається таким, що сплив.

У зв`язку з цим, 20 грудня 2009 року припинився не лише строк кредитування, а й взаємні права та обов`язки сторін договору.

Проте АТ «Укрсоцбанк» продовжує вчиняти дії, спрямовані на стягнення з неї заборгованості за вказаним Кредитним договором та Договором іпотеки.

Згідно інформаційної довідки від 03 квітня 2019 року № 161988719 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за рішенням реєстратора Тарасенка І.М. (КП «Реєстраційне бюро», м. Київ), право власності на квартиру АДРЕСА_1 , що перебувала в іпотеці, зареєстровано за АТ «Укрсоцбанк».

Оскільки зазначена квартира є її єдиним місцем проживання, то у відповідності до норм Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не може бути примусово стягнуто (відчужено без згоди власника) протягом дії зазначеного Закону.

Виходячи з цього, просить задовольнити позов.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позов підтримали.

Відповідач - Державний реєстратор Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» Тарасенко І.М. та представник відповідача - АТ «Укрсоцбанк» в судове засідання не з`явилися, про час розгляду справи повідомлялись належним чином.

Про причину неявки суд до відома не поставили.

Згідно інформації з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення судова повістка вручена Державному реєстратору Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» Тарасенку І.М. та уповноваженій особі за довіреністю АТ «Укрсоцбанк» 27 травня 2019 року.

Частиною 3 ст. 131 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За таких обставин, враховуючи належне повідомлення відповідачів про час розгляду справи, суд вважає за можливе розглядати справу в їх відсутності.

Заслухавши пояснення позивачки та її представника, дослідивши матеріали справи, суд вважає вимоги позивачки обґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова, установа зобов`язується надати грошові кошти /кредит/ позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст.ст. 1049, 1050 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки ч. 1 ст. 33, ст. 39 Закону України "Про іпотеку".

Судом встановлено, що 07 серпня 2008 року між позивачкою та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» /на даний час банк змінив назву на Акціонерне товариство «Укрсоцбанк»/ був укладений договір невідновлювальної кредитної лінії за № 013/700447-KN, за умовами якого вона отримала кредитні кошти у загальній сумі 220 000, 00 доларів США під 14, 0 % річних на термін до 06 серпня 2018 року.

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором в цей же день між сторонами був укладений Договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочаровою С.В. та зареєстрований в реєстрі за № 3353.

За умовами договору банк прийняв в іпотеку двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 70,70 кв.м., житловою площею 37, 10 кв.м.

/ а.с. 9 - 20 /

Встановлено також, що спір між сторонами про стягнення заборгованості за договором невідновлювальної кредитної лінії за № 013/700447-KN від 07 серпня 2008 року був предметом розгляду суду.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 05 травня 2018 року в задоволенні позову АТ «Укрсоцбанк» було відмовлено за пропуском строку позовної давності.

/ а.с. 24 - 31/

Згідно інформаційної довідки від 03 квітня 2019 року № 161988719 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за рішенням реєстратора Тарасенка І.М. (КП «Реєстраційне бюро», м. Київ), право власності на квартиру АДРЕСА_1 , що перебувала в іпотеці та належить позивачці на праві власності, зареєстровано за АТ «Укрсоцбанк».

/ а.с. 38 - 39; 43 - 46 /

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

За змістом ст. 7 Закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

За змістом п. 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

В ст. 33 Закону зазначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (частина перша статті 37 Закону України «Про іпотеку»).

Такого висновку дійшов Верховний суд України у справах №6-124цс16 від 28 вересня 2016 року, 6-1219цс16 від 14 вересня 2016 року та 6-2967цс17 від 22 березня 2017 року. Які, з точки зору ч.4 ст.263 ЦПК України, мають враховуватися судом.

Так, в пункті 4.5 укладеного між сторонами Договору іпотеки викладено застереження про задоволення вимог іпотекодержателя відповідно до ст. 36 Закону України «Про іпотеку», відповідно до якого звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя може бути здійснено у позасудовому порядку шляхом:

-передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»;

-шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до ч. 4 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або у відповідному застереженні в іпотечному договорі зазначаються:

умови, у разі настання яких іпотекодержатель може використати своє право на позасудове стягнення;

порядок визначення вартості, за якою іпотекодержатель набуває право власності на предмет іпотеки;

прийнятні та належні способи обміну повідомленнями між сторонами договору.

В п. 4.4 Договору іпотеки зазначено, що після прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, з метою забезпечення його належного господарського використання згідно з його цільовим призначенням, а також отримання доходів, предмет іпотеки передається іпотекодержателю, або третій особі за погодженням між іпотекодавцем та іпотекодержателем, в управління на період до його реалізації у порядку, встановленому цим Договором.

Позивача в судовому засіданні зазначила, що відповідач - АТ «Укрсоцбанк» повідомлень про свій намір звернути стягнення на предмет іпотеки їй не надсилав.

Представник АТ «Укрсоцбанк», не з`явившись в судове засідання та не надавши відзиву на позов, даних обставин не спростував.

За змістом ч.ч.1,2 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Зі змісту приведених вище положень ст.ст.17, 33, 36, 37 Закону України "Про іпотеку" випливає, що згода іпотекодавця про передачу належного йому нерухомого майна у власність іншої особи (іпотекодержателя), не є беззастережною, а залежить від ряду умов, таких як: чинність іпотеки, невиконання або неналежне виконання основного зобов`язання, визначення в установленому порядку вартості майна, наявності чинного рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на вказане майно.

