Вирок № 82871222, 08.07.2019, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 08.07.2019

Справа № 320/788/19

Провадження № 1-кп/320/583/19

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2019 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:

головуючого суді Юрлагіної Т.В.,

за участю секретаря: Бондаренко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі кримінальне провадження № 12018080140003801 відносно:

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця з/с Івановський, Ленінського району, Цілиноградської області, Казахстан, громадянина України, з середньо-технічною освітою, який зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , не працює, не судимого, обвинуваченого у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

за участю прокурора - Фурманенко М.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченого - адвоката Зімбіцької І.Ю.,

потерпілого - ОСОБА_2 ,

ВСТАНОВИВ:

26 листопада 2018 року о 08 годині 52 хвилини водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем ВАЗ-2104 реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по вул. Інтеркультурній в м. Мелітополь зі сторони Нового Мелітополя в напрямку пр. Б. Хмельницького зі швидкістю приблизно 59.3 км/год, чим перевищив максимально допустиму швидкість в населеному пункті.

В цей же час водій ОСОБА_3 керував автомобілем ВАЗ-21102 реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухався по вул. В. Інтернаціоналістів в м. Мелітополь зі сторони вул. Г. України в напрямку вул. Ломоносова.

На перехресті вул. В. Інтернаціоналістів та вул. Інтеркультурна водій ОСОБА_1 , маючи можливість запобігти ДТП, не зупинився на червоне світло світлофора та в`їхав на перехрестя, де скоїв зіткнення з автомобілем ВАЗ-21102.

Після ДТП автомобіль ВАЗ-2104 реєстраційний номер НОМЕР_1 почав рухатися неконтрольовано, його відкинуло в бік, він наїхав на пішохода ОСОБА_2 , який рухався по регульованому пішохідному переходу, та після цього перекинувся на лівий бік.

Внаслідок ДТП пішохід ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження та був доставлений до лікарні.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.п. 8.7.3, 8.10, 12.4, 12.9 Правил дорожнього руху України, згідно з якими:

8.7.3. «Сигнали світлофора мають такі значення: е) червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух...»;

8.10. «У разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком , якщо їх немає - не ближче 10 м до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках - перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів»;

12.4. «У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год»;

12.9. «Водієві забороняється:б) перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4, 12.5, 12.6...».

Порушення п/п. 8.7.3 ПДР України, вчинене водієм ОСОБА_1 , знаходиться в прямому причинному зв`язку з подією ДІТІ та її наслідками.

Згідно висновку судової медичної експертизи № 8 від 17.01.2019 року у ОСОБА_2 виявлені тілесні ушкодження: відкриті осколкові переломи проксимальних метафизів та диафизів обох гомілкових кісток лівої ноги з розвитком обмеженої підшкірної та міжм`язової емфіземи в ділянці травми, рана лівої гомілки; закритий осколковий перелом диафиза лівої плечової кістки, травматичний набряк м`яких тканин лівого плеча; осколкові переломи 8-10 ребер зліва по задній пахвовій лінії з розвитком лівостороннього гемосинуса, забій м`яких тканин грудної клітки; закрита черепно-мозкова травма (струс головного мозку, синці, садна, забої м`яких тканин голови).

Зазначені тілесні ушкодження кваліфікуються наступним чином: в ділянці лівої ноги - тяжкі, небезпечні для життя; в ділянці лівого плеча та грудної клітки - середньої тяжкості, іцо спричинили за собою тривалий (більше 21 дня) розлад здоров`я; в ділянці голови, зокрема струс головного мозку - легкі, що спричинили короткочасний (понад 6, але не більше 21 дня) розлад здоров`я.

