Ухвала суду № 8287606, 21.01.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" січня 2010 р.                               м. Київ                                        К-15353/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого                              Степашка О.І.

суддів:                                        Конюшка К.В.

Ланченко Л.В.

                                                  Нечитайла О.М.

                                                  Пилипчук Н.Г.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі

на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.03.2007

та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.06.2007

у справі №2-22/16678-2006 А

за позовом          Відкритого акціонерного товариства «Завод «Сімферепольсільмаш»

до                    Державної податкової інспекції у м. Сімферополі

про          визнання протиправним та недійсним податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В:

Відкрите акціонерне товариство «Завод «Сімферепольсільмаш»(далі по тексту –позивач, ВАТ «Завод «Сімферепольсільмаш») звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі (далі по тексту –відповідач, ДПІ у м. Сімферополі) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 18.09.2006 № 0003302301/3 про донарахування податкових зобов’язань з податку на прибуток у сумі 67750 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 40715 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податковий орган неправомірно визначив податкове зобов’язання та застосував штрафні санкції, оскільки попередньо вже виносилось податкове повідомлення-рішення про донарахування податку на прибуток, але воно було відмінене ДПА України. В оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні зазначено про порушення позивачем підпунктів 5.2.1, 5.2.5 пункту 5.2, пунктів 5.7, 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яких позивач не допускав та що не було встановлено актом перевірки.

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.03.2007, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.06.2007, позов задоволено.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Сімферополі просить скасувати постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.03.2007 та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.06.2007 і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норми матеріального та процесуального права.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга ДПІ у м. Сімферополі підлягає відхиленню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом була проведена перевірка виконання ВАТ «Завод «Сімферепольсільмаш»вимог податкового законодавства за період з 01.10.2004 по 30.09.2005, за результатами якої складено акт перевірки від 14.03.2006 № 1896/23-8/05786117.

В акті перевірки зазначено, що в порушення вимог підпункту 5.2.1, підпункту 5.2.5 пункту 5.2, пункту 5.6, пункту 5.7, пункту 5.9 статті 5, підпункту 8.2.1 пункту 8.2 статті 8, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статі 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»платником завищене від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 2004 рік у сумі 120,5 тис. грн., за 9 місяців 2005 року у сумі 218,8 тис. грн., а також занижено податок на прибуток за період з 01.10.2004 по 30.09.2005 у сумі 1322205 грн., у тому числі по податковим періодам:

2004 року - у сумі 1259525 грн.; 9 місяців 2005 року - у сумі 67725 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом було прийняте податкове повідомлення-рішення від 23.03.2006 №0003302301/0.

В результаті адміністративного оскарження Держаною податковою інспекцією у м. Сімферополі прийняте податкове повідомлення-рішення від 18.09.2006 №0003302301/3, відповідно до якого позивачу визначена сума податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 108465 грн., у тому числі основний платіж 67750 грн., штрафна санкція 40715 грн.

Підставою визначення заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 67750 грн. є виявлення податковим органом відхилень за даними платника податків в бік збільшення валового доходу на суму 34400 грн., за рахунок зменшення валових витрат по уточнюючому розрахунку - 479100 грн., за рахунок збільшення валових витрат на 122100 грн., 100 грн. за рахунок збільшення валового доходу.

Судами було досліджено дані акта перевірки та матеріали справи та встановлено, що позивачем був зданий уточнюючий розрахунок від 26.10.2005 № 433883, відповідно до якого скориговані дані рядка 01.2 декларації про прибуток за 2004 рік в сумі 34400 грн., але не вказано які залишки були скориговані, чому вказане коригування не було прийняте. Також в акті перевірки вказано, що підприємством не вірно обліковувались залишки за рахунками 201, 202, 203, 204, 205, 206, 207, 209, 24, що призвело до заниження валового доходу у 2004 році на 100 грн.

Відповідно до пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

До складу валових витрат, згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

З посиланням на дані наявного у справі висновку експертизи від 31.01.2006 № 82 судами було встановлено, що валовий доход позивача за 2004 рік склав 34510,03 грн.