Позивачка та її представник у судовому засіданні зазначили, що оцінка квартири, що є предметом іпотеки, не проводилось, вартість квартири АДРЕСА_1 не визначалась.

Зазначені обставини відповідачами також спростовані не були.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:

-відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом;

-відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав;

-відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах;

-наявність обтяжень прав на нерухоме майно;

-наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації.

Звертаючись до суду, позивачка зазначає, що діями державного реєстратора порушені її права, у якого були відсутні правові підстави для прийняття державним реєстратором зазначеного рішення.

Державним реєстратором заперечень з цього приводу не надходило, жодних доказів щодо правомірності вчинених дій, надано ним не було.

Крім того, відповідно до п.п.1 п.1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», згідно якого не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Можливість реалізації іпотекодержателем права на звернення стягнення шляхом набуття права власності на предмет іпотеки передбачена статтею 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку у спосіб реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотекина підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, має наслідком відчуження предмету іпотеки на користь іпотекодержателя без згоди власника такого нерухомого майна.

Визначальним при вирішенні спору щодо можливості звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку протягом строку дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" є фактичний перехід до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, без згоди власника майна.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.263 ЦК України поняття мораторій у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов`язань.

Таким чином, Закон про мораторій не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у разі невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусове стягнення на майно (відчуження без згоди власника).

Так, кредитний договір між банком та позивачкою був укладений в іноземній валюті, загальна площа квартири становить 70,70 кв.м., квартира є постійним місцем проживання позивачки, як іпотекодавця.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» загальними засадами державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є:

1) гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження;

2) обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав;

3) публічність державної реєстрації прав;

4) внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом;

5) відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.

Порядок проведення державної реєстрації прав врегульовано ст. 18 Закону.

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та процедура державної реєстрації прав визначена Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127.

Згідно з пунктами 6, 9, 12, 18, 19, 57 Порядку державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком.

Разом із заявою заявник подає оригінали документів, необхідних для відповідної реєстрації, та документи, що підтверджують сплату адміністративного збору та/або внесення плати за надання інформації з Державного реєстру прав.

Для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця.

На це ж посилається і Верховний Суд в постанові від 21 березня 2018 року в спарві № 14-38 цс18, яка, з точки зору ч.4 ст.263 ЦПК України, має враховуватися судом.

Як зазначено вище, АТ «Укрсоцбанк» позивачці, як іпотекодавцеві, будь-яких вимог не направляв, що судом розцінюється, як недотримання законодавчо встановлених вимог іпотекодержателя при вчинення дій щодо звернення стягнення на майно, що є предметом іпотеки, а також незаконність дій реєстратора, який всупереч вимогам чинного законодавства, вчинив реєстраційні дії за відсутності необхідних для цього документів.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в справі №6-57цс15, встановлений Законом мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника).

Оскільки вказаний Закон не зупиняє дію решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов`язань, то й не може бути мотивом для відмови в позові, а є правовою підставою, що унеможливлює вжиття органами і посадовими особами, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, заходів, спрямованих на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію його положень на період чинності цього Закону.

Рішення ж суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону не підлягає виконанню.

За таких обставин суд вважає, що звернення АТ «Укрсоцбанк» до державного реєстратора та реєстрація права власності на квартиру, яка є предметом іпотеки, в порядку виконання умов Іпотечного договору, є порушенням вище приведеного порядку.

Крім того, суд також вважає, що задоволення банком, як іпотекодержателем, своїх вимог шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за застереженням, передбаченим умовами Іпотечного договору, є тим же зверненням стягнення на предмет іпотеки, як і інші способи, визначені законом, на які розповсюджується Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», а тому реєстрація квартири за банком у порядку, визначеному договором, суперечить даному Закону.

Відповідно до ч.ч.1, 2,3,4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідачі, не з`явившись до суду, проти вимог позивачки заперечень не надали, її доводів у судовому засіданні не спростували.

Виходячи з цих обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивачки.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивачки підлягає стягненню сплачена нею сума судового збору при зверненні до суду.

Керуючись ст. ст. 15, 16, 263,509, 526, 1049 - 1050, 1054 ЦК України, ст.ст.1,3,7,33,36,37, 38 Закону України « Про іпотеку», Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати незаконними дії державного реєстратора Комунального підприємства »Реєстраційне бюро» Тарасенка Ігоря Миколайовича щодо реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за Акціонерним товариством »Укрсоцбанк».

Скасувати реєстрацію речового права, а саме: права власності на квартиру АДРЕСА_1 за Акціонерним товариством »Укрсоцбанк» на підставі Іпотечного договору № 013/700452-Ю від 07 серпня 2008 року №3353, вчинену державним реєстратором Комунального підприємства» Реєстраційне бюро» Тарасенко Ігорем Миколайовичем у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, індексний номер 45670569 від 23 лютого 2019 року, номер запису про право власності: 30427777.

Поновити відомості в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 .

Стягнути з Акціонерного товариства »Укрсоцбанк» / 03150 м. Київ вул. Ковпака, 29, ЄДРПОУ 00039019 / та Державного реєстратора Комунального підприємства »Реєстраційне бюро »Тарасенко Ігоря Миколайовича / 01001 м. Київ вул. Архітектора Городецького, 12/13, офіс 38 / на користь ОСОБА_1 2 689, 40 гр. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 05 липня 2019 року.

Суддя Л .А. Шереметьєва