Суд вважає вказане обвинувачення доведеним та кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 визнав себе винуватим у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення у повному обсязі, погодився з кваліфікацією своїх дій за ч.2 ст. 286 КК України та пояснив, що він вранці 26 листопада 2018 року впорався з домашніми обов`язками, здійснив догляд за дружиною, яка прикута до ліжка і поїхав по справах. Керуючи автомобілем ВАЗ-2104 реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по вул. Інтеркультурній в м. Мелітополь зі сторони Нового Мелітополя в напрямку пр. Б. Хмельницького зі швидкістю приблизно 60 км/год. На перехресті вул. В. Інтернаціоналістів та вул. Інтеркультурна водій, перебуваючи в пригніченому стані у зв`язку з сімейними обставинами, сам не розуміє, що з ним відбувалось не зупинився на червоне світло світлофора та в`їхав на перехрестя, де скоїв зіткнення з автомобілем ВАЗ-21102. Після ДТП автомобіль ВАЗ-2104 реєстраційний номер НОМЕР_1 почав рухатися неконтрольовано, його відкинуло в бік, він наїхав на пішохода ОСОБА_2 , який рухався по регульованому пішохідному переходу, та після цього перекинувся на лівий бік. Вибрався з авто, підбіг до потерпілого, підклав йому бід голову простирадло, яке було у нього в автомобілі і чекали на приїзд швидкої. Ним було перераховано на рахунок потерпілого добровільно в грудні 2018 року 1920 гривень. Заявлений розмір матеріальної шкоди на лікування потерпілого не визнає в повному, обсязі оскільки має поліс обов`язкового страхування, моральну шкоду визнає в розмірі 5000 тисяч гривень. Шкодує про скоєне, просить вибачення у потерпілого та просить суд врахувати, що у нього у 2012 році померла донька у віці 16 років, хворіла на онкологічне захворювання. Дружина є інвалідом першої групи, прикута до ліжка, він здійснює за нею догляд, також просив не позбавляти права керування транспортним засобом, оскільки це необхідно для доставки дружини до лікарні, а також можливість заробити кошти, які потрібні як для родини, так і для відшкодування шкоди потерпілому.

Потерпілий ОСОБА_2 у судовому засіданні просив суд призначити покарання обвинуваченому, не пов`язане з позбавленням волі, зазначив, що йому буде достатньо умовного терміну покарання, однак просив суд позбавити його права керування транспортними засобами. Просив задовольнити уточнений цивільний позов в повному обсязі в частині солідарного стягнення з відповідачів у відповідності до наданих чеків про витрати на лікування в розмірі 50695,70 грн., та моральну шкоду в розмірі 200000 грн., оскільки він внаслідок дорожньо-транспортної пригоди став інвалідом.

Висновком експерта № 8 від 17.01.2019 року у ОСОБА_2 виявлені тілесні ушкодження: відкриті осколкові переломи проксимальних метафизів та диафизів обох гомілкових кісток лівої ноги з розвитком обмеженої підшкірної та міжм`язової емфіземи в ділянці травми, рана лівої гомілки; закритий осколковий перелом диафиза лівої плечової кістки, травматичний набряк м`яких тканин лівого плеча; осколкові переломи 8-10 ребер зліва по задній пахвовій лінії з розвитком лівостороннього гемосинуса, забій м`яких тканин грудної клітки; закрита черепно-мозкова травма (струс головного мозку, синці, садна, забої м`яких тканин голови).

Зазначені тілесні ушкодження кваліфікуються наступним чином: в ділянці лівої ноги - тяжкі, небезпечні для життя; в ділянці лівого плеча та грудної клітки - середньої тяжкості, іцо спричинили за собою тривалий (більше 21 дня) розлад здоров`я; в ділянці голови, зокрема струс головного мозку - легкі, що спричинили короткочасний (понад 6, але не більше 21 дня) розлад здоров`я.

Висновком експерта № 19-5 від 17.01.2019 року встановлено, що в діях водія автомобіля ВАЗ-2104 реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 , є невідповідність вимогам п.п. 8.7.3, 8.10, 12.4, 12.9 ПДР України Правил дорожнього руху України і з технічної точки зору знаходяться в причинному зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою.

Висновком експерта № 19-154 від 14.12.2018 року встановлено, що на момент експертного дослідження робоча гальмівна система та рульове управління автомобіля ВАЗ-2104 реєстраційний номер НОМЕР_1 знаходились у працездатному стані, на момент експертного дослідження ходова частина автомобіля ВАЗ-2104 реєстраційний номер НОМЕР_1 знаходилась в непрацездатному стані, виявлені пошкодження виникли в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

У зв`язку з повним визнанням обвинуваченим ОСОБА_1 своєї вини у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, і щирим каяттям, та не заперечення сторін кримінального провадження про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, суд в порядку ч.3 ст.349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорювалися, і обмежився допитом обвинуваченого, та дослідженням матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого.