Перевіряючи доводи податкового органу щодо порушення позивачем наведених вище норм судами зазначено, що розбіжності з даними, що відображені в акті перевірки, у сумі 68470 грн. виникли у зв’язку з тим, що в акті перевірки необґрунтовано не враховані данні уточнюючого розрахунку (34400 грн.). Крім того, первинними бухгалтерськими документами не підтверджено заниження валового доходу по приросту-убутку товарно-матеріальних цінностей у сумі 100 грн.; платник податків помилково обліковував суму 33970 грн. у складі валових витрат приріст по рахунку 112-вартість предметів, строк корисного використання яких більш, ніж один рік - спеціальні інструменти і спеціальне обладнання, вартість яких погашається нарахуванням зносу по встановленій підприємством ставці з урахуванням очікуваного способу використання таких об'єктів та інші предмети, які по вартісним ознакам зараховані до складу малоцінних необоротних матеріальних активів.

Згідно підпункту 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»під терміном «основні фонди»слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень іпоступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

За даними акта перевірки позивачем порушені вимоги наведеної норми, а саме у складі валових витрат не обліковувались витрати на придбання матеріальних цінностей, вартість яких перевищує 1000 грн., та які призначені для використання у господарській діяльності підприємства.

Відповідно до частини 2 підпункту 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(у редакції, що діє з 01.07.2004) витрати на придбання будь-яких матеріальних цінностей, вартість яких не перевищує 1000 гривень, що призначені для використання у господарській діяльності платника податку, включаються до складу валових витрат платника податку в загальному порядку та враховуються для цілей застосування пункту 5.9 статті 5 цього Закону.

Колегія суддів зазначає, що судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що вартісний критерій по віднесенню витрат на придбання матеріальних цінностей до 1000 грн. строком використання більш, ніж один рік визначено Законом тільки з 01.07.2004, до цього вказані матеріальні цінності відносились з метою оподаткування до складу основних засобів.

На підставі висновків судової експертизи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за 2004 рік прихід на рахунок «Малоцінні незворотні матеріальні активи»не здійснювався, тому у складі рахунку 112 відображені матеріально-технічні засоби, які придбавались до внесення змін до підпункту 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та обґрунтовано для цілей оподаткування враховуються у складі основних засобів.

З врахуванням дослідження акта перевірки, висновків експертизи суди дійшли вірного висновку, що висновки відповідача щодо заниження позивачем валових витрат в сумі 69300 грн. є помилковими.

Податковим органом також було зазначено про порушення позивачем підпункту 5.2.5 пункту 5.2 статі 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме підприємством до складу валових витрат не в повному обсязі відносились витрати на сплату заробітної плати, суми нарахованих податків, зборів, у зв'язку з чим встановлено заниження валових витрат в сумі 52800 грн.

Відповідно до підпункту 5.2.5 пункту 5.2 статі 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), установлених Законом України «Про систему оподаткування» (крім тих, що прямо не визначені у переліку податків, зборів (обов'язкових платежів), визначених зазначеним Законом), включаючи акцизний збір та рентні платежі, а також збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, за винятком податків, зборів (обов'язкових платежів), передбачених підпунктами 5.3.3, 5.3.4, та пені, штрафів, неустойок, передбачених підпунктом 5.3.5 цієї статті.

Судами було встановлено, що нарахування оплати праці КД 661 «Розрахунки по заробітній платі»слали 5132900 грн., нарахування по листкам непрацездатності склали 94308,1 грн. З урахуванням виключення зі складу валових витрат сум, сплачених по листкам непрацездатності, позивачем за перевіряємий період до складу валових витрат були віднесені витрати по оплаті праці у сумі 5038591,9 грн. Крім того, згідно з даними головної книги за 2004 рік витрати позивача на сплату збору на обов’язкове державне пенсійне страхування та внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, які відповідно до підпункту 5.7.1 пункту 5.7 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» відносяться до валових витрат, склали 1789565,88 грн.

На підставі висновку експертизи суди зазначили, що не знайшов підтвердження факт заниження валових витрат у сумі 52800 грн.

Судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо необґрунтованості визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 67750 грн., а відповідно і штрафних санкцій у розмірі 40715 грн.

На думку колегії суддів суди попередніх інстанцій правомірно взяли до уваги висновок експертизи, оскільки він зроблений за наслідком вивчення усіх первинних бухгалтерських та інший документів, що мають значення для правильного визначення питання щодо правомірності визначення податковим органом позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з’ясовано обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.03.2007 та ухвали Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.06.2007 не встановлено.

Керуючись статтями 2201, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі відхилити.

Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.03.2007 та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.06.2007 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та не підлягає оскарженню, крім як з підстав, в порядку та строки, передбаченими статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)К.В. Конюшко (підпис)Л.В. Ланченко (підпис)О.М. Нечитайло (підпис)Н.Г. Пилипчук З оригіналом згідно Відповідальний секретар                                                            І.Ю. Гончарук