У частині дослідження цивільного позову встановлено повний порядок дослідження наданих сторонами доказів.

При ухваленні вироку відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , суд вважає за необхідне відповідно до положень ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.

Так, у рішеннях «Коробов проти України» від 21.10.2011 року, «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.

За таких обставин, оцінюючи безпосередньо досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає «поза розумним сумнівом» доведеним пред`явлене ОСОБА_1 обвинувачення за ч.2 ст. 286 КК України.

Згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» (Із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 18 від 19 грудня 2008 року), при призначенні покарання за ст. 286 КК України суди мають ураховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію транспортних засобів, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

При призначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд керується ст.65 КК України і враховує характер і ступінь тяжкості скоєного ним діяння, яке відповідно до ч. 4 ст.12 КК України, належить до категорії тяжких злочинів, вчинене з необережності, дані про особу обвинуваченого, вперше притягується до кримінальної відповідальності, на обліках у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, має на утриманні дружину інваліда, яка прикута до ліжка, втратив доньку внаслідок онкологічного захворювання.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , у відповідності до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, правдиві послідовні покази надані в судовому засіданні, які сприяли встановленню істини по справі, часткове відшкодування завданих збитків потерпілому в розмірі 1920 (одна тисяча дев`ятсот двадцять гривень) грн.

Згідно ст. 67 КК України, обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , судом не встановлені.

На підставі вищевикладеного, суд вважає що виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 , можливе без ізоляції його від суспільства, проте із здійсненням контролю за поведінкою обвинуваченого з боку органів з питань пробації, у зв`язку з чим, суд вважає за можливе призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ст. 286 ч. 2 КК України, із застосуванням положень ст. 75 КК України, тобто без реального відбування покарання та покладення обов`язків, передбачених ст.76 КК України. Разом з цим, враховуючи думку потерпілого ОСОБА_2 , який просив суд позбавити обвинуваченого права керування транспортними засобами, наявність у діях обвинуваченого грубої необережності, про що в свідчать порушення ним пунктів 8.7.3., 8.10, 12.4, 12.9 Правил дорожнього руху України з урахуванням мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання, суспільної небезпеки скоєного, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 додаткове покарання у виді позбавлення права керування усіма видами транспортних засобів в межах санкції статті.

Обрана міра покарання, за глибоким переконанням суду, відповідає не тільки тяжкості вчиненого злочину, обставинам справи, але й особі обвинуваченого, є обґрунтованою та буде відповідати цілям покарання.

Відповідно до ст.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому.

Згідно з частиною 5 статті 128 Кримінального процесуального кодексу України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

У даному кримінальному провадженні до обвинуваченого та страхової компанії ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» заявлено позовні вимоги потерпілого ОСОБА_2 про солідарне стягнення матеріальної шкоди (витрати на його лікування ) на суму 50695 грн. 70 коп.; стягнення моральної шкоди в розмірі 200 000 тисяч гривень, що полягала у фізичному болю та стражданнях, яких він зазнав внаслідок спричинення йому тяжких тілесних ушкоджень, ушкодженням його здоров`я, продовженням лікування.

Вирішуючи заявлені цивільні позови у даному кримінальному провадженні суд керується наступним.

Водночас, за змістом ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Цей же принцип змагальності сторін, що передбачає самостійне обстоювання сторонами кримінальної справи їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів, свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості закріплений і в ст. 22 КПК України.

До того ж, приписами п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України визначено, що у кримінальній справі підлягає доказуванню, зокрема, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат.

Доводи Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», що права вимоги потерпілому до страхової компанії за договірним зобов`язанням не підлягає захисту в кримінальному провадженні, оскільки може бути захищене лише в цивільному провадженню, є неспроможними з огляду на наступне.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_1 , як власник транспортного засобу дійсно був застрахований в страховій компанії ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» згідно з полісом № АК/8353098 від 13 квітня 2018 року.

Отже, цивільно-правову відповідальність ОСОБА_1 , перед третіми особами було застраховано відповідно до цього полісу з лімітами відповідальності.

Однак згідно з частиною 1 статті 12 Цивільного кодексу України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Відповідно до статті 511 ЦК зобов`язання не створює обов`язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов`язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно з частиною 1 статті 636 ЦК договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок на користь третьої особи, яку встановлено або не встановлено в договорі.

Частиною 4 статті 636 ЦК встановлено, що якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

Тобто право потерпілого та інших осіб на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинено чи обмежено договором, стороною якого потерпілий чи інші особи не були, хоч цей договір і укладено на користь третіх осіб.

Отже, закон надає потерпілому та іншим особам право одержати страхове відшкодування, але не зобов`язує одержувати його.

Так, потерпілий та інші особи на власний розсуд обирають спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування.

При цьому особа, яка завдала шкоду і цивільно-правову відповідальність якої застраховано, у випадку задоволення вимоги потерпілого чи іншої особи не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування, звернувшись до свого страховика з відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов`язками страховика як сторони договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до рішення Конституційного Суду від 9.07.2002 року №15-рп/2002 кожна особа має вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий, а тому така можливість не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб`єктом правовідносин інших засобів правового захисту.

Так, відповідно до ст.999 ЦК законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним законом «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1.07.2004 №1961-IV.

Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності закон №1961-IV (ст.3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих унаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст.5 закону №1961-IV).

Згідно зі ст.6 закону №1961-IV страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

За змістом закону №1961-IV (стст.9, 22-31, 35, 36), настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, у тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування.

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок ДТП породжує деліктне зобов`язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується з відповідним обов`язком боржника - відшкодувати шкоду (особи, яка завдала шкоди, відшкодувати цю шкоду). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов`язанні ним є страховик.

Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (ч.1 ст.12 ЦК). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї (ч.2 ст.14 ЦК).

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали кримінального провадження та цивільного позову, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 в частині відшкодування матеріальної та моральної шкоди підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов`язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування, або шляхом звернення до страховика, в якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених ст.1194 ЦК підстав.

Як передбачено ч. 1 ст. 1177 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими КПК. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства (ч. 5 ст. 128 КПК).

У кримінальному провадженні, як зазначено у ч. 1 ст. 62 КПК, цивільним відповідачем може бути юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями обвинуваченого, та до якої пред`явлено цивільний позов у порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно із ст. 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до ст. 3 Закону № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

При цьому ст. 22 Закону № 1961-IV передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Виходячи з наведених вимог закону про здійснення відшкодування шкоди за рахунок страховика в межах страхової суми за таку шкоду, зазначену в страховому полісі, цивільна відповідальність за відшкодування шкоди, пов`язаної із заподіянням шкоди здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, покладається у кримінальному провадженні на обвинуваченого, який її завдав, та страховика.

Згідно статті 22 Цивільного кодексу(далі -ЦК) України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодовування.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, шкода яка завдана майну фізичної або юридичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно приписів ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

За приписами ч.2 ст.1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Володільцем джерела підвищеної небезпеки - автомобіля ВАЗ 21047, реєстраційний номер НОМЕР_1 на момент ДТП був ОСОБА_1

На момент пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була забезпечена полісом № АК/8353098 обов`язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів від 13.04.2018 (а.с.168). Страхувальником згідно полісу є ОСОБА_1 , страховиком ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія». Забезпеченим транспортним засобом за договором є ВАЗ 21047, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

За приписами ст.23 Закону № 1961-IV шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого у результаті дорожньо-транспортної пригоди, є шкода (в тому числі моральна шкода), пов`язана, зокрема з лікуванням потерпілого.

У зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, які пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та купівлею лікарських препаратів (ч.1 ст. 24 Закону). Тобто, витрати на лікування мають бути підтверджені належними та допустимими доказами по справі, зокрема фіскальними, товарними чеками, квитанціями. Необхідність здійснення даних витрат має бути підтверджена медичним закладом, виписками з історії хвороби/амбулаторної карти, рекомендаціями, рецептами, тощо.

Матеріалами справи встановлено, що потерпілий ОСОБА_2 внаслідок ДТП, яка трапилася з вини обвинуваченого ОСОБА_1 отримав тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили тривалий розлад здоров`я, після чого був госпіталізований та проходив лікування у КУ «Територіальне медичне об`єднання «Багатопофільна лікарня Інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги» з 26.11.2018 по 28.01.2019 року з діагнозом з відкриті осколкові переломи проксимальних метафизів та диафизів обох гомілкових кісток лівої ноги з розвитком обмеженої підшкірної та міжм`язової емфіземи в ділянці травми, рана лівої гомілки; закритий осколковий перелом диафиза лівої плечової кістки, травматичний набряк м`яких тканин лівого плеча; осколкові переломи 8-10 ребер зліва по задній пахвовій лінії з розвитком лівостороннього гемосинуса, забій м`яких тканин грудної клітки; закрита черепно-мозкова травма (струс головного мозку, синці, садна, забої м`яких тканин голови).

Відповідно до пункту 19 постанови Пленуму Верховного Суду України N 6 від 27 березня 1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" задовольняючи позовні вимоги в цій частині, суд повинен врахувати, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, тобто розмір витрат на ліки, лікування, предмети догляду за потерпілим визначається на підставі виданих лікарями рецептів, довідок або рахунків про їх вартість; відшкодування витрат на додаткове харчування, якщо його неможливо забезпечити в лікувальному закладі, визначається за раціоном, складеним дієтологом чи лікарем, який лікує, та затвердженим судово-медичною експертизою на підставі інформації органів державної статистики про середні ціни на продукти харчування в торговельній мережі того місяця, в якому їх придбали.

На придбання медикаментів та лікарських препаратів ним було витрачено кошти у сумі 47823,75 грн, розмір яких підтверджується наданими позивачем копіями квитанцій та чеків на придбання ліків, які містяться в матеріалах справи долучені до позовних заяв, як первісної та і уточнених.

З листка призначень хворого ОСОБА_2 (а.с.56-58) вбачається, що під час проходження лікування йому було призначено лікування, у тому числі такими медичними препаратами як диклофенак та остеогінон, аєвіт, вітаміни та вода для ін`єкцій. З огляду на викладене, суд вбачає обґрунтованими витрати на придбання ліків за товарним чеком від 06.04.2019 року на суму 501 грн. 60 коп.(а.с.195), та придбання ліків за товарним чеком від 22.12.2018 року на суму 66 грн. 50 коп.(а.с. 194), тому в цій частині заперечення відповідача не приймає до уваги.

Сума шкоди, заподіяної здоров`ю потерпілого ОСОБА_2 в сумі 47878,71 грн., не перевищує ліміт відповідальності страховика ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» за договором страхування. Таким чином вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В іншій частині витрат, пов`язаних з лікуванням потерпілої, слід відмовити, виходячи з наступного.

Передусім, понесені позивачем витрати на придбання рослинних препаратів: листа подорожника, мать і мачухи, липи, ромашки та шипшини на загальну суму 99 грн. 65 коп. згідно квитанцій від 11.01.2018 (а.с.69) не підлягають відшкодуванню, оскільки відсутнє підтвердження призначень зазначених препаратів.

Крім того, слушними є заперечення відповідача про те, до уточненої позовної заяви долучено фіскальні чеки, які дублюються, а саме: чек від 25.01.2019 року на суму 372,66 грн., чек від 22.01.2019 оку на суму 1403,85 грн., чек від 29.01.2019 року на суму 995,79 грн. на загальну суму 2772,30 грн.

Таким чином (50695,70 грн. - 2772,3 грн. - 99,65 грн. = 47823,75 грн.) даний розмір відшкодування позивач підтвердив належними та допустимими доказами, що придбані лікарські засоби відповідали медичним рекомендаціям закладу охорони здоров`я, в якому він проходив лікування при встановленому діагнозі.

Правовідносини, які виникли з договору страхування є зобов`язальними і у такому випадку моральна шкода, в силу положень ст. 611 ЦК України, може відшкодовуватися лише тоді, якщо сторони погодили таку умову в договорі страхування чи, якщо таке відшкодування встановлене у законі.

У договорі страхування, укладеному страховиком із ОСОБА_1 умова про відшкодування страховиком моральної шкоди відсутня.

Згідно ст.26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Страхова виплата ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» у відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю становить 47823,75 грн.

Враховуючи викладене, на користь позивача ОСОБА_2 із відповідача ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» підлягає до стягнення 5 відсотків від цієї суми, що становить 2391 грн у відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до статті 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування), для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Пункт 1 ч. 2.ст. 23 ЦК України передбачає, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з ушкодженням здоров`я.

Позивач, обґрунтовуючи вимоги про відшкодування завданої йому моральної шкоди зазначив, що зазнав фізичного болю від отриманих тілесних ушкоджень, що спричинило сильні душевні переживання, тривале порушення її звичного способу життя.

Частиною 2 ст.1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини ...фізичної або юридичної особи, яка її завдала : 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення можливості їх реалізації,характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. Зокрема, ураховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Виходячи з викладеного та конкретних обставин справи, суд враховує характер та тривалість фізичних та моральних страждань потерпілого внаслідок ушкодження його здоров`я, принцип розумності, виваженості і справедливості, та вважає, що з врахуванням зазначених обставин позов про відшкодування моральної шкоди підлягає задоволенню частково в розмірі 100 000 грн. Дана сума, на думку суду, пропорційна та адекватна тим стражданням, яких зазнав потерпілий в результаті отриманих тілесних ушкоджень. Стягнення частини цієї суми в розмірі 2391 грн суд відповідно до закону поклав на ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», тому, з відповідача ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 з урахуванням добровільно перерахованої суми в розмірі 1920 грн. підлягає до стягненню непокрита страховим відшкодуванням сума у розмірі ( 100000 грн. - 2391 грн. - 1920 грн.) = 95689 грн.

З огляду на викладене цивільний позов ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню.

Приписами ч. 2 ст. 124 КПК також установлено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого не обирався.

Долю речових доказів вирішити відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК.

Арешт, накладений на автомобіль ВАЗ 2104, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 28.11.2018 року з метою збереження речових доказів, тому потреба у його застосуванні на даний час відпала та підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 100, 124, 369-371, 373-376 КПК України, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного судом основного покарання, якщо він протягом іспитового строку в 2 (два) роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, впродовж іспитового строку на ОСОБА_1 покласти обов`язки: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 про стягнення суми матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проживає за адресою АДРЕСА_3 суму моральної шкоди в розмірі 95689 (дев`яносто п`ять тисяч шістсот вісімдесят дев`ять ) гривень.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» ( код ЄДРПОУ 20602681) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проживає за адресою АДРЕСА_3 у відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю 47823,75 грн (сорок сім тисяч вісімсот двадцять три) грн. 75 коп. та 2 391 (дві тисячі триста дев`яносто одну ) грн. у відшкодування завданої потерпілому моральної шкоди, разом 50214,75 грн (п`ятдесят тисяч двісті чотирнадцять) гривень 75 копійок.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , на користь держави в особі Запорізького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України в Запорізькій області (рахунок № 31112115008009, одержувач - УК у Шевч. р-ні м. Зап./Шевч./24060300, код банку 899998, код ЄДРПОУ 38025367, назва банку казначейство України) витрати за проведення судових експертиз:

-№ 19-5 від 17.01.2019 у кримінальному провадженні № 12018080140003801 у розмірі 2002 (дві тисячі дві) грн.,

-№ 19-154 від 14.12.2018 у кримінальному провадженні № 12018080140003801 у розмірі 2002 (дві тисячі дві) грн.

Стягнути з Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , на користь держави в особі Комунальної установи «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради (рахунок № 31556255147546 , МФО 813015, ОКПО 02005177, назва банку УГК у Запорізькій області):

-витрати за проведення судової експертизи № 8 від 10.12.2018 у кримінальному провадженні № 12018080140003801 у розмірі 572 (п`ятсот сімдесят дві ) грн. 40 коп.

Речовий доказ, ДВД- диски,(а.с. 92,111) - залишити в матеріалах справи.

Речовий доказ, що, згідно розписки, знаходиться на відповідальному зберіганні ОСОБА_1 - автомобіль ВАЗ 2104, реєстраційний номер НОМЕР_1 , - залишити в його користуванні та розпорядженні.

Арешт, накладений ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 28.11.2018 року на автомобіль ВАЗ 2104, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 - скасувати.

Речовий доказ, що, згідно розписки, знаходиться на відповідальному зберіганні ОСОБА_3 - автомобіль ВАЗ 21102, реєстраційний номер НОМЕР_2 , - залишити в його користуванні та розпорядженні.

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя Мелітопольського

міськрайонного суду Т.В.Юрлагіна